Постанова № 21792197, 31.01.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 року 2а-98/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Прибора П.І.,

від відповідача не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

до Комунального підприємства Іванківської районної ради «Іванківтепломережа»

простягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області з позовом до Комунального підприємства Іванківської районної ради «Іванківтепломережа»про стягнення податкового боргу в сумі 228660,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг з податку на прибуток підприємств у сумі 228660,00 грн. Проте, оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення даної заборгованості наявні підстави для стягнення цього боргу у судовому порядку.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 31.01.2012.

У судове засідання 31.01.2012 зявився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити, у свою чергу, уповноважені представники відповідача у судове засіданні не зявились.

Відповідач був повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання. Про що свідчать дані наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113312901616.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Від відповідача відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.

Комунальне підприємство Іванківської районної ради «Іванківтепломережа»є юридичною особою, що зареєстрована 26.01.1999 Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків відповідач перебуває на податковому обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області з 26.01.1999 № 21.

У лютому 2010 року відповідачем до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області подано податкову декларацію від 05.02.2010 № 22041 з податку на прибуток підприємств за 2009 рік, згідно з якою платником податків самостійно визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 74111,00 грн.

У подальшому, у січні 2011 року відповідачем до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області подано податкову декларацію від 24.01.2011 № 21329 з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, згідно з якою платником податків самостійно визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 52012,00 грн.

У липні 2011 року відповідачем до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області подано податкову декларацію від 06.07.2011 № 12664 з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року, згідно з якою платником податків самостійно визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 80190,00 грн.

У листопаді 2011 року відповідачем до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області подано податкову декларацію від 04.11.2011 № 17410 з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2011 року, згідно з якою платником податків самостійно визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1708,00 грн.

Крім того, як встановлено судом, у лютому 2010 року посадовими особами Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області проведено позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства Іванківської районної ради «Іванківтепломережа»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено Акт від 12.02.2010 № 176/23/24891268.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим, підприємством занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року на загальну суму 18763,00 грн.

Даний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що відповідачем включено до складу валових витрат, витрати на юридичні послуги, отримані від Приватного підприємства «Солідіт»відповідно до договору від 10.09.2009 № 10/09/09-01, проте, під час перевірки відповідачем не було надано процесуальних документів, які підтверджують виконання договору, а саме позовні заяви, скарги. Клопотання, заперечення, звернення, а також документів, які підтверджують факт представництва Приватним підприємством «Солідіт»інтересів Комунального підприємства Іванківської районної ради «Іванківтепломережа».

На підставі Акта перевірки від 12.02.2010 № 176/23/24891268 Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2010 № 0000122300/0, згідно з яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 20639,00 грн., з них 18763,00 грн. за основним платежем та 1876,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 19.02.2010, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копії корінця податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача з податку на прибуток підприємств становить 228660,00 грн.

Оскільки дана сума заборгованості відповідачем не була погашена у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 2 Закону України від 28.12.1997 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»у відповідній редакції (надалі Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР) платниками податку на прибуток є, зокрема, субєкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Відповідно до підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1997 № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на: Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР визначено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що виникли до 01.01.2011, був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

Згідно з підпунктом 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ встановлено, що податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ, у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, сума податку чи збору (обовязкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобовязання (штрафних санкцій за їх наявності).

Як убачається з пункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III податкове зобовязання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 5.2.2. пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі.

Підпунктом 5.2.5. статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ визначено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Отже, самостійно нараховані відповідачем суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у податкових деклараціях за 2009 рік, 2010 рік та І ІІІ квартали 2011 року, а також у податковому повідомлення-рішенні від 19.02.2010 № 0000122300, яке не оскаржувалось відповідачем в адміністративному або судовому порядку, є узгодженим податковим боргом.

Право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 228660,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Іванківської районної ради «Іванківтепломережа» (код ЄДРПОУ 24891268) до Державного бюджету України податковий боргу у сумі 228660 (двісті двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 31 січня 2012 р.