Постанова № 21791467, 16.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2012 р. справа № 2а-27476/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМірошниченко А.О.,

при секретарі - Мірошниченко А.О.,

за участю

представника позивача - Макаганчук С.В.,

представника відповідача - Захарук В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Донінформцентр» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004182340 від 09.12.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Донінформцентр», звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004182340 від 09.12.2011 року.

Ухвалою суду від 30.12.2011 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою суду від 16.02.2012 року у справі замінено неналежного позивача Відкрите акціонерне товариство «Донінформцентр», на належного позивача Приватне акціонерне товариство «Донінформцентр».

В обґрунтування своїх позовних вимог вказало, що відповідачем за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного акціонерного товариства «Донінформцентр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Будреконструкція- Київ 2006» (код ЄДРПОУ 34413019) за період вересень, жовтень 2009 року, липень, серпень 2010 року, встановлені порушення та складено акт № 1307/23-2/01880210 від 01.12.2011 року.

На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення, що оскаржується.

Вважає висновки акту перевірки необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відповідно прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Вважає дії податкового органу такими, що порушують його права та інтереси, тому просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував, пояснив суду, що висновки акту перевірки щодо встановлених з боку позивача порушень, вважає обґрунтованими, а оскаржуване податкові повідомлення рішення відповідно таким, що прийнято правомірно.

Суд, заслухавши представників сторін, що зявились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Донінформцентр» (Далі за текстом, ПРАТ «ДОНІНФОРМЦЕНТР»), згідно довідки з ЄДРПОУ, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 18.03.1994 року, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Відповідач,- Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька (Далі за текстом, ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є субєктом владних повноважень.

ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного акціонерного товариства «Донінформцентр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Будреконструкція- Київ 2006» (код ЄДРПОУ 34413019) за період вересень, жовтень 2009 року, липень, серпень 2010 року, встановлені порушення та складено акт № 1307/23-2/01880210 від 01.12.2011 року (Далі за текстом, - акт перевірки) (а.с. 8-13).

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлені порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 14102,00 гривень, у т.ч. у жовтні 2009 року у сумі 5417,00 гривень, у серпні 2010 року у сумі 8685,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011 року № 0004182340 (Далі за текстом,- спірне рішення).

Спірним рішенням ПРАТ «ДОНІНФОРМЦЕНТР» за порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54, п. 123.1 ст. 123 розд. 2 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 17627,50 гривень з якої основний платіж 14102,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція 3525,50 гривень (а.с.20).

Спірною обставиною у справі, є документальна обґрунтованість висновків акту перевірки.

Суд частково погоджується із висновками акту перевірки та вважає їх документально обґрунтованими, з наступних підстав.

Податковим органом в обґрунтування висновків акта перевірки, покладено наступні обставини.

ПрАТ «Донінформцентр» (покупець), придбав у ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» (Шкафной газорегуляторный пункт ШГРПК-К-321-2) відповідно до накладної № 1097 від 15.09.2009 року на загальну суму 32500,00 гривень, у т.ч. ПДВ 5416,67 гривень.

ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» на адресу ПрАТ «Донінформцентр» надано податкову накладну № 1097 від 15.09.2009 року на суму 32500,00 гривень, у т.ч. ПДВ 5416,67 гривень, яка включена до складу податкового кредиту у жовтні 2009 року (№ 1 в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2009 року). В рахунок оплати ПрАТ «Донінформцентр» перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» грошові кошти у сумі 32500,00 гривень (п/д № 44 від 17.09.2009 року).

Згідно акта прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, 29.09.2009 року зазначене обладнання не введено в експлуатацію.

ПрАТ «Донінформцентр» придбав у ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» (Насос циркуляц. NM50/16 АЕ 3 шт. Задвижки «Батерфляй» Ду-100, Ду-40 -10 шт. Клапан отсекатель газовый Ду-80, Сигнализатор газовый, Компенсатор давления КД-500) відповідно до накладної № 771 від 02.07.2010 на загальну суму 52112,00 гривень, у т.ч. ПДВ 8685,33 гривень.

ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» на адресу ПрАТ «Донінформцентр» надано податкову накладну № 771 від 02.07.2010 року на суму 52112,00 гривень, у т.ч. ПДВ 8685,33 гривень, яка включена до складу податкового кредиту у серпні 2010 року ( № 3 у реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2010 року).

В рахунок оплати ПрАТ «Донінформцентр» перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» грошові кошти у сумі 52112,00 гривень (п/д № 210 від 02.07.2010 року).

Серед документів відсутні будь-які накладні, які підтверджують факт транспортування зазначених ТМЦ від ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» до ПрАТ «Донінформцентр» автомобільним, залізничним, морським, авіаційним або іншим видом.

Генеральною прокуратурою України проводиться досудове слідство у кримінальній справі № 49-3110 за фактом фіктивного підприємництва, підроблення та використання реєстраційних та статутних документів щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 (є засновником, керівником та бухгалтером в одній особі) за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 209, ч.2 та 3 ст. 358 КК України.

У ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_5, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та іншими невстановленими особами, вирішили створити та придбати ряд субєктів підприємницької діяльності,з метою здійснення фіктивного підприємництва, шляхом укладання фіктивних (безтоварних) правочинів, тобто таких по яким будуть оформлятись лише перинні бухгалтерські документи, а товари фактично передаватись не будуть та з метою наступного не законного переводу безготівкових грошових коштів в готівку за винагороду, а також здійснювати фінансові операції з грошовими коштами здобутими в результаті фіктивного підприємництва.

Допитані в якості директора фіктивних підприємств пояснили, що на них оформили вказані підприємства за проханням ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за час діяльності підприємств ніякої господарської діяльності по них не здійснювали, договори не укладали, товар та послуги не поставляли, печаткою підприємства не розпоряджалися, документи бухгалтерського та податкового обліку не виготовляли та не підписували, тобто до діяльності підприємства відношення не мали.

Відповідно до постанови Господарського суду Донецької області від 19.04.2011 року по справі № 27/17б ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» визнано банкрутом.

Вказує на те, що ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» було зареєстроване особою, що не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність та займатись цією підприємницькою діяльністю.

Посилаючись на ст. 42 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 30 , ст. 92, ст. 234, 626, 629, 655, 658, 203, 215, 216, п. 4 прикінцевих положень кодексу України прийшов до висновку, що правочини між ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» та ПрАТ «Донінформцентр» здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Отже враховуючи приписи п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган вважає факт перерахування грошових коштів без мети здійснення операції з продажу товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) не призводить до появи обєкту оподаткування податком на додану вартість у розумінні ст. 3 цього Закону.

Враховуючи нікчемність угод, укладених між ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» та ПрАТ «Донінформцентр» та відсутність підстав для формування податкових зобовязань з ПДВ з ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006», ПрАТ «Донінформцентр» не має права на нарахування податкового кредиту по операціях з купівлі товарів (робіт, послуг) по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006».

Представниками сторін, у судовому засіданні, обставини, що стосуються розміру та механізму формування податкового кредиту за наслідками правовідносин із ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006», не оспорюються.

Згідно ч. 3 ст. 72 КАС України - обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, спірною обставиною у справі є обґрунтованість висновків акта перевірки якими встановлено неправомірність формування податкового кредиту ПрАТ «Донінформцентр».

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на такому:

1) відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку;

2) про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” звертається увага судів на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту частини грошових коштів, сплачених ним при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006», окрім видаткових накладних та податкових накладних, не надано первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які б засвідчували факт транспортування та оприбуткування товарно матеріальних цінностей.

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ,- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ,- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ,- датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстави виникнення права у позивача на податковий кредит, передбачені приписами п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону відсутні, адже фактичні розрахунки за послуги на час видання податкової та видані видаткові та податкові накладні, на думку суду не може засвідчувати факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд, також не приймає до уваги надані позивачем в обґрунтування своєї правової позиції документи, на підтвердження використання ТМЦ, придбаних у ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» у власній господарській діяльності.

Така позиція суду полягає у наступному.

Згідно ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п.п. 1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704,- господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно п.п. 2.1 п.2 цього Положення,- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.п. 2.4 п.2 цього Положення,- Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п. 2.15, 2.16 п.2 цього Положення,- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Таким чином, суд не приймає до уваги акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акти приймання-передачі устаткування до монтажу у звязку із тим, що їх заповнено у порушення вищезазначеного Положення, а акт приймання до експлуатації не приймає також у звязку із невідповідністю обладнання, зазначеного у акті приймання до експлуатації, фактично поставленому від ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006».

В обґрунтування реальності поставки товару від ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006», представник позивача зазначив, що поставка товару здійснювалась курєрською доставкою ТОВ «Нова Пошта». Отримував товар головний інженер ПрАТ «Донінформцентр» ОСОБА_7.

Суд звертає увагу на ту обставину, що типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.95.

Відповідно до пп. б) п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ № 731 від 28.12.1992, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Оскільки наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.95 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, його дія розповсюджується на підприємства, які входять до сфери управління Міністерства транспорту України, якою саме і є служба курєрської доставки ТОВ «Нова Пошта».

Таким чином, позивач на підтвердження фактичності господарських операцій по придбанню ТМЦ мав надати докази щодо отримання послуг у вигляді транспортування відповідних товарів ТОВ «Нова Пошта».

Позивач також не був позбавлений можливості підтвердити зазначені обставини надавши документ про сплату отриманих послуг від ТОВ «Нова Пошта».

Разом з тим, на вимогу суду представником позивача не надано жодного доказу на підтвердження цих обставин, товаротранспортні накладні, квитанції, журнали реєстрації довіреностей тощо.

Суд також був позбавлений можливості допитати у якості свідка головного інженера ОСОБА_7, зазначеного у вказаних документах, у звязку із його звільненням із займаної посади 03.06.2011 року.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України,- кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України,- Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З огляду на суперечність відомостей щодо здійснення фінансово-господарських операцій відповідно до яких до складу податкового кредиту було включено суму ПДВ у розмірі 14102,00 гривень, відсутність первинних документів які засвідчують факт поставки, суд вважає, що позивачем не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, що саме необхідне для належного підтвердження обґрунтованості правомірності формування податкового кредиту.

Тобто у даному випадку, його діяльність була спрямована на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності реального товарного характеру.

Згідно п. 44.6 ст.44 Податкового кодексу України,- у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, суд погоджується із висновками податкового органу стосовно того, що позивачем неправомірно включено до складу складу податкового кредиту податкові накладні виписані при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» на суму 14102,00 гривень.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Згідно п. 55.1. ст. 55 ПК України,- податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Оскільки відповідач довів суду правомірність підстав збільшення грошових зобовязань, суд приходить до висновку що спірне рішення не підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач довів правомірність винесення спірного рішення, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35,41-42,47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143. 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Донінформцентр» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004182340 від 09.12.2011 року, - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 16 лютого 2012 року.

Повний текст постанови складений 21 лютого 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.