Рішення № 21830782, 08.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.12 Справа № 5015/7328/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника відповідача Андрейка О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства “Формаг Київ” Товариства з обмеженою відповідальністю “Формаг”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська ізоляторна компанія”, м. Львів про стягнення 28763 грн. 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство “Формаг Київ” Товариства з обмеженою відповідальністю “Формаг”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська ізоляторна компанія”, м. Львів про стягнення 28763 грн. 60 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 12.12.2011 р. призначив розгляд справи на 26.12.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 16.01.2012 р., 08.02.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір транспортного експедирування. На виконання умов вказаного договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги з перевезення та експедирування, що підтверджується актами про надання послуг. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати не виконав, станом на дату подання позову заборгованість становила 26044 грн. 84 коп. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати, відповідачу нараховано 2483 грн. 58 пені, 204 грн. 14 коп. 3% річних, 31 грн. 04 коп. інфляційних втрат. Таким чином, до стягнення підлягає 28763 грн. 60 коп.

11.01.2012 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 2483 грн. 58 пені, 204 грн. 14 коп. 3% річних, 31 грн. 04 коп. інфляційних втрат та судові витрати.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що основний борг відповідачем сплачено повністю 20.12.2011 р. Також зазначив, що позивачем нараховано пеню з розрахунку 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Однак, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, розмір пені за розрахунками відповідача повинен становити 989 грн. 44 коп. Відповідно до заявки оплата здійснюється на протязі 21 днів з дня отримання оригіналів рахунку, актів виконаних робіт та копії СMR. Отже, момент прострочення повинен був відраховуватися з 22 дня від дня отримання рахунку. З огляду на викладене, позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 08.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

21 травня 2010 р. між ДП “Формаг Київ” ТзОВ “Формаг” (позивачем) та ТзОВ “Львівська ізоляторна компанія” (відповідачем) було укладено договір транспортного експедирування №210510/LAV/1.

За цим договором експедитор (позивач) зобов’язується за плату і за рахунок клієнта (відповідача) надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов’язаних з організацією і забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач надав транспортно-експедиційні послуги загальною вартістю 31044 грн. 84 коп., на сплату вартості яких відповідачу було виставлено рахунки №32076 та №32077 від 26.08.2011 р.

Пунктом 3.1. договору транспортного експедирування №210510/LAV/1 від 21.05.2010 р. передбачено, що послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов’язані з виконанням даного договору, сплачуються клієнтом на умовах вказаних у відповідній заявці, якщо в заявці нема такої інформації –протягом 10 банківських днів з моменту надання послуг, на підставі виставленого експедитором рахунку.

Згідно заявки на міжнародне перевезення вантажу №3 від 11.08.2011 р. до договору транспортного експедирування №210510/LAV/1 від 21.05.2010 р. строк оплати –на протязі 21 днів з дня отримання оригіналів рахунку, актів виконаних робіт та копії СMR.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг з перевезення не виконав, на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 26044 грн. 84 коп.

Станом на 08.02.2012 р. відповідач сплатив основний борг в розмірі 26044 грн. 84 коп. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 26044 грн. 84 коп. основного боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 3.4. договору транспортного експедирування №210510/LAV/1 від 21.05.2010 р., за прострочку оплати рахунку експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно до положень п. 3.4. договору транспортного експедирування №210510/LAV/1 від 21.05.2010 р. нараховано пеню в сумі 2483 грн. 58 коп., а також 3% річних в сумі 204 грн. 14 коп. та інфляційні втрати в сумі 31 грн. 04 коп.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами заявки на перевезення встановлено строк оплати –протягом 21 дня з дня отримання оригіналів рахунку. У зв’язку з цим, право нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникає після спливу 21 дня з дня виставлення рахунків, тобто з 17.09.2011 р. Судом проведено перерахунок сум пені, інфляційних втрат та 3% з врахуванням строку виникнення у відповідача обов’язку з оплати, а також суми пені з врахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Відповідно до проведеного судом перерахунку, розмір пені повинен становити 982 грн. 37 коп., втрат від інфляції –31 грн. 04 коп., 3% річних –190 грн. 12 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 982 грн. 37 коп. пені, 31 грн. 04 коп. втрат від інфляції, 190 грн. 12 коп. 3% річних. В частині стягнення 26044 грн. 84 коп. основного боргу провадження припинити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська ізоляторна компанія”, м. Львів, вул. Новаківського, 14 (ідентифікаційний код 30823262) на користь Дочірнього підприємства “Формаг Київ” Товариства з обмеженою відповідальністю “Формаг”, м. Київ, проспект Московський, 16-Б (ідентифікаційний код 30301318) 982 грн. 37 коп. пені, 31 грн. 04 коп. втрат від інфляції, 190 грн. 12 коп. 3% річних, 1337 грн. 11 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 26044 грн. 84 коп. основного боргу провадження припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути позивачу 68 грн. 50 коп. судового збору, оскільки вказана сума судового збору внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

6. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.