Рішення № 21829901, 03.03.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 березня 2012 р. Справа 9/200/2011/5003

за позовом:Заступника прокурора Вінницької області (вул. Володарського, 33, м. Вінниця, 21050) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133)

до:Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (площа Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Комунальне підприємство "Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" (вул. Покровська, 21, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000);

2. Приватне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" (вул. Пушкіна, 4, м. Вінниця, 21000);

3. ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про визнання недійсними рішення п.1.2 № 33 від 31.01.2002 р., №142 від 25.04.2008 р., визнання недійсною реєстрації свідоцтв на право власності № 90 від 18.02.2002 р. та №11741200000000633 від 29.12.1998 р.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Шаравська Н.Л.

Представники сторін:

прокуратури: Сувалов В.О. - прокурор;

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третьої особи 1: не з'явився;

третьої особи 2: ОСОБА_3 - представник за довіреністю;

третьої особи 3: не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Заступником прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про визнання недійсними:

- рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради "Про оформлення права приватної власності на нежитлові об"єкти нерухомого майна" № 90 від 18.02.12 р.;

- рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 142 від 25.04.2008р. «Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна»;

- визнання недійсною державну реєстрацію свідоцтв про право власності на нежитлові об"єкти нерухомого майна № 90 від 18.02.2002 р. та № 536 від 05.05.2008 р. на момент їх реєстрації.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.12.11 р., за вказаним позовом, порушено провадження у справі № 9/200/2011/5003. Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", Приватне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" та ОСОБА_2.

Ухвалами суду від 10.01.12 р., 14.02.12 р. розгляд справи неодноразово відкладався. Причиною таких відкладень стало невиконання учасниками судового процесу вимог суду щодо забезпечення явки в судові засідання уповноважених представників та надання усіх доказів необхідних для правильного вирішення спору, то необхідність за клопотанням прокурора у продовженні строку розгляду справи на 15 днів для подання додаткових доказів.

14.01.12 р. прокурором подано заяву № 05-19 вих.12 від 10.01.12 р. про зміну предмету позову. А саме, просив суд визнати недійсними:

- п.1.2. рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 33 від 31.01.2002 р. в частині визнання права власності на адміністративні будівлі № 14, № 1; душева-котельня № 48, вбиральня № 32, № 3, № 57; їдальня № 46; кінозал № 2, всього 8 будівель, що розташовані по вул. Горького, 294 та нежитловий об'єкт нерухомого майна - готель «Турист», загальною площею 480, 1 кв.м., що знаходиться по пров. Котовського, 3 за Вінницьким обласним Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Вінницятурист»;

- рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 142 від 25.04.2008 р. «Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна» в т.ч. нежитлові будівлі, що складаються: літ 1 - адмінкорпус № 2, площею 60,9кв.м., літ. 2-кінозал, площею 144,8 кв.м., літ. 3-вбиральня, площею, 53,7 кв.м., літ.. 6 - дерев'яний будиночок, площею 78,7 кв.м., літ. 7 "танцмайданчик, літ.8 дерев'яний будиночок, площею 51,9 кв.м., літ 9 - дерев'яний будиночок, площею 119, 2 кв.м., літ. 10- дерев'яний будиночок, площею 76 кв.м., літ. 12 конструкторська, площею 40,6 кв.м., літ. 13-телесалон, площею 54,2 кв.м., літ. 14 адмінкорпус № 1, площею 194,2 кв.м., літ. 15 - дерев'яний будиночок, площею 105, 3 кв.м., літ. 16 дерев'яний будиночок, площею 116,7 кв.м., літ. 17 дерев'яний будиночок, площею 130,9 кв.м., літ. 18 дерев'яний будиночок, площею 119,4 кв.м., літ. 19 дерев'яний будиночок, площею 79,3 кв.м., літ. 20 дерев'яний будиночок, площею 112,6 кв.м., літ. 23 дерев'яний будиночок, площею 52,6 кв.м., літ. 24 дерев'яний будиночок, площею 57,7 кв.м., літ. 25 дерев'яний будиночок, площею 61,8 кв.м, літ. 26 дерев'яний будиночок, площею 52,5 кв.м., літ. 27 дерев'яний будиночок, площею 83,3 кв.м., літ. 28 дерев'яний будиночок, площею 107,5 кв.м., літ. 29 склад, площею 64 кв.м., літ. 30 дерев"яний будиночок, площею 133,2 кв.м., літ. 32 - вбиральня, площею 36,8 кв.м., літ. 33 дерев'яний будиночок, площею 83,8 кв.м., літ. 34- дерев'яний будиночок, площею 81,7 кв.м., літ. 36 - металевий тенісний навіс, літ. 37 - дерев'яний будиночок, площею 75,8 кв.м., літ. 38 відеозал, площею 50,5 кв.м., літ. 39 дерев'яний будиночок, площею 53,2 кв.м., літ. 40 дерев'яний будиночок площею 82,6 кв.м., літ. 41 дерев'яний будиночок, площею 79,4 кв.м., літ. 44 металеве ванне відділення, площею 53,2 кв.м., літ. 45 сміттєзбірник, літ. 46 їдальня, площею 1297,5 кв.м., літ. 466*- склад, літ.48, %тіюва, котельня, площею 170,7 кв.м., літ. 49 склад, площею 21,6 кв.м., літ. 57 вбиральня, площею 61,4 кв.м., літ. 58 гараж, площею 210,9 кв.м., літ. 59 свердловина водопровідна, літ.60 пожежне водоймище;

- державну реєстрацію свідоцтв про право власності на нежитлові об"єкти нерухомого майна № 90 від 18.02.2002 р. та № 536 від 05.05.2008 р. на момент їх реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зважаючи на наведені норми закону, суд вказану заяву прийняв до розгляду та задовольнив, як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

02.03.12 р. в ході розгляду справи при з"ясуванні наявності заяв, клопотань від учасників судового процесу судом з"ясовано, що 01.03.12 р. представник третьої особи - Приватного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" через канцелярію суду подав заяву № б/н від б/д (вх. № 08-46/2390/12 від 01.03.12 р.) про застосування строків позовної давності та клопотання № б/н від б/д (вх. № 08-46/2387/12 від 01.03.12 р.) про залучення до участі у справі № 9/200/2011/5003 в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні третьої особи - 2 Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур". Проти задоволення даних клопотань третьої особи прокурор заперечив.

В силу правових норм ст. 22 ГПК України зазначені заява та клопотання розглянуті та залишені судом без задоволення зважаючи на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Як передбачено ч. 2 зазначеної статті у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

У клопотанні № б/н від б/д (вх. № 08-46/2387/12 від 01.03.12 р.) про залучення третьої особи представник приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" ОСОБА_3 посилається на те, що у результаті визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем, суттєво зміняться права та обов'язки ПрАТ «Укрпрофтур» по відношенню до приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист". Однак, представником третьої особи не взято до уваги той факт, що даний спір не є майновим і позивачем не ставиться вимога про визнання за ним права власності. За таких обставин, корпоративні майнові інтереси ПрАТ «Укрпрофтур» жодним чином не можуть бути порушені.

Крім того, ст. 27 ГПК України визначає повний перелік осіб, які мають право звернутися до господарського суду із заявою про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно п. 1.6 Роз'яснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» N 02-5/289 від 18.09.97 ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, але рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Відповідно до ст. 27 ГПК України така третя особа може бути притягнута до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. Відповідно до статті 21 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Це правило встановлено лише для сторін в судовому процесі і не стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Отже, у третьої особи - Приватне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" відсутнє процесуальне право на залучення в якості третьої особи без самостійних вимог - Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур".

Щодо заяви № б/н від б/д (вх. № 08-46/2390/12 від 01.03.12 р.) про застосування строків позовної давності, суд вважає її безпідставною та необгрунтованою з огляду на те, що представником третьої особи не взято до уваги той факт, що даний спір є немайновим та предметом даного спору є рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 33 від 31.01.2002 р. та № 142 від 25.04.2008 р. Третя особа у клопотанні зазначає, що Генеральна прокуратура у 2000 р. та прокуратура Вінницької області у 2007 р. проводили перевірки з аналогічних питань, а тому прокуратурі Вінницької області у 2000 р. та 2007 р. було відомо про "спірне майно". Проте, як вбачається з дати прийняття даних рішень, на момент перевірок у 2000 та 2007 роках про них не могло бути відомо прокуратурі та Фонду державного майна України. За таких обставин, твердження третьої особи - приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Вінницятурист» про пропуск прокуратурою строків позовної давності не береться судом до уваги.

Ухвалою суду від 02.03.12 р. з підстав передбачених законодавством оголошено перерву в судовому засіданні до 03.03.12 р.

03.03.12 р. в судовому засіданні за клопотанням третьої особи - 2 здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису з використанням технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду". В процесі розгляду справи, прокурор заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В свою чергу, представник третьої особи - 2 в своїх поясненнях підтримав позицію, викладену у раніше поданих ним клопотаннях.

Позивач, відповідач та треті особи 1 і 3 явку уповноважених представників до суду не забезпечили, жодних письмових пояснень у зв"язку з цим суду не надали, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача, відповідача та третіх осіб 1 і 3 належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, останні своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалися, а тому, беручи до уваги приписи ст. 69 ГПК України суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та третьої особи - 2 , зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Органами прокуратури у 2011 році проводилася перевірка за результатами якої встановлено, що згідно даних, які містяться в інвентарній справі турбази «Дністер» (розташованої за адресою: вул. Горького, 294, м. Могилів-Подільський, Вінницька область) початок підготовчих робіт та будівництва вказаної турбази датується 1967 роком. Так, рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської Ради народних депутатів трудящих № 26 від 26.01.1967р. Вінницькій обласній Раді по туризму під будівництво турбази виділено земельну ділянку по передмістю Островки № 122-а, м. Могилів-Подільський площею 5 гектар та зобов'язано Вінницьку обласну Раду по туризму погодити проект будівництва і місце розташування турбази з обласним відділом в справах будівництва і архітектури. Згідно акту б/н від 19.04.1967 р. зазначена у вказаному вище рішенні ділянка відведена Вінницькій обласній Раді по туризму та виготовлено технічну документацію по відводу зазначеної земельної ділянки. За заявою Вінницької обласної Ради № 1605 від 20.11.1973 р. Могилів-Подільське міжміське інвентарбюро виготовило інвентарну справу. У 1973 році проведено першу інвентаризацію будівель турбази «Дністер». Згідно оціночних актів форми 3 будівництво об'єктів турбази закінчено у 1970 році (а.с. 7- 57 інвентарної справи). За таких обставин встановлено, що земельна ділянка під будівництво виділялась Вінницькій обласній Раді по туризму та будівництво проводилось за її рахунок.

Рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради «Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна» № 33 від 31.01.2002 р. оформлено право власності на адміністративні будівлі № 14, № 1; душева-котельня № 48. вбипальня № 32, № 3, № 57: їдальня № 46; кінозал № 2, нерухомого майна - готель «Турист» за Вінницьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Вінницятурист», на підставі якого виконавчим комітетом міської ради видане свідоцтво про право власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна № 90 від 18.02.2002 р.

У зв'язку із заміною свідоцтва про право власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна № 90 від 18.02.2002 р., рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради «Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна» № 142 від 25.04.2008 р. оформлено право власності за Вінницьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Вінницятурист» на будівлі і споруди пансіонату «Дністер», яке знаходиться за адресою вул. Горького, 294, м. Могилів-Подільський.

На підставі даного рішення виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради видане нове свідоцтво про право власності на нежитловий об'єкт нерухомого майна, який розташований по вул. Горького, 294, м. Могилів-Подільський від 05.05.2008 № 536. В подальшому ЗАТ по туризму та екскурсіях «Вінницятурист» на підставі рішення засновників товариства (протокол № 15 від 25.03.2008 р.) на відкритих торгах Вінницької товарної універсальної біржі 12.05.2008 р. реалізовано майновий комплекс пансіонату «Дністер» за адресою вул. Горького, 294, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл. ОСОБА_2

Відповідно до ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 N 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Як передбачено ст. 25 Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 8.1. розділу VIII Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно N 7/5 від 07.02.2002 р., оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам. До заяви про оформлення права власності на нерухоме майно додаються матеріали технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, а також інші документи, визначені Положенням. Зокрема, юридична особа зобов"язана подати інформацію про підстави виникнення, переходу чи припинення права власності.

Проте, як вбачається з матерілів справи ні відповідачем, ні іншими учасниками не подано до виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради обов'язкову інформацію щодо підстав виникнення, переходу чи припинення права власності.

Керівництво роботою в галузі туризму постановою ЦВК СРСР від 17.04.1936 р. «Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій» покладено на Всесоюзну центральну раду професійних спілок (надалі ВЦРПС). Згідно постанови президії ВЦРПС «Про поліпшення керівництва розвитком туризму у профспілках» від 27.11.1959 створенню мережу туристсько-екскурсійних закладів Української республіканської ради по туризму і екскурсіях, підпорядковану Укрпрофраді. Станом на момент будівництва перших будівель санаторію (виникнення майнового комплексу санаторію) та існування правовідносин по передачі такого майна в безоплатне відання Вінницької обласної ради по туризму, яка входила до Української республіканської ради по туризму та ескурсіях діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року. Поняття власності профспілкових та інших громадських організацій введено з 01.01.1964 р. з моменту набрання чинності Цивільним кодексом УРСР згідно Закону УРСР від 18.07.1963р.

Глава 9 Цивільного кодексу УРСР визначала, що профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

Таким чином, на момент передачі спірного майна у безоплатне відання Вінницької обласної ради по туризму чинне на той момент законодавство не передбачало існування такого різновиду соціалістичної власності, як право власності профспілок, що з'явилося з 1964 року.

При цьому, після введення нової форми власності права власності профспілок на майно, цивільні відносини щодо набуття та припинення права власності регулювалися в т.ч. Цивільним кодексом УРСР 1963 року. За змістом ст. 128 Цивільного кодексу УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Під час реєстрації нерухомого майна пансіонату «Дністер» за Вінницьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Вінницятурист», останнім не надано доказів прийняття державою в особі уповноважених органів після 1964 року рішень чи інших розпорядчих актів, спрямованих на закріплення спірного майна (передання у оперативне управління чи господарське відання) за Українською республіканською радою профспілок чи іншою профспілкою. Тобто, після 1964 року власник (держава) не вчиняла дій, спрямованих на передачу (відчуження) спірного майна, а приписи Конституції УРСР 1978 р. та Цивільного кодексу УРСР 1963 р., встановлюючи нову форму власності (власність профспілок), не містять будь-яких перехідних положень щодо автоматичного набуття у власність раніше одержаного профспілками у безоплатне відання державного майна. Відсутні норми щодо автоматичного закріплення (зміни власника) майна, яке знаходилося у безоплатному віданні профспілок до набрання чинності нових нормативно-правових актів, і в Законах України "Про власність", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" чи Законах СРСР "Про власність", "Про громадські об'єднання", "Про професійні спілки, права і гарантії їхньої діяльності".

Отже, правовий режим майна, одержаного профспілками у відання до 1964 року, не змінювався та не міг змінитися лише у зв'язку із запровадженням нової форми власності. Зміна могла мати місце виключно у спосіб, передбачений діючим після 1964 року законодавством, а доказів існування обставин, з якими таке законодавство передбачало можливість вибуття права власності на спірне майно відповідачем не надано.

Статтею 2 Указу Президії Верховної Ради УРСР "Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільного процесуального кодексів Української РСР" від 09.12.1963 р. визначено, що до правовідносин, які виникли до 01.01.1964 р., але які не врегульовані діючим в момент їх виникнення законодавством, застосовуються правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 р.

В той же час, правовідносини закріплені на праві безоплатного відання за професійними спілками державного майна до 1964 року були врегульовані Положенням про права фабричного, заводського, місцевого комітету професійних спілок, затвердженого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15.07.1958, та в наступному - Положенням про права профспілкового комітету підприємств, установ, організацій, затвердженого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27.09.1971 р.

Відповідно до пункту 28 Положення про права профспілкового комітету підприємств, установ, організацій, затвердженого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27.09.1971 передбачалася можливість безоплатного користування профспілками державним майном.

Отже, після законодавчого закріплення нової форми власності - права власності профспілок, законодавець розмежовував власність профспілок та безоплатне користування ними державним майном як різні види речових прав.

Таким чином, на момент створення акціонерного товариства «Укрпрофтур» (23.08.1991) та Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Вінницятурист» (17.12.1998) спірне майно знаходилося в державній власності, а тому могло бути відчужене (в т.ч. шляхом внесення до статутного капіталу іншої юридичної особи) виключно за згоди власника та в порядку, передбаченому діючим на той час законодавством (ст. 225 Цивільного кодексу УРСР, ст. 4 Закону України "Про власність").

З документів наявних в матеріалах справи випливає, що Вінницьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Вінницятурист» не було правонаступником Вінницької обласної Ради по туризму. Постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990 № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 р. № 697- XII лише власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, а статтею 34 цього Закону визначено, що загальнодержавну (республіканську) власність складають, зокрема, об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно.

Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 № 1540-ХН встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України. Також, відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 р. № 1427 - XII визначено, що з моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 р. "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Тому, правовідносини щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами нерухомості установ професійних спілок України безпосереднім чином зачіпає майнові, соціальні та економічні інтереси держави. Оскільки, предметом спору є майно, яке було майном загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР, а правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР законодавчо не визначено, то дане майно на момент прийняття незаконних рішень виконкомом Могилів-Подільською міською радою перебувало у державній власності.

При цьому, згідно зі ст. 1 Тимчасового Положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р., Фонд державного майна України до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Крім цього, згідно з постановою Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 № 2268-ХП майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, були передані тимчасово Фонду державного майна.

Згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.1991р. № 311, яка прийнята на виконання постанов Верховної Ради УРСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" від 08.12.1990, "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" від 26.03.1991, затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Спірне майно не відноситься до майна, яке підлягало передачі до комунальної власності, а тому залишилося у державній власності.

З урахуванням постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" від 14.02.1992 р. функція по управлінню державним майном покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 07.07.1992 р. - Фонд державного майна України.

Доказів надання уповноваженим державним органом згоди на відчуження спірного майна шляхом його внесення до статутного капіталу Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Вінницятурист» перевіркою не встановлено, а тому згідно ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 4, 33, 48, 55 Закону України "Про власність" (чинні на момент внесення майна до статутного капіталу ЗАТ по туризму та екскурсіях «Вінницятурист») відсутні підстави вважати таке майно правомірно набутим ЗАТ по туризму та екскурсіях «Вінницятурист».

Згідно вимог ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Пунктом 1 постанови Верховної Ради Української РСР "Про реалізації Закону "Про економічну самостійність Української РСР" від 03.08.1990 № 143-ХІІ встановлено, що всі дії суб'єктів господарських відносин, які суперечать державному суверенітету та економічним інтересам Української РСР, визнаються недійсними і забороняються.

З письмового клопотання № 01-36/698 від 01.03.12 р. відповідача вбачається, що останній заявлені позовні вимоги не визнає та наполягає на закритті провадження у справі № 9/200/2011/5003 у зв"язку з тим, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на суб"єктний склад та публічно-правовий характер спору.

Суд вважає таку позицію відповідача щодо вимоги про визнання недійсними оспорюваних рішень необгрунтованою, адже спір в цій частині з урахуванням положень статтей 2 та 12 ГПК України є спором про право, а відтак підлягає розгляду та вирішенню за правилами господарсько-процесуального законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що спірне майно є державною власністю, уповноваженим органом управління яким є Фонд державного майна України, а прийняття рішень виконкомом Могилів-Подільської міської ради щодо оформлення права власності на майновий комплекс, який розташований по вул. Горького, 294, м. Могилів-Подільський за ЗАТ по туризму та екскурсіях «Вінницятурист» суперечить вимогам діючого законодавства. Системний аналіз вищевказаних законодавчих актів дозволяє дійти висновку, що будь-яке майно, яке за час існування Союзу РСР було передано, зокрема, профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось останнім виключно у відання. Передача майна у відання ніяким чином не є передачею майна у власність з огляду як на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно.

Таким чином, суд надавши правову кваліфікацію спірним правовідносинам та оцінку встановленим обставинам та фактам, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними п.1.2. рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 33 від 31.01.2002 р. та рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 142 від 25.04.2008 р. «Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна».

Поряд з цим, прокурором та позивачем заявлено також й вимогу про визнання недійсною державну реєстрацію свідоцтв про право власності на нежитлові об"єкти нерухомого майна № 90 від 18.02.2002 р. та № 536 від 05.05.2008 р. на момент їх реєстрації.

Розглядаючи дану позовну вимогу суд керувався слідуючим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Умови та порядок реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна визначені Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р.

Згідно п. 1.3. Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Наведене свідчить, що органу БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов"язаних із здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. Відтак, реєстрація права власності є адміністративною дією, а підприємства бюро технічної інвентаризації при здійсненні реєстрації діють як суб'єкти владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності поширюється компетенція адміністративних судів.

Отже, даний спір випливає з публічно-правових відносин. Відповідно до ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Підвідомчість господарських судів визначається ст.12 ГПК України.

За вимогами ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам не підвідомчі спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що за суб"єктним складом та характером правовідносин позовні вимоги про визнання недійсною державну реєстрацію свідоцтв про право власності є справою адміністративної юрисдикції і її належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Судовий збір покладається на відповідача за правилами ст.49 ГПК України

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним п.1.2. рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 33 від 31.01.2002 р. " Про оформлення права власності на нежитлові об"єкти нерухомого майна" в частині визнання права власності на адміністративні будівлі № 14, № 1; душева-котельня № 48, вбиральня № 32, № 3, № 57; їдальня № 46; кінозал № 2, всього 8 будівель, що розташовані по вул. Горького, 294 та нежитловий об'єкт нерухомого майна - готель «Турист», загальною площею 480, 1 кв.м., що знаходиться по пров. Котовського, 3 за Вінницьким обласним Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Вінницятурист».

3. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 142 від 25.04.2008 р. «Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна».

4. Припинити провадження у справі в частині визнання недійсною державну реєстрацію свідоцтв про право власності на нежитлові об"єкти нерухомого майна № 90 від 18.02.2002 р. та № 536 від 05.05.2008 р. на момент їх реєстрації відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. Стягнути з виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, код ЄДРПОУ 04051052 (площа Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000) до Державного бюджету України 1073,00 грн. - судового збору.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу, третім особам 1 і 3 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 березня 2012 р.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133)

3 - відповідачу (площа Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)

4 - Комунальне підприємство "Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" (вул. Покровська, 21, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)

5 - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)