Постанова № 21791186, 22.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/6841/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16год. 45хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю представників сторін

від позивача Чеверда Г.В., Сендецький Є.Н.,

від відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс ЛТД» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс ЛТД», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.3 а.с.24), до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення від 17.03.2011 року №0000322342/0/31933624/6806 яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 210181,00грн., з якої основний платіж 168145,00грн. та штрафна санкція у розмірі 42036,00грн. та №0000332342/0/31933624/6805 яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 166155,00грн. з якої основний платіж 132924,00грн. та штрафна санкція у розмірі 33231,00грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в акті перевірки відповідач помилково робить висновок про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентами: ТОВ «Текфорум», ТОВ «Восток Інвест Метал», ТОВ «АМК - Трейдинг», ТОВ КФ «Донпромторг», НВП у формі ТОВ «Адъюстаж», ПП «Югстройпресс».

Позивач зазначає, що аналізуючи норми статей 215, 219, 220, 222 - 224, 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином та слід дійти висновку про те, що, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Не знаходження юридичної особи за юридичною та фактичною адресою є підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, однак не має відношення для визнання вчинених такою юридичною особою правочинів нікчемними. Крім того, позивач зазначає, що податковим органом не досліджено жодних доказів які б свідчили про те, що зобовязання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та про наявність умислу на ухилення від сплати податків.

На момент укладення договорів та їх виконання, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, немає. В такому випадку державний податковий орган не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, а його позиція про те, що даний договір очевидно суперечить інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами, оскільки не був затребуваний та досліджений жодний первинний документ, який підтверджує проведення господарських операцій з вказаним у акті підприємствами.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення на позовну заяву (т.1 а.с.67), у яких зазначив, що була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Альянс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року. Висновки про порушення вимог податкового законодавства зроблені у звязку з тим, що у ході перевірки встановлено факт укладання Позивачем нікчемних правочинів з ТОВ «Текфорум», ТОВ «Восток Інвест Метал», ТОВ «АМК - Трейдинг», ТОВ КФ «Донпромторг». В ході проведення перевірки, відповідно одержаного акту ДПІ у Калінінському районі м. Донецька отримана інформація про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Текфорум» з 22.05.2008 року за рішенням суду. Перевіркою встановлено розбіжності (завищення податкового кредиту) за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по контрагенту ТОВ «Восток Інвест Метал» та отримана відповідь Алчевської ОДПІ, що фінансові операції платника податку ТОВ «Восток Інвест Метал» та контрагента покупця не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Враховуючи вищенаведене усі операції купівлі-продажу ТОВ «Восток Інвест Метал» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача» …», тобто дані взаємовідносини не підтверджено. Перевіркою встановлено розбіжності (завищення податкового кредиту) за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по контрагентам ТОВ КФ «Донпромторг» та ТОВ «АМК-Трейдинг» і отримані відповіді ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про неможливість проведення перевірки. Також встановлені розбіжності та відсутність податкових накладних по контрагентам НВП у формі ТОВ «Адъюстаж», ПП «Югстройпресс». На підставі викладеного просив в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

У ході судового розгляду справи судом було призначено судово-економічну експертизу, про що була прийнята ухвала від 15.06.2011 року (т.3 а.с.30). На вирішення судово-економічної експертизи були поставлені наступні питання:

1.чи підтверджуються первинними документами висновки ДПІ в Куйбишевському районі в м. Донецьку зазначені в акті перевірки від 28.02.11 № 367/23-2/31933624 про порушення ведення бухгалтерського та податкового обліку у відношення контрагентів та правомірність нарахування штрафних санкцій.

2.у разі повного або часткового підтвердження обґрунтованості висновків акту, розрахувати суму штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами проведеної експертизи експертом надано висновок №112/24 від 18.11.2011 року, в якому зазначено, висновки акту перевірки ДПІ щодо порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» яке спричинило завищення валових витрат на 531694,00грн., у т.ч. за 1-й квартал 2008 року у розмірі 27900,00грн., за 2-й квартал 2008 року на 260876,00грн., за 3-й квартал 2008 року у розмірі 242918,00грн. та п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке спричинило завищення податкового кредиту за березень 2008 року на суму ПДВ 5580,00грн., за квітень 2008 року на суму ПДВ 26565,00грн., травень 2008 року на суму 11446,00грн., за червень 2008 року на суму 14164,00грн., за липень 2008 року на суму 12228,00грн., за серпень 2008 року на суму 36355,00грн., від операцій з ТОВ «Текфорум» документально не підтверджуються. Також висновки акту перевірки ДПІ щодо порушення ТОВ «Альянс ЛТД» п.п.7.5.1 п.7.5 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке спричинило завищення податкового кредиту за грудень 2009 року на 7072,00грн., за січень 2010 року на 6325,00грн., за квітень 2010 року на суму 5940,00грн., за травень 2010 року на 2507,00грн., від операцій з ТОВ «Восток Інвест Метал» документально не підтверджуються. Згідно результатів проведеного дослідження даних наданих документів встановлено, що висновки визначені актом перевірки ДПІ від 28.02.2011 року №367/23-2/31933624 про порушення ТОВ «Альянс ЛТД» п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» по взаєморозрахункам з контрагентами ТОВ «Текфорум» та ТОВ «Восток Інвест Метал» документально не підтверджуються.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс ЛТД» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 01.03.2002 року №12661200000014722, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідка №101-2961 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.2 а.с.258,260), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька з 12.03.2002 року за №06603039, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 07.06.2011 року №360 (т.2 а.с.237). Свідоцтво №08043250 від 14.06.2004 року свідчить про реєстрацію позивача, як платника податку на додану вартість (т.2 а.с.259).

Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року. За наслідками перевірки було складено акт від 28.02.2011 року №367/23-2/31933624 (т.1 а.с.8).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Альянс ЛТД» п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 132924,00грн., у т.ч. по періодах: у 1 кварталі 2008 року на суму 6975,00грн., у 2 кварталі 2008 року на суму 65219,00грн., у 3 кварталі 2008 року на суму 60730,00грн. та порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.2 6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 168145,00грн., у тому числі по періодах: у березні 2008 року на суму 5580,00грн., у травні 2008 року на суму 28764,00грн., у серпні 2008 року на суму 23578,00грн., у вересні 2008 року на суму 73026,00грн., у листопаді 2008 року на суму 1615,00грн., у грудні 2008 року на суму 864,00грн., у січні 2009 року на суму 411,00грн., у грудні 2009 року на суму 7072,00грн., у січні 2010 року на суму 1180,00грн., у лютому 2010 року на суму 5145,00грн., у квітні 2010 року на суму 7565,00грн., у травні 2010 року на суму 2507,00грн., у липні 2010 року на суму 5838,00грн., у вересні 2010 року на суму 5000,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 17.03.2011 року №0000322342/0/31933624/6806 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 210181,00грн., з яких основний платіж 168145,00грн. та штрафні санкції у сумі 42036,00грн. та №0000332342/0/31933624/6805 про нарахування податку на прибуток у розмірі 166155,00грн., з яких основний платіж 132924,00грн. та штрафні санкції 33231,00грн. (т.1 а.с.6, 7).

Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемних правочинів та наявності наданих послуг за договорами поставки товару та надання послуг з підприємствами постачальниками та підрядчиками. Від цих обставин залежить право позивача на формування валових витрат в сумі 531694,00грн., у тому числі в 1 кварталі 2008 року у розмірі 27900,00грн., в 2 кварталі 2008 року у розмірі 260876,00грн., в 3 кварталі 2008 року у розмірі 242918,00грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 168145,00грн., у тому числі в березні, травні, серпні, вересні, листопаді, грудні 2008 року, в січні, грудні 2009 року та в січні, лютому, квітні, травні, липні, вересні 2010 року.

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів купівлі-продажу товарів та надання послуг, оскільки сторони договору не мали наміру на фактичне надання послуг, а позивач мав мету на збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Текфорум» (Постачальник) укладено договір про поставку продукції б/н від 03.03.2008року (т.1 а.с.179).

Предметом договору є поставка Постачальником продукції (товарів) по номенклатурі і в кількості, які вказані в специфікаціях, а Покупець прийняти та сплатити на умовах викладених в Договорі вказаний товар.

Пунктом 3 договору передбачено, що оплата продукції (товару) здійснюється по цінам, вказаних в специфікації. Поставка продукції здійснюється на протязі місяця за згодою з Покупцем. Термін дії договору з 03.03.2008 року до 31.12.2008 року (п.18 договору).

На виконання умов договору між сторонами була складена специфікація №1 від 03.03.2008 року на суму 144000,00грн., в т.ч. ПДВ 24000,00грн. (т.1 а.с.181), накладні, податкові накладні:

-накладна №1/03-4 від 03.03.2008 року, податкова накладна №030401 від 03.03.2008 року на пруток мірний у кількості 23250шт. на суму 33480,00грн., в т.р. ПДВ 5580,00грн., прибутковий ордер №1 від 03.03.2008 року на суму 27900,00грн. без ПДВ (т.1 а.с.194-195, т.2 а.с.36);

-накладна №1/4-01 від 02.04.2008 року, податкова накладна №110401 від 02.04.2008 року на цемент у кількості 20т та гранульований шлак у кількості 60т на суму 29000,00грн., в т.р. ПДВ 4833,33грн., прибутковий ордер №2 від 02.04.2008 року на суму 24166,67грн. без ПДВ (т.1 а.с.132-133, т.2 а.с.39);

-накладна №1/07-4 від 07.04.2008 року, податкова накладна №070404 від 07.04.2008 року на пруток мірний у кількості 90550шт на суму 130392,00грн., в т.р. ПДВ 21732,00грн., прибутковий ордер №3 від 07.04.2008 року на суму 108660,00грн. без ПДВ (т.1 а.с.134-135, т.2 а.с.38);

-накладна №7/05-05 від 05.05.2008 року, податкова накладна №050507 від 05.05.2008 року на гранульований шлак у кількості 100т, пруток мірний у кількості 28375шт. та пластифікатор 854,3кг на загальну суму 68674,50грн., в т.р. ПДВ 11445,75грн., прибутковий ордер №1 від 05.05.2008 року на суму 57228,75грн. без ПДВ (т.1 а.с.142-143, т.2 а.с.37);

-накладна №8/01-06 від 01.06.2008 року, податкова накладна №010608 від 01.06.2008 року на гранульований шлак у кількості 100т та пруток мірний у кількості 48600шт. на загальну суму 84984,00грн., в т.р. ПДВ 14164,00грн., прибутковий ордер №1 від 01.06.2008 року на суму 70820,00грн. без ПДВ (т.1 а.с.151-152, т.2 а.с.33);

-накладна №3/01-7 від 01.07.2008 року, податкова накладна №010703 від 01.07.2008 року на гранульований шлак у кількості 16т, пруток мірний у кількості 37700шт., цемент 1,6677т та пластифікатор 1001кг на загальну суму 73370,70грн., в т.р. ПДВ 12228,45грн., прибутковий ордер №1 від 01.07.2008 року на суму 61142,25грн. без ПДВ (т.1 а.с.160-161, т.2 а.с.35);

-накладна №3/01-08 від 01.08.2008 року, податкова накладна №010803 від 01.08.2008 року на гранульований шлак у кількості 2,69032т, пруток мірний у кількості 96100шт., пластифікатор 12,50кг та фільєри волочильні 356шт. на загальну суму 218131,40грн., в т.р. ПДВ 36355,23грн., прибутковий ордер №1 від 01.08.2008 року на суму 181776,17грн. без ПДВ (т.1 а.с.170-171, т.2 а.с.34).

Всього за даним договором поставлено постачальником - ТОВ «Текфорум» продукції на суму 638032,60грн., в т.ч. ПДВ 106447,76грн.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Текфорум» (Виконавець) укладено договір по налагоджуванню та ремонту обладнання №109 від 01.09.2008року (т.1 а.с.182).

Предметом договору є виконання ТОВ «Текфорум» роботи по ремонту і налагоджуванню обладнання, які вказані в специфікаціях, а Замовник прийняти та сплатити виконані роботи.

Пунктом 3 договору передбачено, що оплата послуг здійснюється по цінам, вказаним в специфікації. Строки виконання робіт указуються в специфікації. Термін дії договору з 01.09.2008 року до 31.12.2008 року (п.15 договору).

На виконання умов договору між сторонами була складена податкова накладна №385 від 30.09.2008 року на роботи по договору №109 на суму 165000,00грн., в т.р. ПДВ 27500,00грн. (т.1 а.с.221) і акт приймання - передачі робіт за договором від 30.09.2008 року на суму 165000,00грн. (т.1 а.с.184).

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, а саме платіжними дорученнями №59 від 01.10.2008 року суму 30000,00грн., №46 від 09.09.2008 року суму 20000,00грн., №39 від 02.09.2008 року суму 15000,00грн., №606 від 19.08.2008 року суму 10830,98грн., №607 від 19.08.2008 року суму 45000,00грн., №605 від 13.08.2008 року суму 12000,00грн.,№602 від 12.08.2008 року суму 52000,00грн., №33 від 07.08.2008 року суму 20000,00грн., №600 від 06.08.2008 року суму 10000,00грн., №583 від 01.08.2008 року суму 13000,00грн., №24 від 28.07.2008 року суму 10000,00грн., №16 від 17.07.2008 року суму 10000,00грн., №580 від 15.07.2008 року суму 20000,00грн., №535 від 10.06.2008 року суму 20000,00грн., №538 від 12.06.2008 року суму 33674,50грн., №528 від 02.06.2008 року суму 9157,50грн., №529 від 02.06.2008 року суму 15000,00грн., №511 від 15.05.2008 року суму 20000,00грн., №502 від 07.05.2008 року суму 20000,00грн., №472 від 11.04.2008 року суму 29000,00грн., №465 від 03.04.2008 року суму 33480,00грн. Призначення платежу в зазначених платіжних дорученнях зазначено «оплата за будівельні матеріали згідно рахунків-фактур» (т.2 а.с.15-32). Відповідно до акту звірки №2811 від 28.11.2008 року заборгованість між підприємствами ТОВ «Альянс ЛТД» та ТОВ «Текфорум» відсутня. (т.1 а.с.203).

Згідно банківських виписок позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок ТОВ «Текфорум» суму 448142,98грн. в рахунок оплати за будівельні матеріали по рахункам фактурам.

Відповідно до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних вищевказані податкові накладні, які були отримані позивачем від ТОВ «Текфорум», включені до реєстрів за березень вересень 2008 року (т.2 а.с.40-55) та відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоді березень вересень 2008 року (т.1 а.с.126-131, 136-141, 144-150, 153-159, 163-169, 188-192, т.3 а.с.7-13).

Відповідачем до суду надано акт ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 28.01.2011 року №141/23-1/35150958 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Текфорум» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Альянс ЛТД» відомостей за період: березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2008 року. В цьому акті зазначено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2008 року по справі №2-а-10363/09/0570 визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 100042020, видане ТОВ «Текфорум» ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з 22.05.2007 року, установчі документи ТОВ «Текфорум» визнані недійсними з моменту реєстрації підприємства. Рішення щодо визнання недійсним державної реєстрації ТОВ «Текфорум» набирає чинності з 13.07.2009 року. До матеріалів справи надано копію постанови від 03.07.2009 року по справі №2-а-10363/09/0570.

Але, у ході судового розгляду справи, набрала законної сили постанова Донецького окружного адміністративного суду від 11.07.2011 року по справі №2-а-10363/09/0570 за заявою Приватного підприємства «КІР» про перегляд вищевказаної постанови суду від 03.07.2009 року, якою заява ПП «КІР» задоволена повністю, скасована постанова від 03.07.2009 року у справі №2-а-10363/09/0570 за позовом Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «тек форум» про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум» через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, який не можна усунути з моменту реєстрації тобто з 15 травня 2007 року, визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість №100042020, видане ТОВ «Текфорум» ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з 22.05.2007 року.

Зобовязано Управління Державної реєстрації Донецької міської ради скасувати реєстраційну дію щодо внесення судового рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №2-а-10363/09/0570 щодо припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Текфорум», що не повязано її банкрутством.

У відповідності до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість” (далі за текстом Закон про ПДВ), до предмету регулювання даного нормативно-правового акту відноситься визначення платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

За п.п.1.7 ст. 1 наведеного Закону податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; платник податку, у розумінні вказаного Закону це особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (п.п.1.3 ст. 1).

Згідно з п.п.2.3 ст. 2 Закону особа підлягає обовязковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної компютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобовязань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість); особа, що уповноважена вносити консолідований податок з обєктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами звязку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних компютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України; особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 цієї статті, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

На момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ТОВ “Текфорум” на підтвердження суми податкового кредиту, про які йдеться в акті перевірки (аркуш 4 акту перевірки).

Як зазначалося вище, судом встановлені факти визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю “Текфорум” (код за ЄДРПОУ 35150958) з моменту реєстрації тобто з 15.05.2007 року, та свідоцтва платника податку на додану вартість даного підприємства з моменту його видачі, але в подальшому цей факт був скасований.

З цього приводу слід зазначити, що підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.9.6 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість діє до дати його анулювання.

Згідно п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року за № 79, свідоцтво про реєстрацію платника податків діє до його анулювання у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку, що фактично на момент видання податкових накладних, вказаних у акті перевірки на адресу позивача, ТОВ “Текфорум” мало статус платника податку на додану вартість, оскільки рішення суду щодо якого свідоцтво платника податку на додану вартість даного ТОВ визнано не дійсним та визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації цього товариства, було скасовано постановою суду від 11.07.2011 року. При цьому суд зазначає, що з огляду на вимоги ст.124 Конституції України судові рішення, які ухвалюються судами іменем України, є обов'язковими до виконання на всій території України.

За даних обставин, на думку суду, висновки акту перевірки щодо господарських відносин з ТОВ “Текфорум” є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Восток Інвест Метал» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №ВМ-246 від 02.12.2009року (т.1 а.с.74).

Предметом договору, згідно п.1.1, 1.2, є передання Продавцем товару у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, встановлених договором. Товар за договором є катанка у кількості 25тонн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість товару зазначається в накладній. Розрахунки по договору здійснюються шляхом 100% передплати. Термін дії договору до повного виконання сторонами умов по договору (п.7.2 договору).

На виконання умов договору між сторонами були складені видаткові накладні, податкові накладні:

-накладна №РН-1200342 від 02.12.2009 року, податкова накладна №1200349 від 02.12.2009 року на катанку у кількості 8т. на суму 42432,00грн., в т.р. ПДВ 7072,00грн., прибутковий ордер №5 від 02.12.2009 року на суму 35360,00грн. без ПДВ (т.1 а.с.75,80, т.2 а.с.65);

-накладна №РН-0100077 від 04.01.2010 року, податкова накладна №100094 від 04.01.2010 року на катанку у кількості 7,5т. на суму 37950,00грн., в т.р. ПДВ 6325,00грн., прибутковий ордер №1 від 04.01.2010 року на суму 31625,00грн. без ПДВ (т.1 а.с.76,81, т.2 а.с.63);

-накладна №РН-635 від 13.05.2010 року, податкова накладна №726 від 12.05.2010 року на катанку у кількості 2,320т. на суму 15045,21грн., в т.р. ПДВ 2507,53грн., прибутковий ордер №3 від 13.05.2010 року на суму 12537,68грн. без ПДВ (т.1 а.с.77,82, т.2 а.с.64);

-накладна №РН-417 від 22.04.2010 року, податкова накладна №479 від 22.04.2010 року на трансформатор у кількості 2шт. на суму 20640,00грн., в т.р. ПДВ 3440,00грн., прибутковий ордер №6 від 22.04.2010 року на суму 17200,00грн. без ПДВ (т.1 а.с.78,83, т.2 а.с.66);

-накладна №РН-494 від 29.04.2010 року, податкова накладна №581 від 28.04.2010 року на стартер, генератор, ковш, вижімний подшипнік, корзину та диск сциплення у кількості 6шт. на суму 15000,00грн., в т.р. ПДВ 2500,00грн., прибутковий ордер №7 від 29.04.2010 року на суму 12500,00грн. без ПДВ (т.1 а.с.75,84, т.2 а.с.67).

Всього за даним договором поставлено продавцем - ТОВ «Восток Інвест Метал» продукції на суму 131067,21грн., в т.ч. ПДВ 21844,53грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Згідно банківських виписок позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок ТОВ «Восток Інвест Метал» суму 131067,21грн. в рахунок оплати за товар по рахункам (т.2. а.с.57-62).

Відповідно до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних вищевказані податкові накладні, які були отримані позивачем від ТОВ «Восток Інвест Метал», включені до реєстрів за грудень 2009 року, січень, квітень, травень 2010 року (т.2 а.с.68-74) та відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоді (т.2 а.с.89).

Відповідачем з даного питання зазначено, що 29.12.2010 року отримана відповідь Алчевської ОДПІ за №47424/236-8 про те, що фінансові операції ТОВ «Восток Інвест Метал» та контрагента-покупця не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Суд бере до уваги, що висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на відповіді Алчевської ОДПІ.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «АМК-Трейдинг» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №18/06 від 18.06.2009року (т.1 а.с.85).

Предметом договору, згідно п.1.1, 1.2, є поставка Продавцем металопродукції у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, встановлених договором.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість товару зазначається в накладній. Форма оплати: безготівковий рахунок на протязі 30 банківських днів з моменту поставки товару. Термін дії договору до 31.12.2009 року (п.6.6 договору).

На виконання умов договору між сторонами були складені специфікація №1 від 18.06.2009 року на суму 56375,00грн., видаткова накладна №640006 від 01.04.2010 року, податкова накладна №640006 від 01.04.2010 року на пруток стальний у кількості 6625шт. на суму 9937,50грн., в т.ч. ПДВ 1656,25грн., прибутковий ордер №1 від 01.04.2010 року на суму 8281,25грн. без ПДВ (т.1 а.с.86-88, т.2 а.с.77);

Всього за даним договором поставлено продавцем - ТОВ «АМК-Трейдинг» продукції на суму 9937,50грн., в т.ч. ПДВ 1656,25грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Згідно платіжного доручення №2 від 07.04.2010 року позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок ТОВ «АМК-Трейдинг» суму 41000,00грн. в рахунок оплати за товар по рахункам (т.2. а.с.76).

Відповідно до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних вищевказана податкова накладна, яка була отримана позивачем від ТОВ «АМК-Трейдинг», включена до реєстру за квітень 2010 року, (т.2 а.с.78) та відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період (т.2 а.с.98).

Відповідач у ході перевірки по контрагенту до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька направив запит, та отримав відповідь «Про неможливість проведення зустрічної звірки даних бухгалтерських та інших документів» за №3010/7/23-2, стан платника податків згідно інформаційних баз даних АІС «Реєстр платників податків» - визнано банкрутом, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ анульовано 20.12.2010 року (ліквідація за власним бажанням).

Суд зазначає, що факт анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість був здійснений вже після виконання умов договору.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ КФ «Донпромторг» (Підрядник) укладено договір на технічне обслуговування №1/07 від 01.07.2010року (т.1 а.с.89).

Предметом договору згідно п.1.1 є - Замовник надає, а Підрядник приймає на себе обслуговування технологічного обладнання, яке знаходиться на підприємствах позивача.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість робот по договору зазначається в Додатках. Підставою для розрахунків є рахунок за технічне обслуговування. Термін дії договору з 01.07.2010 року до 31.12.2010 року (п.8.1 договору).

На виконання умов договору між сторонами були складені податкові накладні, акти приймання - здачі робіт:

-податкова накладна №20/07-1 від 20.07.2010 року на виконані роботи на суму 35028,00грн., в т.р. ПДВ 5838,00грн., акт приймання-здачі робіт від 20.07.2010 року на суму 35028,00грн. (т.1 а.с.94,99);

-податкова накладна №03/09-1 від 03.09.2010 року на виконані роботи на суму 20000,00грн., в т.р. ПДВ 3333,33грн., акт приймання-здачі робіт від 03.09.2010 року на суму 20000,00грн. (т.1 а.с.95,97);

-податкова накладна №07/09-9 від 07.09.2010 року на виконані роботи на суму 10000,00грн., в т.р. ПДВ 1666,67грн., акт приймання-здачі робіт від 20.07.2010 року на суму 35028,00грн. (т.1 а.с.96,98).

Всього за даним договором виконано робіт підрядником - ТОВ КФ «Донпромторг» на суму 65028,00грн., в т.ч. ПДВ 10838,00грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Згідно банківських виписок позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок ТОВ КФ «Донпромторг» суму 65028,00грн. в рахунок оплати за виконані роботи по рахункам (т.2. а.с.81-83).

Відповідно до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних вищевказані податкові накладні, які були отримані позивачем від ТОВ КФ «Донпромторг», включені до реєстру за липень та вересень 2010 року, (т.2 а.с.84-87) та відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди.

Відповідач у ході перевірки по контрагенту до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька направив запит, та отримав відповідь акт Про неможливість проведення зустрічної звірки даних бухгалтерських та інших документів за №175/7/23-2, стан платника податків згідно інформаційних баз даних АІС «Реєстр платників податків» - місцезнаходження не встановлено, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ анульовано 08.09.2010 року.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Посилання відповідача на наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними та подорожніми листами відповідної форми не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Тобто відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів з ТОВ «Текфорум», ТОВ «Восток Інвест Метал», ТОВ «АМК - Трейдинг», ТОВ КФ «Донпромторг» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із системного змісту пункту 5.1 статті 5 та пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведеного вбачається, що обовязковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю платника.

В свою чергу, пунктом 5.11 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені рахунки-фактури, накладні, посвідчення мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості найменування, дат.

При зясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб ТОВ «Альянс ЛТД», відповідач зазначив, що такі справи відсутні, що підтверджено службовою запискою №220 від 01.06.2011 року начальника ВПМ ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька (т.2 а.с.88).

З огляду на викладене, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує обставини надання послуг та товару, накладні, акти приймання-передачи, прибуткові ордери, які спростовують доводи відповідача про те, що послуги фактично не надавалися, а товар не поставлявся.

Посилання відповідача на те, що послуги, надані ТОВ «Текфорум», ТОВ «Восток Інвест Метал», ТОВ «АМК - Трейдинг», ТОВ КФ «Донпромторг», не повязані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі. Долучені докази свідчать про фактичне виконання умов спірних договорів.

Тобто наведені поставки товарів забезпечують господарську діяльність позивача по реалізації продукції, внаслідок якої він отримує дохід.

Аналіз наданих документів та договору свідчить про невиконання договірних зобовязань з поставки товару у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є правомірним.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 132924,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 33231,00грн.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення №0000332342/0/31933624/6805 від 17.03.2011 року, яким позивачу за порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 166155,00грн., з якої основний платіж 132924,00грн. та штрафна санкція у розмірі 33231,00грн. (т.1 а.с.7), підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення №0000322342/0/31933624/6806 від 17.03.2011 року, яким позивачу за порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.2 6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 210181,00грн. з якої основний платіж 168145,00грн. та штрафна санкція 42036,00грн. (т.1 а.с.6) суд враховує наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

В контексті спірних правовідносин таким фактором є фактичне надання підприємствами контрагентами послуг з поставки товарів у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 168145,00грн. відображені позивачем в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість „Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” за звітні періоді.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 168145,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 42036,00грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення №0000322342/0/31933624/6806 від 17.03.2011 року, яким позивачу за порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.2 6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 210181,00грн. з якої основний платіж 168145,00грн. та штрафна санкція 42036,00грн., підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги, Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс ЛТД» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій податкового органу неправомірними та визнання недійсними податкові повідомлення - рішення від 17.03.2011 року №0000322342/0/31933624/6806 яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 210181,00грн., з якої основний платіж 168145,00грн. та штрафна санкція у розмірі 42036,00грн. та №0000332342/0/31933624/6805 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 166155,00грн., з якої основний платіж 132924,00грн. та штрафна санкція у розмірі 33231,00грн., задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення рішення від 17.03.2011 року №0000322342/0/31933624/6806 яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 210181,00грн., з якої основний платіж 168145,00грн. та штрафна санкція у розмірі 42036,00грн. та №0000332342/0/31933624/6805 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 166155,00грн., з якої основний платіж 132924,00грн. та штрафна санкція у розмірі 33231,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс ЛТД» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок .

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 22 листопада 2011 року в присутності представників позивача.

Постанову у повному обсязі складено 25 листопада 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.