Постанова № 21791391, 31.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 р. справа № 2а/0570/22106/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 30хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріДальгіс Н.О.

Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Бєломєстнова О.Ю.

при секретарі Дальгіс Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання неправомірними дій та зобовязання відповідача вчинити певні дії

за участю представника позивача Лисак Т.Г.

представника відповідача Килимник В.М.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Добропіллявугілля» звернулося до суду з позовною заявою до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій Добропільської обєднаної державної податкової інспекції щодо нарахування в картці особового рахунку платника податків Державного підприємства «Добропіллявугілля» пені з податку на додану вартість у розмірі 180832,00 грн. та зобовязання Добропільської обєднаної державної податкової інспекції внести зміни до картки особового рахунку платника податків ДП «Добропіллявугілля» шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку пені з податку на додану вартість 180832,00 грн. за несвоєчасне погашення податкової заборгованості у розмірі 180832,00 грн. як неправомірно нарахованої.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на адресу ДП «Добропіллявугілля» надійшов лист від 29.09.2011р. № 16826/8/19-013. У цьому листі відповідач повідомив позивача про нарахування пені з податку на додану вартість у розмірі 180832,00 грн. за період з 01.01.2011 року по 29.07.2011 року за несвоєчасну сплату податкових зобовязань. Позивач вважає дії з такого нарахування неправомірними, оскільки платіжними дорученнями ним самостійно були перераховані кошти на виконання судовий рішень, а не на погашення податкового боргу з податку на додану вартість. У свою чергу відповідач спрямовував сплачені грошові кошти у погашення іншого податного боргу, ніж передбачений судовими ухвалами про розстрочення боргу, що позивач вважає неправомірним.

Позивач посилається на обовязковість рішень суду про розстрочення у тому числі для податкового органу. Останній за його твердженням не належить до органів, на які покладені функції з виконання судових рішень, а тому не вправі втручатися у визначення податкового боргу, який сплачується.

На думку позивача рішення суду про розстрочення податкового боргу змінює строки сплати його до бюджету. Тому у разі сплати боргу у відповідності до судових рішень відсутній факт прострочення, а тому відсутні підстави для пені.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у запереченнях (т.3 а.с. 19-20). З посиланням на норми Податкового кодексу України відповідач зазначає, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобовязання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми. У звязку з цим, відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України була нарахована пеня у розмірі 180832,00 грн. Вважає, позов позивача безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Державне підприємство “Добропіллявугілля” зареєстрований виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003р. як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 352408, код ЄДРПОУ 32186934.

Відповідач - Добропільська обєднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про систему оподаткування», тощо.

Відповідно до п. 14.1.162 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно зі ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Нарахування пені закінчується:

- у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;

- у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

- при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Аналогічні норми містилися у ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час виникнення частини податкового боргу, на який нарахована спірна пеня.

Перехідні положення Податкового кодексу України не містять норм, які б передбачали особливості нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобовязань, строк сплати яких регулювався Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Водночас у перехідних положеннях відсутні норми, що встановлювали б припинення податкового боргу, який утворився внаслідок несплати таких податкових зобовязань. Тому, враховуючи аналогічність правових механізмів нарахування пені (її розмір, початок та кінець нарахування), при вирішенні даного спору суд оцінює дії відповідача на предмет їх відповідності законодавству, яке є чинним на час їх вчинення.

З аналізу змісту ст. 129 ПК України випливає, що для нарахування пені встановленню підлягають наступні дві обставини:

по-перше існування податкового боргу;

по-друге факт його погашення.

Листом від 29.09.2011 р. №16826/8/19-013 на запит позивача відповідач повідомив про нарахування пені у сумі 180832,00 грн. При цьому відповідач зазначив платіжні доручення, за якими відбулося погашення податкового боргу, у звязку з яким нарахована така пеня.

На вимогу суду відповідач надав більш докладний розрахунок вказаної пені, у якому зазначив підставу виникнення боргу, на який вона нарахована, та строк прострочення (т.2 а.с. 9-12).

З урахуванням наведеного вище, для оцінки правомірності нарахування відповідачем пені з ПДВ у сумі 180832,00 грн. позивачеві суд на підставі зібраних у справі доказів має встановити обставини виникнення боргу, на який вона нарахована, а також факту його погашення.

Відповідно до даних зворотного боку картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість (т. 1 а.с. 78-160), та пояснень представника відповідача від 31.01.2012 №1658/8/10-013 судом встановлено виникнення у позивача податкових зобовязань з ПДВ за податковими деклараціями: №9005232534 від 19.11.2010р., № 9005759593 від 20.12.2010р., № 9006121528 від 18.01.11р., №9000485909 від 18.02.2011р., №9001251872 від 18.03.2011р. та уточнюючого розрахунку №9005870075 від 29.12.2010р.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 того ж Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із п.4.1.4 ст. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Що стосується декларацій, поданих після набрання чинності ПК України, пунктом 57.1 статті 57 цього кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий період), що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Зазначені у наведених вище деклараціях суми зобовязань відповідачем у встановлені строки не сплачені, а тому вважаються податковим боргом.

Частково наявність цього боргу підтверджується також постановами Донецького окружного адміністративного суду:

·від 27.01.2011р. по справі № 2а/0570/216/2011, якою були задоволені позовні вимоги Добропільської ОДПІ про стягнення з ДП «Добропіллявугілля» податкового боргу з податку на додану вартість за податковою декларацією №9005759593 від 20.12.2010р., №9005870075 від 29.12.2010р. у розмірі 12724360,00 грн.;

·від 03.02.2011р. по справі № 2а/0570/1641/2011, якою були задоволені позовні вимоги Добропільської ОДПІ про стягнення з ДП «Добропіллявугілля» податкового боргу з податку на додану вартість за податковою декларацією №9006121528 від 18.01.11р. у розмірі 12420840,84 грн.;

·від 28.12.2010р. по справі № 2а-27470/10/0570, якою були задоволені позовні вимоги Добропільської ОДПІ про стягнення з ДП «Добропіллявугілля» податкового боргу з податку на додану вартість за податковою декларацією №9005232534 від 19.11.09р. у розмірі 12474824,00 грн.;

Зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні судом не вбачається заперечень проти існування наведеного вище податкового боргу.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність першої з двох обставин, які є необхідними для нарахування пені на підставі ст. 129 ПК України.

Що стосується погашення податкового боргу, судом встановлено, що позивачем було здійснено оплату податку на додану вартість платіжними дорученнями: №361 від 28.01.2011р., №362 від 28.01.2011р., № 465 від 01.02.2011р., № 467 від 01.02.2011р., № 468 від 01.02.2011р., № 469 від 01.02.2011р., №470 від 01.02.2011р., № 471 від 01.02.2011р., №472 від 01.02.2011р., №473 від 01.02.2011р., №619 від 15.02.2011р., № 620 від 15.02.2011р., № 621 від 15.02.2011р., №622 від 15.02.2011р., №623 від 15.02.2011р., № 624 від 15.02.2011р., № 625 від 15.02.2011р., № 626 від 15.02.2011р., № 627 від 15.02.2011р., №628 від 15.02.2011р., №629 від 15.02.2011р., №469 від 15.02.2011р., №747 від 17.02.2011р., № 748 від 17.02.2011р., №778 від 21.02.2011р., №879 від 28.02.2011р., № 880 від 28.02.2011р., №881 від 28.02.2011р., № 882 від 28.02.2011р., №944 від 01.03.2011р., №945 від 01.03.2011р., № 946 від 01.03.2011р., №947 від 01.03.2011р., № 948 від 01.03.2011р., №949 від 01.03.2011р., №950 від 01.03.2011р., №951 від 01.03.2011р., № 952 від 01.03.2011р., №953 від 01.03.2011р., №1152 від 15.03.2011р., №1153 від 15.03.2011р., №1154 віл 15.03.2011р., №1155 від 15.03.2011р., №1156 від 15.03.2011р., №1157 від 15.03.2011р., №1158 від 15.03.2011р., №1159 від 15.03.2011р., №1160 від 15.03.2011р., №1161 від 15.03.2011р., № 1162 від 15.03.2011р., № 1165 від 15.03.2011р., №1166 від 15.03.2011р., №797 від 30.03.2011р., № 1443 від 30.03.2011р., № 1444 від 30.03.2011р., №1445 від 30.03.2011р., № 1446 від 30.03.2011р., № 1575 від 01.04.2011р., №1576 від 01.04.2011р., №1577 від 01.04.2011р., № 1578 від 01.04.2011р., Я№ 1579 від 01.04.2011р., №1580 від 01.04.2011р., № 1581 від 01.04.2011р., № 1582 від 01.04.2011р., № 1583 від 01.04.2011р., № 1895 від 15.04.2011р., №1896 від 15.04.2011р., № 1897 від 15.04.2011р., №1898 від 15.04.2011р., № 1899 від 15.04.2011р., №1900 від 15.04.2011р., №1901 від 15.04.2011р., №1902 від 15.04.2011р., № 1903 від 15.04.2011р., № 1904 від 15.04.2011р., №1905 від 15.04.2011р., № 1906 від 15.04.2011р., № 1907 від 15.04.2011р., № 1908 від 15.04.2011р., № 1909 від 15.04.2011р., № 2427 від 13.05.2011р., №2428 від 13.05.2011р., №1537 від 30.05.2011р., №3814 від 13.05.2011р., №3816 від 13.05.2011р., №3826 від 13.05.2011р., № 3826 від 13.05.2011р., № 3817 від 14.07.2011р.

Графа «Призначення платежу» даних платіжних доручень містить посилання на оплату податкових зобовязань за рішеннями Донецького окружного адміністративного суду по справам №2а-15851/10/0570, №2а-9131/10/0570, №2а-10113/08, 2а-10114/08, №2а-23333/10/0570, №2а-13951/08, 2а-12385/10/0570, № 2а/0570/1641/2011, № 2а-14966/08, №2а-25023/10/570, №2а20201/10/0570, №2а-1130/09/0570, № 2а-17145/08, №2а-4945/09/0570, №476/09/0570, №2а-11595/08, № 2а- 21180/10/0570, №2а-27470/10/0570, №2а-25731/10/0570, №2а-11336/08, №2а-6949/07, №2а-18548/10/0570, №2а-19107/08, №2а-30263/08 (2в-179/09/0570), № 2а-164/08, №2а-4381/08, №2а/0570/216/2011, №15301/б; декларації з ПДВ за лютий 2011 року, квітень 2011 року.

Втім, як вбачається з розрахунку пені, відповідач зарахував сплачені позивачем кошти у погашення іншого податкового боргу, ніж зазначений у наведених платіжних дорученнях.

Позивач заперечує право відповідача проводити таке зарахування.

При оцінці таких доводів суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. Тому порядок погашення податкового боргу, яке відбувалося після 01.01.2011 року, регулюється Податковим кодексом України.

Згідно з приписами п. 87.9 статті 87 цього кодексу, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається зі зворотного боку картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість, на момент здійснення оплати зазначеними вище платіжними дорученнями у останнього був наявний податковий борг. У звязку з цим відповідач був зобовязаний зарахувати вказані платежі в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення не зважаючи на зміст графи „призначення платежу” у платіжних дорученнях.

Норма, яка міститься у п. 87.9 статті 87 ПК України є імперативною, містить категоричну заборону погашення грошових зобовязань до погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Єдиним виключенням з вказаної заборони є спрямування коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Наведені норми ПК України підлягають переважному застосуванню у порівнянні з нормами Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки є спеціальними щодо погашення податків та зборів, а також прийняті останніми у часі.

Судом встановлена наявність податкового боргу позивача на момент здійснення спірних платежів. Тому зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях не повинний враховуватися відповідачем, навіть якщо він містить посилання на судові рішення.

Зважаючи на це обґрунтованими є висновки відповідача про погашення податкового боргу позивача, який виник на підставі зазначених вище декларацій.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність усіх обставин, які є необхідними для нарахування пені на підставі ст. 129 ПК України.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що здійснення спірних оплат є виконанням судових рішень, а не погашенням податкового боргу, а тому у звязку з невиконанням судових рішень пеня не повинна нараховуватися.

Відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення спірного податкового боргу) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 3.1.1. статті 3 того самого Закону встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» (який також діяв на час виникнення податкового боргу) визначено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Аналогічні норми містяться у п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 37.3. ст. 37 ПК України, який діє на час здійснення спірних оплат позивачем.

Законом не передбачена така підстава для припинення податкового боргу як прийняття судового рішення про його стягнення.

Так само у наведених нормативно-правових актах відсутні положення, які передбачають припинення податкового боргу у випадку встановлення порядку виконання судового рішення у вигляді розстрочення (відстрочення) стягнення боргу за ним.

Таким чином, з прийняттям судом рішення про стягнення податковий борг не припиняється. Його погашення може відбуватися як добровільно, так і у примусовому порядку, який передбачений Законом України «Про виконавче провадження» (щодо стягнення боргу до набрання чинності ПК України) або п. 95.3 ст. 95 ПК України.

Відповідно до п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Зважаючи на наведене, наявність або відсутність судового рішення не впливає на юридичний факт існування податкового боргу. Так само не впливає на факт його погашення спосіб, у який були одержані кошти від платника податку добровільно сплачені чи стягнуті примусово.

У будь-якому разі виконання судового рішення про стягнення податкового боргу є одночасно погашенням такого податкового боргу.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на обовязковість судових рішень у тому числі для відповідача, яка на думку позивача позбавляє податковий орган права змінювати призначення оплати при виконанні судових рішень.

Так само суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що судові рішення про відстрочення та розстрочення виконання постанов про стягнення податкового боргу переносять строки його сплати.

Судом встановлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.08.2010р. по справі № 2а-15851/10/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 08.07.2010 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №8983 від 13.05.2010р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2010р. по справі № 2а-9131/10/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 28.04.2010 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №9000681489 від 12.03.2010р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2008р. по справі № 2а-10113/08 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 14.05.2008 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №1868 від 18.02.2008р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2008р. по справі № 2а-10114/08 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 14.05.2008 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2010р. по справі № 2а-23333/10/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 25.10.2010 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №9003836872 від 16.09.2010р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2008р. по справі № 2а-13951/08 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 17.07.2008 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №8983 від 13.05.2010р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2010р. по справі № 2а-12385/10/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 17.06.2010 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №9001211027 від 19.04.2010р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011р. по справі № 2а/0570/1641/2011 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 03.02.2011 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №9006121528 від 18.01.2011р.

У постанові Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2008 року по справі №2а-14966/08 її виконання було розстрочене на 120 місяців. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 8499 від 20.06.2008р.

У постанові Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2010 року по справі №2а-25023/10/0570 її виконання було розстрочене на 7 років. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 9004519348 від 20.10.2010р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2010р. по справі № 2а-20201/10/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 02.09.2010 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2009р. по справі № 2а-1130/09/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 25.02.2009 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №20921 від 19.12.2008р. та № 23928 від 30.01.2009р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2009р. по справі № 2а-17145/08 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 19.08.2008 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №11868 від 18.07.2008р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.05.2009р. по справі № 2а-4945/09/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 15.04.2009 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2009р. по справі № 2а-476/09/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 09.02.2009 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №19804 від 20.11.2008р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2008р. по справі № 2а-11595/08 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 22.07.2008 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №6064 від 17.04.2008р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2010р. по справі № 2а-21180/10/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 23.09.2010 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2011р. по справі № 2а-27470/10/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 28.12.2010 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №9005232534 від 19.11.2009р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2010р. по справі № 2а-25731/10/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 19.11.2010 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №9013 від 18.06.2009р., № 90000959688 від 02.09.2009р.

У постанові Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2008 року по справі №2а-11336/08 її виконання було розстрочене на 120 місяців. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 2675 від 18.03.2008р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2007р. по справі № 2а -6949/07 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 19.11.2007 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2010р. по справі № 2а- 18548/10/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 02.09.2010 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 9002270876 від 18.06.2010р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2008р. по справі № 2а- 19107/08 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 15.09.2008 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 13673 від 18.08.2008р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2009р. по справі № 2в- 179/09/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 16.12.2008 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 14486 від 19.09.2008р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2008р. по справі № 2в- 164/08 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 11.12.2008 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 17729 від 20.10.2008р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2008р. по справі № 2а- 4381/08 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 13.03.2008 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 19007 від 19.12.2007р.

У постанові Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2011 року по справі №2а/0570/216/2011 її виконання було розстрочене на 60 місяців. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 9005759593 від 20.12.2010р., № 9005870075 від 29.12.2010р.

Саме з посиланням на дані судові рішення позивач обґрунтовує позовні вимоги. З цього приводу слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 257 КАС України визначено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

З наведених норм вбачається, що вони регулюють порядок виконання судового рішення. Наслідком примусового виконання судового рішення є стягнення з відповідача суми заборгованості без його на те волевиявлення.

У разі застосування ст. 263 або ст. 257 КАС України податковий борг за рішенням суду не може бути примусово стягнутий до певної дати (у разі відстрочення) або стягується частками (у разі розстрочення). Інших наслідків для боржника прийняття такого судового рішення не тягне. Воно не припиняє та не змінює обовязку платника податку по сплаті податкового боргу, оскільки стосується виключно порядку примусового стягнення боргу. Особа вправі добровільно виконати такий обовязок до закінчення строку відстрочення або розстрочення виконання постанови, що матиме наслідком припинення стягнення боргу у примусовому порядку.

Пунктом 129.3. ст.. 129 ПК України передбачений вичерпний перелік підстав для закінчення нарахування пені. Серед них відсутні такі підстави, як прийняття судом рішення про стягнення боргу, на який вона нарахована.

Підпункт 129.3.1. наведеного пункту ПК України передбачає у якості такої підстави зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інші випадки погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань. При цьому підстави для такого зарахування або погашення (самостійна оплата або стягнення за рішенням суду) для застосування наведених норм не мають значення.

Суд зауважує, що визначений процесуальними нормами порядок стягнення у формі відстрочення або розстрочення виконання постанови не є тотожнім зміні строків сплати податкових зобовязань, яка здійснюється за нормами податкового законодавства.

Так, відповідно до п. 32.1, 32.2 ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки, розстрочки, податкового кредиту.

Для цього платник податків відповідно до п. 100.2 ст. 100 ПК України має звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Рішення за результатами розгляду такої заяви приймає керівник контролюючого органу в порядку, встановленому ст. 100 ПК України.

Згідно з п. 100.13 ст. 100 ПК України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

Такий порядок затверджений наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1026 який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1431/18726.

Відповідно до п. 1.4, 1.6. цього Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення). На суму розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання (податкового боргу) нараховуються проценти за кожний календарний день користування платником розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу).

Згідно з п. 3.9 наведеного Порядку на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Таким чином, зміна строків сплати, яка передбачена ст.ст. 32, 100 ПК України передбачає надання розстрочення (відстрочення, податкового кредиту) грошових зобов'язань (податкового боргу) шляхом укладання відповідного договору з контролюючим органом, за плату у вигляді процентів. Встановлення ж порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення або відстрочення його виконання здійснюється судом та не передбачає плати, а отже не звільняє від визначеної у законодавстві відповідальності за несвоєчасну сплату зобовязань.

Саме про розстрочення за рішенням податкового органу (з подальшим укладенням договору) йдеться у Порядку розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, який затверджений наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1026 та на який посилається позивач у позовній заяві. Цей Порядок не регулює стягнення податкового боргу за рішеннями суду, а тому нарахування пені на такий борг не зупиняється. Тому суд не приймає до уваги посилання позивача на необхідність його застосування та зупинення нарахування пені на його підставі.

Затвердження керівником податкового органу графіків стягнення (погашення) боргу, на які також посилається позивач не приймаються судом до уваги, оскільки вони за змістом, умовами та правовою природою не є тотожними договорам про розстрочення (відстрочення) боргу, їм не передує аналіз економічного стану підприємства, прийняття рішення, передбаченого ст. п. 100.2 ст. 100 ПК України та вони не є обовязковими для ухвалення судом рішення про розстрочення (відстрочення) боргу.

Зазначені вище висновки обумовлюють правомірність нарахування пені у розмірі 180832,00 грн., тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір у розмірі, що підлягав сплаті при зверненні до суду, стягненню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій Добропільської обєднаної державної податкової інспекції щодо нарахування в картці особового рахунку платника податків Державного підприємства «Добропіллявугілля» пені з податку на додану вартість у розмірі 180832,00 грн. та зобовязання Добропільської обєднаної державної податкової інспекції внести зміни до картки особового рахунку платника податків ДП «Добропіллявугілля» шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку пені з податку на додану вартість 180832,00 грн. за несвоєчасне погашення податкової заборгованості у розмірі 180832,00 грн. як неправомірно нарахованої відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому 31 січня 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 06 лютого 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.