Постанова № 21790325, 30.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2011 р. (12:29) Справа №2а-14082/10/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Силантьєвій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача представник за довіреністю №7 від 01.01.11 р. ОСОБА_1,

відповідач представник за довіреністю №12/10-0 від 18.03.11 р. ОСОБА_2

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0017141502/0 від 25.10.10р. про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 548477,00 грн. основного платежу та 274238,5грн. штрафних санкцій.

27.05.11 р. Позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої він просить скасувати податкове повідомлення рішення № 0017141502/0 від 25.10.10р. в частині стягнення 548172,00 основного платежу та 274086,00 грн. штрафних санкцій, а разом 822258 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, відповідач дійшов неправильних висновків щодо господарської діяльності позивача щодо укладення та виконання умов договорів на поставку товарно матеріальних цінностей та підряду з контрагентами.

Позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не враховані положення діючого законодавства та необґрунтовано зроблені висновки про непроведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, в результаті чого зроблені неправомірні висновки про нікчемність правочинів та безтоварність здійснених операцій, та як наслідок неправомірно вказано на порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.102,103). Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржуване рішення прийняте ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України «Про податок на додану вартість», обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі була здійснена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» з питань дотримання встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення роз- шифровок податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий-липень 2010 р.

За результатами перевірки був складений акт перевірки №14658/15-2/33077206 від 13.10.2010р. (а.с.14-24) (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення ТОВ «Декоста» п.п.7.5.1 та пп.7.2.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в періоді з 01.02.2010р. по 31.07.201р. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 548477,00грн.

На підставі встановленого порушення ДПІ в м. Сімферополі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0017141502/0 від 25.10.10р. (а.с.27), яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 822715,5 грн. у тому числі за основним платежем 548477,00 грн., за штрафними санкціями 274238,00грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтуються на наступному.

Перевіркою встановлено заниження ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 548477 грн., яка була визначена в результаті виключення з податкового кредиту ТОВ «Декоста» ПДВ у вартості товарів (робіт, послуг) придбаних у наступних контрагентів: ПП «Вітпродком» ПДВ 213861,64 грн., Підприємство «Кримфрукт» ПДВ 47469,93 грн., ТОВ «Метро кеш енд кері Україна» ПДВ 27942,08 грн., ТОВ «Торгпромсервіс-21» ПДВ 202444,82 грн., ТОВ «Делішес» ПДВ 8435,54 грн., ТОВ «Фірма ТД «Маркет-Груп» ПДВ 9679,13 грн., ПП «Сфера» ПДВ 2579,40 грн., ТОВ «Миронівський хлібопродукт» ПДВ 2965,35 грн., ТОВ «Оріон-торг» ПДВ 1842,69 грн., ТОВ «ПМП «Мегафрост» ПДВ 1760,67 грн., ТОВ «Агрокосм» ПДВ 4538,28 грн., ТОВ «Ахмед Яр УА» ПДВ 14291,31 грн., ТОВ «Імперія торгівлі» ПДВ 3132,49 грн., ТОВ «Глобінський м'ясокомбінат» ПДВ 1407,94 грн., ТОВ «Грандпродукт» ПДВ 1362,71 грн., ТОВ «Гіпермаркет Ашан Україна» ПДВ 1362,54 грн., ТОВ «Розкішна продукція» ПДВ 2178,50 грн., ПП ОСОБА_5 ПДВ 1232.02 грн. Разом :548487,04 грн.

Різниця в сумі 10 грн. між сумою завищення податкового кредиту (548487 грн.) та сумою заниження ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету (548477 грн.), пояснюється наявністю від'ємного значення між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом по Декларації за попередній податковий період (січень 2010 р.).

Підставою для виключення вказаних сум ПДВ з податкового кредиту ТОВ «Декоста», згідно Акту перевірки, є розбіжності між сумами податкового кредиту, задекларованими ТОВ «Декоста», та сумами податкових зобов'язань, задекларованими його контрагентами - продавцями. В Акті перевірки зроблено висновки, що правочини, укладені ТОВ «Декоста» з постачальниками, які не відобразили відповідних податкових зобов'язань, є нікчемними, тому що вони спрямовані на заволодіння доходною частиною бюджету, тобто майном держави, і суперечать моральним засадам суспільства.

З наданих відповідачем заперечень на адміністративний позов (а.с.102-103) вбачається, що відповідач обґрунтовує правомірність зроблених під час перевірки висновків тим, що основними контрагентами, за рахунок яких було сформовано податковий кредит за даними дослідного програмного забезпечення «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» станом на 29.09.2010р. було виявлено розбіжність задекларованих сум ПДВ з контрагентами: ПП «Вітпродком» ЄДРПОУ 36674319, З «Торгпромсервіс-21» ЄДРПОУ366Ю915, Підприємство «Кримфрукт» ЄДРПОУ366Ю915 за лютий -липень 2010р. а саме: на момент перевірки підприємство ПП «Вітпродком» має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням". Згідно інформації ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 11.08.2010р. за № 22513/7/23-014 по ПП «Вітпродком» встановлено відсутність поставок товарів(робіт, послуг) у квітні 2010р. між ПП «Вітпродком» та його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Також, відповідач зазначив, що на підставі аналізу бази даних ДПА України, АІС «Облік податків та платежів» («ТАХ»), АРМ «Облік», ПК т-Звіт» for Огасle, OBLIC РDС, «Підсистема співставлення даних податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» та інших, які були використані під час проведення перевірки було виявлено розбіжність задекларованих позивачем сум податкового кредиту та задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ (ненадання податкових декларацій, податкові декларації не визнані податковим органом податковими деклараціями) вказаними вище контрагентами, а саме: ПП «Вітпродком», Підприємство «Кримфрукт», ТОВ «Метро кеш енд кері Україна», ТОВ «Торгпромсервіс-21», ТОВ «Делішес», ТОВ «Фірма ТД «Маркет-Груп», ПП «Сфера, ТОВ «Миронівський хлібопродукт», ТОВ «Оріон-торг», ТОВ «ПМП «Мегафрост», ТОВ «Агрокосм», ТОВ «Ахмед Яр УА, ТОВ «Імперія торгівлі», ТОВ «Глобінський м'ясокомбінат», ТОВ «Грандпродукт», ТОВ «Гіпермаркет Ашан Україна», ТОВ «Розкішна продукція», ПП ОСОБА_5

За наслідками угод, укладених ТОВ «Декоста» та переліченими вище контрагентами, останні не сплатили, та не могли сплатити до бюджету податків, так як податкові декларації з ПДВ не надані до ОДПС (або надані з помилками та не визнані як податкова звітність), а разом з тим, ТОВ «Декоста» на підставі отриманих від імені таких контрагентів податкових накладних, включило до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 1,2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно положень ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З викладених в акті перевірки фактів вбачається, що відповідач визначаючи суму завишення податкового кредиту позивачем, керувався наданими ТОВ «Декоста» податковими накладними та автоматизованим співставленням податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача ПП «Вітпродком», Підприємство «Кримфрукт», ТОВ «Метро кеш енд кері Україна», ТОВ «Торгпромсервіс-21», ТОВ «Делішес», ТОВ «Фірма ТД «Маркет-Груп», ПП «Сфера, ТОВ «Миронівський хлібопродукт», ТОВ «Оріон-торг», ТОВ «ПМП «Мегафрост», ТОВ «Агрокосм», ТОВ «Ахмед Яр УА, ТОВ «Імперія торгівлі», ТОВ «Глобінський м'ясокомбінат», ТОВ «Грандпродукт», ТОВ «Гіпермаркет Ашан Україна», ТОВ «Розкішна продукція», ПП ОСОБА_5

Позивачем надані реєстри отриманих податкових накладних, відповідно до яких вбачається отримання ним податкових накладних від вказаних контрагентів за період з лютого по липень 2010 р. (а.с. 48-61).

Отже, враховуючи положення ст.ст. 71,72 КАС України, обставини щодо отримання позивачем податкових накладних від ПП «Вітпродком», Підприємство «Кримфрукт», ТОВ «Метро кеш енд кері Україна», ТОВ «Торгпромсервіс-21», ТОВ «Делішес», ТОВ «Фірма ТД «Маркет-Груп», ПП «Сфера, ТОВ «Миронівський хлібопродукт», ТОВ «Оріон-торг», ТОВ «ПМП «Мегафрост», ТОВ «Агрокосм», ТОВ «Ахмед Яр УА, ТОВ «Імперія торгівлі», ТОВ «Глобінський м'ясокомбінат», ТОВ «Грандпродукт», ТОВ «Гіпермаркет Ашан Україна», ТОВ «Розкішна продукція», ПП ОСОБА_5 на вказану в акті перевірки суму податкового кредиту, не викликають сумніву, отже ці обставини є такими, що не заперечуються сторонами та не підлягають доказуванню.

Слід відзначити, що матеріалами справи, у тому числі актом перевірки, не підтверджується, а з боку відповідача, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів порушень при оформленні податкових накладних виписаних ПП «Вітпродком», Підприємство «Кримфрукт», ТОВ «Метро кеш енд кері Україна», ТОВ «Торгпромсервіс-21», ТОВ «Делішес», ТОВ «Фірма ТД «Маркет-Груп», ПП «Сфера, ТОВ «Миронівський хлібопродукт», ТОВ «Оріон-торг», ТОВ «ПМП «Мегафрост», ТОВ «Агрокосм», ТОВ «Ахмед Яр УА, ТОВ «Імперія торгівлі», ТОВ «Глобінський м'ясокомбінат», ТОВ «Грандпродукт», ТОВ «Гіпермаркет Ашан Україна», ТОВ «Розкішна продукція», ПП ОСОБА_5

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, досліджені відповідачем під час перевірки позивача податкові накладні потрібно вважати первинними документами.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

В період виникнення спірних правовідносин був чинний Закон України «Про податок на додану вартість» який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно приписів п.7.2.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних ПП «Вітпродком», Підприємство «Кримфрукт», ТОВ «Метро кеш енд кері Україна», ТОВ «Торгпромсервіс-21», ТОВ «Делішес», ТОВ «Фірма ТД «Маркет-Груп», ПП «Сфера, ТОВ «Миронівський хлібопродукт», ТОВ «ПМП «Мегафрост», ТОВ «Агрокосм», ТОВ «Ахмед Яр УА, ТОВ «Імперія торгівлі», ТОВ «Глобінський м'ясокомбінат», ТОВ «Грандпродукт», ТОВ «Гіпермаркет Ашан Україна», ТОВ «Розкішна продукція», ПП ОСОБА_5, приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту вказаними контрагентами було дотримано положення Закону України «Про податок на додану вартість».

В той час, слід зауважити, що податкові накладні отриманні відповідачем від ТОВ «Оріон-торг» на загальну суму ПДВ 1842,69 грн. датовані 01.04.2010 р. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Оріон-торг» було зареєстровано платником ПДВ тільки 20.04.2010 р., відтак вказані податкові накладні були виписані з порушенням законодавчих вимог до виписки податкових накладних, тому вони не є належним підтвердженням права ТОВ «Декоста» на податковий кредит в сумі 1842,69 грн.

Отже, висновки викладені в Акті документальної невиїзної перевірки ДПІ в м. Сімферополі від 13.10.2010 р. про заниження ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, на суму 548172 грн. не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» з підстав проведення позивачем та ПП «Вітпродком», Підприємство «Кримфрукт», ТОВ «Метро кеш енд кері Україна», ТОВ «Торгпромсервіс-21», ТОВ «Делішес», ТОВ «Фірма ТД «Маркет-Груп», ПП «Сфера, ТОВ «Миронівський хлібопродукт», ТОВ «Оріон-торг», ТОВ «ПМП «Мегафрост», ТОВ «Агрокосм», ТОВ «Ахмед Яр УА, ТОВ «Імперія торгівлі», ТОВ «Глобінський м'ясокомбінат», ТОВ «Грандпродукт», ТОВ «Гіпермаркет Ашан Україна», ТОВ «Розкішна продукція», ПП ОСОБА_5 операцій без мети реального настання правових наслідків, а також висновків про нікчемність правочинів суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, вбачається, що контрагенти позивача ПП «Вітпродком», Підприємство «Кримфрукт», ТОВ «Метро кеш енд кері Україна», ТОВ «Торгпромсервіс-21», ТОВ «Делішес», ТОВ «Фірма ТД «Маркет-Груп», ПП «Сфера, ТОВ «Миронівський хлібопродукт», ТОВ «ПМП «Мегафрост», ТОВ «Агрокосм», ТОВ «Ахмед Яр УА, ТОВ «Імперія торгівлі», ТОВ «Глобінський м'ясокомбінат», ТОВ «Грандпродукт», ТОВ «Гіпермаркет Ашан Україна», ТОВ «Розкішна продукція», ПП ОСОБА_5 зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та на час здійснення оскаржуваних господарських операцій з відповідачем були належним чином зареєстровані як платники ПДВ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України позивачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у звязку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Пунктом 1.2. Порядку встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пункт 1.7. Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 2.2.11. вказаного порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

З положень вказаних норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в звязку з чим діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було надано оцінку нікчемності договорів поставок товарів (а.с.15), при цьому акт перевірки взагалі не містить жодних даних про таки договори та їх оцінку.

Вказане свідчить про те, що відповідач зробив висновки про нікчемність договорів без їх фактичного дослідження або без посилання на відповідне рішення про визнання таких договорів нікчемними.

Також відповідачем був зроблений висновок про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків, без посилання в акті перевірки та без оцінки будь яких документів, що свідчили б про цей факт.

Оскільки акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства і при цьому не містить таких даних, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на ці обставини в запереченнях на позов.

Поряд з цим суд зазначає, що по справі була проведена судова-економічна експертиза, до матеріалів справи долучено висновок експерта №171/10 від 27.04.2011р. (а.107-130), на вирішення судово-економічної експертизи поставлене запитання чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Декоста» висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, викладені в акті перевірки № 14658/15-2/33077206 від 13.10.2010 р. щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 548477 грн.

З даного експертного висновку вбачається, що експертом були досліджені документи ТОВ «Декоста».

Відповідно до висновку експерта №171/10 від 27.04.2011р. наданими документами бухгалтерського та податкового обліку висновки по акту №14658/15-2/33077206 від 13.10.2010р. про заниження ТОВ «Декоста» податку на додану вартість в сумі 548172,00грн. не обґрунтовані.

Таким чином, висновки суду підтверджуються висновком експерта №171/10 від 27.04.2011р.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про те, що висновки відповідача зроблені в акті перевірки про недійсність правочинів та про здійснення позивачем та контрагентами операцій без мети реального настання правових наслідків та про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завишення суми ПДВ є необґрунтованими, в звязку з чим прийняте на їх підставі податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З викладеного вище суд не приймає до уваги доводи відповідача по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанова складена в повному обсязі 06.06.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0017141502/0 від 25.10.10р. в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 548172,00грн. основного платежу та 274086,00грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна/Набережна імені 60 років СРСР, 9/91) 3,40грн. судового збору та 7000 грн. витрат на проведення судової економічної експертизи.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя підпис Маргарітов М.В.