Постанова № 21831255, 06.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2012 № 22/236

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 юрист

Від відповідача: ОСОБА_2 адвокат

розглянувши апеляційну скаргу Державної наукової установи Інституту Інноваційних технологій і змісту освіти

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011

у справі № 22/236 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного

відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Державної наукової установи Інституту Інноваційних технологій і змісту

освіти

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Державної наукової установи Інституту Інноваційних технологій і змісту освіти про стягнення заборгованості та штрафних санкцій задоволено частково, припинено провадження в частині розгляду вимог про стягнення 117910,28 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна наукова установа Інституту Інноваційних технологій і змісту освіти звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що при винесенні даного рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції відповідача та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 312337 від 09.11.2010 рахувалась заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка на 01.06.2011 становила 117910,28 грн. та була ним сплачена, у звязку з чим, враховуючи допущене прострочення, з урахуванням вимог Цивільного кодексу, позивачем заявлені до стягнення суми 3% річних, інфляційних збитків та пені, нарахування якої, передбачено договором.

09.11.2010 між АЕК «Київенерго» та Державною науковою установою Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти укладено договір № 312337 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предмет якого визначений у розділі 1 договору і таким є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.

Згідно з п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком №1 до договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобовязаний своєчасно сплачувати.

Відповідно до п.2 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звіряння абонент повертає в РТ № 1); рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

У відповідності до п. 4 додатку № 4 строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені - не пізніше 25 числа поточного місяця. Як свідчать матеріали справи, зазначені строки відповідачем порушені.

Згідно з п. 8.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Сторонами до суду не надано доказів припинення договору № 312337.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судом першої інстанції припинено провадження в частині вимог про сплату основного боргу.

Зазначена сума боргу згідно представленого суду розрахунку боргу за теплову енергію по договору № 312337 була погашена відповідачем 06.09.2011, що позивачем не заперечується та є свідченням відсутності спору між сторонами в цій частині.

У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Як визначено п. 6.3.4 договору абонент несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених в додатку № 4 договору.

Згідно з п. 4.5 Додатку № 4 у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Сума пені, що заявлена до стягнення з відповідача, розрахована позивачем відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період з урахуванням виникнення зобовязання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості розрахунків суми інфляційних збитків у розмірі 6996,95 грн. та 3% річних у розмірі 1606, 96 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В судовому засідання представником Державної наукової установи Інституту Інноваційних технологій і змісту освіти надані пояснення по суті спору, в яких відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Враховуючи те, що Державна наукова установа Інституту Інноваційних технологій і змісту освіти фінансується за рахунок Державного бюджету, є бюджетною установою, а також з урахуванням добровільної сплати боргу в повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру пені до 1000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положеннями п. 2.4 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 N 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» визначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про зміну рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у даній справі та частковому задоволенню апеляційної скарги Державної наукової установи Інституту Інноваційних технологій і змісту освіти.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Державної наукової установи Інституту Інноваційних технологій і змісту освіти задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі № 22/236 змінити.

3. Частину 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 викласти в наступній редакції:

Стягнути з Державної наукової установи «Інститут інноваційних технологій і змісту освіти» (04070, м. Київ, вул. Гетьмана Сагайдачного 37, код 34048312) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, код 26187763) 1000 (одна тисяча), 00 коп. пені, 6996 (шість тисяч девятсот девяносто шість гривень) грн. 95 (девяносто пять) коп. інфляційних збитків, 1606 (одна тисячу шістсот шість) грн. 96 (девяносто шість) коп. 3% річних, 1275 (одна тисяча двісті сімдесят пять) грн. 14 (чотирнадцять) коп. державного мита, 229 (двісті двадцять девять) грн. 53 (пятдесят три) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, код 26187763) на користь Державної наукової установи «Інститут інноваційних технологій і змісту освіти» (04070, м. Київ, вул. Гетьмана Сагайдачного 37, код 34048312) 58 (пятдесят вісім) грн. 52 (пятдесят дві) коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 22/236 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяОтрюх Б.В.

СуддіТищенко А.І.

Михальська Ю.Б.