Рішення № 21830716, 06.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.12 Справа№ 5015/669/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „БК”, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства „ВПЛ”, м. Львів

про: стягнення 10676,02 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №06/01/2012 від 06.01.2012 р.)

від відповідача: Лазарів М.Я. директор

В судовому засіданні 06.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „БК” (м. Львів) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства „ВПЛ”, м. Львів про стягнення 10676,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем обовязку по оплаті виконаних робіт.

Ухвалою суду від 21.02.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 06.03.2012 р.

Представник позивача в судове засідання зявився, вимоги ухвали суду від 21.02.2012 року виконав, супровідним листом від 05.03.2012 р. №233/01-16 (вх. №4841/12) надав довідки та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо позивача та відповідача, а також копію листа №194/01-16 від 24.02.2012 р. з пропозицією про врегулювання спору в добровільному порядку та доказ відправки його відповідачу.

Крім того, 05.03.2012 р. представником позивача подано заяву №235/01-16 (вх. №4844/12) про уточнення розміру позовних вимог в звязку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу (копію платіжного доручення №43 від 28.02.2012 р. на суму 1500,00 грн. додано до заяви), яка прийнята судом. Уточнений розмір позовних вимог становить 9176,02 грн., з яких: 7828,50 грн. основний борг, 218,52 грн. 3% річних, 1129,00 грн. пеня.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Керівник відповідача в судове засідання зявився, суму основного боргу визнав у поданому відзиві на позовну заяву №17 від 05.03.2012 р. (вх. №4879/12 від 06.03.2012 р.), як доказ часткового погашення суми заборгованості подав платіжне доручення №43 від 28.02.2012 р. Крім того, поданий відповідачем відзив на позов містить клопотання про розстрочення виконання рішення суду. Предстаник позивача проти вказаного клопотання відповідача заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

16.12.2010 р. між ТзОВ „Компанія „БК” (підрядник) та ПП „ВПЛ” (замовник) укладено договір №018/12-10 на виконання проектних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт системи протипожежного захисту і системи охоронної сигналізації на станції звязку (ZK MUK MUD), яка знаходиться за адресою: вул. Я. Мудрого, 7, м. Мукачево, Закрпатська область.

Згідно п.2.1 вказаного договору, ціна цього договору складає 39675,66 грн. згідно з Кошторисами, що підписуються уповноваженими представниками сторін та є невідємними додатками до цього договору (копії додатків №1 та №2 знаходяться в матеріалах справи).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється замовником згідно з підписаними актами виконаних робіт не пізніше 3-х банківських днів від дати підписання актів.

Відповідно до умов договору, замовник зобовязався, зокрема, прийняти виконані роботи, підписати акт виконаних робіт, в розмірах та строки, обумовлені договором оплатити підряднику ціну договору (п.п. 5.1.5, 5.1.6 договору).

Відповідно до п. 5.2.1 договору підрядник зобовязався вчасно та якісно виконати замовлення замовника.

28.04.2011 р. сторонами підписано акти виконаних робіт №АВ-0025860, №АВ-0025861, №АВ-0024696 на загальну суму 31834,71 грн. (копії вказаних актів містяться в матеріалах справи).

Свій обовязок щодо остаточного розрахунку згідно п.2.3 договору відповідач вчасно не виконав.

Згідно банківських виписок від 20.12.2010 р., від 31.03.2011 р. та від 17.06.2011 р. відповідач провів частковий розрахунок за виконані позивачем роботи на загальну суму 22 506,21 грн.

Надіслана позивачем на адресу відповідача претензія №1120/01-16 від 18.08.2011 р. з вимогою про оплату основного боргу в сумі 9328,50 грн. залишена без відповіді.

На момент звернення з позовом до суду сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за виконані проектні, монтажні і пусконалагоджувальні роботи системи охоронної сигналізації згідно договору №018/12-10 від 16.12.2010 р. становила 9328,50 грн.

В звязку з частковим погашенням суми основного боргу відповідачем згідно платіжного доручення №43 від 28.02.2012 р. на суму 1500,00 грн., позивач звернувся до суду з заявою про уточнення розміру позовних вимог, а саме: про зменшення ціни позову на 1500,00 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №018/12-10 від 16.12.2010 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст. 843 ЦК України). У відповідності до ч.1 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, виконав роботу на суму 31834,71 грн., а відповідач оплати за виконану роботу в повному обсязі не здійснив.

Таким чином, позивач свої зобовязання за договором на виконання робіт №018/12-10 від 16.12.2010 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за виконану роботу, порушив взяті на себе договірні зобовязання, в результаті чого заборгував перед позивачем 7828,50 грн.

В звязку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати, позивач на підставі п. 6.6 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1129,00 грн. пені за період з 06.05.2011 р. по 14.02.2012 р.

У відповідності до п. 6.6 договору, у випадку порушення умов цього договору щодо термінів проведення оплати, винна сторона сплачує контрагенту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше, ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Враховуючи несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості та керуючись ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені частково, виходячи з нарахування пені на суму заборгованості строком у шість місяців у розмірі облікової ставки НБУ.

Беручи до уваги вищевикладене, суд здійснив перерахунок пені із врахування настання строку виконання зобовязань по оплаті та строку передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за період з 06.05.2011 р. по 06.11.2011 р. складає 729 грн. (9328,50 грн. x 2 x 7,75% x 184 дні : 100% : 365 днів).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком 3% річних у розмірі 218,52 грн., наданим позивачем і вважає такий обгрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобовязання з оплати виконаних позивачем робіт згідно з договором підряду. Факт наявності заборгованості відповідачем визнаний, належним чином доведений, документально підтверджений, у звязку чим суд вважає уточнені позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають частковому задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення в їх сукупності, у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду суд відмовляє, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували його скрутне фінансове становище станом на день розгляду спору, документального підтвердження відсутності грошових коштів на його рахунках, а також зважаючи на те, що відповідачем не наведено суду обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом, суд не вбачає підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 837, 843, 844, 854 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „ВПЛ” (79014, м. Львів, вул. Б. Котика, 7/201, код ЄДРПОУ 34368219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „БК” (79016, м. Львів, вул. Шептицьких, 26, код ЄДРПОУ 19170650) 7 828,50 грн. основного боргу, 218,52 грн. 3% річних, 729,00 грн. пені, 1549,2 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення у справі відмовити.

5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Король М.Р.