Ухвала суду № 21830035, 12.03.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

"12" березня 2012 р. № 01-15/5004/245/12

Суддя господарського суду Волинської області Войціховський В.А., розглянувши матеріали

за позовом Володимир-Волинського агротехнічного коледжу, м. Володимир-Волинський

до відповідача: філії Володимир-Волинське управління по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Володимир-Волинський

про зобов’язання провести перерахунок за поставку природного газу та повернення 112 556 грн. 40 коп.

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до положень ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В даному випадку позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок за поставку природного газу у 2009 році та у січні-березні місяцях 2010 року, а також повернути на рахунок навчального закладу грошову різницю в сумі 112556,40 грн.

Викладене свідчить, що позивачем в одній позовній заяві об’єднано вимоги як майнового, так і немайнового характеру.

Абзацом 1 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру –1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 1 ст. 4 цього ж Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" мінімальна заробітна плата в Україні станом на 01.01.2012р. становила 1073 грн.

В даному випадку з долученої до матеріалів позовної заяви платіжної квитанції №931.43.1 від 05.03.2012р. вбачається, що позивачем сплачено судового збору лише в розмірі 2351,13 грн.

Викладені обставини свідчать про те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду було оплачено судовим збором лише позовну вимогу майнового характеру та в повному обсязі не оплачено судовим збором позовної вимоги немайнового характеру щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок за поставку природного газу у 2009 році та у січні-березні місяцях 2010 року, а отже всупереч вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України не додано до позовної заяви документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Одночасно з цим згідно із ст. 21 ГПК України сторонами у судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу (підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у встановленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності).

Положеннями п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації –юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Як це вбачається із позовної заяви, позивач звертається до господарського суду із відповідним позовом до відповідача –філії Володимир-Волинське управління по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" не надаючи при цьому суду будь-яких документів в підтвердження наділення відокремленого підрозділу ПАТ "Волиньгаз" статусом юридичної особи, або ж відповідними повноваженнями підрозділу виступати стороною (відповідачем) в господарському процесі.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтується позовна вимога; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позивачем всупереч вимог зазначених положень ГПК України в позовній заяві достатнім та належним чином не викладено обставин, за яких останнім ініціюється питання відносно зобов’язання відповідача здійснити перерахунок за поставку природного газу у 2009 році та у січні-березні місяцях 2010 року, не надається будь-яких документів та не зазначається в позові відносно вжиття коледжем передбачених чинним законодавством заходів та дій щодо врегулювання спірних питань шляхом внесення сторонами до підписаних між останніми договорів на подачу (постачання) природного газу у 2009-2010 роках змін в частині визначених тарифів, розмежування категорій споживачів послуг і т.п., звернень до суду з позовами про врегулювання між сторонами договірних розбіжностей, визнання угод недійсними тощо, не надаються суду відповідні примірники угод.

Не зазначається позивачем та не надається суду відповідних доказів і в підтвердження вжиття у спірні періоди 2009-2010 років заходів, спрямованих на забезпечення ведення окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води, що використовується для надання відповідних послуг населенню, встановлення у визначеному порядку лічильників тепла, забезпечення роздільного обліку тепла та обліку газу в залежності та пропорційно двом категоріям споживачів, що б, свою чергу, виступало належним обґрунтуванням та підтвердженням позовних вимог.

Крім того агротехнічним коледжем не обґрунтовані відповідні позовні вимоги немайнового характеру й положеннями чинного законодавства України, зокрема, нормативними актами Кабінету Міністрів України та Національної комісії регулювання електроенергетики України, котрими врегульовуються спірні питання, а саме визначені обов’язкові технічні умови для майбутнього перерахування, порядок та сама реалізація проведення перерахунків за спожитий природний газ.

Заявляючи вимогу щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок за поставку природного газу у 2009 році та у січні-березні місяцях 2010 року, позивачем до позовної вимоги майнового характеру щодо повернення на рахунок навчального закладу грошової різниці в сумі 112556,40 грн. включаються суми здійснених переплат за спожитий природний газ у період 2009 року в розмірі 9380,40 грн., а також у період січня-квітня, жовтня-листопада місяців 2010 року в загальному розмірі 103176 грн. При цьому суду не надається будь-яких обґрунтувань та пояснень відносно включення до ціни позову різниці оплати, здійсненої в квітні, жовтні та листопаді місяцях 2010 року, тобто різниці грошових коштів, котра знаходиться за межами позовної вимоги немайнового характеру.

Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Викладені обставини виступають підставою для повернення даної позовної заяви без розгляду що, в свою чергу, не позбавляє позивача права на повторне звернення з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених недоліків.

Права та законні інтереси суб’єктів господарювання в Україні захищаються судом у спосіб, передбачений ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України та іншими способами, передбаченими договором або законом.

Позивачем ставиться вимога щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок за поставку природного газу у 2009 році та у січні-березні місяцях 2010 року. В той же час, у наданій до суду позовній заяві відсутні посилання на норми чинного законодавства, які регулюють спірні питання щодо підстав та порядку здійснення відповідачем перерахунку за поставку природного газу.

Приписами ст.ст. 12,13,14 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Так, відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 цієї статті закріплює способи захисту цивільних прав та інтересів а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такого способу, як зобов’язання відповідача вчинити певні дії, в даному випадку здійснити перерахування вартості газу, зазначена норма законодавства не містить.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

У відповідності до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про судовий збір" від 25.08.2011р. №01-06/1175/2011 (з наступними змінами та доповненнями) статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах Господарського процесуального кодексу України: частині першій статті 63 (повернення позовної заяви).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги прийняття господарським судом ухвали про повернення позовної заяви без розгляду, у суду виникають обставини для винесення відповідної ухвали про повернення Володимир-Волинському агротехнічному коледжу з Державного бюджету України сплаченої останнім згідно платіжної квитанції №931.43.1 від 05.03.2012р. суми судового збору 2351,13 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 54, 57, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Володимир-Волинського агротехнічного коледжу від 05.03.2012р. №71 з додатком документів на 24 аркушах, в тому числі оригінал платіжної квитанції №931.43.1 від 05.03.2012р., повернути позивачу без розгляду.

2. Володимир-Волинському агротехнічному коледжу (м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича, 27, код ЄДРПОУ 00727771) повернути з Державного бюджету України сплачений останнім при поданні позовної заяви до господарського суду згідно платіжної квитанції №931.43.1 від 05.03.2012р. судовий збір в розмірі 2351,13 грн.

Суддя                                                                       В. А. Войціховський