Постанова № 21790808, 17.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/5248/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання: Шаргало Валентини Анатоліївни

представників сторін:

позивача: Арустамян А.Е.,

відповідача: Мазур О.О., Волощука В.О.,

свідка: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Орлєн"

до: державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання нечинними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось приватне підприємство “Орлєн” до державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання нечинними та скасування рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання ПП “Орлєн” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30 липня 2009 року по 30 червня 2011 року податковим органом виявлено порушення Підприємством ряду вимог податкового законодавства.

На підставі виявлених порушень державною податковою інспекцією у м. Вінниці 08 листопада 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002442310, яким Підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1093168 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0002432310, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 1352052 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки, а відповідно і з винесеними податковими рішеннями, позивач звернувся до суду із вимогами про визнання нечинними та скасування зазначених вище податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 09 грудня 2011 року замінено неналежного відповідача в особі державної податкової адміністрації у Вінницькій області на належного державну податкову інспекцію у м. Вінниці.

Всудовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові.

Представники відповідача проти позову заперечували, аргументуючи свої заперечення обґрунтованістю висновків податкових інспекторів, що проводили перевірку, які знайшли відображення у акті №4104/2301/36603887 від 17 жовтня 2011 року. Додатково представники відповідача пояснили, що саме укладення нікчемного правочину між ПП «Орлєн»та ТОВ «Український ресурс»спонукало податковий орган прийняти податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються.

З ініціативи представника позивача в судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_4, який працює у приватному підприємстві “Нафтотрейдинг”. Свідок пояснив, що відповідно до умов договору про відповідальне зберігання, ПП “Нафтотрейдинг” дійсно зберігало та на вимогу ПП “Орлєн” видавало нафтопродукти. При цьому, в підтвердження своїх показів свідок надав для огляду в судовому засіданні оригінали товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) та журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів ПП “Нафтотрейдинг”.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Протягом періоду з 20 вересня по 10 жовтня 2011 року службовими особами державної податкової інспекції у м. Вінниці проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання ПП «Орлєн»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30 липня 2009 року по 30 червня 2011 року.

За результатами документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення Підприємством частини 1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, частини 1 статті 135 Податкового кодексу України, в звязку з чим завищено валові витрати по рядку 04.1, 05.1 Декларації в сумі 4815646 грн., а саме: за 2010 рік - 2834277 грн., за 1 квартал 2011 року - 531230 грн., за 2 квартал 2011 року - 1450139 грн.; статтей 3, 4, 6, 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, статтей 185, 187, 188, 198, 200 Податкового кодексу України, статті 1, частини 2 статті 3, статті 4, частини 1, 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, в результаті чого Підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 953786 грн., в тому числі: за вересень 2010 року - 339033 грн., за жовтень 2010 року - 130154 грн., за листопад 2010 року - 88326 грн., за лютий 2011 року - 50546 грн., за березень 2011 року - 55700 грн., за квітень 2011 року - 113041 грн., за травень 2011 року - 116346 грн., за червень 2011 року - 60640 грн.; підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого нараховано пеню в сумі 546,00 грн.

Суть виявлених порушень зводиться до того, що викладені в акті висновки щодо завищення валових витрат в сумі 4815646 грн. та податкового кредиту в сумі 953786 грн. ґрунтуються на встановленій перевіряючими відсутності реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємствами TOB “Барви-2007”, TOB “Монолітбудкомлект”, TOB “Нафтоком плюс”, TOB ТД “Азовська нафтова компанія” товариству з обмеженою відповідальністю “Український ресурс” і по ланцюгу поставки товару ПП “Орлєн”, що свідчить про укладення між останніми угоди без мети настання реальних наслідків.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №4104/2301/36603887 від 17 жовтня 2011 року (а.с.7-35).

На підставі виявлених порушень податковим органом 08 листопада 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002442310, яким Підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1093168 грн., в тому числі 953786 грн. за основним платежем та 139382 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0002432310, яким Підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 1352052 грн., в тому числі 1174908 грн. за основним платежем та 177144 грн. за штрафними санкціями.

Даючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням, що оскаржуються, суд зважає на таке.

03 вересня 2010 року між ТОВ “Український ресурс”, з однієї сторони, та ПП “Орлєн”, з іншої, укладено договір №80 на постачання нафтопродуктів (а.с. 38-39). Предметом даного договору визначено, що ТОВ “Український ресурс” зобовязується передати у власність ПП “Орлєн”, а ПП “Орлєн”, в свою чергу, зобовязується прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах даного договору.

В підтвердження виконання умов даного договору суду надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) (том 1, а.с. 40-67), якими підтверджується факт перевезення придбаного палива на користь вантажоодержувача ПП «Орлєн». Також в підтвердження реальності цієї господарської операції представником позивача надано суду накладні на постачання нафтопродуктів від ТОВ “Український ресурс” (том 1, а.с. 72-95), податкові накладні (том 1, а.с. 96-119, 198-221), а також платіжні доручення та виписки по рахунках (том 1, а.с. 120-166, 222-250).

Крім того, факт приймання-передачі нафтопродуктів підтверджується відповідними актами, що підписані представниками ТОВ «Український ресурс», ПП «Орлєн» та компанії перевізника (том 2, а.с. 91-111).

В підтвердження виконання пункту 2.1.2 договору №80 від 03 вересня 2010 року позивачем надано суду сертифікати відповідності заводу виробника з переліком найменування нафтопродуктів.

Окремо суд звертає увагу на договір про відповідальне зберігання нафтопродуктів від 30 серпня 2010 року (том 1, а.с.68-70), укладений між ПП “Нафтотрейдинг” та ПП “Орлєн”, згідно з умовами якого ПП “Нафтотрейдинг” забезпечувало виконання робіт, повязаних із прийманням, обліком, зберіганням та видачею нафтопродуктів ПП “Орлєн”.

Судом оглядалися оригінали товарної книги кількісного руху нафтопродуктів та журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів ПП “Нафтотрейдинг”, які свідчать про приймання, зберігання та відпуск паливно-мастильних матеріалів на користь ПП «Орлєн».

Більше того, суд враховує показання свідка ОСОБА_4, який підтвердив існування договірних відносин між ПП «Нафтотрейдинг» та ПП «Орлєн» з приводу зберігання паливно-мастильних матеріалів, а також надходження, зберігання та відпуск таких нафтопродуктів.

Аналіз зазначених вище доказів дає підстави для висновків щодо необґрунтованості посилань податкового органу на відсутності реальних поставок нафтопродуктів на виконання умов договору №80 від 03 вересня 2010 року, укладеного між ПП «Український ресурс» та ПП «Орлєн».

Також, в підтвердження того, що куплені нафтопродукти були реалізовані різним субєктам господарювання суду надано видаткові накладні (том 2, а.с.112-194), договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом та товарно-транспортні накладні (том 2, а.с.195-232).

З приводу висновків податкового органу про нікчемність правочину, наведених у акті перевірки суд також звертає увагу на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обовязкова ознака специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обовязковому доведенню.

При кваліфікації правочину за цією статтею має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма повязує недійсність господарського зобовязання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

Представниками відповідача не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочинів конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угоди, яка, на думку відповідача, є нікчемною.

Також, з приводу висновків податкового органу щодо нікчемності господарської операції суд зважає на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року №7319, яким роз'яснено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

З огляду на викладене, підстав вважати правочин, укладений між ТОВ “Український ресурс” та ПП “Орлєн”, нікчемним відсутні, оскільки реальність цієї господарської операції підтверджена наданими представником позивача доказами.

Тому, висновки податкових інспекторів, що здійснювали перевірку з приводу нікчемності операції свідчать про формальний підхід до проведення перевірки.

В підтвердження наведеного слід також зазначити про таке.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984.

Даний Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами та нерезидентами), їх відокремленими підрозділами.

Пунктом 6 даного Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, акт перевірки від 17 жовтня 2011 року зазначеним вимогам не відповідає. Як зазначалось вище, висновок податкового органу щодо нікчемності правочину не обґрунтовано жодними фактичними обставинами та базується виключно на аналізі відповідних норм Цивільного кодексу України. При цьому, акт не містить посилань на відсутність тих чи інших документів, які б свідчили про відображення Підприємством у податковому обліку господарських операцій за відсутності для цього правових підстав. Відсутні в акті перевірки також розрахунки з посиланням на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку щодо визначення податкових зобовязань за донарахованими платежами. Лише з наведених обставин висновки акту не можуть бути обєктивними.

Більше того, у самому акті перевірки відсутні посилання на реквізити правочину, що визнається таким, який не спрямований на реальне настання правових наслідків. Вказане свідчить про безпідставність таких висновків та їх необґрунтованість.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині необхідності скасування податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються.

При цьому, позивач також просив визнати нечинними ці податкові повідомлення-рішення.

Проте, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти, в тому числі постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Вимоги позивача в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню, оскільки зазначені рішення податкового органу є актами індивідуальної дії. Визнати нечинними можливо лише нормативно-правові акти чи окремі його положення.

З огляду на викладене, на підставі статті 11 КАС України, з метою надання повного захисту правам та інтересам позивача суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються.

Також, з урахуванням положень частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача належить стягнути 14,12 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду, що підтверджується платіжним дорученням.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовільнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002432310, прийняте державною податковою інспекцією у м. Вінниці 08 листопада 2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002442310, прийняте державною податковою інспекцією у м. Вінниці 08 листопада 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Орлєн" 14,12 гривень судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЯремчук Костянтин Олександрович