Ухвала суду № 21799359, 21.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2012 р. м. КиївК-34452/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 року

та постанову Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2007 року

у справі № 11/336а (22-а-15347/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський картонно-паперовий комбінат»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівський картонно-паперовий комбінат»звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2006р. № 0001081720/3.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 року, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.10.2004р. по 31.12.2005р. складено акт № 425/23/33111299 від 16.06.2006р., в якому, зокрема, зафіксовано порушення: пп. «ж»п. 1.3 ст. 1, пп. 4.2.1, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 12.1 ст. 12, п. 19.2 «а», «б»ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІV, в результаті чого позивачем було занижено податок з доходів фізичних осіб у 2005 році на загальну суму 700 245 грн.

На підставі результатів перевірки, 29.06.2006 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001081720/0 про нарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 2100735,00 грн., в т.ч.: 700245,00 грн. основного платежу та 1400490,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що між громадянином ОСОБА_2 та ТОВ "Чернігівський кортонно-паперовий комбінат" було укладено Договір про наміри № 1 від 04.11.04р., в якому сторони зафіксували намір гр. ОСОБА_2 у грудні 2004 р. продати ТОВ "Чернігівський картонно-паперовий комбінат" лінію для виготовлення паперу санітарно-гігієнічного призначення; намір ТОВ "Чернігівський картонно-паперовий комбінат" з грудня 2004 р. по липень 2005р. сплатити вартість отриманого обладнання; намір сторін у грудні 2004 р. підписати нотаріальний договір купівлі-продажу. Попередня вартість договору про наміри становила - 66 865 000, 00 грн.

Відповідно до намірів сторін, 16.12.04 р. між гр. ОСОБА_2 (Продавець) та ТОВ "Чернігівський картонно-паперовий комбінат" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу, який посвідчено 16.12.04 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстровано в реєстрі за № 548.

Згідно умов цього Договору Продавець зобов'язався передати Покупцю у власність в термін з 16.12.04 р. по 25.01.05 р. обладнання для виготовлення паперу санітарно-гігієнічного призначення в кількості, строки та асортименті згідно специфікації. Сума договору складала 6 686 500, 00 грн.

За умовами вказаного Договору обладнання вважалося переданим Продавцем і прийнятим Покупцем при відповідній кількості продукції, яка постачається, згідно з актом прийому обладнання, що може бути конкретизовано в новій редакції договору.

На момент прийняття судами рішень, договір купівлі-продажу від 16.12.04 р. сторонами не розривався, та не визнавався недійсним. Умови договору були виконані в повному обсязі, а тому претензій один до одного сторони не мають. Виплати за товар були здійснені на підставі договору №041104 від 23.12.2004р.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір №041104 від 23.12.2004р., на підставі якого були перераховані кошти, має ознаки нікчемності у звязку з невідповідністю його форми вимогам, передбачених ЦК України, що ставить під сумнів правомірність перерахування коштів, а зазначене, на думку судів, не є предметом розгляду даного спору; викладені відповідачем доводи не визначають обов'язок нотаріуса на нарахування нотаріусом податкових зобов'язань платника податку, утримання та сплати податку за особу учасника нотаріального провадження. Надання нотаріусом послуг від імені та за рахунок платника податку щодо нарахування, стягнення та сплати податку не відповідає вимогам Закону України "Про нотаріат".

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що рішення судів обох інстанцій не можна вважати такими, що прийняті на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи та ухваленими відповідно до вимог статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частини 3 пункту 1 вказаної статті Кодексу щодо вимог до змісту мотивувальної частини постанови.

Так, приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно частини 3 пункту 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, зокрема, містить мотивувальну частину із зазначенням встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

В порушення вказаної статті Кодексу, суди в процесі розгляду даної справи, встановлюючи фактичні обставини справи обмежились переважно посиланням на докази та пояснення, що здебільшого мають суб'єктивний характер щодо мотивів та наслідків спірних подій та епізодів у даній справі. Однак, належного та об'єктивного юридичного аналізу, з посиланням на відповідні норми чинного податкового законодавства, що безпосередньо регулюють спірні правовідносини, судами не зроблено.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобовязує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, в процесі розгляду даної справи судами, з посиланням на первинні документи, не було встановлено, чи було сплачено відповідний податок за наслідками вчинення оподатковуваних господарських операцій, у тому числі не з'ясовано, які саме господарські зобов'язання у межах спірних правовідносин породжували об'єкт оподаткування та, відповідно, у якому розмірі.

Також суди, досліджуючи наявність ознак нікчемності правочину у рамках спірних правовідносин, не розглянули питання про залучення до справи у відповідному процесуальному статусі особи, прав та обов'язків якої може стосуватись відповідний висновок суду.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 року та постанову Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченко А.О. Ухвала складена у повному обсязі 24.02.2012р.