Рішення № 21821414, 12.03.2012, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 2/1711/159/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2012 рокум. Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Зейкана І.Ю.

при секретарі судового засідання Бірюк Л.М.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з позовними вимогами, з урахуванням уточнень та збільшення, поділити майно, яке належить їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності, виділивши їй у приватну власність двокімнатну квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 41,5 кв.м., вартістю 217 тис. грн., а ОСОБА_3 виділити автомобіль «Фіат», 2001 року випуску, д.н. НОМЕР_1, вартістю64726 грн., майно у квартирі на суму 25726,70 грн. та грошову компенсацію у сумі 63273,66 грн., або просила розділити наступним чином виділивши їй у приватну власність двокімнатну квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 41,5 кв.м., вартістю 217 тис. грн., майно у квартирі на суму 25726,70 грн., а ОСОБА_3 виділити автомобіль «Фіат», 2001 року випуску, д.н. НОМЕР_1, вартістю 64726 грн., та грошову компенсацію у сумі 89000,36 грн.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 08.09.1996 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, який розірвано 17.11.2009 року.

Від шлюбу має неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею та перебуває на її утриманні.

За період шлюбу з відповідачем ними було нажите спільне майно, а саме: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 вартістю 33284,00 грн. та автомобіль «Фіат», 2001 року випуску, д.н. НОМЕР_1, вартістю 47000,00 грн.

На даний час вони не можуть добровільно вирішити спір щодо поділу майна.

Від відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву надійшли заперечення, у яких вказує, що позивач помилково вважає двокімнатну квартиру обєктом права спільної сумісної власності, оскільки ця квартира була придбана за кошти його батьків, які вони йому позичили. Крім того, навів перелік побутової техніки, меблів та зазначив про банківський вклад, які відносяться до їх спільної сумісної власності, про які позивач не згадала у своїй позовній заяві.

Від відповідача надійшов зустрічний позов до ОСОБА_1 з вимогою, поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя присудивши ОСОБА_3 автомобіль «Фіат», а ОСОБА_1 телевізор «Мередіан», вартістю 1500 грн., кухню - 1000 грн.; кухонний куток - 700 грн.; кавоварка - 45 грн.; електрочайник - 261 грн.; ліжко - 2000 грн.; комод -700 грн.; телевізор - 300 грн.; пилосмок - 1345 грн.; дошку для прасування - 200 грн.; радіотелефон - 300 грн.; комп'ютерний стіл - 400 грн.; крісло комп'ютерне - 150 грн.; комп'ютер - 3500 грн.; килим - 1000 грн.; скляну тумба - 400 грн.; дзеркало - 350 грн.; банківський вклад на суму 14000грн., кухонний комбайн 639 грн.; мікрохвильову піч - 700 грн.; шафу - 3500 грн.; холодильник - 3000 грн.; м'який куток - 5000 грн.; телевізор - 4000 грн.; домашній кінотеатр - 3500 грн.; пральну машину - 2200 грн., а всього майна на загальну суму 47684,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час шлюбу у період з 08.09.96 до 17.11.09 вони придбали речі, які він пропонує до розподілу. ОСОБА_1 відмовилась добровільно вирішити спір.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги первісного позову підтримала повністю, просила відмовити частково у задоволенні позовних вимог зустрічного позову. Пояснила, що підтримує обставини, якими обґрунтовувала позов та додала, що вона зареєструвала шлюб з відповідачем у 1996 році. У звязку з відсутністю власного житла ОСОБА_3 у 2001 році поїхав на заробітки до Республіки Ізраїль. Звідти пересилав їй банківськими переказами зароблені кошти. У загальному з 2001 до 2003 року переказав близько 7 тис. доларів США. Коли приїхав у 2003 році, вони разом вибрали квартиру АДРЕСА_1 та придбали за 33284 грн., що на той час складало у еквіваленті 6300 доларів США. Коли відповідач був на заробітках вона працювала на ВП «Рівненська АЕС» та утримувала дитину.

Після придбання у квартирі вона спільно з ОСОБА_3 робили ремонт. Зокрема, змінили усі двері, вікна, батареї опалення, пошпаклювали стіни, стелі, постелили новий лінолеум. У 2008 році вона разом із відповідачем найняли чоловіка, який ще раз зробив ремонт у квартирі.

Квартира купувалась для спільного проживання її, відповідача та їх дочки. У цій квартирі вони проживали до 2009 року. У тому році вона розірвала шлюб з відповідачем і останній створив нову сімя та пішов жити до своїх батьків. Лише після предявлення нею позов про поділ майна він разом зі своєю сімєю переїхав жити до спірної квартири.

Погодилась з тим, що побутові речі, які вказані у зустрічному позові є спільною сумісною власністю її та відповідача, вони набуті ними у шлюбі за спільні кошти, а їх загальна вартість складає 25726,70 грн. Також, визнала, що спірний автомобіль «Фіат», є спільною сумісною власністю її та відповідача, набутий за спільні кошти під за час шлюбу, а його вартість становить 51268,81 грн.

Щодо банківського вкладу, про який зазнав відповідач у зустрічній заяві, пояснила, що на час розірвання шлюбу на її депозитному рахунку у банку «ПромінвестБанк»знаходилось близько 8000 грн. на даний час рахунок закритий. Визнала, що на цей рахунок клали спільно нажиті сторонами кошти.

На запитання пояснила, що їй не було відомо, про те, що ОСОБА_3 укладав угоду зі своїми батьками про позику коштів на квартиру, вона не давала згоду на отримання такої позики. За весь час проживання їй ніхто не казав, про те, що потрібно повертати позичені кошти.

Представник позивача ОСОБА_2 повністю підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, з урахуванням збільшення та уточнень, повністю не визнав позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна. Пояснив, що повністю підтримує пояснення ОСОБА_1, а також вказав, що спірна квартира відноситься до спільного сумісного майна подружжя на підставі ст.ст.22-23 КпШС України, який діяв на час її придбання. Крім того, це підтверджується тим, що у договорі купівлі-продажу квартири не вказано, що вона придбана за особисті кошти ОСОБА_3 і квартира придбавалась в інтересах сімї.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги первісного позову не визнав повністю, повністю підтримав зустрічний позов. З його пояснень вбачається, що він дійсно зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 у 1996 році. У них не було свого житла, тому він у 2001 році, з метою заробити кошти на придбання житла для сімї поїхав до Республіки Ізраїль на заробітки. За період перебування в Ізраїлі вислав позивачу банківським переказом лише 150 доларів США. Більше коштів не заробив і повернувся у кінці 2002 року додому без будь-яких коштів. У 2003 році його батько позичив особисто йому гроші на придбання квартири. Про цю угоду він повідомив ОСОБА_1 Угоду оформив у виді розписки, яку дав батьку у присутності матері. Кошти за угодою повинен був повертати із свого заробітку. До цього часу позики не повернув.

У березні 2003 року разом зі своїм батьком вибрав квартиру АДРЕСА_1 яку придбав для спільного проживання з позивачем та дочкою однією сімєю. Після придбання квартири він у ній зробив ремонт. Зокрема, змінив усі двері, поклеїв шпалери у кімнатах, у ванній кімнаті та вбиральні замінив плитку, поставив пластикові вікна. Згодом зробив стелі із гіпсокартону. Визнав, що позивач допомагала робити ремонт.

У квартирі проживав із сімєю до 2009 року. Після розірвання шлюбу з позивачем виїхав з квартири і почав проживати зі своєю новою сімєю. Лише у 2011 році повернувся проживати до спірної квартири, оскільки вважає її своєю власністю.

Погодився з тим, що побутові речі, які вказані у зустрічному позові є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_1, вони набуті ними у шлюбі за спільні кошти, а їх загальна вартість складає 25726,70 грн. Також, визнав, що спірний автомобіль «Фіат», є спільною сумісною власністю його та позивача, набутий за спільні кошти під за час шлюбу, а його вартість становить 51268,81 грн.

Щодо банківського вкладу, пояснив, що на час розірвання шлюбу на депозитному рахунку ОСОБА_1, який знаходився у банку «ПромінвестБанк»знаходилось близько 14000 грн., які є спільними коштами його та ОСОБА_1, оскільки нажиті за час шлюбу.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги первісного позову не визнав повністю, повністю підтримав зустрічну позовну заяву. Пояснив, що повністю підтримує обставини, викладені відповідачем у поясненнях.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 показав, що у березні 2003 року разом зі своєю дружиною позичив кошти своєму сину ОСОБА_3 у сумі 35000 грн. на придбання квартири. На той час ОСОБА_3 був одружений із ОСОБА_1 і у них була спільна дочка. Свого житла вони не мали і проживали у нього. Син ОСОБА_3 їздив на заробітки до Ізраїлю, щоб заробити кошти і придбати житло для сімї. Проте, повернувся без будь-яких коштів, оскільки заробити нічого не вдалось.

Позику оформили у виді розписки. У судовому засіданні свідок предявив суду розписку від 06.03.2003 року, відповідно до якої відповідач ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_6 кошти у сумі 35000 грн. для придбання квартири.

Після цього він разом з сином ОСОБА_3 вибрали квартиру АДРЕСА_1, яка потребувала ремонту, і син її купив. З 2003 до 2009 року у квартирі проживали ОСОБА_3, ОСОБА_1 та їх дочка. З 2009 року сторони у квартирі проживають почергово по півроку. Після придбання квартири, ОСОБА_3 у ній зробив ремонт. Зокрема, замінив усі двері, поклеїв шпалери, пофарбував стелі, замінив батареї опалення, замінив вікна на пластикові.

Відповідаючи на запитання свідок ОСОБА_3 показав, що він не повідомляв ОСОБА_1 про позику коштів на квартиру і йому не відомо чи вона знає про це.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні дала показання аналогічні за змістом до показань свідка ОСОБА_6.

Додала, що квартира придбавалась ОСОБА_3 для спільного проживання разом з ОСОБА_1 та їхньою дочкою, як сімєю. На час придбання спірна квартира перебувала у жахливому стані і потребувала ремонту. Ремонт здійснював ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_1

Відповідаючи на запитання свідок ОСОБА_7 показала, що вона не повідомляла ОСОБА_1 про позику коштів на квартиру і їй не відомо чи вона знає про це.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши наявні в справі докази, вважає, що первісний та зустрічний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до дослідженої копії рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02.11.2009 року, шлюб між сторонами, зареєстрований 08.09.1996 року відділом РАЦСу м. Кузнецовська, Рівненської області, актовий запис №204, розірваний. Неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено на виховання ОСОБА_1 Рішення суду набрало законної сили 13.11.2009 року.

Відповідно до ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Таким чином, шлюб між сторонами припинений 13.11.2009 року.

Визначаючи обсяг спільно нажитого за час шлюбу сторонами майна суд виходив з того, що сторонами у судовому засіданні визнаний та не оспорюється факт, що до такого майна належить: телевізор «Меридіан», вартістю 558 грн.,гарнітур, вартістю 1800 грн., кухонний куточок, вартістю 540 грн., кавоварка “Aurora”, вартістю 82,50 грн., електрочайник “Philips”, вартістю 234 грн., ліжко, вартістю 896 грн., комод, вартістю 646 грн., переносний телевізор «Імперіал», вартістю 352 грн., пилосос “Samsung”, вартістю 700 грн., дошка для прасування, вартістю 114 грн., радіотелефон “Philips”, вартістю 182 грн., компютерний стіл, вартістю 450 грн., крісло компютерне, вартістю 245 грн., компютер, вартістю 2500 грн., килим, вартістю 145 грн., скляна тумба, вартістю 855 грн., кухонний комбайн “Moulinex”, вартістю 480 грн., мікрохвильова піч “Samsung”, вартістю 332 грн., шафа-купе, вартістю 2200 грн., холодильник “LG”, вартістю 2975 грн., мякий куточок, вартістю 1392 грн., телевізор “Samsung”, вартістю 3344 грн., домашній кінотеатр “LG”, вартістю 3080 грн., пральна машина “Ardo”, вартістю 1625 грн. Сторонами, також, не оспорюється і вартість перерахованого майна, яка визначена відповідно до висновку експерта судової товарознавчої експертизи №В-411 від 26.04.2011 року.

Також, сторони визнають спільним нажитим за час шлюбу майном та відносять до обсягу майна, що підлягає поділу вантажопасажирський автомобіль білого кольору, марки Fiat, моделі Scudo, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, об'ємом двигуна 1905, який зареєстрований на ОСОБА_3. Наявність такого автомобіля підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданим ВРЕР ДАІ м.Кузнецовська УДАІ УМВС України в Рівненській області 12.01.2008 року. Сторони та їх представники у судовому засіданні визнали обставиною, що не оспорюється те, що вартість спірного автомобіля складає 51268,81 грн.

Вирішуючи питання про належність до спільно нажитого час шлюбу майна, яке є їх спільною сумісною власністю та яке підлягає поділу, квартири АДРЕСА_1, суд виходив з наступного.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 11.03.2003 року, продавці ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продали, а покупець ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1, за 33284 грн. На підставі цього договору, квартира зареєстрована 13.03.2003 року за ОСОБА_3 на праві приватної власності, що випливає з копії витягу КП «Рівненське обласне БТІ»про реєстрацію права власності від 13.03.2003 року.

Отже, право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру виникло з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто, у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Згідно із ст.22 Кодексу про шлюб та сімю України, чинного на час придбання відповідачем спірної квартири, майно, нажите подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Презумпція дії режиму спільної сумісної власності щодо майна подружжя, набутого ним за час шлюбу, передбачена, також, ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_3 посилаючись на те, що придбав квартиру за кошти отримані у позику від своїх батьків, помилково вважає, що позичені кошти і придбана за ці кошти спірна квартира є його особистими. Статтею 24 Кодексу про шлюб та сімю України визначено, яке майно належить кожному з подружжя. Зокрема, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є, також, речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Таким чином, кошти отримані як позика одним із подружжя не є його особистими, а тому спірну квартиру суд визнає такою, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності нажитою за час перебування у шлюбі.

Сторони не оспорюють вартість спірної квартири, визначеної у висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи № 10630/5 ПС від 12.07.2011 року, згідно з яким ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, на момент проведення експертизи становить 217360 грн.

Щодо включення коштів у сумі 14 тис. грн.., які просить поділити у зустрічному позові відповідач до обсягу майна, яке підлягає поділу, суд приходить до висновку про необхідність відмовити відповідачу ОСОБА_3 про включенні цих коштів до спільно нажитого майна та їх поділу.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Відповідач та його представник не надали суду належних, достовірних та допустимих доказів, які підтверджували б наявність таких коштів, місце їх знаходження та можливість їх поділу.

Згідно зі ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Відповідно до ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки сторонами не надано підстав для збільшення їх частки у спільному сумісному майні подружжя, суд дійшов висновку, що частки майна ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повинні бути рівними.

Відповідно до ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Беручи до уваги, що спір між сторонами щодо поділу майна виник після набрання чинності Сімейним кодексом України та Цивільним кодексом України (від 16.01.203 року), тому відповідно до ст.5 ЦК України, під час вирішення спору слід застосувати положення цих нормативно-правових актів.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Кожен із співвласників має право на поділ сумісного майна. Поділ всього майна, яке було спільною сумісною власністю подружжя, або лише певної речі, означає припинення щодо нього режиму обєкта права спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі (ч.1).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч.5).

Внесення ОСОБА_1 коштів як грошової компенсації на депозитний рахунок суду підтверджуються копією квитанції № 88 від 06.12.2011 року. Відповідно до копії квитанції ОСОБА_1 внесла на рахунок Державної судової адміністрації України 89000,00 грн.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (ч.4).

Відповідач не надав згоди на отримання грошової компенсації замість його частки у спірній квартирі.

У п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” розяснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосувати положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обовязкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦПК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

ОСОБА_1 не зверталась до суду з позовом про припинення частки відповідача у спірній квартирі. У звязку з цим у задоволенні вимог позивача у цій частині слід відмовити.

У судовому засіданні сторонами визнано, що спірна квартира не може бути реально поділена між сторонами без втрати її цільового призначення, а тому є неподільною, відповідно до ст.183 ЦК України.

Таким чином, оскільки спірна квартира є неподільною, не може бути реально поділена між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

У звязку з цим, суд приходить до висновку про залишення квартири АДРЕСА_1 у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частині кожному, з припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на цю квартиру та виключенням його з реєстру прав на нерухоме майно як власника вказаної квартири.

Щодо поділу іншого майна сторони у судовому засіданні заявили про добровільний поділ, проте відмовились від укладення мирової угоди у цій частині.

Зокрема, просили присудити в натурі ОСОБА_1 та визнати за нею право приватної власності на телевізор «Меридіан», вартістю 558 грн., гарнітур, вартістю 1800 грн., електрочайник “Philips”, вартістю 234 грн., комод, вартістю 646 грн., радіотелефон “Philips”, вартістю 182 грн., компютерний стіл, вартістю 450 грн., крісло компютерне, вартістю 245 грн., компютер, вартістю 2500 грн., килим, вартістю 145 грн., скляну тумбу, вартістю 855 грн., кухонний комбайн “Moulinex”, вартістю 480 грн., мікрохвильову піч “Samsung”, вартістю 332 грн., холодильник “LG”, вартістю 2975 грн., мякий куточок, вартістю 1392 грн., телевізор “Samsung”, вартістю 3344 грн., домашній кінотеатр “LG”, вартістю 3080 грн., пральну машину “Ardo”, вартістю 1625 грн.;

-присудити в натурі ОСОБА_3 та визнати за ним право приватної власності на кухонний куточок, вартістю 540 грн., кавоварку “Aurora”, вартістю 82,50 грн., ліжко, вартістю 896 грн., переносний телевізор «Імперіал», вартістю 352 грн., пилосос “Samsung”, вартістю 700 грн., дошку для прасування, вартістю 114 грн., шафу-купе, вартістю 2200 грн.;

-присудити в натурі ОСОБА_3 та визнати за ним право приватної власності на вантажопасажирський автомобіль білого кольору, марки Fiat, моделі Scudo, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, об'ємом двигуна 1905.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду розписку про отримання від ОСОБА_3 в рахунок компенсації половини вартості автомобіля та побутових речей 30395 грн. Відповідач ОСОБА_3 підтвердив цей факт. Крім того, відповідач ОСОБА_3 подав розписку про отримання від ОСОБА_1 7918 грн., як надлишково сплачену суму під час добровільного поділу спірного майна.

Відповідно до ч.2 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У звязку з цим, суд вважає за необхідне задовольнити заяви сторін у частині поділу спірного вантажопасажирського автомобіля та побутових речей, відповідно до їх взаємної домовленості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 24 КпШС України, ст.ст.60, 68-71 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

Припинити право приватної власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 та виключити його з реєстру прав на нерухоме майно як власника цієї квартири.

Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя наступним чином:

-присудити в натурі ОСОБА_1 та визнати за нею право приватної власності на телевізор «Меридіан», вартістю 558 грн., гарнітур, вартістю 1800 грн., електрочайник “Philips”, вартістю 234 грн., комод, вартістю 646 грн., радіотелефон “Philips”, вартістю 182 грн., компютерний стіл, вартістю 450 грн., крісло компютерне, вартістю 245 грн., компютер, вартістю 2500 грн., килим, вартістю 145 грн., скляну тумбу, вартістю 855 грн., кухонний комбайн “Moulinex”, вартістю 480 грн., мікрохвильову піч “Samsung”, вартістю 332 грн., холодильник “LG”, вартістю 2975 грн., мякий куточок, вартістю 1392 грн., телевізор “Samsung”, вартістю 3344 грн., домашній кінотеатр “LG”, вартістю 3080 грн., пральну машину “Ardo”, вартістю 1625 грн.;

-присудити в натурі ОСОБА_3 та визнати за ним право приватної власності на кухонний куточок, вартістю 540 грн., кавоварку “Aurora”, вартістю 82,50 грн., ліжко, вартістю 896 грн., переносний телевізор «Імперіал», вартістю 352 грн., пилосос “Samsung”, вартістю 700 грн., дошку для прасування, вартістю 114 грн., шафу-купе, вартістю 2200 грн.;

-присудити в натурі ОСОБА_3 та визнати за ним право приватної власності на вантажопасажирський автомобіль білого кольору, марки Fiat, моделі Scudo, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, об'ємом двигуна 1905.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовити у звязку з безпідставністю.

Зобовязати Територіальне управління державної судової адміністрації в Рівненській області виплатити ОСОБА_1 кошти у сумі 89000,00 (вісімдесят девять тисяч) грн. 00 коп. з депозитного рахунку в ГУ ДКУ у Рівненській області № 37310004000032, МФО 833017, код ЗКОПО 26259988, які надійшли від неї на депозитний рахунок відповідно до квитанції №88 від 06.12.2011 року, у звязку з вирішенням спору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя І.Зейкан