Постанова № 21790496, 20.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2012 р. о 10:32 Справа №2а-117/12/0170/4 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участю представника позивача - Григорєва І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік"

про стягнення 99544,64 грн.

Суть спору: Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі АР Крим (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік" (далі - відповідач) про стягнення 99544,64 грн.

Позов мотивовано несплатою відповідачем земельного податку за 2011 рік за самостійно поданими до органів державної податкової інспекції податковими деклараціями.

Ухвалами від 03.02.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Відповідач повідомлений належаним чином про дату, час і місце судового розгляду, явку уповноваженого представника не забезпечив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись статтею 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач зареєстрований як юридична особа (ідентифікаційний код 32318941), є платником податків та зборів, передбачених статтею 9 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку, передбаченого ст. 9 Податкового кодексу України плати за землю, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Обєктами оподаткування (ст. 270 Податкового кодексу України) є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобовязана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 287.3. статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що відповідачем до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим були подані податкові декларації (розрахунки) земельного податку №3022 від 03.02.2010 року та №2763 від 03.02.2011 року.

Згідно з наданим до матеріалів справи розрахунком (а.с.4) заборгованість відповідача за декларацією №3022 виникла у зв'язку з несплатою самостійно визначеного зобов'язання по земельному податку по строку оплати на 30.01.2011 року у сумі 11060,56 грн., за декларацією №2763 - за строками оплати на 02.03.2011 р., 30.03.2011 р., 30.04.2011 р., 30.05.2011 р., 30.06.2011 р., 30.07.2011 р., 30.08.2011 р., 30.09.2011 р. у розмірі 11060,51 грн. по кожному строку. Таким чином, у відповідача виник податковий борг у розумінні Податкового кодексу України на загальну суму 99544,64 грн.

Пунктом 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Таким чином, грошове зобовязання платника податку становиться податковим боргом з моменту його узгодження у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Згідно з п.п. 59.1, 59.3, 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що правове регулювання порядку стягнення податкового боргу є різним залежно від періоду, в якому виник такий борг (тобто періоду, на який припадає гранична дата погашення податкового зобов'язання). На момент виникнення податкового боргу набрав чинності Податковий кодекс України (з 1 січня 2011 року), проте позивачем надано копії податкових вимог про сплату сум податків і зборів, які сформовані відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (а.с.19).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як слідує з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з викладеного, порядок стягнення податкового боргу, що виник у 2011 році, визначається нормами Податкового кодексу України, а порядок стягнення податкового боргу, що виник до 01.01.2011 року - нормами Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами".

Таким чином, на підставі статті 70 КАС України, суд не бере до розгляду надані до матеріалів справи податкові вимоги, як такі що не стосуються предмету доказування.

Згідно із п. 5 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.28 п. 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право: застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 20.1.18 п. 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Приймаючи до уваги те, що податковий борг відповідача, про стягнення якого заявлені вимоги, є узгодженою сумою грошового зобов'язання (у розумінні ПК України), позивач, відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 статті 20 ПК України має право звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податку (що не є тотожним вимогам про стягнення).

Згідно із п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів надіслання у 2011 році податкової вимоги складеної відповідно до норм Податкового кодексу України, таким чином був порушений порядок звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Аналізуючи всі зазначені положення Податкового кодексу України, суд вважає, що податкові органи мають право звертатися до суду про стягнення коштів за податковим боргом виключно після дотримання всіх умов, визначених пп. 20.1.18, п.20.1. статті 20, статтею 95 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що звернення позивача до суду із позовом про стягнення податкового боргу є таким, що не відповідає нормам діючого податкового законодавства, тому позов не підлягає задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 20.02.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 КАС України постанову складено 24.02.2012 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.