Постанова № 21792719, 20.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/11312/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

при секретарі Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - Лопайчук О.І.,

представника відповідача - Зайця С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПРОМСНАБ ПЛЮС"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2011 року Приватне підприємство "ПРОМСНАБ ПЛЮС" (далі - ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС", позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач)про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2011 р. №0005882301/2145 та №0005892301/2144.

Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що висновки акту перевірки від 10.06.2011 р. №3833/23-209/36865182 щодо заниження ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС" податкових зобов'язань по податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 1850,00 грн. та податку на прибуток на загальну суму 2313,00 грн. є хибними, а податкові повідомлення-рішення від 25.06.2011 р. №0005882301/2145 та №0005892301/2144 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2891,25 грн. (2313,00 грн. - за основним платежем, 578,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2312,50 грн. (1850,00 грн. - за основним платежем, 462,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) відповідно, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню. Позивач вказує, що господарські операції з ПП "Кремнет", на підставі яких було сформовано податковий кредит та валові витрати звітного періоду, що перевірявся, зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, зокрема належним чином оформленими податковими накладними. Відтак, на думку позивача, в діях ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС" під час формування податкових зобов'язань по ПДВ та податку на прибуток відсутні порушення податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС" в результаті відносин з ПП "Кремнет" протягом перевіряємого періоду штучно сформувало податковий кредит та валові витрати в результаті чого занизило податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1850,00 грн. та з податку на прибуток у розмірі 2313,00 грн. Фактично у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності згідно з даними ЄДРПОУ. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Крім того, згідно постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до провадження було встановлено, що ПП "Кремнет" надавало послуги з транзиту та конвертації готівкових коштів за грошову винагороду для різних субєктів підприємницької діяльності на території України. Також встановлено, що за час своєї діяльності службові особи ПП "Кремнет" протягом перевіряємого періоду під час здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, умисно складали та видавали підроблені офіційні документи від імені підприємства. В ході досудового слідства встановлено, що ПП "Кремнет" документально відображало наявність фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС", яких фактично не було, внаслідок чого останнім незаконно сформовано податковий кредит та валові витрати шляхом включення підроблених первинних документів щодо реалізації товарів (робіт, послуг) до податкового та бухгалтерського обліку.

Отже, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, а позовні вимоги ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС" - необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 17.12.2009 р. (ідентифікаційний код 36865182). На даний час позивач перебуває на податковому обліку у відповідача.

З 07.06.2011 р. по 10.06.2011 р. на підставі направлення від 06.06.2011 р. №2467/002467 та згідно з постановою від 26.04.2011 р. ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області працівниками Кременчуцької ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП "Кремнет" за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р. , результати якої оформлено актом від 10.06.2011 р. №3833/23-209/36865182.

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємством пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 1850,00 грн. та порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2313,00 грн.

На підставі акту перевірки від 10.06.2011 р. №3833/23-209/36865182 Кременчуцькою ОДПІ винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.06.2011 р. №0005882301/2145 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2891,25 грн. (2313,00 грн. - за основним платежем, 578,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0005892301/2144 про збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2312,50 грн. (1850,00 грн. - за основним платежем, 462,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення - рішення залишенні без змін рішеннями ДПА у Полтавській області від 06.10.2011 р. №2903/10/25-016, №2904/10/25-016 та рішенням ДПС України від 11.11.2011 р. №5338/6/10-245.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень взято висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також заниження податку на прибуток в результаті взаємовідносин із ПП "Кремнет" у листопаді 2010 року. При цьому перевіряючий звертає увагу на те, що фактично згідно податкової звітності у ПП "Кремнет" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Крім цього, за результатами камеральної перевірки ПП "Кремнет" було встановлено завищення підприємством податкових зобов'язань по декларації за листопад 2010 року на суму 2 518 595,00 грн., у тому числі по контрагенту ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС". То ж, на думку перевіряючих, для контрагентів ПП "Кремнет" такі операції несуть лише податкову вигоду, і саме вони в даному випадку є вигодонабувачами, тобто особами, на користь яких вчиняються правочини та які штучно формують податковий кредит та валові витрати.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на його підставі спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Платників ПДВ, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон №168/97-ВР).

Так, згідно з п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правові відносини з приводу формування валових витрат врегульовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час існування спірних правовідносин), згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат:

- потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

- будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9).

З пояснень представників сторін та матеріалів справи суд встановив, що ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС" (м. Кременчук) протягом перевіряємого періоду формував податковий кредит та валові витрати, зокрема, на підставі усних домовленостей із ПП "Кремнет" (м. Кременчук) щодо придбання товару (кабель АВВГ сеч. 3х185+1х95, м). Придбання товару здійснювалося однією поставкою, яка відбулася 01.11.2010 р.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат позивач надав суду рахунок-фактури №2411 від 01.11.2010 р., накладну №2411 від 01.11.2010 р. та податкову накладну №2411 від 01.11.2010 р. (а.с. 26-28). Оплата коштів за придбаний товар здійснена у безготівковій формі, що позивач підтверджує платіжним дорученням №227 від 29.11.2010 р. (а.с. 29).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Дослідивши надані суду первинні документи, суд дійшов висновку, що вони не підтверджують реальність здійснення господарської операції з купівлі-продажу товару у ПП "Кремнет", оскільки всупереч вимогам п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочин між юридичними особами вчинено в усній, а не в письмовій формі. Пояснюючи відсутність письмового договору з ПП "Кремнет", представник позивача посилався на те, що його зміст, у відповідності до вимог ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України, зафіксований в листах, а саме: рахунку-фактурі та накладній.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Разом з цим зі змісту наданих позивачем рахунку-фактури та накладної за відсутності сертифікатів якості чи паспортів неможливо встановити якісні та кількісні характеристики придбаного у ПП "Кремнет" товару (кабеля), у зв'язку з чим невизначеним залишається предмет договору. Відсутні також й акти прийому-передачі вказаного товару. Натомість представник позивача суду посилався на наявність накладної, яку суд до уваги не приймає з огляду на відсутність у ній розшифровок прізвищ осіб, які поставили підписи (а.с. 27).

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд звертає увагу на відсутність у позивача документальних даних, що засвідчують перевезення вантажу на весь обсяг придбаного товару.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.4 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (далі Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (пункт 11.6 Правил перевезень).

Згідно з пунктом 11.7Правил перевезень перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Проте, позивачем не надано суду товарно-транспортних накладних чи дорожніх листів, як доказу транспортування придбаного товару.

За наведених обставин наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних може бути підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач не надав належних доказів реальності постачання придбаного товару, а видаткові накладні виписані платником, який фактично не виступав продавцем товару, зазначеного у вказаних накладних, не здійснював їх поставку та відвантаження та, відповідно, не формував податкові зобовязання.

Сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що купівля-продаж та поставка мала місце. Про відсутність реального характеру відповідних операцій свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як відсутність у продавця ПП "Кремнет" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що надання позивачем належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів/робіт/послуг, операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Отже надані позивачем до суду первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне отримання товарів від ПП "Кремнет" та їх використання у господарській діяльності, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС" податкового кредиту та валових витрат у розмірі зазначеному в акті перевірки.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач під час проведення перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, правомірно нарахувавши субєкту господарювання податкове зобовязання з ПДВ та податку на прибуток. Спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Таким чином вимоги позивача суд визнає необґрунтованими, у звязку з чим позов задоволенню не підлягає.

З огляду на приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ПРОМСНАБ ПЛЮС"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27.02.2012 р.

СуддяЄ.Б. Супрун