Постанова № 21800421, 10.11.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-0770/1544/11

Ряд стат. звіту № 8.2.1

Код - 06

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Большакової О.О.

при секретарі Кречко Л.В.,

з участю :

представника позивача Ігнатенка С.С. ,

представника відповідача Барановської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовом Товаристваз обмеженою відповідальністю „Дастор - Ужгород” до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0001222341,

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Дастор - Ужгород” (далі по тексту) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 травня 2011 року № 0001222341, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість на 399684 гривень 46 копійок за основним платежем та 1 гривню за штрафними санкціями.

Позовні вимоги ТОВ “Дастор Ужгород” мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення було прийнято відповідачем на підставі висновків акту перевірки підприємства, які не відповідають дійсності та суперечать вимогам чинного законодавства України. Так, в акті перевірки податкової інспекції від 21.04.2011 року зазначено, що договір постачання № 030111 від 03.01.2011 року, укладений позивачем з ПП «Елвіко», та наступні додаткові угоди про внесення змін до цього договору є нікчемними, у звязку з чим податковою інспекцією було зменшено податковий кредит позивача за січень 2011 року в сумі 399684,46 грн. та відповідно збільшено до сплати податок на додану вартість на цю суму. Позивач зазначив, що правочин, який на думку податкового органу суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам може визнаватись недійсним виключно в судовому порядку, а органи державної податкової служби не мають повноважень без відповідного судового рішення визнавати укладені товариством договори нікчемними (недійсними в силу закону) без відповідного рішення суду. Оскільки такого рішення суду немає, висновки податкової інспекції є неправомірними. Також, позивач у позовній заяві зазначив, що угода між ПП “Елвіко” та ТОВ “Дастор” про поставку товарів реально мала місце, договір укладався на реалізацію господарських програм сторін. Позивач вважає безпідставним покладення відповідачем в основу висновку щодо недійсності чи нікчемності даного договору інформації ДПІ у Оболонському районі м.Києва відносно ПП «ТД Макком”, з яким позивач жодних правовідносин з не мав. Тому будь-які претензії податкових органів до даного підприємства не впливають на чинність і правову оцінку правочинів, укладених між іншими субєктами, а саме ПП «Елвіко»та позивачем. Визнання всіх правочинів по так званому «ланцюжку»не передбачено нормами законодавства України і не може бути визнано обґрунтованим. Що стосується ПП «Елвіко», єдиним аргументом, яким обґрунтовує недійсність (нікчемність) правочинів, укладених даним підприємством є відсутність підприємства за юридичною адресою. Однак, можлива зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне за собою нікчемність всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації та сама по собі не може свідчити, що ці правочини укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства. Контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а, отже був наділений право - та дієздатністю. Договір постачання № 030111 від 03.01.2011 року та здійснені на його виконання господарські операції носили реальний товарний характер, товарно-матеріальні цінності, поставлені за цим договором, належним чином обліковувались та оприбутковувались за місцем їх зберігання та реалізації. Фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджується належним чином оформленими первинними документами, достовірність яких у ході документальної перевірки не спростована. Фактична наявність товарів та їх подальше використання у господарській діяльності, зокрема роздрібній торгівлі також підтверджені також відповідними фіскальними звітними чеками РРО, які не можуть бути поставлені під сумнів.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ “Дастор Ужгород” Ігнатенко С.С. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив скасувати оскаржуване податкове повідомлення - рішення з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник позивача Ігнатенко С.С. в судовому засіданні також додатково пояснив, що факт винесення Ужгородським міськрайонним судом постанов про закриття справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.1631 КУпАП щодо головного бухгалтера підприємства ТОВ “Дастор Ужгород” ОСОБА_3 та керівника ТОВ “Дастор Ужгород” ОСОБА_4 не є підставою для висновку про завищення підприємством податного кредиту по податку на додану вартість, оскільки ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена відповідальність не за заниження нарахування сум податку, а за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у том числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили є обовязковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої була ухвалена постанова суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Представник позивача зазначив, що правомірність податкового повідомлення рішення не була предметом розгляду Ужгородського міськрайонного суду при вирішенні справ про адміністративні проступки. Також представник позивача зазначив, що постанови Ужгородського міськрайонного суду від 1 червня 2011 року у справі № 3-4690/11 щодо ОСОБА_3 та від 22 червня 2011 року у справі № 3- 4691/11 щодо ОСОБА_4 були оскаржені у встановленому законом порядку до апеляційного суду Закарпатської області і не можуть мати доказового значення для суду при вирішенні справи щодо правомірності податкового повідомлення . А так, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .

Відповідач Державна податкова інспекція в місті Ужгороді Закарпатської області позовні вимоги не визнала в повному обсязі, так як вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення законним, оскільки таке було прийнято на підставі акту перевірки субєкту господарювання, висновки якого повністю відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України .

Представник відповідача Барановська В.В. у судовому засіданні пояснила, що ДПІ в м. Ужгороді було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ “Дастор - Ужгород”, за результатами якої було складено відповідний акт від 21 квітня 2011 року. Згідно цього акту в ході перевірки було встановлено, що одним з постачальників ТОВ “Дастор - Ужгород” у січні 2011 року було ПП “Елвіко”. Державна податкова інспекція в Оболонському районі м. Києва відповідно матеріалів аналізу фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП “ТД Макком” за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року було направлено до ДПІ в м. Ужгороді матеріали аналізу фінансово-господарської діяльності з питань дотримання законодавства. ДПІ в Оболонському районі м. Києва було складено висновок № 263/2304/37371250 від 29 березня 2011 року “Про проведення аналізу ПП “ТД Макком” з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року, згідно якого встановлено, що ПП ТД “Макком” за юридичною адресою не знаходиться, аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, тощо встановлено, що в перевіряємо му періоді на підприємстві відсутні основні засоби та трудові ресурси. А так, ДПІ в м.Ужгороді дійшла висновку, що ПП ТД “Макком“було безпідставно сформовано податкові зобовязання за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним на продаж товарів ПП “Елвіко” в сумі 412 958 гривень 92 копійки за січень 2011 року, які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобовязань. Таким чином, ДПІ дійшла висновку, що всі операції купівлі-продажу з ПП “ТД Макком” не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до “вигодонабувача”. Також ДПІ в м. Ужгороді отримано матеріали аналізу фінансово-господарської діяльності ПП “Елвіко” з питань правових відносин з платником податків ПП ТД Макком” за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року, згідно якого було встановлено порушення ПП “Елвіко” ч.1 ст.203, ст..ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання та постачання. Відповідно до службової записки від 14 квітня 2011 року та довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків встановлено, що підприємство за місцем реєстрації відсутнє. Висновок щодо можливого завищення податкових зобовязань базується на тому, що єдиним постачальником ПП “Елвіко” у періоді, за який було проведено аналіз, є ПП “ТД Макком”. А так, договір постачання , укладений позивачем з ПП «Елвіко»та наступні додаткові угоди про внесення змін до цього договору є нікчемними та в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як податкові зобовязання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. У звязку з цим податковим органом було правомірно зменшено податковий кредит позивача за січень 2011 року в сумі 399684,46 грн. та відповідно збільшено до сплати ПДВ на цю суму. Також представник позивача зазначила, що постановами Ужгородського міськрайонного суду від 1 червня 2011 року у справі № 3-4690/11 щодо головного бухгалтера ТОВ “Дастор- Ужгород” ОСОБА_3 та від 22 червня 2011 року у справі 3 4691/11у справі щодо директора ТОВ “Дастор -Ужгород” ОСОБА_4 було закрито провадження за спливом строку притягнення цих осіб до відповідальності. Разом з тим, суд при розгляді вищевказаних справ дійшов висновку про порушення правил ведення податкового обліку ТОВ “Дастор Ужгород”, внаслідок чого мало місце заниження позивачем податку на додану вартість за січень 2011 року. Представник відповідача вважає, що вищевказані судові рішення мають преюдиційне значення при вирішенні судом адміністративної справи щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. А так, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, що наявні в матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких мотивів.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Ужгороді Закарпатської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Дастор - Ужгород” з питань правомірності нарахування податкового кредиту по податковій декларації по податку на додану вартість за січень 2011 року,

За наслідками перевірки було складено відповідний акт від 21.04.2011 року № 848/23-1/34325992 (а.с. 8 20 т. 1).

Як вбачається з цього акту, перевіркою було встановлено порушення ТОВ “Дастор Ужгород” у січні 2011 року вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, ст.. 92, ст.203, ч.1 ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 234, ст.. 626, ст. 655, ст. 658, ст.662, ст.664 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року , внаслідок чого є нікчемним договір постачання № 030111 від 3 січня 2011 року та додаткова угода про зміну договору постачання №030111 від 3 лютого 2011 року від 4 січня 2011 року, укладені між ПП “Елвіко” (Постачальник) та ТОВ “Дастор Ужгород” (Покупець) за січень 2011 року з обсягом поставок 2398106 гривень 76 копійок, в тому числі ПДВ 399684 гривні 46 копійок; п.п.198.3 ст.198 п.п. 198.2 ст.198, п.п 198. 6 ст.198 Податкового кодексу України за наслідками перевірки було зменшено податковий кредит ТОВ “Дастор -Ужгород” за січень 2011 року в сумі 399684 гривні 46 копійок та відповідно збільшено ПДВ до сплати за січень 2011 року в сумі 399684 гривні 46 копійок.

На підставі акту перевірки начальником Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2011 року №0001222341, яким ТОВ “Дастор Ужгород” було збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 399684 гривні 46 копійок за основним платежем та 1 гривню за штрафними санкціями (а.с.21 т. 1).

Суд вважає, що вищевказане податкове повідомлення - рішення було прийнято відповідачем неправомірно та підлягає скасуванню з таких підстав .

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно акту перевірки від 21.04.2011 року № 848/23-1/34325992 (підрозділ 3.1.1) податковою інспекцією в місті Ужгороді було встановлено, що згідно декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, яка подана до ДПІ в місті Ужгороді, податковий кредит ТОВ “Дастор Ужгород” сформовано на загальну суму 1826816 гривень(а.с. 8 20 т. 1).

Одним з постачальників ТОВ “Дастор Ужгород” у січні 2011 року було ПП “Елвіко”.

Державна податкова інспекція в Оболонському районі м. Києва відповідно матеріалів аналізу фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП “ТД Макком” за період з січня 2011 року по 28 лютого 2011 року направила до ДПІ в м. Ужгороді матеріали аналізу фінансово-господарської діяльності .

ДПІ в Оболонському районі м.Києва було складено висновок № 263/2304/37371250 від 29 березня 2011 року “Про проведення аналізу ПП “ТД Макком” з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року, згідно якого було встановлено, що ПП “ТД Макком” за юридичною адресою не знаходиться, у перевіряємому періоді на підприємств були відсутні основні засоби та трудові ресурси.

А так, податковий орган вважає, що ПП “ТД Макком” було безпідставно сформовано податкові зобовязання у періоді, що перевірявся (січень 2011 року) за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним на продаж товарів на адресу ПП “Елвіко” в сумі 412958 гривень 92 копійки, які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобовязань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

На підставі вищевикладеного, податковий орган дійшов висновку про неможливість здійснення ПП “ТД Макком” господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв”язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 статті 203, ч. 1 статті 207, ст. 215, п. 1 статті 216 , статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ПП “ТД Макком” з постачальниками та покупцями.

Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку, що всі операції купівлі-продажу з ПП “ТД Макком” не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до “вигодонабувача”.

Також ПП “Елвіко” не знаходиться за своєю юридичною адресою.

Податковий орган також дійшов висновку про можливе завищення своїх податкових зобовязань ПП “Елвіко”, в тому числі, за січень 2011 року на суму 415034 гривні.

Також в акті перевірки від 21.04.2011 року № 848/23-1/34325992 зазначено, що невиконання законодавчо встановлених обов”язків ПП “Елвіко” доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість контрагентом ТОВ “Дастор Ужгород” за січень 2011 року на суму 399684 гривні 46 копійок. Таким чином, у звязку з не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість у ПП “ТД Макком”, відсутністю обєкта оподаткування податком на додану вартість у ПП “Елвіко” у підприємства - покупця ТОВ “Дастор - Ужгород”, який виступає “вигодонабувачем”, незаконно сформовано податковий кредит за січень 2011 року в частині податку на додану вартість, отриманого від ПП “Елвіко” в сумі 399684 гривні 46 копійок.

А так, з акту перевірки вбачається, що відповідач вважає договір між ПП “Елвіко” та ТОВ “Дастор Ужгород” про поставку товарів нікчемним на підставі статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки, як зазначено в акті перевірки, кошти перераховувались без мети реального настання правових наслідків з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків .

Тому податкова інспекція дійшла висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість .

Суд не погоджується з такими висновками Державної податкової інспекції в місті Ужгороді щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість з наступних підстав.

Статтею 712 Цивільного кодексу України дано визначення договору поставки, згідно якого продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власністю покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з копії договору постачання № 030111 від 3 січня 2011 року, ПП “Елвіко” взяло на себе зобовязання передати у власність ТОВ “Дастор Ужгород” товар (продукти харчування в асортименті), а ТОВ “Дастор Ужгород” взяло на себе зобовязання прийняти та оплатити отриманий товар. Ціна товару визначається згідно прайс-листів постачальника й узгоджених сторонами знижок. Товар поставляться на умовах відстрочки платежу терміном до 6 місяців з дати поставки кожної партії товару. Кількість та асортимент товару визначається згідно замовлень покупця в електронній формі.

4 січня 2011 року ПП “Елвіко” та ТОВ “Дастор - Ужгород” було укладено додаткову угоду про зміну договору постачання №030111 від 3 січня 2011 року щодо умов поставки .

Таким чином, умови договору поставки від 3 січня 2011 року укладеного між ПП “Елвіко” та ТОВ “Дастор - Ужгород” та додаткової угоди відповідають вимогам законодавства .

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 228 ЦК України передбачено , що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, операції для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про безтоварність угоди між ПП “Елвіко” та ТОВ “Дастор- Ужгород” та її фіктивність з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з копій платіжних доручень ТОВ “Дастор - Ужгород” №2427 від 11 квітня 2011 року, № 2585 від 15 квітня 2011 року, № 2616 від 19 квітня 2011 року, №2617 від 19 квітня 2011 року, №2800 від 22 квітня 20111 року, №2799 від 22 квітня 2011 року, № 2801 від 22 квітня 2011 року, № 3137 від 11 травня 2011 року, № 3138 від 11 травня 2011 року, № 3289 від 13 травня 2011 року, № 3290 від 13 травня 2011 року, №1346 від 25 лютого 2011 року №2120 від 30 березня 2011 року, №2280 від 4 квітня 2011 року, №2279 від 4 квітня 2011 року, №2301 від 5 квітня 2011 року, №2300 від 5 квітня 2011 року, №2349 від 6 квітня 2011 року, №2372 від 7 квітня 2011 року, № 2391 від 8 квітня 2011 року позивачем було здійснено оплату ПП “Елвіко” за отриманий товар шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Згідно довідки Приватного підприємства “Елвіко” № 1 від 23 вересня 2011 року ( т.4 а.с . 90 ) 3 січня 20011 року між ПП “Кл віко” та ТОВ “Дастор - Ужгород” було укладено договір постачання №0300111 . Відповідно до п.1.1. цього договору ПП “Елвіко” взяло на себе зобовязання передати у власність ТОВ “Дастор - Ужгород” товар, а ТОВ “Дастор- Ужгород” взяло на себе зобовязання оплатити товар відповідно до умов договору. На виконання договору постачання ПП “Елвіко” здійснило постачання продуктів харчування для ТОВ “Дастор - Ужгород” на загальну суму 3680152 гривні 41 копійка, в тому числі ПДВ 613358 гривень 74 копійки , в тому числі у січня 2011 року на суму 2398106 гривень 76 копійок, в тому числі ПДВ 399684 гривні 46 копійок. Кількість та асортимент товару відображено у видаткових накладних при поданні податкової звітності ПП “Елвіко” відобразило у звітах товарні операції з ТОВ “Дастор - Ужгород”, які відбулися у січні лютому 2011 року у відповідності до виписаних накладних.

Податкова інспекція не спростувала відомості, зазначені у вищевказаній довідці ПП “Елвіко” .

Навпаки, згідно довідки ДПІ у Оболонському районі міста Києва від 14 квітня 2011 року №311/2304/37290287 про проведення аналізу діяльності ПП “Елвіко” з питань правових відносин платником податків ПП “ТД Макком” основним видом довільності ПП “Елвіко” у січня 20121 року згідно з даними АІС ОР було, зокрема, посередництво в торгівлі продуктами харчування. ПП “Елвіко” було зареєстровано як платник податку на додану вартість з 15 жовтня 2010 року відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15 жовтня 2010 року №100305878, виданого ДПІ в Оболонському районі м.Києва (т. 4 а.с. 102 -107).

Згідно пункту 3.1 цієї довідки за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року ПП “Елвіко” задекларовано податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 800750 гривень, в тому числі за січень 2011 року - 415034 гривні, в тому числі внаслідок поставок товару ТОВ “Дастор Ужгород” на суму 399684 гривні 46 копійок, що свідчить про реальність господарської операції та правильність віднесення цієї суми до податкового кредиту позивачем.

Факт реалізації угоди між ПП “Елвіко” та ТОВ “Дастор-Ужгород” підтверджується також первинними документами про передачу-прийняття товару, а саме: видатковими накладними, де зазначено дата поставки, асортимент, кількість та ціна поставленого товару (продуктів харчування), що підписані представниками обох сторін.

Крім того, на підтвердження факту прийому передачі товарів згідно видаткових накладних оформлені акти прийому товарів від представника постачальника представнику покупця .

Таким чином, подані суду первинні бухгалтерські документи свідчать про реальне здійснення ПП «Елвіко” поставок товару (продуктів харчування) ТОВ “Дастор - Ужгород” .

Жодних доказів фальсифікації поданих суду первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень) суду подано не було .

Доводи відповідача про фіктивність угоди через відсутність ПП “Елвіко” за місцем реєстрації суд відхиляє, оскільки дана обставина не виключає здійснення суб”єктом господарювання посередницької діяльності для отримання прибутку без зберігання товару .

Як вбачається з копій фіскальних чеків, що наявні в матеріалах справи, ТОВ “Дастор - Ужгород” здійснювало подальшу реалізацію (через роздрібну торгівлю) продуктів харчування , придбаних, у ПП “Елвіко” .

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про реальне виконання ПП “Елвіко” угоди з ТОВ “Дастор-Ужгород” про поставку товарів, її спрямованість на досягнення комерційного результату.

Посилання відповідача щодо нікчемність угоди між ПП “Елвіко та ТОВ “Дастор- Ужгород” у звязку з нікчемністю угоди між ПП “Елвіко” та ПП “ТД “Макком” безпідставними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Така позиція зазначена у листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України".

Також у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартістьу випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, оскільки господарські операції між ПП “Елвіко” та ТОВ “Дастор Ужгород” реально мали місце, позивач надав необхідне документальне підтвердження розміру податкового кредиту, Державною податковою інспекцією в місті Ужгороді Закарпатської області було безпідставно виключено з податкового кредиту ТОВ “Дастор - Ужгород”, суми сформовані на підставі первинних документів отриманих за договором поставки від № 030111 від 3 січня 2011 року та додаткової угоди.

Також суд зазначає, що ч.3 ст.228 ЦК України (яка набрала чинності з 01.01.2011 року) встановлено, що правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства та його моральним засадам підлягає визнанню недійсним у судовому порядку,

Як вбачається з матеріалів справи та прояснень представників сторін в судовому засіданні, договір постачання № 030111 від 03.01.2011 року, укладений позивачем та ПП «Елвіко», та наступні додаткові угоди про внесення змін до цього договору судом не були визнані недійсним, а висновки податкового органу про нікчемність договору через те, що він суперечить інтересам держави, є безпідставними.

Щодо посилань представника відповідача на постанови Ужгородського міськрайонного суду від 1 червня 2011 року у справі № 3-4690/11 щодо головного бухгалтера ТОВ “Дастор Ужгород” ОСОБА_3 та від 22 червня 2011 року у справі № 3- 4691/11 щодо директора ТОВ “Дастор Ужгород” ОСОБА_4, якими було закрито провадження за спливом строку притягнення вищевказаних осіб до адміністративної відповідальності, як на джокази неправомірності включення сум до податкового кредиту, то суд вважає, що оскільки питання щодо завищення підприємством податкого кредиту по податку на додану вартість не було предметом розгляду Ужгородсим міськрайонним судом при вирішенні вищевказаних справ про адміністративні проступки, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вищевказані постанови суду не можуть мати доказового значення на підтвердження порушення позивачем законодавства при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість за січень 2011 року.

На підставі вищевикладеного, суд вважає протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Ужгороді Закарпатської області від 06 травня 2011 року № 0001222341 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість ТОВ “Дастор - Ужгород” на суму 399684 гривні 46 копійок за основним платежем та 1 гривню штрафних санкцій й таке підлягає скасуванню .

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, на користь позивача слід стягнути 3 гривні 40 копійок сплаченого судового збору про поданні позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7-11, 71, ч.3 ст.94, 160-163 КАС України,

постановив :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дастор- Ужгород” до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0001222341 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Ужгороді від 06 травня 2011 року № 0001222341.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю „Дастор- Ужгород” понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 гривні 40 копійок .

Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду без по середньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарже ння постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку не було подано .

Головуюча О.О.Большакова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 листопада 2011 року .