Постанова № 21829611, 05.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"05" березня 2012 р. Справа № 5015/4329/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:           головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів                     Доповідач –Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західінвест-Україна"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р.

у справі № 5015/4329/11 Господарського суду Львівської області

за позовом Дочірнього підприємства "Аеробуд-Захід"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західінвест-Україна"

про стягнення в сумі 167 484 грн. 25 коп.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Аеробуд-Захід" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західінвест-Україна" про стягнення заборгованості в сумі 167 484, 25 грн. за виконані відповідно до укладеного між сторонами договору підрядні роботи, в тому числі: 118 736 грн. основного боргу, 9090,43 грн. 3% річних, 39657, 82 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.09.2011р. (суддя Запотічняк О.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р. (судді: Краєвська М.В., Галушко Н.А., Орищин Г.В.), позов задоволений частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західінвест-Україна" на користь Дочірнього підприємства "Аеробуд-Захід" стягнуто 118 736 грн. основного боргу, 16741, 76 грн. інфляційних втрат, 5914, 02 грн. 3% річних та відповідні судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західінвест-Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 844, 853, 854, 875 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено:

18 травня 2006 року між відповідачем (Замовником) та позивачем (Підрядником) укладений договір № 18-05-06, за яким Підрядник зобов'язався збудувати багатоповерховий житловий будинок з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Кубанська, 8 в м. Львові, а Замовник зобов'язався прийняти виконані відповідно до умов цього договору роботи та оплатити їх ( п.1.1 договору).

Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10-ти днів після підписання Замовником акта виконаних робіт.

Ціна зазначеного договору погоджена сторонами додатком до цього договору і становить 4727, 896 тис. грн.

Підрядником виконані роботи на суму 3056424 грн., про що складені 29.08.2008р. відповідний акт приймання передачі робіт та довідка про вартість цих робіт, які підписані сторонами без зауважень. Таким чином сторонами погоджена вартість виконаних підрядних робіт.

11 вересня 2008 року сторони підписали угоду про розірвання договору підряду № 18-05-06 від 18.05.2006 року.

Замовник –відповідач розрахувався за виконані Підрядником - позивачем роботи частково, в результаті чого утворився борг в розмірі 118736 грн.

На вказану суму основного боргу позивачем нараховані 9090,43 грн. 3% річних та 39657, 82 грн. інфляційних втрат. Однак, за розрахунком господарського суду до стягнення на користь позивача підлягають 16741, 76 грн. інфляційних втрат та 5914, 02 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов у вищезазначеній частині.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західінвест-Україна" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р. у справі № 5015/4329/11 –без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. СуддяЖаботина Г.В.

Суддя Ковтонюк Л.В.