Постанова № 21823398, 06.03.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р. Справа № 2-а-391/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Омельченко Т.Й.,

представників відповідача - Шевченка О.А., Максимової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ампір" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ампір" (далі - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011 р. № 0004381501 щодо зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 2411957 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що в ході перевірки показників декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року ДПІ у м.Херсоні неправомірно встановлено факт завищення суми відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного періоду в сумі 2411957 грн., оскільки дослівне тлумачення положень пункт 3 підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разу наявності від"ємного значення об"єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, то сума такого від"ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року. Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, дана законодавча норма не містить.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, оскільки пункт 3 підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у ІІ кварталі 2011 року збитків, які виникли до 01.01.2011 р., шляхом їх перенесення з податкової звітності, складеної за результатами здійснення господарської діяльності за І квартал 2011 року, а тому такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення відємного значення. Така думка підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємств, затвердженою наказом від 29.03.2003 р. № 143, оскільки сума збитків попереднього року включається до рядка 04.9, який акумулюється у рядку 04 "Валові витрати", та податковою декларацією з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом від 28.02.2011 р. № 114, оскільки сума збитків попередніх періодів вказується у рядку 06.6 декларації, акумулюється у рядку 06 "інші витрати" та, відповідно, включається до рядка 04 "витрати, що впливають на об"єкт оподаткування", тобто, вони складаються з усіма витратами звітного податкового періоду та стають витратами звітного періоду. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим і прийняте на підставі невірного тлумачення діючого законодавства.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, зазначили, що у розділі ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.04.2011 р., зокрема у статті 150 цього Кодексу, відсутнє посилання на включення до податкової звітності ІІ кварталу 2011 року відємного значення обєкта оподаткування за 2010 рік, тому відповідач вважає, що до рядку 06.6 "відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (відємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або відємне значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року" податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року товариством неправомірно включено відємне значення обєкта оподаткування за 2010 рік в сум 2411957 грн., що є порушенням п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.11.2011 р. ДПІ у м.Херсоні здійснено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, за результатами якої встановлено завищення ТОВ "Ампір" відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за попередній звітний період в сумі 2411957 грн., про що складений акт перевірки від 03.11.2011 р. № 3749/15-1/31294087.

На підставі п.54.3 ст.54 та п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України ДПІ у м.Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004381501 від 21.11.2011 р.

Як зазначено в акті перевірки, згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року в рядку 06.6 "відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду" відображена сума 2541398 грн., в тому числі збитки минулих років дорівнюють 2411957 грн. відповідно до наданої декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року від 10.05.2011 р. № 9003087101.

ДПІ у м.Херсоні вважає, що в порушення п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, платником податку завищено відємне значення обєкта оподаткування на суму 2411957 грн.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку з 01.04.2011 р. визначаються нормами Податкового кодексу України, зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом, та відповідно до розділу XІX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011 р. по 01.04.2011 р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р., № 334/94-ВР, в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (далі Закон України № 334/94-ВР), а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями Податкового кодексу України.

Як вбачається з обставин справи, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням товариством в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року у рядку 06.6 декларації суму 2541398 грн., яка включає відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного періоду, у тому числі 2010 року в сумі 2411957 грн., що на думку ДПІ у м.Херсоні, не узгоджується із положеннями п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише таке значення, яке виникло за результатами діяльності товариства протягом І кварталу 2011 року, а не за 2010 рік.

Проте, суд не може погодитися із таким твердженням ДПІ у м.Херсоні з огляду на наступне.

При складанні декларації податку на прибуток за І квартал 2011 року щодо розрахунку відємного значення обєкту оподаткування за результатами наступних звітних періодів платник податків повинен був керуватися нормами Закону України № 334/94-ВР.

Зокрема, п.6.1 ст.6 цього Закону передбачено якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Законом України від 20.05.2010 р. № 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 16.06.2011 р., пункт 6.1 статті 6 Закону України № 334/94-ВР доповнено абзацом другим, згідно із яким у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону; статтю 22 Закону України № 334/94-ВР доповнено пунктом 22.4, згідно із яким у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм Закону України № 334/94-ВР, суд вважає, що у I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 р., та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, є його від'ємним значенням.

З 1 квітня 2011 року порядок обліку відємного значення обєкту оподаткування за результатами наступних податкових періодів визначається статтею 150 та підпунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України.

Статтею 150 Податкового кодексу України встановлений порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

Так, згідно із п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Враховуючи, що норми даної статті аналогічні з нормам п.6.1 ст.6 та п.22.4 ст.22 Закону України № 334/94-ВР з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 р. № 2275-VI, то вказана стаття Податкового кодексу України також дозволяє платнику податків повністю включати до витрат першого календарного кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення обєкта оподаткування. Адже така аналогічність повязана з тим, що розрахунок 1 кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку обєкту оподаткування, як річний розрахунок, згідно Закону України № 334/94-ВР, який втратив чинність.

При цьому, відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Виходячи із приписів зазначеної норми, суд вважає, що законодавцем визначено віднесення до складу ІІ кварталу 2011 року відємне значення обєкта оподаткування, отримане субєктами господарювання за результатами здійсненої діяльності за перший квартал 2011 року, оскільки правомірність формування відємного значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням збитків 2010 року підтверджується нормами Закону України № 334/94-ВР та не заперечується представником відповідача, а не перенесення показників відємного значення задекларованого у І кварталі 2011 року до податкової звітності за ІІ квартал 2011 року або розподіл цього показника на "відємне значення (збитки) минулих років" та "відємне значення (збитки) І кварталу 2011 року" діючим законодавством не передбачено та не спростовано відповідачем в ході судового засідання.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказує, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише відємне значення попереднього звітного періоду створеного протягом першого кварталу, в той же час не зазначає куди слід включити відємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема, 2010 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

Суд не приймає заперечення відповідача про застосування під час розгляду зазначеної справи положень про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів, в частині того, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р., оскільки таке тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу є хибним.

Як вже зазначалося, відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України розділ III "Податок на прибуток" набрав чинності з 1 квітня 2011 року, який згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Інше встановлено у пункті 3 підрозділу 4 "Перехідних положеннях" Податкового кодексу України, які й регулюють питання щодо формування від'ємного значення ІІ кварталу 2011 року, проте Податковий кодекс України не містить положень, які б передбачали включення до складу витрат ІІ кварталу 2011 року виключно показники відємного значення об'єкта оподаткування, отриманого суб'єктом господарювання за результатами його діяльності протягом I кварталу 2011 року.

Суд зазначає, що у нормі пункту 3 підрозділу 4 "Перехідних положень" Податкового кодексу України законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, зокрема прийняттям Закону України від 20.05.2010 р. № 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток шляхом врахування збитків, які виникли до 01.01.2011 г., у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного їх погашення.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року, при цьому обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Крім того, суд звертає увагу на те, що витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку зазначені у статті 139 Податкового кодексу України, цей перелік є вичерпним, і порядок їх визначення відповідає правилам (стандартам) бухгалтерського обліку.

Статтею 139 Господарського кодексу України передбачено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу щодо обмеження права платника на відображення у податковій звітності збитків від господарської діяльності без надання пояснень їх відображення у податковій звітності є фактичним невизнанням обґрунтованих витрат платників податків, понесених до 2011 року, що тягне за собою порушення його майнових прав, оскільки відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. за № 391/3684 "Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку" визначено, що витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Таким чином, суд вважає, що спірним рішенням суб'єкт владних повноважень, породжує зміну майнового стану юридичної особи, а тому оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Статтею 8 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, із рішення Європейського Суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав. Згідно приписів ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS №9 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 21.11.2011 р. № 0004381501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ампір" судовий збір у сумі 2113 (дві тисячі сто тринадцять) грн. 01 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 березня 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.6