Постанова № 217977, 19.10.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.06 р. Справа № 28/148а

13 год. 45 хв. Зала судових засідань – кабінет № 213

м. Донецьк, вул. Артема, 157

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кониченка О.М.

При секретарі судового засідання Трубачовій О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального виробничого підприємства “Краматорська тепломережа” м. Краматорськ

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0007841501/2/12798 від 30.03.2006 р. та № 007851501/2/12799 від 30.03.2006 р.

за участю

представників сторін

від позивача: Ісік С.В. – за довір.

від відповідача: Павенко Г.С. – за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне виробниче підприємство “Краматорська тепломережа” м. Краматорськ, звернувся з позовом до господарського суду Донецької області до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0007841501/2/12798 від 30.03.2006 р. та № 007851501/2/12799 від 30.03.2006 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідачем не дотримані вимоги п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким визначено податкове зобов”язання повинно бути визнано не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Декларація з податку на прибуток № 18815 була надана позивачем відповідачу 10.05.2002 р. строк давності застосування податковим органом зобов’язання скінчився 20.05.2005 р.

Відповідач проти позовних вимог заперечують надавши суду заперечення, в яких зазначає, що позивачем були допущені порушення строків сплати узгодженого податкового зобов’язання і тому правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції.

При цьому в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п.п 5.3.1 п. 5.3 статті 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та зазначає, що у позивача було наявне несплачене податкове зобов’язання з податку на прибуток, тобто податковий борг, який був погашений з прострочкою.

12.09.2006 р. позивач надав заяву про зміну позовних вимог та просив визнати недійсними податкові повідомлення – рішення від 30.03.2006 р. № 0007841501/2/12798 та № 007851501/2/12799 в сумі 27945,88 грн. (42216,89-14251,01-20,00).

19.09.2006 р. позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог та просив визнати недійсними податкові повідомлення – рішення від 15.12.2005 р. № 0007841501/0/57690 в сумі 1605,88 грн. та № 0007851501/0/57691 в сумі 26340,00 грн.

28.09.2006 р. позивач надав заяву про зміну позовних вимог відповідно до якої просить визнати недійсними податкові повідомлення – рішення від 30.03.2006 р. № 0007841501/2/12798 в сумі 1605,88 грн. та № 0007851501/2/12799 в сумі 26340 грн.

Як вбачається із матеріалів справи до ДПІ м. Краматорська 10.05.2002 р. позивачем була надана Декларація з податку на прибуток № 18815 за 1 квартал 2002 р. із сумою узгодженного податкового зобов'язання 145200 грн., граничний термін сплати, якого відповідно до законодавства - 20.05.2002 р. Сума податкового зобов'язання станом на 21.05.2002 р. складала 145200 грн. та була погашена: платіжним дорученням № 805 від 30.05.2002 р на суму 2000 грн.; платіжним дорученням № 823 від 31.05.2002 р на суму 1000 грн.; платіжним дорученням № 831 від 03.06.2002 р на суму 1000 грн.; платіжним дорученням № 850 від 10.0б.2002 р. на суму 3000 грн.; платіжним дорученням № 864 від 11.06.2002 р. на суму 1500 грн.; платіжним дорученням № 883 від 12.0б.2002 р. на суму 380 грн.; платіжним дорученням № 881 від 12.06.2002 р. на суму 3120 грн.; платіжним дорученням № 893 від 13.06.2002 р. на суму 1000 грн.; платіжним дорученням № 901 від 14.06.2002р на суму 500 грн.; платіжним дорученням № 960 від 26.06.2002 р. на суму 2000 грн.; платіжним дорученням № 976 від 27.06.2002 р. на суму 2000 грн., наданням підприємству розстрочки в сумі 127700 грн. (рішення про розстрочення № 41/24-113 від 16.07.2002 р.).

Позивачем до ДПІ м. Краматорська 08.11.2002 р. була надана Декларація з податку на прибуток № 57642 за 3 квартал 2002 р. із сумою узгодженного податкового зобов'язання 22100 грн., граничний термін сплати 19.11.2002 р. Переплата на момент виникнення податкового зобов'язання складала 19741,18 грн. Несплачена сума податкового зобов'язання станом на 19.11.2002 р. складала 2358,82 грн. та була погашена: платіжним дорученням № 2161 від 20.11.2002 р. на суму 200 грн.; платіжним дорученням № 2256 від 28.11.2002 р. на суму 2599 грн. (сума, що погашає недоїмку - 2158,82 грн.) .

Позивачем до ДПІ м. Краматорська 20.11.2002 р. підприємством був наданий Розрахунок авансових платежів з податку на прибуток № 61477 із сумою податкового зобов'язання 200 грн. Зазначена сума була погашена платіжним дорученням № 2256 від 28.11.2002 р. на суму 2599 грн.

Інші порушення позивачем не оскаржуються та не є предметом судового розгляду.

Відповідачем була здійснена перевірка позивача на підставі якої складений Акт № 310/15-1-00131133 від 06.12.2005 р. про проведення невиїзної документальної перевірки з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом по податку на прибуток підприємств за період з 01.05.2002 р. по 01.03.2005 р.

Актом перевірки встановлені порушення п. 16.4, 16.7 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, та п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме порушення строків сплати узгодженого податкового зобов”язання з податку на прибуток підприємств за 1 та 3 квартал 2002 року.

15.12.2005 р. на підстав Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення № 0007841501/0/57690 яким визначена штрафна санкція у розмірі 6905,92 грн. та № 0007851501/0/57691 яким визначена штрафна санкція в сумі 35310,97 грн.

Зазначені податкові повідомлення – рішення оскаржені до ДПІ у м. Краматорську. Скаргою № 06-02/1447 від 23.12.2005 р. позивач просив замінити суму штрафних санкцій в сторону зменшення по податковому повідомленню – рішенню від 15.12.2005 р. № 0007841501/0/57690 в розмірі 1605,88 грн. та змінити суму штрафних санкцій в сторону зменшення по податковому повідомленню рішенню від 15.12.2005 р. № 0007851501/0/57691 в розмірі 26340 грн.

Рішенням начальника ДПІ у м. Краматорську про результати розгляду скарги від 11.01.2006 р. № 228/10/25-013-8 частково скасовано в сумі 20 грн. податкове повідомлення – рішення від 15.12.2005 р. № 0007841501/0/57690, податкове повідомлення від 15.12.2005 р. № 0007851501/0/57691 залишено без змін.

16.01.2006 р. відповідачем прийняте податкове повідомлення – рішення № 0007841501/1/967 яким визначена штрафна санкція в розмірі 6885,92 грн., та № 0007851501/1/966 яким визначена штрафна санкція в розмірі 35310,97 грн.

25.01.2006 р. позивач подав до ДПА у Донецькій області повторну скаргу № 06-02/65, якою просив скасувати податкові повідомлення – рішення № 0007841501/1/967 та № 0007851501/1/966.

31.01.2006 р. ДПА у Донецький області прийняла рішення № 1168/10/25-013-5 про продовження строку розгляду повторної скарги. Рішенням від 21.03.2006 р. № 3899/10/25-013-5 про результати розгляду повторної скарги, скарга позивача залишена без задоволення.

30.03.2006 р. відповідачем прийняте податкове повідомлення – рішення № 0007841501/2/12798 яким визначена штрафна санкція в розмірі 6885,92 грн., та № 0007851501/2/12799 яким визначена штрафна санкція в розмірі 35310,97 грн.

Спірні податкові повідомлення – рішення прийняті у відповідності з пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідно до яких до позивача застосовані штрафи в розмірі 10% за затримку сплати на 1-29 календарних днів узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток та в розмірі 20% за затримку сплати на 37-69 календарних днів узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток .

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволеню за наступними підставами.

У період 2002 року діяла наступна редакція пп.. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідно до якого було встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків такої суми;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків такої суми;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків такої суми.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Законом України „Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20 лютого 2003 року N 550-IV пп. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 був викладений із змінами, відповідно до яких дефініція норми викладена у наступній редакції: разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

При цьому зазначений Закон від 20 лютого 2003 року N 550-IV набрав чинності з дня опублікування, тобто з 26.03.2003 року.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень зазначеного Закону було передбачено, що порядок нарахування штрафів, встановлений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами, внесеними цим Законом, застосовується з календарного кварталу, наступного за кварталом, в якому набирає чинності цей Закон, а порядок погашення пені, визначений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами, внесеними цим Законом, застосовується з 1 липня 2003 року.

Крім того, суд звертає увагу на наступну обставину. Відповідно до Акту перевірки відповідачем зроблений висновок стосовно порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов”язанння, яке обліковується датою прийняття відповідачем Рішення № 41/24-113 про розстрочення податкових зобов”язань (боргу) з податку на прибуток цу сумі 127700 грн. Відповідно до зазначеного Рішення були встановлені строки погашення податкового зобов”язання 31.07.2002 року – 22462 грн., 30.08.2002 року – 22462 грн., 30.09.2002 року – 22462 грн., 30.10.2002 року – 22462 грн., 29.11.2002 року – 22462 грн., 27.12.2002 року – 22462 грн.

Відповідачем надані письмові пояснення від 18.10.2006 року № 55515 відповідно до яких вбачається, що штрафна санкція застосована внаслідок затримки на 57 календарних днів узгодженої суми податових зобов”язань за податковою декларацією від 10.05.2002 року (20.05.2002 року) та закінчуючи датою надання підприємству розстрочки (16.07.2002 року).

Суд зазначає що прийняття Рішення про надання розстрочки не є доказом сплати узгодженого податкового зобов”язання оскільки по – перше зазначеним Рішенням були встановлені конкретні строки погашення узгоджених податкових зобов”язань та суми, по – друге пп. 14.1.1 п. 14.1 ст. 14 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було встановлено, що розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим, ніж ставка Національного банку України на дату, визначену згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону. Підпунктом 14.3.1 п. 14.3 ст. 14 встановлено, що розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту. Тобто строк сплати узгодженого податкового зобов”язання ще не настав станом на 16.07.2002 року.

Джерела сплати податкових зобов”язань та погашення податкового боргу визначені у пп. 7.1.1 п. 7 ст. 7 Закону. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, відповідно до зазначеної норми є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Крім того, погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків. Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням податкового органу та органу Державного казначейства України. Порядок проведення взаєморозрахунків визначається центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України.

Сторони не надали суду доказів здійснення позивачем сплати визначеного податкового зобов’язання коштами або того факту, що погашення податкових зобов’язань було здійснене шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків.

Відповідальність з огляду на вимоги пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» може бути застосована до платника податку лише у випадку несплати саме узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, що визначені саме цим Законом, а не будь - яким іншим.

Суд вважає, що визначення фінансових санкцій у сумі 20 грн. за розрахунком авансових платежів № 61477 від 20.11.2002 року є невірним оскільки повідомлення про розрахунок авансових внесків не є документом, на підставі якого відбувається узгодження податкових зобов’язань.

Відповідно до п.16.4 та п.16.7 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Протягом кварталу платники податку сплачують авансові внески податку до бюджету за перший та другий місяць кварталу.

Розрахунки авансових внесків здійснюються платником податків самостійно, без подання податкової декларації. Про результати таких розрахунків повідомляється податковий орган у терміни, передбачені для сплати авансових внесків (до 20 числа другого та третього місяця кварталу відповідно).

Підпунктом 17.1.7 п.17 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлена відповідальність платників податків у вигляді сплати штрафу за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Порядок узгодження сум податкового зобов’язання визначається ст.5 вказаного Закону. Під самостійним узгодженням податкового зобов’язання розуміється подання платником податку до податкового органу податкової декларації з визначенням в ній самостійно податкового зобов’язання, яке вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Ст. 1 Закону під терміном «податкова декларація» визначає, окрім самої декларації, також «розрахунок». Будь-які інші форми документів у поняття «податкова декларація» закон не включає та до податкового органу за результатами проведеного розрахунку подається не сам розрахунок, а лише повідомлення про його результати, форма якого визначена Порядком повідомлення про результати розрахунків авансових внесків податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 04.08.1997 р. N 279.

Тобто, цей документ не є податковою декларацією у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка надсилається для самостійного узгодження податкового зобов’язання та на підставі якої здійснюється нарахування та/або сплата податку.

Таким чином, Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлена процедура узгодження платником податку сум авансового внеску з податку на прибуток, тому застосування відповідачем штрафу у відповідності до п. 17.1.7 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» як за порушення граничних термінів сплати авансових внесків з податку на прибуток за листопад 2002 р. у сумі 20 грн. є неправомірним, оскільки зазначена норма закону передбачає відповідальність за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, встановлених саме цим законом.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень – рішень не врахований перебіг 1095 денного строку , встановленого ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників.

Так, відповідно до приписів пп. 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 15.2.1 п 15.2 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Тобто, вищезазначеними нормами встановлено, що 1095 денний строк (для визначення податкового зобов’язання та стягнення податкового боргу) можливо застосувати тільки у випадку коли податкове зобов’язання визначається податковим органом.

Пунктом 1.2 ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено поняття терміну „податкове зобов'язання” це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Штрафні санкції і є відповідною сумою грошових коштів, яку позивач повинен був сплатити до бюджету у порядку та строки визначені саме цим Законом.

Тому суд вважає, що відповідачем пропущений 1095 денний строк для застосування штрафних (фінансових) санкцій і тому спірні податкові повідомлення – рішення підлягають визнанню недійсними № 0007841501/2/12798 від 30.03.2006 р. на суму 1605,88 грн. та № 0007851501/2/12799 від 30.03.2006 р.на суму 26340 грн.

Керуючись Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.02.2003 р. N 550-IV, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45, 46, 47-51, 53, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 161-163, 167, 185-186, 254, пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального виробничого підприємства “Краматорська тепломережа” м. Краматорськ до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомленнь – рішення від 30.03.2006 р. № 0007841501/2/12798 в сумі 1605,88 грн. та № 0007851501/2/12799 в сумі 26340 грн., задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 30.03.2006 р. № 0007841501/2/12798 на суму 1605,88 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 30.03.2006 р. № 0007851501/2/12799 на суму 26340 грн.

Присудити Комунальному виробничому підприємству “Краматорська тепломережа” (84301, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 2-Б, п/р 260079801520 у Краматорській філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334486, ЄДРПОУ 00131133) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 19 жовтня 2006 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена у повному обсязі 24 жовтня 2006 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кониченко О.М.