Рішення № 21823014, 29.02.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/1486/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(ЗАОЧНЕ)

"29" лютого 2012 р. Шевченківський районний суд м. Києва

В складі: головуючого судді Волокітіної Н.Б.

При секретарі Чернюк А.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки “Аккорд” про визнання недійсним правочинів, стягнення суми депозитного вкладу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсними правочинів, стягнення суми депозитного вкладу та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.09.2009 року між ним та Кредитною спілкою “Аккорд” було укладено договір № Т/к24141-17.09.08 про внесення на депозитний рахунок коштів у розмірі 38000 грн. з відсотковою ставкою 28 % річних строком на один рік. Після закінчення строку дії даного Договору, позивач звертався до відповідача із заявою про повернення депозитних коштів та суми нарахованих відсотків на загальну суму 48640 грн., однак відповідач виплатив йому лише суму коштів у розмірі 9728 грн., інша сума грошових коштів повернута позивачу не була. Також між сторонами 29.11.2010 року та 29.12.2010 року було укладено два Сертифікати (договори) про внесення додаткового пайового внеску, відповідно до яких позивач на умовах зворотності та платності вніс на рахунок спілки грошові кошти на загальну суму 36163, 32 грн. Однак позивач зазначає, що при проведенні розрахунку суми грошових коштів, які були ним надані до Спілки, по вищевказаними Сертифікатам відповідач умисно недорахував йому суму грошових коштів на суму 4697, 36 грн. Також позивач вказував, що вищезазначені договори між ним та відповідачем були укладені під випливом обману, та відповідно є недійсними. Враховуючи вищевикладені обставини позивач просив стягнути з відповідача суму недоплаченого депозитного вкладу в розмірі 38912, 68 грн., суму грошових коштів, які не були нарахована відповідачем при розрахунку по депозитному внеску у розмірі 4697, 36 грн., визнати сертифікати про внесення додаткового пайового внеску, які були укладені між сторонами, такими, що укладені під впливом обману, визнати їх недійсними та застосувати наслідки недійсності правочинів, які вчинені під випливом обману шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суму грошових коштів в розмірі 87212, 72 грн., та суму відсотків від даної суми у розмірі подвійно облікової ставки НБУ в розмірі 12210, 80 грн. Також позивач просив стягнути суму моральної шкоди, яка була завдана йому неправомірними діями відповідача, яку він оцінює в 15000 грн. та суму судових витрат.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки на час розгляду справи не повідомив.

Таким чином, суд вважає за можливе слухати справу у відсутність відповідача за наявними у справі доказами, ухваливши по справі за згодою позивача, відповідно до ст.ст. 224-226 ЦПК України, заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

17 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою “Аккорд” було укладено Договір № Т/к24141-17.09.08, відповідно до якого позивач вніс на депозитний рахунок спілки грошові кошти у розмірі 38 000 грн. строком на один рік та відсотковою ставкою 28 % на рік.

Факт зарахування зазначених грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера, яка знаходиться в матеріалах справи ( а.с. 14).

Відповідно до п. 2.1. Договору депозитного вкладу Спілка виплачує відсотки та депозитний внесок члену КС на наступний день після настання терміну сплати відсотків чи закінчення договору.

          Після закінчення дії Договору позивач ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до відповідача про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків за Договором депозитного вкладу у розмірі 48640 грн. Однак відповідач із загальної суми належних позивачу грошових коштів виплатив позивачу суму в розмірі 9728 грн. Решта коштів в розмірі 38912, 68 грн. позивачу до цього часу повернута не була.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( ч. 1 ст. 530 ЦК України ).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( неналежне виконання ).

Статтею 23 Закону України “Про кредитні спілки” визначено, що кожен член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині 1 даної статті у порядку і в строки, які визначені відповідно до частини 7 ст. 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або договором, укладеним сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗУ “Про кредитні спілки”, внески членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата належить членам спілки на праві приватної власності.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, обмеження прав позивача щодо отримання коштів, які є його власністю є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України, а також Конституції України. Позивач не був позбавлений права на вищезазначені грошові кошти у встановленому законом порядку, а тому має право на їх повернення відповідачем без будь-яких обмежень.

Як було встановлено в судовому засіданні, відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання та не повернув позивачу належні йому кошти за договором вкладу у розмірі 38912, 68 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з Кредитної спілки “Акорд” на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 38912, 68 грн.

29 листопада 2010 року між сторонами також було укладено Сертифікат № 29-Т-к24141-17.09.08, відповідно до якого позивач на умовах поворотності та оплатності вніс на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 18080 грн. (а.с. 16).

Також між позивачем та відповідачем 29.12.2010 року було укладено ще один Сертифікат № 29-Т-к/24141-29-12-2010, відповідно до умов якого позивач ОСОБА_1 на умовах зворотності та оплатності вніс до Спілки грошові кошти в розмірі 18083, 32 грн. (а.с. 18).

Однак на думку позивача, відповідачем при зарахуванні грошових коштів з депозитного вкладу на дані Сертифікати було проведено розрахунок внаслідок обману позивача та відповідно не донараховано йому грошових коштів в розмірі 4697, 36 грн.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте позивач, звертаючись до суду, не надав жодних належних та достовірних доказів, які обґрунтовують його вимоги щодо неправильного розрахунку (обману) зі сторони відповідача.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

          Відповідно до ст. 638 ч.1 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

          Таким чином, Сертифікати про внесення додаткового пайового внеску, були укладені з урахуванням волевиявлення позивача, оскільки підпис на договорі є доказом того, що сторони погодилися з його умовами.

          З матеріалів справи вбачається, що Сертифікати (договори) між сторонами підписані повноваженими особами, вони містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгодженні сторонами при укладанні даних договорів.

          Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

          Таким чином, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

          Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

          Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 особисто підписував дані договори (Сертифікати), погодившись з всіма умовами цих договорів, та відповідно не оспорюючи будь-які умови вказаних договорів. Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивача було введено в оману при укладені вищезазначених Сертифікатів (договорів) до суду ним надано не було. Крім того позивач добре знав порядок укладення між сторонами подібних договорів, де позичальником виступав відповідач, виконання відповідачем своїх зобов’язань по таких договорах, оскільки як було встановлено в судовому засіданні та підтверджується наданими позивачем доказами, до цього час він кілька разів укладав подібні договори з відповідачем, що також свідчить про його обізнаність щодо порядку укладання даних договорів, узгодження всіх істотних умов договорів та порядок їх виконання.

Таким чином, вимоги позивача про визнання Сертифікатів про внесення додаткового пайового внеску від 29.11.2010 року та 29.12.2010 року недійсними є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Разом із тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про застосування наслідків недійсності правочину, вчиненого під впливом обману, згідно вимог ч. 3 ст. 230 ЦК України та відповідно стягнення з відповідача КС “Аккорд” подвійної суми грошових коштів, нарахованої позивачем в розмірі 87212, 72 грн. та суми відсотків в розмірі 12210, 80 грн.

Позивач також просив стягнути моральну шкоду, яка була завдана йому неправомірними діями відповідача у розмірі 15000 грн.

          Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

          Проте, суд вважає, що не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли з порушення договірного зобов’язання, положення глави 82 ЦК України, які врегульовують правила деліктної відповідальності. Тому у випадку невиконання зобов’язань, в тому числі неповернення грошових коштів, положення ст. 1167 ЦК України не застосовуються.

          Таким чином, оскільки між позивачем та відповідачами діяли договірні правовідносини, які регулюються ЦК України, а умовами договору відшкодування моральної шкоди не передбачено, як і не передбачено ЦК України відшкодування моральної шкоди в зв’язку з невиконанням договірних зобов’язань, суд дійшов висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

          Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача суму боргу за Договором про депозитний вклад № Т/к24141-17.09.08 від 17.09.2008 року в розмірі 38912, 00 грн.

          Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. 230, 321, 509, 525, 526, 610 ЦК України, ст. 10, 23 Закону України “Про кредитні спілки”, ст. 10, 59, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки “Аккорд” на користь ОСОБА_1 заборгованість за депозитним договором в розмірі 38912 грн., судовий збір в розмірі 389,12 грн.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя