Постанова № 21823121, 29.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 лютого 2012 р. (11:57) Справа №2а-16076/11/0170/22 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Говорун М.В., за участю представників сторін: від позивача Щербіна Ж.В., від відповідача не зявився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія"

до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи. Державне підприємство рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002341502 від 22.08.2011 року про нарахування штрафу за актом перевірки №213/15-02/00193737 від 18.08.2011 року в сумі 5717,80 гривень за прострочення сплати податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 травня 2011 року відповідач провів невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість за період серпень 2010 року. За результатами зазначеної перевірки було встановлено, що позивач порушив терміни сплати суми узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість, про що був складений акт №213/15-02/00193737 від 18.08.2011 року та 22 серпня 2011 року винесене податкове повідомлення - рішення №0002341502 про сплату штрафу у розмірі 20% від простроченої суми, а саме в розмірі 5717,80 гривень. Вважають це податкове повідомлення рішення протиправним, оскільки ніяких порушень термінів сплати податкових зобовязань за зазначений відповідачем період ними допущено не було.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 20.12.11р. відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позов, просив останні задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України

Як встановлено судом, позивач є юридичною особою та є платником податку на додану вартість.

18.08.2011 року відповідачем проведена камеральна перевірка з питання своєчасності сплати позивачем погоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість. За результатами цієї перевірки складено акт №213/15-02/00193737, згідно висновків якого встановлено порушення термінів сплати суми податкового зобовязання з ПДВ, а саме:

-податкова декларація №32292 від 17.09.2010 року на суму 28589 гривень, строк сплати 30.09.2010 року, а фактично сплачено в період з 01.12.2010 року по 23.12.2010 року, тобто з порушенням строку сплати відповідно на 62,71,76 та 84 днів.

На підставі вказаного акту та проведеної перевірки відповідачем 22.08.2011 року прийнято спірне податкове повідомлення рішення №0002341502, затримав сплату суми грошового зобовязання, у звязку з чим відповідно до ст. 126 ПК України зобовязаний сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 19948,35гривень.

Суд вважає зазначене повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасування судом з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 11 Закону України “Про систему оподаткування” в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон), відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Стаття 9 цього Закону передбачає, що платники податків і зборів зобовязані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Відповідно до п. 4.1.1. ст.. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, діючій на момент подання позивачем звітності, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобовязань зазначений в п. 4.1.4 цієї статті, згідно якої податкові декларації подаються за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Пунктом 4.2.5 ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним, або святковим операційний (банківський) день.

Статтею 5 (п. 5.3.1) Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”визначено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону для подання декларації платника податків.

Пунктом 17.2 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що 17.09.2010 року позивачем було подано до податкової інспекції податкову декларацію №32297 з податку на додану вартість за серпень 2010 року, в якій узгоджено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 28 589 гривень. Граничним терміном сплати цього податку було 30 вересня 2010 року та відповідно до платіжних доручення №705 від 21.09.2010 року зазначена сума була перерахована платником. В графі “призначення платежу” зазначено, що це є “податок на додану вартість згідно уточненого розрахунку за серпень 2010 року та сума штрафу” (а.с.5,12).

Відповідач факт отримання зазначених коштів від платника податку не заперечує, що підтверджується змістом самого акту за результатами проведеної перевірки, проте ці кошти не були враховані податковою інспекцією за тим призначенням платежів, які були вказані у платіжних дорученнях, а були зараховані на відшкодування інших зобовязань платника, податковий борг якого станом на 30.09.2010 року складав 130992,81 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, в акті перевірки посилається на Закон України № 2181, відповідно до п. 7.7 ст. 7 якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведеним положенням законодавства встановлено поведінку платника податку у разі наявності в нього податкового боргу. Відповідач, як орган державної влади, в силу дії ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобовязаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права, обовязки і відповідальність органів державної податкової служби у випадках, в межах їх компетенції визначені ст. 11 Законом України від 04.12.90р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні". Проаналізувавши обсяг прав відповідача суд приходить до висновку, що повноваженнями приймати рішення щодо сплати податків за платника податків, змінюючи призначення платежу, яким визначено які саме податкові зобовязання та за який період виконуються платником податку, відповідач, як субєкт владних повноважень, не наділений.

В силу дії ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порушення встановленого законодавством порядку та граничних строків сплати податків є підставою для застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пп. 17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", а саме: у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання,у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що платник податку при здійснені платежу, у т.ч. в рахунок сплати податків, самостійно визначає цільове призначення такого платежу та його суму.

Недотримання платником податку граничних строків виконання узгоджених податкових зобовязань є підставою для сплати ним штрафу, розмір якого перебуває у прямій залежності від періоду затримки виконання цих зобовязань.

Оскільки відповідач не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів зі сплати податків, скеровуючи сплачені на виконання податкових зобовязань кошти на погашення податкового боргу, його дії з віднесення платежів зі сплати ПДВ на серпень 2010 року погашення податкового боргу цього виду податків, що виник у попередні періоди, у тому числі на сплату штрафу, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому визначення позивачу податкового боргу є неправомірними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розрахунок затримки сплати позивачем сум узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість за вказаний вище період, викладений в акті перевірки, на підставі якого було винесене оскаржуване позивачем податкове повідомлення рішення не відповідає дійсності, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.

У судовому засіданні 29.02.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 05.03.12 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0002341502 від 22.08.2011 року про нарахування штрафу за прострочення сплати податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 5717,80грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" витрати по сплаті судового збору в сумі 28,23 гривні.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.