Ухвала суду № 21798976, 20.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2012 р. м. КиївК-25958/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Кравченко В.О.

представників:

позивача Митровція В.І., Григаша М.М.

відповідача Борсенка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота долина»

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010

у справі №2а-3732/08/0770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота долина»

до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.02.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010, в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Золота долина» про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень Свалявської МДПІ Закарпатської області від 21.11.2008 №0021432300/0/831-2300/30242635-6403 та №0021442300/0/832-2300/30242635-6404 відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну перевірку з питань фінансово-господарських відносин позивача з ПП ОСОБА_5 за період з 01.01.2005 по 31.06.2007, за наслідками якої складено акт №70-2300/30242635 від 10.11.2008.

За висновками акта перевірки позивачем порушено ч.5 ст.203 ЦК України, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок здійснення господарських операцій з ПП ОСОБА_5, який вироком Свалявського районного суду від 16.07.2007 засуджений за ухилення від сплати податків.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0021432300/0/831-2300/30242635-6403 від 21.11.2008, яким донараховано податок на прибуток підприємства на суму 82263,00 грн., у т.ч. основний платіж 54842,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 27421,00 грн., та №0021442300/0/832-2300/30242635-6404 від 21.11.2008, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 77559,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 51706,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 25853,00 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про правомірність донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток, з огляду на наявність вироку, що набрав законної сили, щодо безпосереднього контрагента позивача, у звязку з чим укладені позивачем з ПП ОСОБА_5 угоди є нікчемними, тому не породжують жодних правових наслідків.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія погодитись не може, з огляду на таке.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( підпункт 5.2.1).

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що для зясування правомірності формування валових витрат та податкового кредиту підлягає встановленню фактичне здійснення господарських операцій, яке має бути підтверджено відповідними обовязковими первинними документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, суди попередніх інстанцій повинні були витребувати у позивача докази, які підтверджують віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та збільшення сум валових витрат. Якщо сторони у справі таких доказів не надали, або надані докази були недостатніми, то суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобовязаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Крім того, суди попередніх інстанцій правильно зазначивши, що при встановленні факту протиправності угод, визнавати їх недійсними не потрібно, оскільки угоди, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства (стаття 207 Господарського кодексу України) є одночасно такими, що порушують публічний порядок, а отже є нікчемними (стаття 228 Цивільного кодексу України) та ніяких зобовязань породжують, не звернули уваги, що за вчинення таких угод наступає адміністративно-господарська відповідальність (статті 238 239 Господарського кодексу України) у вигляді санкцій, встановлених частиною першою статті 208 цього Кодексу.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота долина»задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук