Рішення № 21830195, 06.03.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" березня 2012 р. Справа № 6/5007/4/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

при секретарі Татуревич С.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 20.02.12р.;

від відповідача ОСОБА_2 - довіреність за вих.№16 від 24.01.12р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Овруцький хлібозавод" (м.Овруч Житомирська область)

до Першотравневого споживчого товариства (смт.Першотравневе Овруцький район Житомирська область)

про стягнення 34222,97 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.02.12 до 06.03.12 о 12:00.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 34222,97грн. за неналежне виконання договорів поставки від 03.04.06р. та від 20.04.10р., з яких: 31525,40грн. - основний борг, 1827,86грн. - пеня, 365,57грн. - 3% річних, 504,05грн. - інфляційні. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав клопотання про зменшення позовних вимог в зв'язку зі сплатою суми основного боргу позивачем та уточнений розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 12928,65грн. заборгованості, з яких: 1785,45грн. - пеня, 2338,48грн. - 3% річних, 8804,72грн. - інфляційні. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Суд, дослідивши подане клопотання, встановив, що за своєю правовою природою дане клопотання є заявою про зменшення позовних вимог.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заява ВАТ "Овруцький хлібозавод" про зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, тому приймається господарським судом до розгляду.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві, просить зменшити розмір неустойки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2006р. та 20.04.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Овруцький хлібозавод" (постачальник/позивач) та Першотравневим споживчим товариством (покупець/відповідач) було укладено договір б/н від 03.04.2006р. та договір №38 від 20.04.2010р. (а.с.13-16, 17-18 т.1), за умовами яких постачальник зобов'язується виготовити та відпустити, а покупець прийняти та сплатити хлібобулочні та кондитерські вироби у виробничому асортименті у кількості згідно заявок покупця.

На умовах вищезазначених договорів, у відповідності до транспортних накладних позивач поставляв відповідачу хлібобулочні та кондитерські вироби у виробничому асортименті.

Згідно п.4.4 даних договорів розрахунки за отриману продукцію здійснюються платіжним дорученням або готівкою на 3-ій день після отримання продукції від постачальника.

За даними позивача, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг виконав з порушенням встановлених договором строків.

Оскільки відповідач несвоєчасно оплатив поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1785,45грн. - пені, 2338,48грн. - 3% річних та 8804,72грн. - інфляційних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Пунктом 5.4 розділу "Майнова відповідальність сторін" договору від 03.04.2006р. та договору №38 від 20.04.2010р. сторони погодили, що у випадку не оплати або несвоєчасної оплати отриманої продукції згідно п.4.4 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що пеня нарахована правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних складає 8804,72грн., 3% річних - 2338,48грн. (а.с.69-83 т.2).

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Заперечення відповідача спростовуються викладеними обставинами та нормами чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи.

Відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище, просить зменшити розмір неустойки.

Представник позивача заперечує проти зменшення неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що відповідач на день розгляду справи сплатив основний борг, докази спричинення збитків позивачем не надані, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені до 100,00грн., тобто зменшує розмір пені на 1685,45грн.

В задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних та 3% річних суд відмовляє, оскільки приписами чинного законодавства не передбачено підстав для зменшення розміру вказаних нарахувань.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення 11243,20грн. заборгованості, з яких: 100,00грн. - пеня, 2338,48грн. - 3% річних, 8804,72грн. - інфляційні.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,77,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зменшити розмір пені до 100,00 грн.

3. Стягнути з Першотравневого споживчого товариства (Житомирська область, Овруцький район, смт.Першотравневе, вул.Калініна, 9, код 01750246)

- на користь Відкритого акціонерного товариства "Овруцький хлібозавод" (11101, Житомирська область, м.Овруч, вул.Наліпки-Репкіна, 10, код 00377727) - 11243,20грн. заборгованості, з яких: 100,00грн. - пеня, 2338,48грн. - 3% річних, 8804,72грн. - інфляційні, а також 1411,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12 березня 2012 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати: 1 - в справу