Постанова № 21793352, 23.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2012 р. № 2-а- 15552/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Гоготова В.В.,

відповідача - Богданової М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватної виробничо-торгівельної фірми "Агросервіс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватна виробничо-торгівельна фірма «Агросервіс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000692307 від 23.08.2011р. на суму податкового зобовязання 6720,00 грн. та № 0000702307 від 23.08.2011р. на суму податкового зобовязання 5376,25 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відображені в акті перевірки № 2944/233/31465217 від 12.08.2011р. висновки податкового органу про вчинення позивачем порушень є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ПП «Сканто» та ФОП ОСОБА_3 обчислював правильно, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочином, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. Згідно з висновками акту перевірки від 12.08.2011р. № 2944/233/31465217 внаслідок віднесення ПВТФ «Агросервіс» до складу податкового кредиту сум податку по операціям з контрагентами ПП «Сканто» та ФОП ОСОБА_3, позивачем допущені порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” чим занижено суми податкового зобов'язання по ПДВ належного до сплати за травень 2010 року на суму 2501,00 грн., за вересень 2010 року на суму 1800,00 грн., та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого донараховано податок на прибуток на суму 5376,00 грн., в тому числі: у 2 кварталі 2010 року на суму 3126,00 грн., у 3 кварталі 2010 року на суму 2250,00 грн. На думку податкового органу, проведені між позивачем та зазначеними контрагентами господарські операції не створюють ніяких правових наслідків, підлягають виключенню з податкового обліку як такі, що не спричиняють виникнення обєкту оподаткування та формування податкового кредиту. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приводу фактичних обставин, які покладені відповідачем в основу спірних податкових повідомлень - рішень, суд зазначає наступне.

12.08.2011р. Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова (далі ДПІ у Київському районі) було складено акт № 2944/233/31465217 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватної виробничо-торгівельної фірми «Агросервіс» за період з 01.05.2008 року по 25.05.2011 року.

23.08.2011р. з посиланням на зазначений акт ДПІ у Київському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000692307 від 23.08.2011р. на суму податкового зобовязання 6720,00 грн. та № 0000702307 від 23.08.2011р. на суму податкового зобовязання 5376,25 грн.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті № 2944/233/31465217 від 12.08.2011р. висновок субєкта владних повноважень про порушення ПВТФ «Агросервіс» п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “ Про податок на додану вартість ”, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виписаних ПП «Сканто» та ФОП ОСОБА_3, та порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», бо правочини з зазначеними субєктами господарювання є нікчемними.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З положень ч.3 ст.2 КАС України слідує, що суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження ДПІ про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “ Про податок на додану вартість ” та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” встановлено що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 165, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку №165 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На підставі пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджено факт укладання між позивачем, ПВТФ «Агросервіс», (в якості покупця) та ПП «Сканто» (в якості постачальника) угоди за якою постачальник здійснив відвантаження на адресу покупця непродовольчих товарів на суму 15006,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2501,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 14605 від 26.05.2010р. За отриманий товар позивач розрахувався з постачальником в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 03.06.2010р. Транспортування вантажу здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної № 53 від 26.05.2010р.

Отриманий товар від ПП «СКАНТО» позивачем використаний в рамках договору № 1904-01 від 19.04.2010р. про капітальний ремонт коробок передач, який був укладений між ПВТФ "Агросервіс" та ТОВ «Лотуре-Агро», що підтверджується дефектувальної відомістю від 31.05.2010р., накладною на внутрішнє переміщення від 31.05.2010р., актом списання № СпТ-000016 від 31.05.2010р. та актом наданих послуг від 31.05.2010р.

Суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджено факт укладання між позивачем, ПВТФ «Агросервіс», (в якості покупця) та ФОП ОСОБА_3 (в якості постачальника) угоди за якою постачальник здійснив відвантаження на адресу покупця непродовольчих товарів на суму 10800,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000220 від 30.09.2010р. За отриманий товар позивач розрахувався з постачальником в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 08.10.2010р. Транспортування вантажу здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної № 225 від 30.09.2010р.

Отриманий товар позивачем використаний в рамках договору № 3009-01 від 27.09.2010р. про капітальний ремонт коробки передач, який був укладений між ПВТФ " Агросервіс " та ФГ «Мрія-777», що підтверджується дефектувальної відомістю від 30.09.2010р., накладною на внутрішнє переміщення від 07.10.2010р., актами списання № СпТ-000024 від 30.09.2010р., № СпТ-000026 від 07.10.2010р. та актами наданих послуг від 30.09.2010р., від 07.10.2010р.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості матеріалів за вказаними вище правочинами шляхом виплати безготівкових грошових коштів. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти вибули з власності позивача. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та зазначеними вище субєктами господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України не виявлено.

Судом також не виявлено фактичних даних, які б засвідчували несумісність придбаних у ПП «Сканто» та ФОП ОСОБА_3 матеріалів з господарською діяльністю позивача.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “ Про податок на додану вартість ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Окрім того, суд бере до уваги, встановлений в ході судового розгляду і визнаний представником відповідача факт належності оформлення всіх первинних документів, які були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за цими правочинами підлягає відхиленню. В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

З огляду на приписи п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З огляду на приписи наведених вище норм права, слід дійти висновку, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, який передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті від 12.08.2011р. № 2944/233/31465217

Пунктом п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., , встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході господарської діяльності ПВТФ «Агросервіс» сплатило ПП «Сканто» грошові кошти у сумі 15006,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 03.06.2010р. та сплатило ФОП ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 10800,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 08.10.2010р.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, з врахуванням положень встановлених пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем було у відповідності до чинного законодавства відображено валові витрати від операцій з ПП «Сканто» та ФОП ОСОБА_3

Згідно п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 1.32. господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши первинні документи та дані бухгалтерського обліку позивача по господарським взаємовідносинам з ПП «Сканто» та ФОП ОСОБА_3 суд вважає, що вказані документи підтверджують, що придбані товари використано у господарській діяльності позивача, дохід від якої відображено у бухгалтерському обліку.

Виходячи з наведеного, висновки акту перевірки від 12.08.2011р. № 2944/233/31465217 в частині заниження позивачем податку на прибуток внаслідок недотримання вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підтверджуються документально.

В акті перевірки № 2944/233/31465217 від 12.08.2011р. не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вказаними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та його контрагента, про відсутність використання позивачем отриманих матеріалів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність зазначеного правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Окрім того, оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ПВТФ «Агросервіс» наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат.

За таких обставин, судом встановлено, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ПВТФ «Агросервіс» п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за взаємовідносинами з ПП «Сканто» та ФОП ОСОБА_3

В ході судового розгляду справи відповідачем, який є субєктом владних повноважень, не доведено правомірності мотивів винесення спірного правового акту індивідуальної дії і за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подано доказів необґрунтованості вимог позивача.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19. Конституції України, ст.ст. 9, 71, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватної виробничо-торгівельної фірми "Агросервіс" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень -задовільнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова винесені відносно Приватної виробничо-торгівельної фірми "Агросервіс", а саме: № 0000702307 від 23.08.2011р., № 0000692307 від 23.08.2011р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2012 року.

Суддя Заічко О.В.