Постанова № 21793737, 13.02.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2012 р.

11 год.41 хв.Справа № 2-а-5848/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача Сологуб Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Шлях Волі" до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення рішення,

встановив:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Шлях Волі" (позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій Великолепетиської МДПІ (відповідач, МДПІ) з прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000332301 від 16.11.11 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45771,41 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 11442,85 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення Великолепетиської міжрайонної ДПІ № 0000332301 від 16.11.11. Рішення було прийнято за висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 04 листопада 2011 року №025/2301/14115184, при проведенні якої встановлені порушення податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами: ТОВ "ЕПКП "Електропроект" за період: вересень, жовтень та листопад 2009 року; ПП "Скіфторгсервіс" за період серпень та жовтень 2010 року. Обґрунтування вказаних позовних вимог вмотивовані відсутністю доказів нереальності та нікчемності відповідних господарських операцій, наявністю документального підтвердження придбання товарів, робіт та використання позивачем придбаних товарів та робіт у своїй господарській діяльності. В позові зазначено, що на час укладання договорів з ТОВ "ЕПКП "Електропроект" та ПП "Скіфторгсервіс", останні були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ, свідоцтва не скасовані, звітували про вчинення угод з позивачем та відображали отримані від позивача суми ПДВ у деклараціях. На підставі отриманих податкових накладних, які були складені належним чином, позивач на законних підставах включив сплачений ПДВ до суми податкового кредиту декларацій. При перевірці фахівцям МДПІ були надані всі необхідні документи, що підтверджують законність укладених договорів, зауважень щодо первинних документів не було викладено в акті перевірки, у зв'язку з чим спірне рішення є незаконними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що під час проведення перевірки контрагентів позивача ТОВ "ЕПКП "Електропроект", ПП "Скіфторгсервіс" було виявлено порушення вимог ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, вказані підприємства проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Крім цього, в ході проведення перевірки були використані матеріали перевірок органів ДПС про неможливість фактичного здійснення ТОВ "ЕПКП "Електропроект", ПП "Скіфторгсервіс" господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок. Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу позивача з постачальниками ТОВ "ЕПКП "Електропроект", ПП "Скіфторгсервіс" за період вересень-листопад 2009 року, серпень та жовтень 2010 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Оскільки позивач виступає "вигодонабувачем", тому усі операції з купівлі - продажу за її участю з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними. На підставі викладеного, відповідач вважає спірне повідомлення-рішення винесено правомірно і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача вказані заперечення проти позову підтримав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів в їх сукупності, суд встановив наступне.

СВК "Шлях Волі" зареєстрований як юридична особа 10.03.2000, є платником податків, знаходиться на обліку в Великолепетиській міжрайонній державній податковій інспекції.

Фахівцем Великолепетиської МДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка СВК "Шлях волі" з питань дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами ТОВ "ЕПКП "Електропроект", ПП "Скіфторгсервіс" за період вересень 2009 року, серпень, жовтень 2010 року, за наслідками перевірки складений акт від 04 листопада 2011 року № 025/2301/14115184. В акті перевірки зазначено, що позивачем порушені пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, ст. 8-1 Закону "Про податок на додану вартість", завищено суму податкового кредиту та занижено суму ПДВ, неправомірно застосовано пільгу з ПДВ на суму 45771,41 грн. у вересні 2009 року СВК "Шлях Волі" придбав у ТОВ "ЕПКП "Електропроект" дизпаливо на суму 65755,50 грн., в т.ч. ПДВ на суму 10959,25 грн., що підтверджується видатковою накладною № 159 від 09.09.2009, реєстром до меморіального ордеру № 6 за вересень 2009 року, податковою накладною від 09.09.2009 року №09/09. Розрахунок за дизпаливо здійснений шляхом поставки 69950 кг озимої пшениці вартістю 65755,50 грн. (в т.ч. ПДВ 10959,25 грн.), що підтверджується накладною № 550 від 10 вересня 2009 року, довіреністю серія ЯМЖ № 24367, виданою представнику ТОВ "ЕПКП "Електропроект" ОСОБА_4, товарно-транспортними накладними № 113-115 від 09-10.09.09.

При перевірці ТОВ "Електропроект" (акт ДПІ у м. Енергодар від 27.10.10) було встановлено, що фактичне місцезнаходження товариства не встановлено, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Засновником, директором та головним бухгалтером є ОСОБА_4, трудових ресурсів на підприємстві немає, нерухомого або рухомого майна, земельних ділянок не зареєстровано. За вересень- листопад 2009 року товариством задекларовано податкових зобов'язань по ПДВ на суму 2458936 грн., в тому числі в декларації вересня відображено податкові зобов'язання з операції поставки позивачу на суму ПДВ 10959,25 грн., та податковий кредит в сумі 10959,25 грн. з операції придбання у позивача товарів. У відношенні керівника ТОВ "ЕТПКП "Електропроект" ОСОБА_4 29 листопада 2009 року порушена кримінальна справа № 65099 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3, ст. 364 ч. 2 КК України, вироком Енергодарського міського суду від 02.08.10 ОСОБА_4 засуджено за скоєння злочину на п'ять років позбавлення волі з випробувальним терміном на три роки з позбавлення права займати керівні посади на два роки, вирок набрав чинності 18.08.10. З наданого суду вироку вбачається, що ОСОБА_4 здійснював операції купівлі-продажу сільгоспродукції, паливно-мастильних матеріалів, запчастин без оформлення відповідних документів у осіб, які не були платниками ПДВ, за готівку, в подальшому оформляв податкову звітність, використовуючи документи фіктивних підприємств. ТОВ "ЕТПКП "Електропроект" було посередником. Згідно інформації податкових органів, ТОВ "ЕПКП "Електропроект" отримало продукцію у вересні 2009 року від ПП "Скай Ар" (Запорізька область), яке відсутнє за юридичною адресою, фактичне місцезнаходження якого не встановлено, яке не має трудових ресурсів, транспортних засобів, основних фондів, земельної ділянки, транспорту.

З наданої відповідачем постанови Васильївського райсуду Запорізької області від 25.10.10 про припинення провадження по кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.2 ст. 366 КК України у зв'язку зі смертю, вбачається, що ОСОБА_6 працюючи заступником директора ПП "Скай-Ар" не вів бухгалтерського обліку, невірно складав податкову звітність, призначив ОСОБА_7 з 31.07.08 директором, який не давав на це згоди. Директор ПП ОСОБА_7 заперечує причетність до створення та керівництва ПП "Скай-Ар", стверджує, що реєстрація підприємства здійснена на втрачений ним паспорт.

Подальший рух використання дизпалива, придбаний у ТОВ "ЕПКП "Електропроект", зафіксовано в книзі обліку СВК "Шлях Волі" по рахунку № 203 за 2009 рік, дизпаливо використано на виробничі потреби господарства, що підтверджується лімітно-забірними картами.

Перевіркою також було виявлено, що у серпні та жовтні 2010 року СВК "Шлях Волі" придбав у ПП "Скіфторгсервіс" (Запорізька область) засоби захисту рослин та мінеральних добрив, що підтверджується видатковими накладними №65 від 09.08.2010 на суму 98960 грн., в т.ч. ПДВ на суму 16493,33 грн., № 104 від 04.10.10 на суму 109913 (у т.ч. ПДВ 18318,83 грн.), податковими накладними №72 від 09.08.2010, № 114 від 04.10.10, платіжними дорученнями СВК "Шлях Волі" № 347 від 09.08.2010 року, 435 від 01.10.10, № 440 від 05.10.10. Фахівцями Кам'янсько-Дніпровської МДПІ (акт перевірки від 31.05.11) було виявлено, що керівником ПП є ОСОБА_8, за юридичною адресою підприємство не виявлено, місцезнаходження ОСОБА_8 не виявлено, підприємство не надало для проведення перевірки жодного документа, тому документальна невиїзна перевірка відбувалась за податковою звітністю та відомостями про контрагентів даного платника податків. ПП "Скіфторгсервіс" не мало основних засобів, власних чи орендованих складських приміщень, трудових ресурсів, В декларації по ПДВ за серпень 2011 року ПП "Скіфторгсервіс" відобразило податкові зобов'язання в сумі 16493 грн. 33 коп. по операції продажу товарів СВК "Шлях Волі", в декларації по ПДВ за жовтень 2010 року - 18318,83 грн. Товарно-транспортні накладні відсутні. За податковою звітністю даного постачальника не декларувалось наявності основних засобів, податковий кредит сформований за участю підприємств, які також не мають майна, товари, на думку податкової інспекції, не передавались. В акті перевірки встановлено порушення ч. 1 ст.. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, є нікчемними і в силу ст. 216 Господарського кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів підтверджується наданими перевіряючій посадовій особі ОДПІ відповідними актами, лімітно-забірними картками по СВК "Шлях Волі" на отримання матеріальних цінностей; зведеною відомістю на оприбуткування за серпень 2010 року по рахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення".

На підставі вищезазначеного акту перевірки МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332301 від 16.11.2011, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 45771,41 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 11442,85 грн.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, оцінюючи договірні правовідносини між СВК "Шлях Волі" та ТОВ "ЕПКП "Електропроект" та ПП "Скіфторгсервіс", суд виходить з того, що цивільне законодавство України ґрунтується на визнанні за субєктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від укладення договору) та визначати їх зміст за власним розсудом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості, тобто свобода договору, яка закріплена у п.3 ст.3 Цивільного кодексу України. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Це означає, свободу в укладанні договору, недопустимість примушення відносно вступу у договірні відносини; можливість вільного вибору особою, що бажає заключити договір, майбутнього контрагента; можливість сторін свободу визначати форму договору, який вони уклали.

Суд при вирішенні справи перевіривши обґрунтованість доводів ДПІ про порушення позивачем пп. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України № 168/97-ВР) виходив із наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 -1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 165, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 165 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних податкових та бухгалтерських документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Окрім того, суд бере до уваги, встановлений в ході судового розгляду і визнаний представниками відповідача факт належності оформлення всіх первинних документів, які були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ. Вказані обставини свідчать про те, що позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач, після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних, відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання, а відтак віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР є законним.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Ваговим аргументом на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ "ЕПКП "Електропроект" є те, що придбане дизпаливо було використано у власній господарській діяльності по вирощуванні сільгосппродукції, інші постачальники дизпалива були відсутні. Податкові накладні містять всі необхідні реквізити, підписані офіційним директором ТОВ ОСОБА_4 Доказів того, що підпис директора на податкових накладних та інших документів, складених від імені даного товариства, є підробленим, немає. З вироку суду вбачається, що ОСОБА_4 не заперечував факт поставки дизпалива позивачу та іншим сільгоспвиробникам. Копія акту перевірки ТОВ "ЕПКП "Електропроект" від 27.10.10, наданого відповідачем як доказ фіктивного підприємництва, оцінюється судом критично, оскільки позивач до проведення перевірки іншого підприємства не має відношення і не може оскаржувати висновки такого акту. Даний акт перевірки складений тільки за даними податкової інспекції без дослідження первинних документів товариства, в цьому акті не заперечується відображення в податковій звітності господарських операцій з позивачем. Навіть, якщо допустити, що ТОВ "ЕПКП "Електропроект" не виконав свої зобов'язання по сплаті податків до бюджету, це тягне відповідальність саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для визнання угод нікчемними, для позбавлення права на формування податкового кредиту його контрагентів. У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків таким контрагентом, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про якісь незаконні дії керівника ТОВ ОСОБА_4, в матеріалах справи відсутні. Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості зясувати всі обставини діяльності підрядника на момент придбання робіт, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Отже, наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальника позивача не можуть бути причинами для відмови в податковому кредиті. Зясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Суд також вважає дії МДПІ нелогічними, оскільки за умови визнання укладених між сторонами угод такими, що не спричиняють реального настання наслідків, податок на додану вартість в сумі 10959,25 грн. повинен бути зменшеним як по податковому кредиту так і по податковим зобов'язанням, приймаючи до уваги існування між сторонами зустрічних поставок на одну й ту ж суму в одному податковому періоді, чого податкова інспекція не вчинила. Ігноруючи таку вимогу, відповідач тим самим підтверджує правомірність та реальність поставки позивачем пшениці ТОВ "ЕПКП "Електропроект" та правомірність віднесення позивачем до податкових зобов'язань суми 10959,25 грн., що суперечить іншим висновкам перевірки.

Що стосується придбання хімікатів від ПП "Скіфторгсервіс", суд вважає також не доведеним податковим органом факту нереальності даної господарської операції. Дана операція відображена в податковому та бухгалтерському обліку позивача, в податковому обліку ПП "Скіфторгсервіс", оплата за придбані хімікати проведена у безготівковій формі, первинні документи оформлені належним чином, факт оприбуткування хімікатів підтверджує свідок завідуюча складом СВК ОСОБА_9, є підтвердження напрямку використання цих хімікатів. Представники СВК "Шлях Волі" в судовому засіданні пояснили, що безпосередньо доставляв хімікати місцевий мешканець ОСОБА_10 своїм власним автомобілем. За умовами фактичного виконання договору з ПП "Скіфторгсервіс" транспортування хімікатів здійснювалось автотранспортом останнього, а обовязок щодо виписки товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом покладений на вантажовідправника, тобто на ПП "Скіфторгсервіс", тому позивач не повинен був складати товарно-транспортні накладні, які є документами на перевезення товару. Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність у позивача саме товарно-транспортних накладних на отриману від ПП Скіфторгсервіс" продукцію не обмежує позивача у праві віднести суми ПДВ за цими операціями до податкового кредиту.

Посилання МДПІ на те, що ПП "Скіфторгсервіс" не декларує наявності основних фондів, а тому в цього підприємства не має умов для здійснення господарської діяльності. суд вважає таким, що не повинно впливати на податковий кредит позивача, оскільки відсутні докази спрямованості дій позивача або ПП "Скіфторгсервіс" на настання тих негативних наслідків, які наведені у ст. 228 Цивільного Кодексу України, так як незаконність заволодіння майном має бути підтверджена відповідними доказами, зокрема, обвинувальним вироком суду відносно осіб, що незаконно заволоділи майном. Будь-якого закону, в якому було б вказано про нікчемність спірних угод, відповідач суду не навів. Тому правочини між позивачем та ПП Скіфторгсервіс" є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом. ДПІ не довела суду, що сторони уклали формальний договір, на виконання якого склали формальні документи, що фактичного виконання договору не відбулось. Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів з ПП "Скіфторгсервіс" законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в актах перевірок висновки МДПІ про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В звязку з тим, що ДПІ не мала належних підстав для визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання протиправими дій по прийняттю оскаржуваного рішення в даному випадку є тотожним вимозі щодо його скасування та приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги щодо його скасування підлягають задоволенню. Судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Задовольнити позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Шлях Волі".

Скасувати податкове повідомлення-рішення Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області № 0000332301 від 16.11.11 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45771,41 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 11442,85 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь СВК "Шлях Волі" (вул. Космонавтів, 2, с. Рубанівка, В. Лепетиський район, Херсонська область, код ЄДРПОУ 14115184) витрати зі сплати судового збору в сумі 58 (п'ятдесят вісім) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 лютого 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1