Постанова № 21793311, 28.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 лютого 2012 р. № 2а- 894/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Король Д.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Лисяк О.В.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної фірми "Пальма 94" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 22.12.2011 року № 0000830700.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, з помилковим застосуванням приписів п.102.5 ст.102 ПК України, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити у повному обсязі поклавшись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважаючи позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, просив у позові відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, Приватна фірма «Пальма 94», знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість (свідоцтво №28323375 від 09.09.2005р.)

Також судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Позивача, а саме декларації з ПДВ за вересень 2011 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 5343/07-0/22647021 від 14.11.2011р., яким встановлено порушення п.102.5 ст.102 розділу ІІ Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями з урахуванням ст.256, ст.257 гл.19 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435- IV; Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2001 №41, а саме порушення, що вплинуло на розрахунки з бюджетом, та призвело до завищення суми залишку відємного значення податку на додану вартість у розмірі 3756487,00грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000830700 від 22.12.2011 року про зменшення розміру відємного значення податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 3756487,00грн.

Суд зазначає, що підставою винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення є твердження відповідача, що згідно п.102.5 ст.102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або на їх відшкодування у випадках, передбачених ПК України, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Також відповідачем в акті перевірки було зроблено висновок про встановлення нормами ПК України прямого взаємозвязку між забороною подавати заяви на бюджетне відшкодування після спливу терміну 1095 днів з дня отримання права на таке відшкодування та включенням таких сум до податкового кредиту наступного податкового періоду після спливу терміну 1095 днів. Оскільки, як зазначає відповідач, подія відшкодування, після якої суми включаються до податкового кредиту наступного податкового періоду, вже не має права на існування та не відбудеться, то такі суми також не мають права приймати участь у формуванні податкового кредиту наступних податкових періодів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд з висновками відповідача не погоджується виходячи з наступного.

Як було встановлено судом та не заперечувалося відповідачем по справі позивачем було подано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

Суд зазначає, що відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання.

Суд вважає за необхідне відмітити, що згідно п.200.1, 200.2, 200.3 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З врахуванням приписів ч.3 ст.72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доводитися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин, суд зазначає, що згідно наданої декларації з податку на додану вартість за вересень 2011р. та додатку 2 «Довідка щодо залишку відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового періоду», періоди виникнення відємного значення є грудень 2005р.-лютий 2006р., серпень 2006р. вересень 2008р., грудень 2008р., вересень 2009р. березень 2010р., травень 2010р. червень 2010р., серпень 2010р. березень 2011р. Як свідчать матеріали справи, позивач своєчасно та правомірно задекларував вказані суми податкового кредиту та у подальшому проводив декларування сум відємного значення з ПДВ у відповідності до норм діючого законодавства, які у свою чергу, позивач відобразив у рядку 24 декларації з податку на додану вартість (за вересень 2011 року).

Даних про те, що позивач подавав заяви про повернення надміру сплачених грошових зобовязань або про їх відшкодування, чи заяву про повернення суми бюджетного відшкодування до суду не надано. Представниками сторін також підтверджується факт відсутності поданих заяв.

Відповідачем помилково було застосовано до позивача приписи п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України стосовно того, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобовязань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд вважає за необхідне відмітити, що вказана норма передбачає, що подання вищеназваної заяви є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України періоду, для повернення надміру сплачених грошових зобовязань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.14.1.39. ПК України).

Таким чином п.102.5 ст.102 ПК України не регламентує обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків відємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у звязку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом ПК України, не можуть бути застосовані до сум відємного значення, задекларованих позивачем в податковій декларації за вересень 2011 року.

Податковий кодекс України взагалі не передбачає терміну давності для відображення відємного значення сум ПДВ, що переноситься на майбутні податкові періоди. Термін давності, вказаний у п. 102.5. Кодексу, застосовується лише до самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобовязань платника податків (п. 102.1), для стягнення податкового боргу (п. 102.4), для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобовязань (п. 102.5) або для списання податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності (п. 101.2.3).

Сума відємного значення декларації з ПДВ за вересень 2011 року не підпадає під жоден вказаний пункт, а отже твердження Відповідача щодо необхідності подання окремої заяви та спливу терміну давності по сумі відємного значення не відповідають нормам податкового законодавства.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року суму залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 3756487,00грн. Таке декларування залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, позивач і в подальшому має право проводити поза межами строку, встановленого приписами п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватної фірми "Пальма 94" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 22.12.2011 року № 0000830700.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст виготовлено 29.02.2012 р.

Суддя С.О. Чудних