Постанова № 21793295, 20.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 лютого 2012 р.                                                                                 № 2-а- 911/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого – Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання –Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський завод "Оргтехніка"

до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова

про скасування рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківський завод "Оргтехніка", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова, в якому просить суд скасувати рішення начальника управління Пенсійного фонду України в Червонорзаводському районі м.Харкова О.І.Солоп від 16.01.2011р. №95 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду до Публічного акціонерного товариства “Харківський завод “Оргтехніка”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 березня 2004р. позивачем було надано до відповідача розрахунок суми внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягає сплаті за лютий місяць 2004 року, в якому було помилкове заповнено розділ другий щодо внесків за період до 01.04.2004р. у сумі 6620,21грн. Позивач вказав, що в розрахунку була допущена помилка, яка усунута шляхом корегування розрахунку, ніякого зобов’язання по сплаті внесків до Пенсійного фонду у сумі 6620,21грн. у ПАТ «Харківський завод «Оргтехніка»фактично не виникало і сума 6620,21грн. у травні не сплачувалася. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач безпідставно нарахував штраф і пеню ПАТ «Харківський завод «Оргтехніка», а рішення начальника управління Пенсійного фонду України в Червонорзаводському районі м.Харкова від 16.01.2011р. №95 є незаконним та необґрунтованим, отже підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі рішення начальника управління Пенсійного фонду України в Червонорзаводському районі м.Харкова О.І.Солоп від 16.01.2011р. №95 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки рішення складено відповідно до вимог статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІУ від 09.07.2003р. та згідно Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ПАТ "Харківський завод "Оргтехніка", ідентифікаційний код 00225911, зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції закону, яка діяла до 01.01.11 р., зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.

Начальником управління Пенсійного фонду України в Червонорзаводському районі м.Харкова О.І.Солоп прийнято рішення від 16.01.2011р. №95 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду до Публічного акціонерного товариства “Харківський завод “Оргтехніка”.

Вказаним рішенням на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до Публічного акціонерного товариства “Харківський завод “Оргтехніка” застосовано штрафні санкції у розмірі 647,42 грн. та нарахована пеня в розмірі 381,98 грн. за період з 22.03.2004 року по 20.05.2004 року.

Необхідно зазначити, що механізм та підстави сплати страхових внесків встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в ст. 5 якого визначено, що Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Згідно ст. 1 Закону страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону, а положеннями ч. 2 ст. 17 передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. В ч. 6 ст. 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в ч. 1 та ч. 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Згідно ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Таким чином, у разі виплати заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, одночасно із виплатою цих сум, у пропорційних розмірах платником сплачуються авансові платежі. Решту несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний період, платник зобов'язаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Також цією ж статтею застосування штрафу не тільки за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків (п. 2 ч. 9 ст. 106), а й за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом (п. 7 ч. 9 ст. 106).

Таким чином, законодавець встановлює для страхувальників два обов'язки: один - по сплаті авансових платежів, другий - по сплаті страхових внесків, та, відповідно, два види штрафу: один - за порушення дисципліни сплати авансових платежів, другий - за порушення дисципліни сплати страхових внесків.

Оскаржуване позивачем рішення, як спосіб реалізації владних управлінських функцій, прийняте начальником Управління на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте зазначену норма виключена Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»з 01.01.11 р. (розділ 8 «Прикінцеві та Перехідні положення»).

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідачем на момент застосування фінансових санкцій, застосована неіснуюча норма Закону, що доводить безпідставність прийняття спірного рішення відповідно п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Також суд вважає за доцільне відмітити, що згідно позиції Конституційного Суду України, наведеній у п. 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-7/99 від 09.02.99 р., викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі, за якою, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Як зазначено в абз. 1 даного Рішення, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій, вона діяла з 01.01.04 р. до 01.01.11 р., саме цей проміжок часу норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Як зазначено в абз. 4 вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. На момент прийняття спірного рішення норм, які встановлюють відповідальність за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, не існувало.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності, викладених в п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України.

Таким чином, у відповідача буди відсутні можливості застосування норм права, які втратили чинність відповідно абз. 6 п. 7 розділу 8 «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якими за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження застосування фінансових санкцій, якими вони були наділенні до набрання чинності даного Закону. Збережені функції застосування санкцій слід розуміти виключно тих, які існують на момент їх застосування, а не тих, які існували раніше. Тобто відповідачем безпідставно право на застосування санкцій (компетенція) прирівняне до підстав відповідальності.

Крім того, порядок обчислення та сплати страхових внесків визначає ст. 20 зазначеного Закону, в абз. 1 ч. 6 якої встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах. Відповідно ч. 12 ст. 20 зазначеного Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

В ч. 2 ст. 106 вищевказаного Закону встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. На підставі ч. 3 ст. 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, після отримання якої страхувальник зобов'язаний протягом десяти робочих днів сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідно абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно п. 2 ч. 9 наведеної норми виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Відповідно ч. 15 вказаної норми строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.11 р., передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що поняття застосування штрафних санкцій з їх стягненням розрізняється, оскільки право на стягнення вже визначеного боргу, в т.ч. по штрафним санкціям, у відповідача існує, але на застосування штрафних санкцій за період, на який не розповсюджується положення абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у відповідача відсутнє.

Відповідно до п.п. 9.3.2. п.9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до картки особового рахунку позивача за період з 01.03.2004 року по 31.05.2004 року сума 6620,21 грн. зазначена з мінусом.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

Будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб’єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав пояснень з приводу того чим зумовлено зволікання з прийняттям рішення, підстави якого виникли ще в 2004 році. Які дії вчинялися суб’єктом владних повноважень щодо виконання законодавства України з моменту виникнення права відповідача на застосування санкцій починаючи з 2004 року по день прийняття рішення, що є предметом розгляду даної справи, представник Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова суду не повідомив.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведені норми, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті рішення від 16.01.2011р. №95 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства " Харківський завод "Оргтехніка" до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення начальника управління Пенсійного фонду України в Червонорзаводському районі м.Харкова О.І.Солоп від 16.01.2011р. №95 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду до Публічного акціонерного товариства “Харківський завод “Оргтехніка”.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський завод "Оргтехніка" (ідентифікаційний код 00225911) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 32.19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 24 лютого 2012 року.

Суддя                                                             Д.В. Бездітко