Постанова № 21789894, 15.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 лютого 2012 р. № 2-а- 398/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.

при секретарі Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача Швец Р.П.,

представника відповідача- Клюєва Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФ. ТЕК"

до Харківька об"єднана державна податкова інспекція

провизнання дій неправомірними ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФ-ТЕК» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Харківської обєднаної державної податкової інспекції та просив визнати неправомірними дії щодо визначення порушень вимог законодавства позивачем, а саме: неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності в порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України у перевіреному періоді; порушення ст., ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «СОФ-ТЕК» з постачальниками та покупцями; неправомірність декларування податкових зобовязань на суму 2872955,0 грн.; неправомірність декларування податкового кредиту на суму 2852755,0 грн., які викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 02.08.2011р. № 1602/180/37431398.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що висновки, викладені в зазначеному акті перевірки зроблено відповідачем лише на підставі аналізу податкової звітності підприємства та баз даних органів державної податкової служби, проте первинні документи під час перевірки не досліджувалися. Таким чином, єдиним доказом неможливості реального здійснення фінансово - господарських операцій позивачем є відсутність під час проведення перевірки інформації про наявні у підприємства засоби, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Крім того, в тексті самого акту перевірки, на думку позивача, міститься інформація, яка спростовує висновки про неможливість здійснення підприємством господарської діяльності, зокрема, щодо отримання директором підприємства копії наказу про проведення перевірки, що, як вказує позивач, свідчить про знаходження підприємства за юридичною адресою.

Висновки акту перевірки про порушення вимог цивільного законодавства в момент укладання позивачем правочинів на думку позивача не відповідають вимогам цивільного законодавства щодо нікчемності правочинів та не входять до компетенції податкового органу.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що спір не містить ознак публічно-правового у розумінні положень КАС України; перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 02.08.2011р. № 1602/180/37431398, здійснена відповідно до положень Податкового кодексу України. Висновки, які викладені в акті перевірки є субєктивною думкою посадової особи, яка проводила перевірку та не несуть негативних наслідків для позивача. Також зазначив, що висновки акту та факти, викладені в ньому підлягають оскарженню шляхом надання заперечень до відповідного органу державної податкової служби і без дотримання такої процедури у позивача відсутні підстави для звернення до суду з вимогами про визнання неправомірними дій відповідача щодо визначення в акті порушень, не повязаних з обчисленням податкових зобовязань.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що на адресу відповідача надійшла постанова слідчого СУ ГУ МВС України в Харківській області від 04.07.2011р. по кримінальній справі № 83110229, порушеної за фактом фіктивного підприємництва ПП «Сканто» про призначення позапланової документальної перевірки позивача. Дана постанова прийнята до виконання відповідно до приписів ч. 5 ст. 114 КПК України та п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Наказом Харківської ОДПІ від 11.07.2011р. № 687 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, однак перевірку проведено не було, про що складено акт від 11.07.2011р. № 135/234/37431398 про відсутність позивача за місцем знаходження та акт від 11.07.2011р. № 136/234/37431398 про неможливість проведення виїзної перевірки.

Наказом Харківської ОДПІ від 15.07.2011р. № 727 призначено проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, який з повідомленням № 10641 від 15.07.2011р. направлено на адресу позивача та отримано ним 21.07.2011р.

26.07.2011р. фахівцями Харківської ОДПІ складено акт № 168/180/37431398 про неявку представників позивача для проведення перевірки та проведено позапланову невиїзну перевірку за відсутності уповноважених осіб позивача. За результатами перевірки складено акт від 02.08.2011р. № 1602/180/37431398 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 30.12.2010р. по 31.03.2011р. та з податку на додану вартість за період з 14.03.2011р. по 31.05.2011р., який направлено позивачу поштовим звязком та ним отримано.

Згідно викладених в акті перевірки висновків встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «СОФ-ТЕК» та ведення господарської діяльності в порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України у перевіреному періоді; порушення ст., ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «СОФ-ТЕК» з постачальниками та покупцями; неправомірність декларування податкових зобовязань на суму 2872955,0 грн.; неправомірність декларування податкового кредиту на суму 2852755,0 грн., які викладені в акті документальної невиїзної перевірки ТОВ «СОФ-ТЕК» від 02.08.2011р. № 1602/180/37431398.

Суд не погоджується з доводами відповідача про неможливість оскарження позивачем дій щодо складання акту перевірки за відсутності заперечень, наданих до органів державної податкової служби, а також доводи про відсутність правових наслідків, що виникли в звязку із складанням акту.

При цьому суд зазначає, що предметом позову є не висновки акту перевірки як такі, а дії щодо встановлення наявності порушень вимог законодавства, визначення яких регламентовано відповідним порядком проведення перевірок податковими органами.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає позовну заяву лише в межах позовних вимог. Таким чином, судовому перегляду підлягає правомірність дій щодо складання акту перевірки щодо викладення в ньому зазначених порушень.

Дії податкових органів щодо проведення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства врегульовано Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., яким затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства". Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І зазначеного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає обовязковість дослідження та аналізу первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що при її проведенні посадовою особою ХОДПІ використані лише документи, які є в обліковій справі підприємства, дані податкової звітності позивача, а також бази даних ХОДПІ. Первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки не досліджувалися.

З доказів, наданих відповідачем до суду (документів, що передували проведенню перевірки), судом не встановлено, що відповідачем від позивача запитувались конкретні первинні документи обліку, які могли бути використані при проведенні перевірки. Такого запиту не містить і повідомлення про запрошення позивача для проведення перевірки № 10641 від 15.07.2011р., хоча відповідач не був позбавлений можливості запитати зазначені документи.

В ході розгляду справи відповідачем не надано доказів про намагання одержати під час проведення перевірки первинні документи платника податків та не спростовано твердження позивача про те, що відповідач, в порушення вимог пп. 21.1.2, 21.1.3 Податкового кодексу України, не використав своє право на отримання первинних документів підприємства.

Разом з тим судом встановлено, що кореспонденція (в тому числі запрошення та акт перевірки), направлена відповідачем позивачу поштовим звязком, ним отримувалася, про що свідчать поштові повідомлення, копії яких наявні в матеріалах справи.

Дана обставина також спростовує висновки відповідача про не знаходження підприємства позивача за юридичною адресою, на які він посилався в актах про неможливість проведення перевірки та відсутність позивача за юридичною адресою.

Згідно приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем суду не надано доказів на підтвердження висновків, що викладені в акті перевірки про відсутність у позивача власних та орендованих основних засобів, складських приміщень, транспортного, торгівельного та іншого обладнання, мети досягнення економічних і соціальних результатів та не додержання в момент вчинення правочинів чинного законодавства, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що зазначені висновки зроблено без вивчення первинних документів позивача.

В той же час, позивачем до суду надано копії господарських договорів, первинних документів, які свідчать про ведення ним господарської діяльності, достовірність яких не викликає сумнівів.

За таких обставин, при відсутності дослідження при проведенні перевірки господарських договорів, первинних документів обліку, відповідачем необґрунтовано та передчасно зроблено висновок про порушення ст., ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з постачальниками та покупцями, а також неправомірність декларування податкових зобовязань.

Суд зауважує, що відповідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом.

Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що відповідачем зроблено висновок про нікчемність усіх правочинів, укладених позивачем, суд зазначає наступне, що проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків.

Отже, за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях уповноважених посадових осіб (фізичних осіб), які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить переліку правочинів, які, на думку органу державної податкової служби, є нікчемними. Відповідачем суду не доведено, а судом не встановлено фактів, які свідчили про те, що зміст правочинів, укладених позивачем0 не відповідає дійсним намірам сторін, а також що наміри спрямовані на ухилення від сплати податків.

Також відповідачем не надано доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача або його контрагентівза ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

В звязку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі дії відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх вчиненні, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим він припустився необґрунтованих та передчасних висновків, що ґрунтуються на припущеннях.

Суд вважає встановлені обставини достатніми для визнання дій відповідача неправомірними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФ-ТЕК»

до Харківської обєднаної державної податкової інспекції про визнання дій неправомірними - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Харківської обєднаної державної податкової інспекції щодо визначення порушень вимог законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «СОФ-ТЕК», а саме: неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «СОФ-ТЕК» та ведення господарської діяльності в порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України у перевіреному періоді; порушення ст., ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «СОФ-ТЕК» з постачальниками та покупцями; неправомірність декларування податкових зобовязань на суму 2872955,0 грн.; неправомірність декларування податкового кредиту на суму 2852 755,0 грн., які викладені в акті документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФ-ТЕК» (код 37431398) від 02.08.2011р. № 1602/180/37431398.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФ-ТЕК» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 32,19 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано20 лютого 2012 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова