Ухвала суду № 21799396, 15.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2012 р. м. КиївК-21982/08-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Карася О.В.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008

у справі № 2-а-219/07

за позовом Закритого акціонерного товариства «Мак ГРЕГОР»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування рішення -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008, позов задоволено. Скасовано рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 21.03.2007 №0000262200/0, від 25.04.2007 № 0000262200/1, від 17.05.2007 № 0000262200/2, від 23.07.2007 № 0000262200/3 про застосування до ЗАТ «Мак ГРЕГОР»штрафних (фінансових) санкцій в сумі 320075,13 грн.

ДПІ у Приморському районі м.Одеси подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для прийняття спірних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п. 2.2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 07.03.2007 № 2161/22-00/19348898/17, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. «д»п. 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93. Порушення полягало у здійсненні валютних операцій, що потребували індивідуальної ліцензії НБУ, без отримання такої ліцензії, а саме: за період з 2004-2006 роки ЗАТ «Мак ГРЕГОР»на утримання свого Представництва (зареєстровано Міністерством Юстиції Азейбарджанської Республіки 06.12.2000) перерахувало кошти в 62010 доларів США, що за обмінним курсом НБУ станом на здійснення таких операцій становило 320075,13 грн., без отримання ліцензії НБУ.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди надали правильну правову оцінку встановленим обставинам, зокрема вважає за правильне залишити оскаржені судові рішення без змін з огляду на таке.

Пунктом «д»п. 4.5 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93, порушення якого зафіксовано податковим органом, передбачено, що індивідуальної ліцензії потребують операції з розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України.

Пункт 1.3 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 485 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2004 за № 1413/10012, під «розміщенням валютних цінностей на рахунку»розуміє зарахування валютних цінностей на рахунок резидента чи його відокремленого структурного підрозділу, який згідно із законодавством країни місцезнаходження не є юридичною особою, та/або наявність залишку валютних цінностей на рахунку цього резидента (його структурного підрозділу).

Зі змісту наведеної норми законодавства випливає, що зарахування валютних цінностей на рахунок відокремленого структурного підрозділу резидента, який згідно із законодавством країни місцезнаходження є юридичною особою, не розглядається законодавством як розміщення валютних цінностей на рахунку, тобто не є операцією з валютними цінностями, що потребує індивідуальної ліцензії НБУ. При цьому та обставина, що Представництво резидента згідно із законодавством України не є юридичною особою не впливає на визначене законодавством поняття «розміщенням валютних цінностей на рахунку».

Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій з нотаріально засвідченого витягу державного реєстру комерційних організацій Міністерства Юстиції Республіки Азейбарджан Представництво ЗАТ «Мак ГРЕГОР»(Україна) в Республіці Азейбарджан є юридичною особою відповідно до законодавства Азейбарджану країни місцезнаходження представництва.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіО.В. Карась

Л.В. Ланченко