Постанова № 21831319, 01.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 березня 2012 р. № 2-а- 1440/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.

при секретарі Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача Гончар О.П.,

представника відповідача- не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла"

до Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова та просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2011р. № 0001682330.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення -рішення позивачу збільшено грошове зобовязання з ПДВ в сумі 23005,00 грн., в тому числі за основним платежем 23004,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Позивач з зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, зазначаючи, що висновки, зроблені відповідачем під час проведення перевірки, за результатами якої прийнято рішення, є помилковими.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув без повідомлення причин, клопотань про перенесення судового засідання, призначеного на 01.03.2012р. не надав. Так само не представив до суду свою правову позицію у справі.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вважає за можливе розгляд та вирішення справи на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що в листопаді 2011 року фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс» за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р.

За наслідками перевірки складено акт від 29.11.2011р. № 2348/23-306/14085922, за висновками якого встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження ПДВ в квітні червні 2011 року на загальну суму 23004,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 7668,00 грн., травень 2011 року 7668,00 грн., червень 2011 року 7668,00 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0001682330 від 06.12.2011р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 23004,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених порушень, відповідач виходив з того, що перевіркою встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобовязання.

Відповідач дійшов висновку, що контрагент позивача, по взаємовідносинам з яким сформовано податковий кредит, ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс», не знаходиться за юридичною адресою, не має технічних, технологічних, трудових ресурсів для здійснення реального вчинення господарських операцій.

При цьому відповідачем враховано, акти ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова: від 30.06.2011р. № 1483/15-05-14/37093546 , від 07.11.2011р. № 214/23-03-05/37093546 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, по яких сформовано податкові зобовязання та податковий кредит з податку на додану вартість, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 року», від 13.09.2011р. № 11/23-02-09 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів ТОВ «Агро-Синергетика», їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року».

Аналізуючи зібрану інформацію відповідач дійшов висновку про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс», за яким в подальшому сформовано податковий кредит, не спричинив реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, в звязку з чим у позивача було відсутнім право на віднесення сум, сплачених за ним, до суми податкового кредиту відповідного періоду.

Суд з такими висновками відповідача погоджується з огляду на наступне.

Як встановлено при розгляду справи між позивачем та ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс» 01.02.2011р. укладено договір підряду № 191, відповідно до умов якого ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс» (за договором підрядник) зобовязався виконувати роботи з сервісного обслуговування технологічного обладнання, системи вимірювання та регулювання параметру, системи діагностування технічного стану вимірювальних приладів, системи частотного регулювання, а позивач (за договором замовник) зобовязувався прийняти та сплатити виконані роботи.

Згідно п. 2.3 договору строк його дії з 01.02.2011р. по 31.12.2011р. Згідно п. 3.3 договору розрахунки за ним здійснюються на умовах щомісячної оплати рівними частинами по 46008,0 грн. згідно акту здачі-приймання виконаних робіт та виставленого підрядником рахунку. В звязку з укладеним договором ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс» на адресу позивача виписано податкові накладні від 14.04.2011р. № 69 (а.с. 46), від 11.05.2011р. № 38 (а.с.48), від 08.06.2011р. № 58 (а.с.50), за якими позивачем в подальшому сформовано податковий кредит з ПДВ.

На підтвердження виконання робіт за договором позивачем до суду надано копії актів здачі приймання робіт від 31.05.2011р. (а.с. 47), від 30.06.2011р. (а.с. 49). Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, в подальшому роботи за договором не виконувалися за усною домовленістю сторін, в звязку з чим його дію фактично достроково припинено.

В звязку з наведеним суд зауважує, що в наданих актах здачі приймання робіт не зазначено конкретного переліку робіт, що були виконані, хоча договір, на виконання якого складені зазначені акти, передбачав виконання різного виду робіт. Також зазначені акти не містять адрес, за якими розташовано обладнання, ремонт та технічне обслуговування якого проводилися.

Крім того, дострокове припинення дії вказаного договору мало бути оформлено сторонами у тій самій формі, що і договір згідно приписів ч.3 ст. 214 ЦК України, проте сторонами його дію припинено, в звязку з чим у податкового органу обґрунтовано виникли сумніви щодо економічної доцільності та необхідності укладення договору.

Таким чином сама лише наявність вказаних документів не може свідчити про реальність вчинення та виконання угоди за відсутності доказів, що підтверджують фактичне виконання угоди.

Суд не погоджується з доводами позовної заяви про відсутність підстав вважати спірні угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Бізнес консалтинг плюс» такими, що не спричинили реального настання правових наслідків, вважаючи їх такими, що не підтверджені доказами.

Сама лише наявність виписаних податкових накладних не є підставою для визначення правильності формування податкового кредиту в разі недотримання обовязкових умов для виникнення такого права виникнення обєкту оподаткування, що передбачено ст. 185, п.п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Суд наголошує, що податковим органом обґрунтовано поставлено під сумнів фактичне виконання вказаної угоди, оскільки досліджені ним під час перевірки документи бухгалтерського обліку не відображають у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства дані господарські операції.

Позивачем до суду не надано переконливих доказів, які б свідчили про реальність здійснення укладеної угоди, при вирішенні справи судом таких доказів не виявлено.

Разом з тим, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» вказує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит сформовано за господарськими операціями, які не підтверджено у повній мірі згідно вимог чинного законодавства.

При цьому суд враховує, що згідно приписів ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В звязку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, судом не встановлено підстав для його скасування, оскільки відповідачем, як субєктом владних повноважень, суду в повній мірі доведено правомірність свого рішення відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 05 березня 2012 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова