Постанова № 21789856, 14.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14 лютого 2012 р. справа № 2-а- 17724/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Старосєльцевої О.В.

за участю

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.

представників

позивача - Кучеренко О.П.,

відповідача, ТОВ "Базис Б" - Верещака М.О.,

представника, ТОВ "Афінас 11" - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗІС - Б", Товариства з обмеженою відповідальністю "Афінас-11"про застосування наслідків, -

В С Т А Н О В И В:

Суб'єкт владних повноважень, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив 1) застосувати до нікчемних угод наслідки, передбачені ст.208 ГК України, 2) стягнути з відповідача, ТОВ “БАЗІС Б” на користь Держави компенсацію вартості наданого за договором поставки №27/04 товару у розмірі 126.450,00грн., 3) стягнути з відповідача, ТОВ "АФІНАС 11" на користь Держави компенсацію вартості наданого за договором поставки №27/04 товару у розмірі 126.450,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «БАЗІС - Б»(код ЄДРПОУ 33066964) з питань перевірки відомостей взаємовідносин з ТОВ «АФІНАС-11»(код ЄДРПОУ 37363847) за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011 року. Результати перевірки оформлені актом від 21.11.2011р. № 5474/2305/33066964, в якому відображені висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень: п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 Податкового кодексу України, суть яких полягає у формуванні податкового кредиту з ПДВ на суму 126.450,00грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Афінас 11" за відсутності факту реального проведення господарських операцій. Посилаючись на вказані вище мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представники відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗІС - Б" в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданих до суду письмових запереченнях проти позову зазначив, що заявлені податковим органом вимоги є необгрунтованими, так як проведені між ТОВ «БАЗІС-Б»і ТОВ «Афінас-11»господарські операції, котрі відбулись у травні 2011 р., носять реальний характер. Судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину є помилковим, оскільки таке судження не доведено ДПІ у Дзержинському м. Харковав поданому позові, акт перевірки від 21.11.2011 року № 5474/2305/33066964 також не містить доказів на підтвердження факту вчинення ТОВ «Базіс-Б»та ТОВ «Афінас-11»нікчемного правочину.

Відповідач, Товариств з обмеженою відповідальністю "Афінас-11",до судового засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином , правом надати заперечення не скористався.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції законодавцем покладено виконання такої функції як звернення до судів з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Суд відзначає, що передбачене даною нормою матеріального права повноваження податкового органу щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсною угоди та стягнення в дохід держави коштів, одержаних за недійсною угодою, прямо кореспондує приписам ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, де визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Окрім того, суд відзначає, що відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За правилом ч.1 ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд відмічає, що передбачене даною нормою матеріального права повноваження податкового органу щодо звернення до суду з позовом про стягнення одержаного платниками податків або належного до одержання платниками податків за нікчемним правочином з огляду на положення ст.ст.238 і 239 Господарського кодексу України та за своєю правовою суттю є вимогою про застосування адміністративно-господарської санкції і має реалізовуватись суб'єктом владних повноважень з дотриманням приписів ст.250 згаданого кодексу.

Аналізуючи положення наведених норм права, суд доходить висновку, що законодавець наділив податкові органами повноваженнями 1) на подачу позовів про визнання угод недійсними та стягнення коштів, одержаних за недійсними угодами, 2) на подачу позовів про стягнення одержаного або належного до одержання за нікчемними правочинами, виключне право на вибір способу реалізації владної управлінської функції у спосіб звернення до суду з певною вимогою належить виключно суб'єктом владних повноважень і за будь-яких умов не може бути змінений судом.

Звертаючись до суду, суб'єкт владних повноважень просив застосувати наслідки вчинення нікчемного правочину і стягнути в дохід держави все одержане та належне до одержання за правочином, котрий на думку ДПІ є нікчемним, а відтак, суд розглядає та вирішує по суті саме вказану вимогу.

За матеріалами справи судом встановлено, що 27.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАЗІС - Б" (в якості покупця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Афінас-11" (в якості продавця) було укладено договір поставки № 27/04 від 27.04.2011р., предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей.

З посиланням на згаданий договір ТОВ "Афінас 11" на адресу ТОВ "Базис Б" були виписані: видаткова накладна № РН-043-006 від 03.05.2011 року, яка підтверджує факт відвантаження ТОВ "Афінас-11" на адресу ТОВ «БАЗІС-Б»припою ПОС-40, чушка у кількості 1287 кг. на загальну суму 188416,80 грн.; видаткова накладна № РН-043-005 від 03.05.2011 року, яка підтверджує факт відвантаження ТОВ "Афінас-11" на адресу ТОВ «БАЗІС-Б»припою ПОС-40, чушка у кількості 1146 кг. на загальну суму154710,00 грн.; видаткова накладна № РН-046-003 від 06.05.2011 року, яка підтверджує факт відвантаження ТОВ "Афінас-11" на адресу ТОВ «БАЗІС-Б»припою ПОС-40, чушка у кількості 989 кг. на загальну суму141822,60грн.; видаткова накладна № РН-052-003 від 17.05.2011 року, яка підтверджує факт відвантаження ТОВ "Афінас-11" на адресу ТОВ «БАЗІС-Б»припою ПОС-40, чушка у кількості 1909 кг. на загальну суму 273750,60 грн.; а також податкові накладні: № 5 від 03.05.2011 року на загальну суму 154710, 00 грн. (в тому числі ПДВ - 25785,00 грн.); № 6 від 03.05.2011 року на загальну суму 188 416,8 грн. (в тому числі ПДВ - 31402, 80 грн.); № 24 від 06.05.2011 на загальну суму 141 822,6 грн. (в тому числі ПДВ - 23637,10 грн.); № 63 від 17.05.2011 року на загальну суму 273750,60 грн. (в тому числі ПДВ 45625,10 грн.).

Оплата за поставлений товар здійснена ТОВ «БАЗІС-Б»на загальну суму 758.700,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку, та визнано податковим органом при складанні акту перевірки №5474/2305/33066964 від 21.11.2011р.

Транспортування товару підтверджується витребуваними судом на виконання вимог ст.11 КАС України і приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними серії АВЛ № 1448 05.2011 року, серії АВК № 1447 від 03.05.2011 року, серії АВЛ № 1459 від 06.05.2011 року, серії К1501 від 17.05.2011 року.

В ході розгляду справи з пояснень представника позивача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, вчиненого відповідачами, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки відповідачів у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні спірного правочину до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України існування таких доказів не виявлено.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання відповідачами зобов'язань по поставці товарів та оплаті вартості товарів шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»і Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до ТОВ «Базис Б», наявності у ТОВ "Базис Б" та ТОВ "Афінас 11" спільного інтересу щодо їх отримання коштів саме ТОВ «Афінас 11»(що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст.44 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд відзначає, що ДПІ достовірність відомостей долучених до справи первинних документів не спростована.

Зясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши в ході розгляду справи зміст акту документальної невиїзної перевірки діяльності ТОВ «Базис Б»№5474/2305/33066964, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності спірного правочину.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Втім, у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9) зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК) (п.18 Постанова Пленуму ВСУ №9).

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності сторін спірного правочину не містять фактичних даних, які б показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Окрім того, суд бере до уваги, що субєктом владних повноважень не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань між ТОВ "Базис Б" та ТОВ «Афінас 11" за спірним правочином, доказів того, що у спірних правовідносинах відповідачі є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібний для організації господарської діяльності відповідачів, субєкт владних повноважень до суду не подав.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину є помилковим, оскільки таке судження не доведено субєктом владних повноважень згідно з ч.1 ст.72 КАС України, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки №5474/2305/33066964 від 21.11.2011р. не містить належних та допустимих доказів вчинення платниками податків нікчемного правочину, викладене в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про вчинення нікчемного правочину не містить зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення заявленою субєктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платників податків у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова до ТОВ "БАЗІС - Б" та ТОВ "Афінас-11" про застосування наслідків - відмовити в повному обсязі.

2. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 20.02.2012 року.

Суддя О.В. Старосєльцева