Постанова № 217967, 19.10.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.06 р. Справа № 34/240а

14год.25хв. м. Донецьк, вул.Артема,157,

зал судових засідань (каб.) №212

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В. при секретарі судового засідання Тараненко Т.О.., розглянувши позовну заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Краснополянськживмаш” с. Красна Поляна

до Державної податкової інспекції у Великоновоселківському районі Донецької області

Третя особа : Державна податкова інспекція у Мар’їнському районі

про визнання недійсними податкових повідомлень–рішень від 10.03.2005р. №0000022650/0, №0000032650/0, №0000042650/0 .

Представники:

від позивача: Іваніцький А.Г. - директор

від відповідача: Карявец Р.М. (за довіреністю)

від третьої особи Гавлилко Ю.О. (за дорученням)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод Краснополянськживмаш” с.Красна Поляна звернувся з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Великоновоселківському районі Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень від 10.03.2005р. №0000022650/0, №0000032650/0, №0000042650/0.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач неправомірно прийняв зазначені податкові повідомлення – рішення без витребування документів наведених у акті перевірки. Крім того позивач зазначає, що перевірка проводилася у порушення Указу Президента № 817 від 23.07.1998 року “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” при відсутності підстав передбачених у п.3 цього Указу.

Позивач вважає, що відповідачем при розгляді його скарги була порушена норма п.п.4.4.1 Закону №2181.

Позивач заявою ( від 21.09.2005року №02-111/28401) змінив підставу позовних вимог і в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він правомірно відповідно до приписів п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.51 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” відніс до податкового кредиту за першою подією податкову накладну №6 від 05.02.2003року на суму 700000грн. у тому числі ПДВ 116666,67грн.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач неправомірно відніс до складу валового доходу непогашену заборгованість перед ТОВ ПКФ „Луч” у сумі 583333,33грн. за тих підстав, що відсутня сама угода, яка виключає можливість настання будь – яких цивільно – правових наслідків.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.08.2005р. до участі у справі було залучено Мар’їнську об’єднану державну податкову інспекцію у якості третьої особи з боку відповідача.

Відповідач проти позову заперечує і вважає , що податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій від 10.03.2005р. №0000022650/0, №0000032650/0, №0000042650/0. прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідач у відзиві від 17.08.2005року ( вхід. №02-41/23725 від 17.08.2005 року) проти позовних вимог заперечує за тих підстав, що позивач у порушення п.п.4.1.5 п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 , п.5.9 ст.5, п.п.12.1.5 абз.”а” п.12.1 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у 3 кварталі 2004року занизив оподатковуємий прибуток на загальну суму 1150,8тис.грн., що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 280,4тис.грн.

Визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток було здійснено відповідачем по операції безкоштовного отримання від ТОВ ПКФ “Луч” згідно договору №7 від 03.02.2003року труб на загальну суму 700000грн. у тому числі ПДВ на загальну суму 116666,67грн.

На думку відповідача позивач не відніс до валового доходу суму безоплатно отриманих труб на суму 583333грн. (700000-116666,67) та неправомірно включив до валових витрат 583333грн.

Відповідач вважає, що позивачем порушені вимоги п.п.7.2.3 п.7.2 , п.п.7.4.1 , п.п.7.4.4. ст7 Закону України “Про податок на додану вартість” про призвело до заниження платежів до бюджету по ПДВ у вересні 2004року на суму 116667грн.

Щодо формальних порушень, то відповідач зазначає, що дійсно перевірка була проведена співробітниками МВПМ Мар’їнської ОДПІ тому, що визначений підрозділ обслуговує і Великоновосілківський район. Після закінчення перевірки матеріали були передані та зареєстровані в ДПІ у Великоновосілківському районі і за результатами розгляду були прийняті податкові повідомлення – рішення, які оспорює позивач.

Відповідач зазначає, що позапланова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з 01.01.2004року по 01.01.2005року була проведена з урахуванням вимог п.3в Указу Президента України від 23.07.1998року №817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” у зв’язку із виявленням недостовірності даних заявлених в документах обов’язкової звітності, що було документально підтверджено у ході перевірки.

Третя особа у письмових поясненнях (вхід. №02-41/24332 від 25.08.2005року) зазначає, що перевірка здійснювалася з дотриманням вимог п.3в Указу Президента України від 23.07.1998року №817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” та вимог наказу ДПА України від 01.04.2004року №187 “Про затвердження змін та доповнень до Порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України про організації документальних перевірок юридичних осіб”.

Перевірка здійснювалася інспекторами відділу дослідчих перевірок Мангуського відділу податкової міліції на підстав посвідчень на перевірку від 10.02.2005року №181 та №182 Тарасовим С.В. та Вороновим А.М., які згідно наказу ДПА у Донецькій області від 27.08.2001року №256-л закріплені за територіальним відділом податкової міліції ДПІ у Великоновоселківському районі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та додатково надані документи суд встановив:

Позивач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 31676479, взятий на податковий облік до ДПІ у Великоновоселківському районі з 17.12.2001року, Довідка від 07.09.2005року №157/28-113.

Перевірка позивача була здійснена Мар’їнською об’єднаною державною податковою інспекцією Донецької області, за результатами якої був складений акт від 07.03.2005 року №82/2640/31676479.

Державною податковою інспекцією у Великоновоселківському районі Донецької області на підставі акту від 07.03.2005року були прийняті податкові повідомлення –рішення від 10.03.2005р. №0000022650/0, №0000032650/0, №0000042650/0.

Підстава донарахування податку спірним податковим повідомленням – рішенням не визначена. Підставою застосування штрафних фінансових санкцій визначені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Висновками акту перевірки передбачено, що в порушення пункту 4.1 підпункту 4.1.5 , абзац 2 підпункту 4.1.6 статті 4, підпункту 12.1.5 абзац „а” пункту 12.1 статті 12, пункту 5.1 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлене заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства у 2004 році на суму 280400грн.

З даним висновком акту перевірки суд не може погодитися за наступних підстав:

Відповідач у таблиці №7 акту перевірки (т.1 а.с.17) встановив, що позивачем у 3 кварталі 2004року занижений скоригований валовий дохід на суму 538,3тис.грн. в тому числі на суму 100000грн. по взаємовідносинам з СПТП „Аллен” та ТОВ ВКФ „Луч” на суму 583333грн., що складає загальну суму 683,3тис.грн. Тобто, сума зазначена відповідачем у акті перевірки розрахунками не обґрунтована.

При формуванні валового доходу податковим органом встановлено, що позивач занизив скоригований валовий дохід на суму 100000 грн., в порушення абзацу другого підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок не включення до його складу сум поворотної фінансової допомоги отриманої позивачем у квітні 2004 року від СПТП “Аллен”. Факт отримання поворотної фінансової допомоги підтверджується виписками банку від 9 та 14 квітня, відповідно на 79000грн., та 21000грн.

Відповідач у п.2.1 Акту перевірки стверджує (т.1 а.с.17), що позивач неправомірно у вересні 2004року в податковому обліку відобразив у складі валових витрат, а не в валових доходах, придбання без оплати труб від ТОВ ВКФ „Луч” на суму 700000грн. в тому числі ПДВ 116666,67грн. В книзі реєстрації податкових накладних на придбання товарів зареєстрована податкова накладна за №6 від 05.02.2003року тільки у вересні 2004року.

До такого висновку відповідач дійшов при перевірці повноти відображення зазначеної операції в 2003році. Як вбачається із акту перевірки (т.1 а.с.12) перевірка здійснювалася за період з 01.01.2004року по 01.01.2005року, тобто відповідач вийшов за межи перевіряємого періоду. Однак, відповідач підтвердив, що зазначена операція не була відображена у 2003році у податковому обліку.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР ( у редакції яка діяла у вересні 2003року) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно до п.п.4.5.1 п.4.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР валовий доход включає доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

Абзацом „а” пункту 12.1.5. п.12.1 ст12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, на порушення якого посилається відповідач у акті перевірки передбачено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій в тому числі на 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією. Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Посилання відповідач у акті перевірки (т.1 а.с.18) на смерть директора ТОВ ВКФ „Луч” Янатьєва І.Л. 17 січня 2004року не є підставою для застосування п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР щодо включення суми 538,3 тис.грн. до складу валового доходу позивача.

Матеріалами справи доведено, що труби передані позивачу на зберігання згідно договору від 10.02.2003року (т.1 а.с.102-104). Отримання позивачем труб від ТОВ ПКФ „Луч” у березні 2003року було здійснене за договором поруки від 03.02.2003року (т.1 а.с.100-101). Зазначені труби були передані ВАТ „Держаному ощадному банку України” у заставу згідно договору №1 від 08.03.2003року (т.1 а.с.105-107) та застраховані згідно до договору страхування №804811 від 21.05.2003року (т.1 а.с.117-120). Наявність у позивача труб станом на 19.05.2004року підтверджується Актом перевірки заставленого майна 19.05.2004року (т.1 а.с.115-116).

Відтак у відповідача були відсутні підстави для включення суми 583333грн. до складу валового доходу позивача.

Крім того, відповідач у п.2.2 Акту перевірки встановив (т.1 а.с.18), що позивачем за період перевірки завищені скориговані валові витрати у 3 кварталі 2004 року на суму 583,3тис.грн. в порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат віднесена сума отриманих безкоштовно ТМЦ (труби) від ТОВ ПКФ „Луч” у вересні 2004року на підставі податкової накладної №6 від 05.02.2003року на суму 583333грн. (700000грн. – 116667грн. ПДВ). У акті зазначено, що дана операція описана в п.2 розділу 2.1. „Валовий дохід”.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Враховуючи, що відповідач неправомірно включив до валового доходу операцію описану в п.2 розділу 2.1 на суму 583333грн. за підставами зазначеними вище, це обумовлює неправомірне виключення цієї суми із складу валових витрат.

З огляду на вищенаведене вимоги позивача про визнання недійсними податкового повідомлення – рішення від 10.03.2005року №0000022650/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 280400,00грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 56080,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

2. Предметом податкового повідомлення – рішення № 0000032650/0 від 10 березня 2005 року визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість загальною сумою 163333 грн. 80 коп. у тому числі 116667 грн. основний платіж та 46666грн. 80 коп. штрафні фінансові санкції. Підстава донарахування податку спірним податковим повідомленням – рішенням не визначена. Підставою застосування штрафних фінансових санкцій визначені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається з акту перевірки позивач в порушення норм підпунктів 7.2.3 пункту 7.2, 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року занизив платежі до бюджету з податку на додану вартість у вересні 2004 року на суму 116667 грн.. Зазначене заниження сталося в наслідок включення позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2004 року сум податку на додану вартість за податковою накладною № 6 від 5 лютого 2003 року отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо – комерційної фірми “Луч”.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року ( у редакції яка діяла у вересні 2004року) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації (п.п.7.4.4 Закону), податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Як встановлено судом відповідач неправомірно виключив суму 583333грн. (700000грн. – 116667 грн. ПДВ) із складу валових витрат, що обумовлює неправомірне виключення ПДВ у розмірі 116667грн. із складу податкового кредиту вересня 2004року.

Крім того, судом при винесенні рішення враховано, що статтею 19 Конституції України передбачений обов’язок органів державної влади та їх посадових осіб лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року N 509-XII ( надалі Закон №509) надає право органам державної податкової планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 3 Закону України „Про систему оподаткування” одним із принципів побудови системи оподаткування є принцип обов'язковості, суть якого полягає у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановленні відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства. За змістом даної норми Закону України при проведенні перевірок господарської діяльності підприємств обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття актів податкового органу, покладається на відповідний податковий орган. Ці обставини можуть доводитись, зокрема, матеріалами документальних перевірок з описом змісту порушення, допущеного платником податку, посиланням на первинні облікові документи із зазначенням реквізитів останніх (назва, дата, номер тощо) або із долученням до матеріалів перевірки оригіналів чи належно звірених копій таких документів.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова звітність грунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно приписів п. 10 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, що затверджена Наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 р. ( із змінами та доповненнями) факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства повинні викладатися в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку про що зазначено у пунктах 1.5, 1.7 „Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами", затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 N 429, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за N 1023/7311( який діяв у період складення акту перевірки 07.03.2005року).

У акті перевірки не висвітлені показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів, що є порушенням розділу 2 Порядку.

Акт перевірки, на підставі якого податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, фактично не містить посилань на первинні документи, на підставі яких зроблено висновок про неправомірне формування позивачем бази оподаткування. Крім того, всупереч вимогам Порядку не зазначено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, бухгалтерські проводки відображення відповідних операцій в регістрах податкового і бухгалтерського обліку та інші відомості, які достовірно підтверджують наявність факту порушення позивачем правил оподаткування.

Виходячи з наведеного, у обсязі наданих на дослідження документів, ні суд, експерт не мали можливості підтвердити висновки Акта перевірки 07.03.2005 року №82/2640/31676479 про заниження позивачем бази оподаткування.

Враховуючи, що у відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав суду документів та матеріалів, які б могли бути використані як докази, які свідчать про правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень.

Судом також при винесенні рішення враховано, що постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21.04.2005року (т.1 а.с.72-74) встановлено, що перевірка проведена з порушенням Закону України від 12.01.2005року №2322 про внесення змін в Закон України „Про державну податкову службу в Україні” згідно якого позапланові виїзні перевірки могуть здійснюватися лише на підставі рішення суду. Дана позапланова перевірка проведена 07.03.2005року без дозволу суду у зв’язку з чим була скасована постанова прокурора про порушення кримінальної справи. Ухвалою апеляційного суду Донецькій області зазначена постанова залишена у силі.

Крім того, відповідно до нової редакції ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.

Перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність”, Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Як вбачається із акту перевірки перевірка була здійснена старшим державним податковим ревізорам – інспекторам перевірок в галузях виробничої сфери відділу дослідчих перевірок МВПМ Мар’їнської ОДПІ Тарасовим Сергієм Васильовичем та Вороновим Анатолієм Михайловичем на підставі посвідчень на перевірку №181 від 10.02.2005року та №181 від 10.02.2005року. Тобто, робітниками податкової міліції перевірка здійснена з перевищенням повноважень.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162). На це звернув увагу Верховний Суд України у постанові від 24 січня 2006 року.

З огляду на вищенаведене вимоги позивача про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 10.03.2005року №0000022650/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 280400,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56080,00грн. та № 0000032650/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 116667,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 46666,80грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 10.03.2005року №0000042650/0 про визначення податкового зобов’язання по штрафній санкції за порушення законодавства про патентування у розмірі 3480,84грн. задоволенню не підлягають за тих підстав, що позивач по суті нарахування штрафних санкцій у позові не оспорює.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 19 жовтня 2006 року в присутності представників сторін.

Керуючись Конституцією України, Законом України „Про систему оподаткування”, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Законом України „Про податок на додану вартість”, Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами“, „Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами", затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 N 429, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за N 1023/7311, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Великоновоселківському районі Донецької області від 10.03.2005року №0000022650/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 280400,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56080,00грн. та №0000032650/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 116667,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 46666,80грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кододова О.В.