Постанова № 21794553, 22.02.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року Справа № 2а/2370/107/2012

16 год. 19 хв.м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коваленка В.І.,

при секретарі Поповій Ю.Є.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000682301 від 29.12.2011р. в частині 52144 грн. основного платежу та 26072 грн. штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення № 0000702301 від 29.12.2011р. визнати протиправним та скасувати в частині 52144 грн. основного платежу та 13036 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача стосовно невизнання його права на податковий кредит серпня 2011 року та нарахування штрафних санкцій, з посиланням на нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Трейдинг-Агро», є помилковими, оскільки всупереч положень чинного законодавства відповідач не перевірив наявність (або відсутність) ділової мети в діях покупця та продавця, здіснення витрат покупцем на зберігання, переробку та оплату продукції, зміну матеріального стану позивача внаслідок здійснення зазначених господарських операцій. Крім того, відповідач на підтвердження своїх висновків в акті перевірки не зазначив жодного факту, підтвердженого належними письмовими доказами, який доводить, що правочин позивача з постачальником ТОВ «Трейдинг-Агро»укладено без мети реального настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також, що дії позивача були спрямовані на порушення публічного порядку, здійснені з ціллю заволодіння державною власністю та не спричинили реальних змін майнового стану позивача. На підставі викладеного, на думку позивача, вже згадані податкові повідомлення-рішення є частково протиправними та підлягають частковому скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що державна податкова інспекція у Катеринопільському районі, здійснивши перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2011 року, виявила ознаки нікчемності правочину укладеного між ТОВ «Катеринопільський елеватор»та ТОВ «Трейдінг-Агро». Такі висновки відповідача ґрунтуються на відомостях, викладених в акті перевірки № 1084/23-300/37104987 від 05.09.2011р., складеного державною податковою інспекцією у Центральному районі міста Миколаєва. Саме цим актом, на думку відповідача, підтверджується, що взаємовідносини між ТОВ «Катеринопільський елеватор»та ТОВ «Трейдінг-Агро»(37104987, м. Миколаїв) не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку, оскільки останнє відсутнє за місцем реєстрації, в нього відсутні складські приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, інші основні засоби та трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності. На цих підставах відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0000682301 від 29.12.2011р. та № 0000702301 від 29.12.2011р. прийняті відповідно до законодавства, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор», як субєкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 32580463, зареєстрований 30.06.2004р., взятий на облік в органах державної податкової служби 12.07.2004р., є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 27.08.2004 № 32392796, індивідуальний податковий номер 325804623171, на час розгляду справи перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області.

Як встановлено судом, за результатами проведеної державною податковою інспекцією у Катеринопільському районі Черкаської області документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2011 року, складено акт від 15.12.2011р. за № 417/23-017/32580463. Цим актом встановлено, що в ході проведення перевірки заявленого бюджетного відшкодування за червень 2011 року, результати якої оформлено актом від 23.09.2011р. № 221/23-017/32580463, встановлено взаємовідносини між ТОВ «Катеринопільський елеватор»та ТОВ «Трейдінг-Агро»(код 37104987, м. Миколаїв) відповідно до укладеної угоди від 14.04.2011р. за № 509/к на поставку макухи соняшникової на загальну суму 330433 грн. 20 коп. у т.ч. ПДВ 55072 грн. 20 коп. у червні 2011 року та на загальну суму 312864 грн. 76 коп. у т.ч. ПДВ 52144 грн. 13 коп. у липні 2011 року. Дані взаємовідносини відповідно до акту від 05.09.2011р. № 1084/23-300/37104987, який складений державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва, визнано такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку.

В акті перевірки від 15.12.2011р. за № 417/23-017/32580463 відповідач робить висновки, зокрема, про порушення позивачем: пунктів 198.1, 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за липень 2011 року в сумі 315783 грн. (-304689 (-620472)) та завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за липень 2011 року з урахуванням акту камеральної перевірки ТОВ «Катеринопільський елеватор»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року від 12.10.2011р. № 232/15-130/32580463 в сумі 252545 грн. (304689 52144); пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на 271114 грн.

На підставі акту перевірки від 15.12.2011р. за № 417/23-017/32580463 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000682301 від 29.12.2011р. та № 0000702301 від 29.12.2011р.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000682301 від 29.12.2011р. позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 271114 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 135557 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000702301 від 29.12.2011р. позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 315783 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 78946 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податковго кодексу України (далі Податковий кодекс) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обовязкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

В силу положень пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як встановлено судом, між товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдинг Агро»(ідентифікаційний код 37104987) та товариством з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»(ідентифікаційний код 32580463) 14 квітня 2011 року укладено договір № 509/к на поставку макухи соєвої, олії соєвої, макухи соняшникової високопротеїнової. Відповідно до пункту 2.1 договору кількість, ціна і загальна вартість товару встановлюється при кожній поставці товару згідно з виписаними накладними. Пунктом 2.4 договору передбачено, що постачальник вважається таким, що виконав поставку після доставки товару і надання покупцю оригіналів видаткової та податкової накладних на кожну поставлену партію товару.

Суд звертає увагу, що на виконання умов договору № 509/к згідно видаткової накладної № РН-0000367 від 24.06.2011р. ТОВ «Трейдинг Агро»продало, а ТОВ «Катеринопільський елеватор»купило макуху соняшникову у кількості 118,96 тонн, загальною вартістю 312864 грн. 80 коп. в тому числі ПДВ 52144 грн. 13 коп. У звязку з поставкою цього товару продавцем видано покупцю податкову накладну № 68 від 24.06.2011р. із зазначенням у ній загальної вартості товару в розмірі 312864 грн. 80 коп. та суми податку на додану вартість в розмірі 52144 грн. 13 коп. В свою чергу ТОВ «Катеринопільський елеватор»здіснило оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента ТОВ «Трейдинг Агро», що також підтверджено відповідачем в акті перевірки від 23.09.2011р. № 221/23-017/32580463 та визнано представником відповідача в судовому засіданні.

Як вбачається з актів перевірки від 15.12.2011р. за № 417/23-017/32580463, від 12.10.2011р. за № 232/15-130/32580463 та від 23.09.2011р. № 221/23-017/32580463, складених державною податковою інспекцією у Катеринопільському районі, основним доказом допущених позивачем порушень є акт перевірки від 05.09.2011р. № 1084/23-300/37104987 складений державною податковою інспекцією у Центральному районі міста Миколаєва, яким встановлено, що ТОВ «Трейдинг-Агро»(37104987, м. Миколаїв) відсутнє за місцем реєстрації, в нього відсутні складські приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, інші основні засоби та трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності. А тому, правочини, що здіснені з контрагентами-постачальниками є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності. Ті самі наслідки, згідно акту № 1084/23-300/37104987, мають правочини укладені з контрагентами-покупцями.

Однак суд не погоджується з такою позицією податкового органу, оскільки пунктом 200.1. статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В розрізі наведеного, суд зауважує, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Як свідчать матеріали справи, позивач включив до складу податкового кредиту по декларації за липень 2011 року суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку останнє отримало під час проведення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Трейдинг Агро».

Відтак, наведене свідчить, що ТОВ «Катеринопільський елеватор»сформувало податковий кредит на підставі отриманої від контрагента податкової накладної, при цьому, як досліджено в судовому засіданні, ця накладна оформлена відповідно до вимог чинного законодавства. Жодних зауважень до даного документу ні під час перевірки, ні під час судового розгляду у відповідача не виникло.

Більш того, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що макуха соняшникова, одержана від ТОВ «Трейдинг Агро»використана позивачем у власній господарській діяльності, а тому прослідковується намір останнього отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності, що виключає факт вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні питання правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Крім того, суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумцію правомірності рішень платника податку в тому випадку, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому законом порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Підсумовуючи наведене, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження посилання податкового органу стосовно правомірності спірних податкових повідомлень-рішень: № 0000682301 від 29.12.2011р. в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 52 144 грн. та в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 26 072 грн.; № 0000702301 від 29.12.2011р. в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 52 144 (пятдесят дві тисячі сто сорок чотири) грн. та в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 13 036 (тринадцять тисяч тридцять шість) грн.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі № 0000682301 від 29.12.2011р. в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 52144 (пятдесят дві тисячі сто сорок чотири) грн. та в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 26072 (двадцять шість тисяч сімдесят дві) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі № 0000702301 від 29.12.2011р. в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 52144 (пятдесят дві тисячі сто сорок чотири) грн. та в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 13036 (тринадцять тисяч тридцять шість) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор», що знаходиться за адресою: вул. Леніна, 47, смт. Єрки, Черкаська обл., 20505, 32 (тридцять дві) грн. 19 коп. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 27.02.2012р.