Постанова № 21793344, 23.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2012 р. справа № 2а-290/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г.,

при секретарі судового засідання Бондаренко Ю.В.,

за участі сторін:

представника позивача - Малахової Ю.А.,

представника відповідача - Федоренка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський центр розвитку" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський центр розвитку", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.01.2012 року №0000072305, яким визначена сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 10392,17 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 32,19 грн. Посилаючись на факти викладені к позовній заяві, позивач просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 35698941, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.

В період 16.12.2011 року по 19.12.2011 року ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" (код ЄДРПОУ 35698941) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Інтехліс" код ЄДРПОУ 35245557, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року, за результатами якої складений акт від 22.12.2011 року №6235/2305/35698941.

04.01.2012 року з посиланням на даний акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було винесене податкове повідомлення-рішення №0000072305 про збільшення розміру грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 10392,17 грн. ( в т.ч. за основним платежем - 8313,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2078,4 грн.).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображення в акті від 22.12.2011 року №6235/2305/35698941 судження субєкта владних повноважень про порушення ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, а саме формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ "Інтехліс", котрі реально не відбулись.

За матеріалами справи судом встановлено. Представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого субєкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Інтехліс" (код 35245557) за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, котрі відображені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтехліс" №677/23-212/35245557 від 13.10.2011 року.

Жодних інших мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених субєктом владних повноважень в акті від 22.12.2011 року № 6235/2305/35698941, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

З наявних у справі документів вбачається, що 01.08.2011 року між ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" (в якості покупця) та ТОВ "Інтехліс" (в якості постачальника) укладено договір поставки №22 предметом якого є купівля-продаж світильників та насосів для роботи міських фонтанів за найменуванням, кількості, ціні згідно зі специфікаціями, що є невідємною частиною договору. Також 03.08.2011 року між ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" (в якості покупця) та ТОВ "Інтехліс" (в якості постачальника) укладено договір поставки №24 ( з врахуванням додаткової угоди від 02.08.2011 року №1), предметом якого є купівля-продаж форсунків, водяних комплексів та іншого обладнання, що забезпечує роботу міських фонтанів за найменуванням, кількості, ціні згідно зі специфікаціями, що є невідємною частиною договору.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, згадані договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані ТОВ "Інтехліс" податкові накладні №4 від 01.08.2011 року на загальну суму 506160 грн. ( у т.ч. ПДВ 84360,00 грн.), №3 від 01.08.2011 року на загальну суму 444918,00 грн. (у т.ч. ПДВ 74153,00 грн.) та накладні №4 від 01.08.2011 року на загальну суму 506160 грн. ( у т.ч. ПДВ 84360,00 грн.), № 3 від 01.08.2011 року на загальну суму 444918,00 грн. (у т.ч. ПДВ 74153,00 грн.), якими підтверджено факт отримання ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" товару, що є предметом договору №22 та №24.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими субєктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення №85 від 10.08.2011 року, №88 від 16.08.2011 року, №100 від 14.09.2011 року, №128 від 30.11.2011 року, №132 від 07.12.2011 року, засвідчують факт виконання позивачем зобовязань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), до матеріалів справи субєктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобовязань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаною до справи товарно-транспортною накладною від 01.08.2011 року №315, з якої вбачається, що вантажовідправником є ТОВ "Інтехліс", вантажоодержувачем -ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку", перевезення вантажу здійснювалося автопідприємством ФОП ОСОБА_3, пункт навантаження АДРЕСА_1, пункт розвантаження - АДРЕСА_2.

Так, в матеріалах справи міститься договір оренди №1/01 від 01.01.2011 року, укладений між ФОП ОСОБА_4 (Орендодавець) та ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" (Орендар), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування обєкт оренди: приміщення нежитлової будівлі, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 520 кв.м. та товарний чек №12 від 04.10.2011 року, що підтверджує факт сплати за оренду у сумі 7500,0 грн.

Окрім того, судом встановлено, що у подальшому придбаний товар за договорами поставки №22 та №24 позивачем було використано з метою виконання позивачем умов договорів субпідряду №8-11 від 19.07.2011 року та №9-11 від 19.07.2011 року.

Так, відповідно до п. 1.1, 1.2 договору субпідряду №8-11 від 19.07.2011 року визначено, що ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" (Субпідрядник) зобовязується виконати за замовленням ТОВ "Інтеко Інжиніринг" (Генпідрядник) монтаж технологічного водопроводу, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи по обєкту: "Реконструкція каскадного фонтану на вул. Червоноармійській, 119". Відповідно до п. 2.3 вказаної угоди визначено, що закупівлю обладнання та матеріалів, необхідних для виконання робіт, здійснює Субпідрядник.

Так, відповідно до п. 1.1, 1.2 договору субпідряду №9-11 від 19.07.2011 року визначено, що ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" (Субпідрядник) зобовязується виконати за замовленням ТОВ "Інтеко Інжиніринг" (Генпідрядник) монтаж технологічного водопроводу, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи по обєкту: "Реконструкція овального фонтану на вул. Хрещатик, 25". Відповідно до п. 2.3 вказаної угоди визначено, що закупівлю обладнання та матеріалів, необхідних для виконання робіт, здійснює Субпідрядник.

Окрім того, до матеріалів справи надана ліцензія Серії НОМЕР_1, видана ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" на здійснення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів нерухомості та відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області визначено серед видів діяльності за КВЕД ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" - 45.21.6 - Будівництво інших споруд.

Відповідно до посвідчень на відрядження №15, №16, №17 співробітники ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у жовтні 2011 року відряджалися до м. Києва для виконання субпідрядних робіт на виконання угод, укладених з ТОВ "Інтеко Інжиніринг".

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені субєктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст. 6 і 8 Конституції України, ст. 2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття субєктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача ТОВ "Інтехліс" акту про неможливість проведення зустрічної звірки №677/23-212/35245557 від 13.10.2011 року.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є обєктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобовязань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності обєктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 року №1232; далі за текстом Порядок №1232), суд доходить до висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають значення лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Оскільки висновки ДПІ про формування ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складеному ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова акті про неможливість проведення зустрічної звірки, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" податкового правопорушення.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги а. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, котрим встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих субєктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський центр розвитку" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 04.01.2012 року №0000072305;

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський центр розвитку" (код ЄДРПОУ 35698941, 61022, м. Харків, Майдан Свободи б.7) судовий збір у сумі 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 28 лютого 2012 року.

Суддя Котеньов О.Г.