Ухвала суду № 21834506, 02.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2012 року м. КиївК/9991/45142/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши у порядку попереднього провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Укрпромвпровадження" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2011 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та просить прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 березня 2010 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку Позивача з питання повноти нарахування земельного податку за листопад-грудень 2008 р., 2009 р. та 2010 роки. За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 24.03.2010 р. № 383/1503/30264837.

Відповідачем, на підставі акту перевірки від 24.03.2010 № 383/1503/30264837 було складена та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 09.04.2010 № 0000281503/0 про визначення податкового зобовязання зі сплати земельного податку та накладення штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із повідомленням-рішенням відповідача від 09.04.2010 № 0000281503/0, позивач оскаржив його в порядку апеляційного узгодження податкового зобовязання, подавши до відповідача скаргу від 26.04.2010 р. № 43 про перегляд податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги позивача, відповідачем було прийнято рішення від 25.06.2010 р. № 8883/10/25-006-14/15ск про результати розгляду первинної скарги. Згідно даного рішення податкове повідомлення-рішення від 9.04.2010 р. № 0000281503/0 в частині 29774,93 грн. було скасоване, а сума фінансових санкцій збільшена на 2906,32 грн. Підставою для таких змін податкового повідомлення-рішення, став факт переходу права власності на земельну ділянку позивача до ТОВ «Маулд-Інвест». Про дату переходу права власності, а саме 20.04.2010 р., свідчить дата реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку, вказана на державному акті на право власності на земельну ділянку.

Відповідачем також був складений акт від 21.06.2010 р. № 754/1503/30264837 про результати невиїзної документальну перевірки позивача з питання повноти нарахування земельного податку за листопад-грудень 2008 р., 2009 р. та 2010 роки, в якому була зазначена нова сума заниження податку 57534,41 грн.

Разом з цим відповідач надіслав позивачеві нове податкове повідомлення-рішення від 25.06.2010 р. № 0000281503/1 на загальну суму податкового зобовязання 83395,30 грн., у тому числі 57534,41 грн. за основним платежем та 25860, 89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та нове податкове повідомлення-рішення від 25.06.2010 р. № 0000771503/1 на суму 2906, 32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.04.2010 № 0000281503/0, від 25.06.2010 № 0000281503/1, від 25.06.2010 № 0000771503/1, з огляду на неправомірність визначення відповідачем суми земельного податку, який належить до сплати позивачем, у розмірі саме 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про плату за землю»у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді. Отже, базою оподаткування земельної ділянки позивача є грошова оцінка землі, яка за свідченням сторін, перевищує ціну земельної ділянки, що зазначена в угоді.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про плату за землю»податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, звязку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області».

Винятками є частина 2 ст. 8, частина 3 ст. 8 і ст. 6 Закону України «Про плату за землю». Зазначені винятки, крім ч. 2 ст. 8 Закону України «Про плату за землю», чітко визначають розміри податку, а саме: ч. 3 ст. 8 встановлює земельний податок на рівні 0,02 відсотка, а ст. 6 0,1 відсотка для ріллі, сіножатей та пасовищ і 0,03 відсотка для багаторічних насаджень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що розмір земельного податку, встановлений ч. 1, а саме 5 відсотків, не може розповсюджуватися на земельні ділянки, зазначені у ч. 2 ст. 8 Закону України «Про плату за землю».

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю»встановлено плату за землі населених пунктів 1% від нормативної грошової оцінки. Відповідач вважає, що за власну земельну ділянку позивач повинен сплатити 5% від її нормативної грошової оцінки.

Крім того, відповідно до п.п. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

С.Е. Острович

О.І. Степашко М.О. Федоров Суддя С.Е. Острович