Рішення № 21813790, 03.03.2012, Дебальцевський міський суд Донецької області

Справа № 2-423/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2012 року

Дебальцевський міський суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Афанасьєвої Ю.О.

при секретарі: Турченковій О.В., Сухоставець Т.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності та виплату грошової компенсації, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, посилаючись на наступні обставини: в АДРЕСА_3, розташоване домоволодіння (житловий будинок), який на праві власності належить:

-1/2 частка - ОСОБА_1 (на підставі Рішення Дебальцівського міського суду Донецької області по цивільній справі №2-1829/2010р.)

-2/6 (або 1/3) частки - ОСОБА_4 (на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5, виданого Дебальцевською державною нотаріально конторою).

-1/6 частка - ОСОБА_3 (на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5, виданого Дебальцевською державною нотаріальною конторою).

Будинок складається з: літньої кухні - сарай, сараю, вбиральні, гаражу (переносний) сараю (переносного) огорожі, замощень та земельної ділянки загальною площею 400 (чотириста) кв.м. В будинку є: веранда площею 3,8 кв.м., коридор 2,6 кв.м., кімната №4 площею 18,8 кв.м., кімната №5 площею 12,90 кв.м., кімната №6 площею 9,10 кв.м., кладовая площею 2,10 кв.м., кухня площею 5,9 кв.м., кімната №9 19,60 кв.м.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. В спірному будинку проживала вона однією сім'єю з померлим ОСОБА_5 Третя особа ОСОБА_4 з 1994 року переїхала жити до м. Луганськ, а з 1998 року мешкає у АДРЕСА_1, у квартирі яка належить їй на праві приватної власності. Де мешкає й до тепер.

Відповідач ОСОБА_3 не проживає у спірному домоволодінні з листопада 1996 року, оскільки переїхав мешкати разом з його сім'єю у будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, належить йому та його дружині на праві власності, де й мешкає до тепер.

Тобто припинення його частки у спільній власності не завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника, що відповідає умовам п.4 ч.1 ст. 365 ЦК України. Напроти ж у неї не має іншого житла.

В натурі відповідач ОСОБА_3 має дуже малу долю у загальній площі спірного будинку, яку неможливо виділити в натурі. Окрім того, виділ в натурі 1/6 частки не можливий, оскільки комунікації як то: автономне опалення, газопостачання та водопостачання здійснюється на весь будинок, виповнено згідно до проектної документації, - що вказує на властивості речі, які не можна поділити без втрати її цільового призначення. Це також перешкоджає виділу частки в натурі, що відповідає умовам п.1 та п.2 ч.1 ст. 365 ЦК України).

Крім того, у зв'язку з тим, що між нею та відповідачем ОСОБА_3 та членами сім'ї останнього склались погані відносини. Тому, спільне володіння і користування майном є неможливим (що відповідає умовам л.Зч.1 ст. 365 ЦК України).

Крім того, вона, ОСОБА_1 сама обслуговує та доглядає за будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Відповідач, ОСОБА_3 вже багато років не проживає з нею та ніяких вкладів стосовно будинку не робить, вона сама здійснює ремонт, купує нові речі для обладнання будинку, тобто сама доглядаю весь будинок.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, яке знаходиться у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

З метою усунення невизначеності щодо володіння і користування будинком та неможливості виділу відповідачу в натурі частки житлового приміщення вважає доцільним припинити право на частку у спільній власності на спірний будинок. Компенсацію відповідачу, ОСОБА_3, вартості його частки у праві власності житлового приміщення вона бере на себе. Розмір відшкодування є 17 673, 92 грн.

Просила припинити право відповідача на 1\6 частку в будинку АДРЕСА_3; визнати за нею право власності на 1\6 частки будинку АДРЕСА_3; стягнути з неї на користь відповідача грошову компенсацію за його 1/6 частки в вказаному будинку; стягнути судові витрати.

В судовому засіданні позивачка підтримувала заявлені вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в заяві, просила позов задовольнити.

В подальшому надала заяву про розгляд справи в її відсутність.

Представник позивачки, який діє на підставі ордеру та угоди про надання правової допомоги ОСОБА_2, підтримував вимоги свого довірителя, позов просив задовольнити.

В подальшому надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши що в спірному будинку АДРЕСА_3 в теперішній час мешкає лише позивачка. Третя особа - ОСОБА_4 мешкає в м.Луганську. Він же проживав в вказаному будинку до 1996 року. В теперішній час він разом із сім»єю мешкає в належному йому на праві власності будинку АДРЕСА_2.

Вважає, що будинок може бути поділений в натурі, та він не бажає бути позбавлений власності, яким саме чином він має намір розпоряджатися часткою що йому належить він на теперішній час не знає. Через релігійні погляди матері між ними склались неприязнені стосунки.

В задоволенні позову просив відмовити.

В подальшому відповідач в судові засідання не з»являвся, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що в теперішній час вона мешкає в м.Луганську, її мати ОСОБА_1 повністю несе тягар утримання спірного будинку, вона допомагає їй фінансово, а відповідач ні. Між нею та позивачкою склались добрі відносини. Не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

В подальшому надала заяву про розгляд справи в її відсутність.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до частини першої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сімї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей обєкта, який є спільним майном.

Згідно з частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В судовому засіданні встановлено, що спірний будинок АДРЕСА_3 належить на праві власності: 1/2 частка позивачці ОСОБА_1, на підставі Рішення Дебальцівського міського суду Донецької області по цивільній справі №2-189/2010 року, від 18.10.2010 року, відповідно до витягу про державну реєстрації №28138497 від 25.11.2010 року (а.с.7); 1/3 частки третій особі ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 від 03.12.2010 року, виданого Дебальцевською державною нотаріально конторою, відповідно до витягу про державну реєстрацію прав №28476365 від 23.12.2010 року (а.с.8) та 1/6 частка відповідачу ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.01.2011 року, виданого Дебальцевською державною нотаріальною конторою, відповідно до витягу про державну реєстрацію прав №29028996 від 16.02.2011 року.

Вказаному будинку мешкає позивач ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4 мешкає в м.Луганську, а відповідач разом із сім»єю мешкає в будинку АДРЕСА_2.

Між позивачкою та відповідачем склались неприязнені стосунки.

Вказані обставини були визнані сторонами.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4158/23, 5553/23 від 17 жовтня 2011 року встановлено, що провести розподіл квартири житлового будинку в натурі з виділом 1/6 частки, з організацією двох квартир, які б відповідали вимогам діючих будівельних норм, не передбачається можливим. В процентному же співвідношенні 1/6 частки від всього будинку складає 17/100 (а.с.68-71).

Перевіряючи можливість завдання істотної шкоди співвласнику та членам його сімї в разі припинення його права власності, судом встановлено, що відповідно до довідки №17965 від 1912.2011 року, виданої КП Єнакієвське міжміське бюро технічної інвентаризації (а.с.75) крім 1/6 частки в спірному будинку, відповідач є власником будинку АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2000 року.

Та за вказаною адресою, відповідно до довідки СГІРФО Дебальцевського МВ від 29.04.2011 року (а.с.43), відповідач й зареєстрований та за поясненяими відповідача в вказаному будинку він й мешкає разом із членами своєї сім»ї.

На підставі чого суд робить висновок, що житлом він забезпечений, спірним будинком він не користується та в ньому не мешкає з 1996 року.

Вартість спірного будинку, відповідно до висновку експерта висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4158/23, 5553/23 від 17 жовтня 2011 року складає 80315 грн., а вартість 1/6 частки, відповідно, 13386 грн. (а.с.67-71).

Позивач попередньо внесла на депозитний рахунок суду грошову компенсацію в розмірі 13386 грн. (а.с. 101).

Таким чином, враховуючи, що частка відповідача ОСОБА_3 є незначною й не може бути виділена йому в натурі, спільне користування через неприязне ні стосунки між сторонами є неможливим, до того ж таке припинення не завдасть істотної шкоди відповідачу та членам його сім»ї дружині та дітям, оскільки на праві власності відповідачу належить будинок АДРЕСА_2, суд вважає можливим припинити право ОСОБА_3 на його частку в праві спільної часткової власності з стягненням на його користь із позивача відповідної грошової компенсації, внесеної нею на рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Частиною 1 ст. 56 ЦПК України визначено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

З укладеного договору про надання юридичних послуг убачається, що він підписаний адвокатом. Повноваження якого підтвердженні свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.19).

На підтвердження оплати правової допомоги позивачем було надані квитанції на загальну суму 5500 грн. Однак суд не може погодитись з тим, що саме вказаний розмір витрат, повязаних з оплатою позивачем допомоги фахівця в галузі права підлягає відшкодуванню. Така сума хоча й підтверджена документально, однак законодавством установлено граничний розмір такої компенсації.

Так, відповідно до ч.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат, на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ст. 22 «Про Державний бюджет України на 2011 рік»розмір мінімальної заробітної плати становив з 1 квітня 2011 року 960 гривень на місяць, з 1 жовтня 2011 року 985 грн., з 1 грудня 2011 року 1004 грн.

Відповідно до ст.13 «Про Державний бюджет України на 2012 рік»розмір мінімальної заробітної плати становив з 1 січня 2012 року 1073 гривни.

Як вбачається з матеріалів справи, особа яка надавала правову допомогу працював в судових засіданнях: 27 квітня 2011 року 1 годину 10 хвилин (а.с.36-37), 20 грудня 2011 року 26 хвилин (а.с.76), 2 лютого 2012 року 09 хвилин (а.с.102).

Таким чином граничний розмір витрат на правову допомогу у справі складає: 448+174,2 +64,35 = 686 грн. 55 коп.: (01 год.10 хв. х 960 грн./год. х 40%) + ( 26 хв. х 1004 грн./год. х 40%) + (09 хв. х 1073 грн../ год. х 40%).

Щодо надання інших форм правової допомоги з розрахунком витраченого на неї часу позивачем надано не було.

Таким чином, підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 686 грн. 55 коп., а також, судовий збір в сумі 176 грн. 73 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн., а всього 983 грн. 28 коп.

На підставі ст.365 УК України та, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності та виплату грошової компенсації задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/6 частки будинку АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частки будинку АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за його 1/6 частки будинку АДРЕСА_3 в сумі 13386 (тринадцять тисяч триста вісімдесят шість) гривень, які знаходяться на депозитному рахунку Територіального управління Донецької судової адміністрації в Донецькій області (р/р 37317004001000 МФО 834016 ЄДРПОУ 26288796), згідно квитанції 10703941 від 21.12.2011 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 686 грн. 55 коп., а також, судовий збір в сумі 176 грн. 73 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн., а всього 983 грн. 28 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дебальцевського міського суду протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Ухвалу надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Дебальцевського

Міського суду Ю.О. Афанасьєва