Постанова № 21793022, 20.02.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5769/2011

20 лютого 2012 року 15год. 07хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Приходько Т.В., Скибан О.А.

відповідача: представник Столярець І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "БАУЕР"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «БАУЕР» (далі ТзОВ Фірма «БАУЕР») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі ДПІ у м. Рівне) про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2011 року № 0000371540.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що спірним податковими повідомленням-рішенням неправомірно збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 18688,00 грн. У акті проведеної камеральної перевірки податкової звітності від 28.11.2011 року № 37 зазначено, що позивачем у податковій декларації за 2-3 квартал 2011 року не враховано висновки акту від 30.09.2011 року № 1155/23/23306196, внаслідок чого нібито завищено витрати, що враховані при визначенні обєкта оподаткування на загальну суму 2417222 грн.

Позивач вважає, що ДПІ у м. Рівне не взято до уваги факт оскарження ТзОВ Фірма «БАУЕР» податкових повідомлень рішень, які були прийняті на підставі акту від 30.09.2011 року № 1155/23/23306196, а отже зазначена сума, на яку відповідач зменшує витрати у декларації з прибутку за 2-3 квартал 2011 року згідно п.56.18 ст.56 та п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України є неузгодженою.

Крім того, в обґрунтування своєї позиції та права включення відємного значення обєкта оподаткування за результатами податкового року (2010 року) до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного року (2011 року) покликається на ст.6, п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі Закон №334/94-ВР). Зазначає, що цими нормами також передбачено, що розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Крім того, у п.3 підр.4 розд. ХХ ПК України також передбачено право платників податків на включення до витрат 2 кварталу 2011 року та суми відємного значення, отриманого за підсумками 1 кварталу 2011 року.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та надали пояснення, аналогічні викладеному у позові. Просили вимоги задовольнити повністю та скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, подала письмові заперечення та пояснила, що, на її думку, згідно п.3 підр. 4 розділу ХХ ПК України до складу 2 кварталу 2011 року включається виключно відємне значення обєкту оподаткування, отримане субєктами господарювання за результатами здійснення господарської діяльності за 1 квартал 2011 року без урахування відємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року. У звязку з цим позивачем допущено помилку при визначенні податкового зобовязання, а саме: у рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року зазначена суму відємного значення обєкту оподаткування 2396872,00 грн., до якої включено відємне значення обєкту оподаткування, що виник до 01.01.2011 року в сумі 1037240,00 грн. та відємне значення обєкту оподаткування, що виник у 1 кварталі 2011 року в сумі 1359632,00 грн.

Проведеною на підприємстві плановою перевіркою (акт № 1155/23/23306196 від 30.09.2011 року) вищевказані валові витрати у сумі 2396872,00 грн. були зняті податковим органом за 2 квартал 2011 року, внаслідок чого виявлено заниження обєкта оподаткування на суму 20350,00 грн. та донараховано основного платежу з податку на прибуток у сумі 4680,00 грн. Оскільки позивачем у податковій декларації за 2-3 квартали 2011 року не враховано висновки податкового органу згідно акту 1155/23/23306196 , то камеральної перевіркою у акті від 28.11.2011 року № 37 зроблено висновок про завищення витрат при визначенні обєкта оподаткування на загальну суму 2417222,00 грн., а оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 18688,00 грн. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТзОВ Фірма «БАУЕР» за 2-3 квартали 2011 року, за результатами якої складено акт від 28.01.2011 року № 37 (а.с.9-10).

Перевіркою виявлено порушення п.3 підр.4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, внаслідок чого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011року № 0000371540 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 18688,00 грн. (а.с.8.).

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ Фірма «БАУЕР» є юридичною особою, включене до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 30.08.1996 року за № 23306196 та як платник податку перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції м.Рівне (а.с.7,58).

Судом встановлено, що позивачем в податковій декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2011року задекларовано в рядку 06.6 відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного періоду (2010 року) в сумі 1037240грн. (а.с.51-54).

Зазначене відємне значення було вказано ТзОВ Фірма «БАУЕР» у складі відємного значення обєкту оподаткування у рядку 06.6 декларації за 2 квартал разом з відємним значенням обєкта оподаткування за наслідками діяльності у 1 кварталі (всього 2368841,00 = 1037240,00 +1331601,00 (а.с.37-39)), а також у рядку 06.6 декларації за 2 - 3 квартали наростаючим підсумком разом з відємним значенням обєкта оподаткування за наслідками діяльності у 1 - 2 кварталі (всього 2396872,00 = 1037240,00 +1359632,00 (а.с.33-35)).

Правова позиція податкового органу полягає у тому, що у зв'язку із набранням 01.04.2011 р. чинності розділом III ПКУ та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 р., від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року у сумі 1037240,00 грн., що було включено позивачем до першого кварталу 2011 р. відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. N 334/94-ВР до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року та в подальшому наростаючим підсумком до 2 - 3 кварталів, 2 - 4 кварталів включатись не повинно.

Крім того, відповідач покликається на акт планової виїзної перевірки № 1155/23/23306196 від 30.09.2011 року. За наслідками перевірки відносно ТзОВ Фірма «БАУЕР» винесені 2 податкових повідомлення рішення, одним з яких № 0003452342 від 14.10.2011 року зменшено позивачу відємне значення обєкту оподаткування з податку на прибуток на суму 2396872,00 грн. що складається з відємного значення обєкта оподаткування за 2010 рік у сумі 1037240,00 грн., витрат 1 кварталу 2011 року з придбання інформаційно консультативних послуг у сумі 176250,00 грн. та витрат понесених на отримання від агентів послуг з реалізації товарів на суму 1203732,00 грн. (а.с.63).

За наведених обставин податковим органом зроблено висновок, що оскільки платником податку у податковій декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року не враховано висновок акту № 1155/23/23306196 від 30.09.2011 року щодо завищення відємного значення обєкту оподаткування на суму 2396872,00 грн., то актом камеральної перевірки від 28.11.2011 року № 37 встановлено завищення втрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування на загальну суму 2417222,00 грн.

Проте, у судовому засіданні встановлено, що зазначене рішення податкового органу було предметом дослідження Рівненського окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 2а/1770/4594/2011 року, постановою якого від 17.11.2011 року податкове повідомлення-рішення № 0003452342 від 14.10.2011 року була частково скасоване. На даний час постанова суду законної сили не набрала, оскільки була оскаржена в апеляційному порядку (а.с.12-14,55-57, 63).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0003452342 від 14.10.2011 року відповідно до вимог п.56.18 ст.56 та п.57.3 ст. 57 ПК України є неузгодженим, а отже суд зазначає, що покликання на нього податкового органу як на підставу для визначення суми завищення відємного значення обєкту оподаткування є неправомірним.

Крім того суд при прийнятті рішення враховує, що статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 37.1 статті 37 Податкового кодексу України визначено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обовязку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

У пункті 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (далі ПКУ), вказано, що розділ III ПКУ застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ визначено, що п. 150.1 ст. 150 ПКУ застосовується у 2011 р. з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 р. є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Так, в акті камеральної перевірки, результати якого оскаржуються, і в письмових запереченнях відповідача на позов, зазначено, що дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України дає підстави вважати, що: "до складу II кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за I квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу I кварталу 2011 року з 2010 року"; а тлумачення положень абзацу другого пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України дає підстави вважати, що: "розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками II, II-III кварталів, II-IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за I квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів."

Разом з тим, таке розуміння не є текстуальним (буквальним) тлумаченням зазначених норм. Фактично, ні в першому, ні в другому абзаці пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, жодного обмеження, у вигляді неврахування платником податків відємного значення обєкта оподаткування, яке увійшло до складу I кварталу 2011 року з 2010 року, немає. Навпроти, законодавець чітко визначив: "якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками I кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат II кварталу 2011 року". Оскільки відємне значення обєкта оподаткування за 2010 рік приймає участь у розрахунку обєкта оподаткування за I квартал 2011 року у складі валових витрат (через рядок 04.9, який входить до складу рядка 04), то, поза всяким сумнівом, воно має впив і на показники декларації за II квартал 2011 року, однак вже не як відємне значення обєкта оподаткування за 2010 рік, а як відємне значення обєкта оподаткування за I квартал 2011 року. Доводи податкового органу про те, що законодавець дозволив платнику податків врахувати при визначенні обєкта оподаткування I кварталу 2011 року відємне значення 2010 року, одночасно зобовязавши його нормою пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, в подальшому виключити таку суму відємного значення 2010 року зі складу витрат при визначенні обєкта оподаткування II кварталу 2011 року, ґрунтуються на такому тлумаченні норми права, яке безпідставно звужує, як її зміст, так і права платника податків.

Фактично таке тлумачення зроблене за рахунок перекручування буквального змісту цієї норми. Так, податковий орган констатує, що від'ємне значення, яке увійшло до складу I кварталу 2011 року з 2010 року не повинно враховуватись у II кварталі 2011 року, позаяк воно отримане не за результатами здійсненої платником податків у I кварталі 2011 року господарської діяльності. В той же час, пункт 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України говорить не про результати господарської діяльності платника податків за I квартал 2011 року, а про результати розрахунку об'єкта оподаткування платника податків за I квартал 2011 року. Підміна одного поняття іншим, повністю змінює введений законодавцем на перехідний етап механізм врахування відємного значення, позаяк валові витрати 2010 року беруть участь у розрахунку обєкта оподаткування за I квартал 2011 року, і не можуть брати такої участі при підсумку результатів господарської діяльності платника за такий окремо взятий період.

Відповідно до пункту 7.3. статті 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ДПІ у м.Рівне є органом державної влади, і відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року. Здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Право самостійно збільшувати суму грошового зобов'язання платників податків, або зменшувати відємне значення обєкта оподаткування реалізується з дотриманням вимог Податкового кодексу України, тобто за умови встановлення за результатами перевірок платника податків, фактів заниження суми податкових зобов'язань, або ж завищення відємного значення.

Оскільки наведені в акті камеральної перевірки позивача обставини щодо порушення ним вимог підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, рішення суб'єкта владних повноважень, в основу якого покладено ці висновки, є незаконним.

Враховуючи сукупність наведених обставин наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався субєкт владних повноважень, у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000371540 від 09.12.2011 року, підлягає скасуванню в судовому порядку, а позов задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення у даній справі суд, з метою повного захисту прав та інтересів позивача відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України, виходить за межі позовних вимог та, враховуючи повноваження суду, зазначені у ст.162 КАС України, приймає постанову про визнання противним та скасування податкового повідомлення рішення №0000371540 від 09.12.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. У завязку з цим на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 28 грн. 23 коп.

Крім того, згідно платіжного доручення від 22.12.2011 року № 668 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 30,12 грн.(а.с.2). У звязку з цим відповідно до вимог ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» суд повертає позивачу переплачений судовий збір у розмірі 1 грн. 89 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 09.12.2011 року № 0000371540.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "БАУЕР" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 (одна) грн. 89 коп.

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "БАУЕР" переплачений судовий збір у розмірі 1 (одна) грн. 89 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.