Постанова № 21790537, 22.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2012 р. Справа №2а-1119/12/0170/13 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Салта ЛТД"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1, довіреність №377 від 08.02.12,

представника відповідача-не з'явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Салта ЛТД" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2012 №0013512301.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2012 відкрито провадження по справі і закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Салта ЛТД» є юридичною особою, зареєстрованою рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради 15.11.1994.

Суд зазначає, що ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» взято на податковий облік 20.11.1994, знаходиться на обліку в ДПІ в м. Сімферополі, є платником податку на додану вартість з 01.08.1997 по даний час.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (стаття 2 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

У листопаді 2011 року відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Астана К» за березень 2011 року. За результатами перевірки складений акт від 30.12.2011 №20610/23-4/22277848. В акті встановлено порушення позивачем пунктів 14.1.191, 185.1, 188.1, 187.1.Податкового кодексу України у результаті чого встановлено заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за березень 2001 року у сумі 51026,00 грн., донараховано податкове зобовязання з ПДВ у сумі 51026,00 грн.

11.01.2012 ДПІ в м. Сімферополь прийнято податкове повідомлення-рішення №0013512301 про визначення позивачу грошового зобовязання з ПДВ у розмірі 63782,50 грн., у тому числі за основним платежем 51026,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12756,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Правовідносини щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість з 01.01.2011 врегульовано Податковим кодексом України (далі ПК), тому суд застосовує його норми під час надання оцінки правомірності дій позивача з формування податкового кредиту за травень, червень 2011 року.

Пунктом 14.1.181. ПК визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вказаним розділом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пунктом 198.1 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

З матеріалів справи встановлено, що 01.03.2011 позивачем був укладений з ТОВ «Астана К» договір поставки №89 За умовами договору постачальник - ТОВ «Астана К» зобовязаний поставити покупцю ТОВ «Фірма «Салта ЛТД» папір, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору: за цінами, зазначеними у специфікаціях або іншому відповідному додатку до цього договору, затвердженому сторонами, шляхом банківського переказу на рахунок Продавця.

30.03.2011 позивачу була надана витратна накладна №114 на товар папір ет. MatisSet Linen 72х102 см 80 г/м кв. у кількості 6980 кг за ціною без ПДВ 18,58 грн., та папір ет. Sinarlux 8000 ф-т 72*102 щ.80 за ціною 17,92 грн. без ПДВ у кількості 7000 кг. Загальна вартість товару склала 306154,08 грн., у тому числі ПДВ 51025,68 грн.

Розрахунки були проведені безготівковим шляхом 08.07.2011 у сумі 20000,00 грн. за платіжним дорученням №1362, 07.07.2011 у сумі 25600,20 грн. платіжним дорученням №1343, 19.04.2011 платіжним дорученням №747 на суму 27553,88 грн., 22.09.2011 на суму 8000,00 грн. платіжним дорученням №99, 28.10.2011 на суму 25000,00 грн., платіжним дорученням №228, 25.09.2011 на суму 100000,00 грн. платіжним дорученням №16, 23.08.2011 у сумі 100000,00 грн. платіжним дорученням №5.

Відповідно до пункту 198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також пунктом 198.6. ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На момент здійснення господарських операцій, та на момент перевірки контрагент позивача ТОВ «Астана К» був платниками податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 183 ПК України.

Статус позивача та його контрагента як платника ПДВ не заперечувався сторонами.

Відповідно до пункту 201.10. ПК податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит повязано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, повязаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що 30.03.2011 позивачем отримана податкова накладна №114 на суму 306154,08 грн., у тому числі ПДВ 51025,68 грн. грн.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 ПК та наказу ДПА України від 21.12.2010 N969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N1401/18696.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобовязаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 46.1. статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. У пункті 46.5 статті 46 ПК України зазначається, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Відповідно до частини другої пункту 48.1 статті 48 ПК України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з пунктом 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити податкової декларації - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно пункту 203.1. статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Позивачем до матеріалів справи долучена декларація з податку на додану вартість за березень 2011 року, що збережена на центральному рівні ДПА України 19.04.2011. У рядку 10 зазначеної декларація позивачем визначений дозволений податковий кредит у сумі 210296,00 грн. Згідно додатку 5 до податкової декларації за березень 2011 року «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» вбачається, що сума податкового кредиту сформована у тому числі за рахунок постачальника ТОВ «Астана К» у сумі 51026,00 грн. Зазначена сума підтверджується податковими накладними та реєстром отриманих податкових накладних за 3 місяць 2011 року.

Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої виконавцям та продавцям.

За змістом статті 198 ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 4 статті 7 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення як змісту позовних вимог, так і меж оскарження актів індивідуальної дії, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у довідці від 15.04.2010 «Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість"», вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами 01.03.2011 був укладений договір поставки №89, за яким постачальник продає, а продавець купує продукцію у кількості, в асортименті та по цінах, що виставлені продавцем у рахунках.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Як вже було зазначено вище, до умов договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж товарів.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Аналізуючи зазначене суд надходить до висновку, що операції враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ березень 2011 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Астана К», а саме сертифікатами на папір етикетковий Sinarlux 8000 та папір етикетковий MatisSet, товарно-транспортною накладною від 30.03.2011 №00114, картками складського обліку.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV (надалі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Вивчивши надані позивачем документальні підтвердження судом не встановлено протиправність отримання податкової вигоди з боку ТОВ «Фірма «Салта ЛТД».

Судом встановлено, що основою метою діяльності позивача є поліграфічна діяльність, видання журналів та періодичних публікацій, видання газет, видання книг, оптова торгівля, рекламна діяльність.

З матеріалів справи встановлено, що папір етикетковий був використаний позивачем на виробництво етикеток алкогольних виробів.

Таким чином матеріалами справи підтверджується реальність здійснених операцій.

За визначенням господарської діяльності, що наведена у статті 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

На підставі наведеного суд робить висновок що операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності отримання прибутку.

Щодо посилання податкового органу на невідповідність реквізитів місця знаходження платника податків, а саме не знаходження постачальників за місцем реєстрації, суд вказує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.

Судом встановлено, що згідно наданих ТОВ «Астана К» позивачу податкової накладної від 30.03.2011 адреса постачальника: м. Київ, вул. Щербакова, 49-а, офіс 91.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Позивачем надана довідка з Єдиного державного реєстру, де зазначена адреса його постачальника ТОВ «Астана К» - м. Київ, вул. Щербакова, 49-а, офіс 91 станом на 19.07.2011.

Таким чином суд вважає, що відомості місцезнаходження ТОВ «Астана К» є достовірними, та можуть використовуватися у якості належних та допустимих доказів по справі.

Згідно абзацу 1 пункту 14 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

З наданої довідки станом на 13.02.2012 встановлена відсутність запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

У звязку з чим суд вважає, що обставини, на які посилається податковий орган незнаходження контрагентів ТОВ «Астана К» за місцем реєстрації, не знайшли свого підтвердження.

За статтею 86 ЗК України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано інших належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості висновків про порушення платником податків порядку формування від'ємного значення податкового зобовязання за вересень 2011 року.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (пункт 1) України визнала обовязковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі “БУЛВЕС”АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У звязку з чим суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополь від 11.01.2012 №0013512301.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 22.02.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 29.02.2012.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 11.01.2012 №0013512301.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Салта ЛТД" судовий збір у розмірі 32,19 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.