Постанова № 21790823, 21.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/5135/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи:

за позовом: Прокурора Вінницького району в інтересах Держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення фінансових санкції на суму 510 грн.

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Вінницького району в інтересах Держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області звернувся з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій на суму 510 грн.

Позов мотивовано, зокрема, тим, що до Відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 510 грн. за виявлене під час проведення перевірки порушення Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки. Вказаний штраф Відповідачем не сплачено у добровільному порядку, що стало підставою для звернення до суду.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (а.с. 47).

Представник Позивача в судове засідання не з'явилась, 21.02.2012 року до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с. 50).

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання не зявився, повноважного представника не направив. Ухвала про відкриття скороченого провадження направлялась Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак, на адресу суду повернувся конверт з відміткою відділення поштового звязку "за зазначеною адресою не знаходиться" (а.с. 15). Ухвала про розгляд справи за загальними правилами КАС України та призначення судового засідання на 18.01.2012 року, а також повістки про призначення судових засідань на 27.01.2012 року, 15.02.2012 року та 21.02.2012 направлялись Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак, на адресу суду повернулись конверти з відміткою відділення поштового звязку "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 24, 33, 41, 49).

Вся поштова кореспонденція відправлялась за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 51).

Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За приписами частини 11 статті 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 1 статті 49 КАС України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Відповідно до частини 2 зазначеної вище статті особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення Відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно завдання на перевірку № 074742 від 10.05.2011 року, 13.05.2011 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області було здійснено перевірку транспортного засобу марки Audi A4, державний номерний знак НОМЕР_1, належного відповідачу та під його керуванням, щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами вказаної перевірки складено акт від 13.05.2011 року (а.с. 8), в якому зафіксоване порушення вимог статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки. З даним актом ФОП ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис в акті, однак від надання пояснень відмовився.

На підставі акту перевірки, постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області № 133528 від 08.06.2011 року (а.с. 5) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з посиланням на абзац 4 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано фінансові санкції в сумі 510 грн.

Дана постанова про накладення фінансових санкцій отримана Відповідачем 17.06.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 3), однак, станом на день розгляду даної справи, доказів щодо її оскарження або виконання в добровільному порядку суду не надано.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт” (далі Закон).

Частинами 1, 3 статті 5 Закону, визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки застосовується штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

У встановлені законодавцем строки Відповідачем штраф не сплачено.

Несплата фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави.

Згідно статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно положень частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З приписів статей 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку що позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню в межах заявлених вимог в сумі 510 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід Державного бюджету України ( р/р 31119106700071, код ЄДРПОУ 34701209, Держбюджет м. Вінниця 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця МФО 802015) 510 грн. (п'ятсот десять гривень) фінансових санкцій.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя/підпис/Поліщук Ірина Миколаївна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: