Рішення № 21830313, 20.02.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.12 Справа № 4/5014/336/2012

Розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства “Луганськвугілля”, м. Луганськ

про стягнення 17 955 грн. 00 коп.

Суддя Старкова Г.М.

секретар судового засідання: Макаренко В.А.

за участю представників сторін :

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 398 від 01.01.2012;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 03/5-548 від 30.12.2011.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь 17955 грн. 00 коп. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у вагоні №67849935, відправленого відповідачем зі станції Словяносербськ Донецької залізниці за накладною №53908984 та судові витрати і відшкодувати грошові кошти витрачені на поточні витрати (проживання, проїзд) представника позивача. Представник позивача у судовому засіданні вимоги позову підтримав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтованість позовних вимог.

Вказаний лист долучається до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02..2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надавши письмові пояснення, за якими просив віднести до судових витрат відшкодування витрат по відрядженню, а саме: проїзд від Дніпропетровська до Луганська - 156 грн. 99 коп., від Луганська до Дніпропетровська - 141 грн. 66 коп., проживання у готелі - 369 грн. 38 коп. Вказане пояснення долучається до матеріалів справи. Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 20.02.2012, зданого у судовому засіданні 20.12.2012, позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві. Даний відзив на позовну заяву судом розглянутий та долучається до матеріалів справи.

Представник відповідача надав у судовому засіданні 20.02.2012 заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, про зменшення суми штрафних санкцій у звязку із скрутним матеріально фінансовим становищем підприємства та те, що підприємство відповідача є підприємством вугільної промисловості. ВП «ГЗФ «Словяносербська»з 11.03.2011 шляхом реорганізації було приєднано до ДП «Луганськвугілля», останній є правонаступником прав та обовязків ВП «ГЗФ «Словяносербська»і згідно акту прийомуздачі справ фінансово-господарської діяльності ВП «ГЗФ «Словяносербська»до передавального балансу станом на 31.01.2011 до ДП «Луганськвугілля»перейшли чисельні борги ВП «ГЗФ «Словяносербська», у тому числі: заборгованість із заробітної плати у сумі 2466,0 тис. грн.., заборгованість за розрахунками з бюджетом 1471,0 тис. грн., заборгованість за страховими платежами -760,0 грн., загальна сума заборгованості згідно вказаного акту станом на 31.01.2011 складає 41168 тис. грн. Згідно довідки Словяносербської ДПІ борг вже ВП«ГЗФ «Словяносербська»ДП «Луганськвугілля»станом на 31.12.2011, складає 608471,25 грн. (недоїмка), 39205,02 грн. (пеня). Крім цього, ДП «Луганськвугілля», яке по даній справі виступає в якості відповідача, як юридична особа, має також чисельні борги перед Пенсійним фондом України, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, Страхування на випадок безробіття і тощо, вказані борги вказані у розшифровці до ф.1 ряд.570 «Зобовязання зі страхування»по ДП «Луганськвугілля»станом на 30.09.2011. Вказане клопотання судом розглянуто, задоволено та долучається до матеріалів справи.

На ухвалу господарського суду Луганської області від 06.02.2012 у справі № 4/ 5014/ 336/ 2012 від начальника станції Словяносербськ Донецької залізниці надійшов лист від 04.01.2012 № 108, яким зазначено, що контрольне переваження вагону № 67849935 у накладній № 53908984 по станції Словяносербськ Донецької залізниці не відбулось, вагон відправився зі станції за вагою відправника. Вказаний лист долучається до матеріалів справи.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників відповідача та позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Так, серпні 2011 зі станції відправлення Словяносербськ Донецької залізниці на станцію Зелене поле Придніпровської залізниці за перевізним документом, а саме накладною № 53908984 Відокремлений підрозділ “Групова збагачувальна фабрика "Словяносербська" Державного підприємства “Луганськвугілля»” (відповідач) відправило вантаж вугілля марки «П»клас 0-100мм у вагоні № 67849935, до станції Зелене поле Придніпровської залізниці, одержувач ПАО «Днепроенерго»КриворіжськаТЕС.

При проходженні вказаного вагону через станцію Чаплине Придніпровської залізниці, при переважуванні вагону на вагонних 150 тонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній № 53908984 не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні.

На станції Чаплине Придніпровської залізниці було проведене контрольне переваження і встановлено що:

-у вагоні № 67849935 в накладній № 53908984 вказана маса вантажу 69000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 62450 кг, що на 6550 кг. менше ніж вказано у накладній.

По даним фактам складено акт загальної форми №3540 від 02.08.2011 та комерційний акт АА № 039750/430 від 02.08.2011 (а.с. 8,13).

Також дана невідповідність маси вантажу була підтверджена при повторному переважуванні спірного вагону на станції призначення, про що мається відмітка у відповідному розділі комерційного акту АА № 039750/430/26 від 02.08.2011 (а.с. 7).

За невірно зазначену в накладній масу вантажу, позивач, відповідно до ст.ст. 118, 112 Статуту залізниць України, нарахував штраф на суму 17955 грн. 00 коп., який просить стягнути на свою користь.

Відповідач відзивом на позовну заяву позовні вимоги відхилив, але наданим клопотанням просить суд зменшити розмір штрафу.

Оцінивши по матеріалам справи доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч. 3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України (далі Статут), накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (z0861-00) (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) (z0763-11) зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі - Правила 24.06.2011 за № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Згідно п. 28 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагон № 67849935 є напіввагоном, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Так, під час перевезення на станції Чаплине Придніпровської залізниці, при переважуванні вагону на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній №53908984 не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні № 67849935. Відповідно до даного факту був складений комерційний акт АА № 039750/430 від 02.08.2011 (а.с. 8).

Пунктом 22 "Правила видачі вантажів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Так, згідно Правил перевезення вантажів, пункту 4, розділу 28 "Правила складання актів" (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855), комерційного акту АА № 039750/430 від 02.08.2011 (а.с. 8) контрольне переважування вагону №67849935 проводилось на 150 тонних вагонних вагах, тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Перевіркою було виявлено наступне:

-у вагоні № 67849935 в накладній № 53908984 вказана маса вантажу 69000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 62450 кг, що на 6550 кг. менше ніж вказано у накладній.

По даним фактам складено акт загальної форми №3540 від 02.08.2011 та комерційний акт АА № 039750/430 від 02.08.2011 (а.с. 8,13).

Також дана невідповідність маси вантажу була підтверджена при повторному переважуванні спірного вагону на станції призначення, про що мається відмітка у відповідному розділі комерційного акту АА № 039750/430/26 від 02.08.2011 (а.с. 7).

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту (п. 3.23 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (зі змінами та доповненнями).

Згідно ст. 24 Статуту, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно із п.5.5 розділу 5 “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (z0861-00) (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) (z0763-11) зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі - Правила 24.06.2011 за № 765/19503), якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118Стутуту залізниць України (457-98-п). Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується комерційним актом АА № 039750/430 від 02.08.2011 (а.с. 8).

Згідно з ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст. 118 Статуту залізниць / 5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення/, а саме:

- провізна плата вагону № 67849935 в накладній № 53908984 3591 грн. 00 коп., сума штрафних санкцій 3591 грн. 00 коп. х 5 = 17 955 грн. 00 коп.

Сума штрафу складає 17955 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Тобто наведені норми свідчать про те, що залізниця не зобовязана перевіряти дані, зазначені у накладних фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пояснень представника відповідача контрольне переваження вантажу за спірною накладною на станції вантажовідправника не проводилася.

Відповідно до відповіді начальника станції Словяносербськ від 04.01.2012 № 108 контрольне переваження вантажу вагону № 67849935 за накладною № 53908984 на станції вантажовідправника не проводилася.

Отже, позивачем переваження вантажу на станції Чаплине Придніпровської залізниці було проведене контрольне переваження маси вантажу, яке проводилося на вагах (технічний паспорт ваг заводський №1465, тип ваг-механічний, модифікація ваг РС150Ц 13В ), яких проведена повірка 31.05.2011 та вказано, що ваги придатні до переважування, що підтверджено матеріалами справи (а.с.10).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній та масу вантажу, а не обовязок. Також, відповідно до п. 3.15. розяснень Президії Вищого господарського Суду України від 29.05.02 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) при застосуванні статті 118 Статуту залізниць штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст. 551 ЦК України).

Аналогічна норма міститься й у п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Враховуючи наведене та те, що відповідач знаходиться в фінансовій кризі, підприємство відповідача є підприємством вугільної промисловості. ВП «ГЗФ «Словяносербська»з 11.03.2011 шляхом реорганізації було приєднано до ДП «Луганськвугілля», останній є правонаступником прав та обовязків ВП «ГЗФ «Словяносербська»і згідно акту прийому здачі справ фінансово-господарської діяльності ВП «ГЗФ «Словяносербська»до передавального балансу станом на 31.01.2011 станом на 31.01.2011 до ДП «Луганськвугілля»перейшли чисельні борги ВП «ГЗФ «Словяносербська», у тому числі: заборгованість із заробітної плати у сумі 2466,0 тис. грн.., заборгованість за розрахунками з бюджетом 1471,0 тис. грн., заборгованість за страховими платежами -760,0 грн., загальна сума заборгованості згідно вказаного акту станом на 31.01.2011 складає 41168 тис. грн. Згідно довідки Словяносербської ДПІ борг вже ВП«ГЗФ «Словяносербська»ДП «Луганськвугілля»станом на 31.12.2011, складає 608471,25 грн. (недоїмка), 39205,02 грн. (пеня). Крім цього, ДП «Луганськвугілля», яке по даній справі виступає в якості відповідача, як юридична особа, має також чисельні борги перед Пенсійним фондом України, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, Страхування на випадок безробіття і тощо, вказані борги вказані у розшифровці до ф.1 ряд.570 «Зобовязання зі страхування»по ДП «Луганськвугілля»на 30.09.2011, тому суд вважає за доцільне застосувати ст. 233 ГК України та зменшити розмір штрафу до 3591 грн. 00 коп.

У стягненні решти суми слід відмовити.

За таких обставин, суд вважає за можливе зменшити суму штрафу, у зв'язку з чим задовольнити позов частково в сумі 3591 грн. 00 коп. з покладенням судових витрат на відповідача.

Суд вважає, вина відповідача у неправильному зазначенні відомостей у накладній є такою, що підтверджена матеріалами справи, тому позов підлягає задоволенню частково з віднесенням на відповідача, у відповідності із ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 1609 грн. 50 коп.

У судовому засіданні 20.02.2012 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача поточних витрат позивача на проїзд та проживання його представника.

Згідно із приписами ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК УКраїни). Така правова позиція викладена у абз. 2 п. 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 N 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних витрат.

Так, витрати на забезпечення участі представника позивача у судове засідання не є судовими витратами, тому вони не розподіляються судом при прийнятті рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.551, 908 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. ст. 44, 49, п.3 ст.83, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства “Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу “Групова збагачувальна фабрика "Словяносербська", смт. Лозівський, Словяносербський район Луганської області, код ЄДРПОУ 36090220 на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», пр. Карла Маркса, 108, м.Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 01073828 штраф у розмірі 3591 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового процесу у сумі 1609 грн. 50 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено і підписано 27.02.2012.

Суддя Г.М.Старкова