Рішення № 21831146, 02.03.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2012 року Справа № 18/2500

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача представник не зявився,

від відповідача ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

Колос М.М. - в.о. директора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державної екологічної інспекції в Черкаській області, м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю “Камянський

машинобудівельний завод”, м. Камянка, Черкаської області

про стягнення 30 774 грн. 00 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулась державна екологічна інспекція в Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю “Камянський машинобудівельний завод” про відшкодування шкоди в розмірі 30774 грн. 00 коп. завданої внаслідок засмічення земельної ділянки.

Ухвалою заступника голови суду від 01 грудня 2009 року продовжено строк вирішення спору по даній справі до 02 січня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 грудня 2009 року було зупинено провадження у справі №18/2500 до набрання законної сили судовим рішенням з адміністративної справи Камянського районного суду Черкаської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Камянський машинобудівельний завод” до державної екологічної інспекції в Черкаській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов.

Ухвалою Камянського районного суду Черкаської області від 25 січня 2010 року зі справи №2-а-67/2010 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Камянський машинобудівельний завод” до державної екологічної інспекції в Черкаській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови залишено без розгляду.

В звязку з чим, ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 лютого 2012 року провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 02 березня 2012 року.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із його участю в іншому судовому засіданні.

Клопотання позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Державна екологічна інспекція в Черкаській області не була позбавлена можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначали, що оскільки на підприємстві проводилися ремонтно будівельні роботи фасаду котельні, на території заводу було тимчасово розміщено будівельні відходи, які є відходами четвертого класу небезпеки та відповідно до п. 2.1.3. ДСанПіН 2.2.7.029-99 можуть зберігатися відкрито на промисловому майданчику у вигляді конусоподібної купи, звідки автонавантажувачем перевантажуються у самоскидний транспорт і доставляються на місце утилізації або захоронення. Без негативних екологічних наслідків можуть бути обєднані з побутовими в місцях захоронення останніх або використані як ізолюючий матеріал, а також різних планувальних робіт, а згідно п. 2.1.8. накопичення і зберігання відходів на промислових майданчиках підприємства можливе у випадку тимчасової відсутності транспортних засобів для їх вивезення.

Також відповідач зазначав, що по завершенню ремонтно будівельних робіт дані відходи було прибрано, що підтверджується актом перевірки від 10 жовтня 2008 року.

Крім того відповідач вказував, що при здійсненні позивачем розрахунку матеріальної шкоди, останній посилався на невідповідні чинному законодавству матеріали, зокрема:

-визначення площі засмічення проведено без використання повірених вимірювальних засобів;

-схема засмічення земельної ділянки складена після перевірки, без представників підприємства та не завірена їх підписами, тимчасове місце розташування будівельних відходів вказано невірно, оскільки на даній території знаходиться ангар під накриттям;

-існує невідповідність між фотоматеріалами на які посилається позивач та актом перевірки від 18 вересня 2008 року, в яких площа вказується 46 кв.м. висотою 1 м.

В звязку з чим, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 березня 2012 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/2500.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на порушення, здійснені відповідачем, що виразилися у засміченні земельної ділянки будівельними та побутовими відходами на території заводу площею 46 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 18 вересня 2008 року державною екологічною інспекцією в Черкаській області на підставі ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 грудня 2006 року №548 було проведено планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “Камянський машинобудівельний завод” щодо дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства України.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 18 вересня 2008 року, яким зафіксовані порушення відповідачем вимог ст. 17 Закону України “Про відходи”, що виразилися в засміченні ґрунту на території товариства з обмеженою відповідальністю “Камянський машинобудівельний завод” промисловими та будівельними відходами площею 46 кв. м. висотою 1 м.

Вказаний акт було підписано директором підприємства без зауважень.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №001820 від 18 вересня 2008 року виконуючий обовязки директора товариства з обмеженою відповідальністю “Камянський машинобудівельний завод” Колос М.М. визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. ст. 52, 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення вимог ст. 17 Закону України “Про відходи” та ст. 211 Земельного кодексу України (а.с. 26).

Відповідно до частини четвертої ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Отже, предметом даного спору є стягнення шкоди у вигляді збитків в розмірі 30 774 грн. 00 коп., зумовленої засміченням земельних ресурсів.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відходи” розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Ухвалою суду від 10 листопада 2009 року було зобовязано відповідача надати суду дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Проте, відповідного дозволу на розміщення відходів (додаток № 1 до Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року за № 1218) суду надано не було.

Стаття 41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 55 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно положень статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до статті 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з розрахунком, проведеним старшим держінспектором з ОНПС Черкаської області на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 04 квітня 2007 року, сума збитків заподіяних державі, внаслідок засмічення земельної ділянки склала 30 774 грн. 00 коп.

Даний розрахунок є вірним, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

Згідно ст. 33 Закону України “Про відходи” зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Всупереч названим нормам процесуального Закону, під час розгляду даного спору відповідачем не було спростовано належними доказами доводи позивача, а також не було спростовано факти та висновки, що викладені в акті планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18 вересня 2008 року.

Порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення на відповідальну особу відповідача, що містяться в матеріалах справи.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Камянський машинобудівельний завод” до державної екологічної інспекції в Черкаській області про визнання дій екологічної інспекції неправомірними та скасування постанов залишено судом без розгляду на підставі заяви самого товариства.

Загальне положення про цивільно правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний звязок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної правопорушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Оскільки факт заподіяння шкоди відповідачем підтверджено наявними у справі доказами, а обовязок відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, встановлено чинним природоохоронним законодавством, зокрема ст. ст. 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 43 Закону України “Про відходи”, розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельної ділянки відповідає вищезазначеній Методиці, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 774 грн. 00 коп. шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно п. 28 ст. 4 Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами на підставі ст. 49 ГПК України з урахуванням вимог абз.2 п.30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (чинного на момент звернення позивача до суду) та п.6.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 04 березня 1998 року за №02-5/78.

Оскільки, позивач звільнений від сплати державного мита, то в результаті задоволення позову державне мито стягується з відповідача.

В пункті 3.18. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що за змістом статті 87 ГПК надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено (за винятком ухвали, в якій роз'яснюється рішення суду, що за змістом частини п'ятої статті 89 ГПК надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою, незалежно від присутності зазначених осіб у судовому засіданні).

Водночас ці сторони, прокурор, треті особи (які були присутні в судовому засіданні) мають право згідно з частиною другою статті 22 ГПК знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Камянський машинобудівельний завод”, вул. Леніна, 40, м. Камянка, Черкаської області, ідентифікаційний код 14307430:

- 30 774 грн. 00 коп. заподіяної шкоди в доход Державного бюджету України;

- 307 грн. 74 коп. державного мита в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію в Камянському районі (вул. Декабристів, 2, м. Камянка, Черкаської області) для зарахування на реєстраційний рахунок УДК м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області;

- 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в доход Державного бюджету України через відділ державної виконавчої служби Камянського районного управління юстиції.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 06 березня 2012 року.