Ухвала суду № 21798770, 02.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2012 р. м. КиївК-39106/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.,

Степашка О.І.

Федорова М.О.

секретаря судового засідання Хомініч С.В.,

розглянувши касаційну скаргу Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі за позовом Державного підприємства „Бердичівське лісове господарство” до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Державне підприємство «Бердичівське лісове господарство»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бердичівської ОДПІ у Житомирській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень від 20.11.2008 року № 0001862301/0, № 0001872301/0.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року, позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Бердичівською ОДПІ Житомирської області було здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року. За результатами перевірки складено акт № 3450/23-01/00991806 від 07.11.2008 року, згідно до якого встановлено порушення п.п. 5.2.1 п.5.2., п.5.1, п.п.5.3.5. п.п. 5.3.9 п.5.3 п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, а також п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі виявлених порушень 20 листопада 2008 року відповідач прийняв податкові повідомлення рішення № 0001862301/0, № 0001872301/0.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно ст. 259 Митного кодексу України, митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивач реалізацію готової продукції іноземним покупцям проводить виключно за умови попередньої оплати, яка оподатковується в період надходження, а тому є безпідставним твердження відповідача про збільшення валових доходів на 321476 грн. Крім того, перевіркою не встановлено порушень вимог валютного законодавства.

Згідно п.п. 8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем відповідно до даного Закону в 2007 році було віднесено до валових витрат суму в розмірі 272824 грн., що відповідає визначеному на 01.01.2007 року ліміту 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів. Фактичні затрати на ремонт основних фондів за 2007 рік становили 246076 грн. Сума коштів, що перевищує ліміт в розмірі 72525 грн. віднесено ДП «Бердичівський лісгосп»на збільшення балансової вартості основних фондів. За перше півріччя 2008 року на ремонт основних фондів витрачено 199477,77 грн., а віднесено на валові витрати тільки 70582 грн. при встановленому ліміті 310978 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач безпідставно відніс до запасів використаних у не господарській діяльності матеріали, що були використані на ремонт основних засобів в сумі 434684 грн., оскільки підприємство має право відносити вартість понесених ремонтів основних фондів до валових витрат в межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, а також відповідачем безпідставно не зменшено дану суму на суму витрат по придбанню шин і акумуляторів до машин і механізмів, які відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону прямо відносяться до валових витрат.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ДП «Торговий дім «Крона»був укладений договір від 02.07.2007 року про надання маркетингових послуг, а з ПП «Аудиторсько-консультаційний центр «Кодекс»28.07.2006 року було укладено договір про надання консультаційних послуг з питань податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 вищевказаного закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що вищевказані договори виконані повністю, що підтверджуються копіями актів виконаних робіт, оплачені позивачем та відповідно виписані податкові накладні.

Вірним є висновок суді попередніх інстанцій, що відповідачем безпідставно не включено до складу податкового кредиту ПДВ сплачений підприємством при придбанні паливно-матеріальних цінностей на господарські витрати за готівкові кошти в сумі 6148 грн., оскільки на підприємстві є в наявності чеки по придбанню товарно-матеріальних цінностей на виробничі цілі, що являється підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

С.Е. Острович

О.І. Степашко М.О. Федоров ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (вступна та резолютивна частини) 2 лютого 2012 рокум. КиївК-39106/10 Вищий адміністративний суд України у складі: суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Хомініч С.В., розглянувши касаційну скаргу Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі за позовом Державного підприємства „Бердичівське лісове господарство” до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

С.Е. Острович

О.І. Степашко М.О. Федоров Суддя С.Е. Острович