Постанова № 21789487, 01.02.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2012 р. Справа № 2a-1870/3371/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представника позивача - Моногарової О.Я.,

представника відповідача - Коваль С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Охтирське підприємство автопасажирських перевезень 15910" до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Охтирське підприємство автопасажирських перевезень 15910» (далі - позивач, ВАТ «Охтирське ПАП 15910») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач, Охтирська МДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 21.09.2010р. №000030/2332/0, від 06.12.2010 р. №0000302332/1, якими з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток» в загальному розмірі 27593,00грн.;

- від 21.09.2010р. за №0000641710/0, від 06.12.2010р. №0000641710/1, якими з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» в загальному розмірі 902грн. 19коп.;

- від 21.09.2010р. за №000029/2332/0, від 06.12.2010р. №0000642332/1, якими з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в частині, що не скасоване рішенням Охтирської МДПІ від 06.12.2010 р. № 14331/10/25-005-39/19 ск та рішенням Державної податкової адміністрації в Сумській області (далі ДПА в Сумській області) від 21.02.2011 року №2984/10/25-005-197/279 ск;

- від 21.09.2010р. за №000031/2332/0, від 06.12.2010р. №0000652332/1, якими визначено суму податкового зобовязання за платежем «єдиний податок» в частині, що не скасоване рішенням Охтирської МДПІ від 06.12.2010р. №14331/10/25-005-39/19 ск та рішенням ДПА в Сумській області від 21.02.2011 року №2984/10/25-005-197/279ск.

Свої вимоги в частині оскарження податкових повідомлень-рішень, якими визначене податкове зобовязання з податку на прибуток мотивує тим, що відповідачем незаконно визначено вказане зобовязання у сумі 18327 грн. (27593 - 9266 = 18327), у тому числі за основним платежем 12218 грн. (18395 -6177 = 12218), за штрафними санкціями - 6109грн. (9198 - 3089 = 6109), оскільки при донарахуванні податку на прибуток перевіряючими відповідача не враховано факт помилкового заниження позивачем валових витрат за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року.

Стосовно донарахування податку на додану вартість, зокрема у розмірі 856 грн., рішення вважає неправомірним, оскільки вказане донарахування здійснено відповідачем без чіткого зазначення первинних документів, які б підтверджували факт заниження податку на додану вартість при реалізації послуг по перевезенню населення на суму 856,00грн., у тому числі за жовтень 2008 р. в сумі 728грн. (6637- 5909= 728), за січень 2009року в сумі 51 грн., лютий 2009 року в сумі 38грн., травень 2009року у сумі 39грн. Крім того, підприємством самостійно (до перевірки контролюючим органом) виявлено помилку в декларації за жовтень 2008 року, подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, де відображено донараховану суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 6637грн. З врахуванням суми податкового кредиту - 728 грн., загальна сума помилки склала -5909грн. Позивачем сплачено суму недоплати та штрафу, тому вважає відсутні підстави для донарахування податку на додану вартість за жовтень 2008 року у розмірі 728 грн. (6637- 5909).

Донарахування податку на додану вартість в сумі 406903грн. на залишки товарно-матеріальних цінностей та основних фондів, що знаходились на балансі позивача станом на 29.12.2009р. - на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, посилаючись на п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», також вважає незаконним з таких підстав, що закон зобов'язує платника податку на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визнати умовний продаж лише товарних залишків або основних фондів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах. Однак, враховуючи, що товарно-матеріальні цінності та основні засоби, які знаходились на обліку підприємства на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на загальну суму 2986910,14грн., придбавались підприємством без податку на додану вартість (до дати набрання чинності Законом України «Про податок на додану вартість» або у продавців - неплатників податку на додану вартість), вважає, що на вказані товарно-матеріальні цінності та основні засоби, не нараховувався податковий кредит під час їх придбання, тому відсутні підстави для застосування п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо донарахування податку на додану вартість в сумі 695 грн., у зв'язку з виключенням зі складу податкового кредиту податкових накладних, чеків, отриманих позивачем (та відповідно включених до складу податкового кредиту) в періодах, відмінних від дати виписки вказаних податкових накладних та чеків, з посиланням на пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач зазначив, що таке донарахування є також незаконним, оскільки право платника податку на податковий кредит визначається саме за датою отримання (а не датою виписки) податкової накладної. А факт отримання податкових накладних та чеків в періодах, відмінних від дати виписки, вказаних накладних та чеків підтверджується на думку позивача, реєстрами отриманих податкових накладних, тому просить позовні вимоги в цій частині також задовольнити.

Стосовно донарахування єдиного податку позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню оскільки винесене з порушенням п.4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», так як на дату перевірки не наступив строк подачі звітності за 3 квартал 2010 року та відповідно - не настав строк сплати єдиного податку з виручки, отриманої в липні 2010 року.

Щодо суми податку з доходів фізичних осіб, зокрема, в розмірі 37,97 грн. та застосування штрафу у розмірі 75,94 грн., донарахованих відповідачем, який вважав, що позивачем незаконно застосована соціальна пільга в місяць звільнення ОСОБА_3, - за жовтень 2008 р., то ВАТ «Охтирське ПАП 15910» відмічає, що в жовтні 2008 року, працівник ОСОБА_3 не звільнявся з підприємства позивача, у звязку з чим соціальна пільга у жовтні 2008р. застосована правомірно.

Донарахування суми основного платежу у розмірі 262,76 грн. з доходів працівника ОСОБА_4, позивач також вважає незаконним, оскільки здійснено перевіряючими без врахування того, що працівником отримана матеріальна допомога в розмірі 1751.72 грн.

Таким чином, вважає, що відповідачем оскаржуваними податковими повідомлення - рішеннями незаконно визначено податкових зобов'язань за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 536,91 грн. (902,19 -365,28 =536,91) у тому числі, за основним платежем - 178,97 (300,73-121,76 = 178,97), за штрафними санкціями - 357,94 (601,46 - 243,52 = 357,94).

Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі та надав письмові заперечення (т.1, а.с.232-241).

Щодо обґрунтованості визначення податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток» зазначив, що Охтирською МДПІ за результатами перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ВАТ «Охтирське ПАП 15910» встановлено, що за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009року, в порушення п.4.1. ст. 4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено позивачем скоригований валовий дохід всього на суму 73579грн., в тому числі за 2008 рік. При цьому складений до акту перевірки додаток-реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат був набраний перевіряючими на підставі даних бухгалтерського обліку і включає всі статті витрат, на підставі якого при перевірці були визначені скориговані валові витрати підприємства за період з 01.10.2008року по 31.12.2008року в розмірі 324327грн. на рівні задекларованих валових витрат підприємством. Невідповідностей задекларованих даних підприємства даним перевірки в частині валових витрат по рядку 04 декларації з податку на прибуток за період з 01.10.2008року по 31.12.2008року перевіркою не встановлено. Таким чином вважав, що оскільки перевіркою встановлено заниження валового доходу в сумі 73579грн., (факту заниження валових витрат, про що стверджував позивач, перевіркою не встановлено) визначення податкового зобовязання нарахованого на суму заниженого валового доходу було правомірним.

Стосовно обґрунтованості визначення суми податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» зокрема у розмірі 856грн. зазначив, що при проведенні перевірки, відображеного показника у рядку 1 декларацій податку на додану вартість за 2009 рік, перевіряючими були використані дані бухгалтерських рахунків 703 «Доходи від реалізації (автопасажироперевезення)», 713 «Доходи від операційної оренди», 742 «Доходи від реалізації необоротних активів», 48 «Дотації по відшкодуванню витрат по перевезенню пільгової категорії населення по приміському перевезенню», 643 «Податкове зобовязання», 301 «Каса в національній валюті», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», головної книги, журналів-ордерів по рахунку № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», податкових накладних, накладних на реалізацію, договорів та угод та порівняні з даними Реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, в результаті чого встановлено заниження задекларованих ВАТ «Охтирське ПАП 15910» показників у рядку 1 Податкових декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту» на вказану суму.

Щодо нарахованої суми податку на додану вартість в розмірі 406903грн. зазначив, що позивач в порушення підпункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (31.12.2009р), не визнало умовний продаж за звичайними цінами залишків товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, які на день анулювання значилися на бухгалтерських рахунках підприємства.

Щодо нарахування 695грн. податку на додану вартість зазначив, що позивач, в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість по податкових накладних в періодах відмінних від дати їх фактичної виписки, у звязку з чим підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 695грн , в т.ч.: лютий 2009р. - 77грн., травень 2009р. - 18грн., червень 2009р. - 137грн., серпень 2009р. - 463грн.

Стосовно обґрунтованості визначення суми податкового зобовязання за платежем «єдиний податок» з посиланням на Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом», п. 3 ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначив, що звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію, відповідно вважав посилання позивача на той факт, що термін звітності по єдиному податку за результатами господарської діяльності липня 2010 року в частині операцій з продажу за готівкові кошти через касу підприємства основних фондів, послуг з оренди нежитлових приміщень та з відшкодування витрат по орендній платі за землю на дату перевірки не наступив, необґрунтованими, оскільки рішенням засновників ВАТ «Охтирське ПАП 15910» юридичну особу припинено 05.05.2010 року.

Нарахування податку з доходів фізичних осіб також вважав правомірним, а твердження позивача, про той факт, що ОСОБА_3 був звільнений не у жовтні 2008 року, а 26.08.2009 року та, що у квітні 2009 року фізичній особі ОСОБА_4 при звільненні нараховано доходу не в сумі 3137,58 грн., в тому числі, матеріальна допомога 1751,72 грн., як зазначено в акті перевірки, а в сумі 3072,30 грн., в тому числі заробітної плати - 567,66грн., компенсації за невикористану відпустку - 752,92 грн., матеріальної допомоги - 1751,72грн., і що донарахування податку з доходів фізичних осіб є невірним, документально не підтверджено останнім.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримав у повному обсязі, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1 а.с.232-241), просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, свідка, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що позивач, ВАТ «Охтирське ПАП 15910» зареєстрований як юридична особа та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, взятий на податковий облік 19.09.1995р., та в 2010р. був платником єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.1, а.с.16), копією довідки з ЄДРПОУ (т.1, а.с.17), копією свідоцтва про право сплати єдиного податку субєкта малого підприємництва-юридичною особою від 22.12.2009р. (т.1, а.с.18), та що вбачається з акта перевірки від 08.09.2010р. за №117/2332/03118570 (т.1, а.с.27-28). 28 квітня 2010р. на загальних зборах акціонерів позивача було прийнято рішення про ліквідацію товариства, що підтверджується витягом з протоколу (т.1, а.с.19).

На підставі ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у звязку з ліквідацією підприємства, у період з 30.07.2010року по 19.08.2010р. Охтирською МДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Охтирське ПАП 15910» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 29.07.2010р. Термін проведення перевірки було продовжено з 20.08.2010р. на 10 робочих днів.

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 08.09.2010р. за №117/2332/03118570 (т.1, а.с.27-58), службовими особами відповідача були встановлені допущення позивачем порушення вимог:

- п.4.1. ст. 4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут і далі по тексту постанови - чинного на час виникнення спірних правовідносин) в результаті чого ВАТ «Охтирське ПАП 15910» занижено податок на прибуток всього на суму 18395грн., в тому числі за 2008р. в сумі 18395 грн.;

- пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі по тексту постанови - чинного на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого ВАТ «Охтирське ПАП 15910» занижено податок на додану вартість всього на суму 604842грн.;

- п. 1 Указу Президента України « Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (тут і далі по тексту постанови дія якого не була призупинена на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого ВАТ «Охтирське ПАП 15910» занижено єдиний податок на суму 302176грн.

- пп.6.3.2. п.6.3. ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (тут і далі по тексту постанови чинного на час виникнення спірних правовідносин), а саме: безпідставно застосована соціальна пільга в місяць звільнення працівників, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 300грн.73коп.

За результатами перевірки Охтирською МДПІ відносно позивача 21.09.2010р. були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №000030/2332/0 (т.1, а.с.20), яким з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток підприємств» в загальному розмірі 27593,00грн., в тому числі 18395,00грн. основного платежу та 9198,00грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- за №0000641710/0 (т.1, а.с.25), яким з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» в загальному розмірі 902грн. 19коп., в тому числі 300грн. 73коп. основного платежу та 601грн. 46коп. штрафних (фінансових) санкцій;

- за №000029/2332/0 (т.1, а.с.21), яким з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в загальному розмірі 907 263,00грн., в тому числі 604842,00грн. основного платежу, та 302421,00грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- за №000031/2332/0 (т.1, а.с.23), яким визначено суму податкового зобовязання за платежем «єдиний податок» в загальному розмірі 302716,00грн.

Підприємство позивача, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, подало первинну скаргу до Охтирської МДПІ (т.1, а.с.75-84). За результатами розгляду первинної скарги Охтирська МДПІ рішенням від 06.12.2010 р. №14331/10/25-005-39/19 ск (т.1, а.с.109-116);

- залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 21.09.2010р.:

- за №000030/2332/0 (т.1, а.с.20), яким визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток підприємств»;

- за №0000641710/0 (т.1, а.с.25), яким визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»;

скасувала податкові повідомлення-рішення від 21.09.2010р.

- за №000029/2332/0 (т.1, а.с.21), в частині донарахування суми основного платежу податку на додану вартість в загальному розмірі 5909,00грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 2955грн., в іншій частині рішення залишила без змін;

- за №000031/2332/0 (т.1, а.с.23), в частині донарахування єдиного податку в загальному розмірі 297922,00грн., в іншій частині рішення залишила без змін.

За результатами оскарження Охтирською МДПІ 06.12.2010р. були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000302332/1 (т.1, а.с.22), яким з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток» в загальному розмірі 27593,00грн.;

- та за №0000641710/1 (т.1, а.с.26), яким з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» в загальному розмірі 902грн. 19коп.

якими не змінювалась сума основного платежу, визначеного попередніми податковими повідомленням-рішеннями, однак доведено позивачу нові строки сплати зобовязання.

Крім того були винесені податкові повідомлення-рішення:

- за №0000642332/1 (т.2, а.с.101), яким з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» (за виключенням скасованої суми) в загальному розмірі 898399,00грн., в тому числі 598933,00грн. основного платежу, та 299466,00грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- за №0000652332/1 (т.1, а.с.24), яким визначено суму податкового зобовязання за платежем «єдиний податок» (за виключенням скасованої суми) в загальному розмірі 4794,00грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями Охтирської МДПІ, позивач оскаржив їх до ДПА в Сумській області (т.1, а.с.96-106). За результатами розгляду повторної скарги ДПА в Сумської області рішенням від 21.02.2011 року №2984/10/25-005-197/279 ск (т.1, а.с.117-121)

-залишила без змін податкові повідомлення-рішення.:

- від 21.09.2010р за №000030/2332/0 (т.1, а.с.20), та від 06.12.2010р. за №0000302332/1 (т.1, а.с.22), якими визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток» та

- від 21.09.2010р. за №0000641710/0 (т.1, а.с.25), та від 06.12.2010р. за №0000641710/1 (т.1, а.с.26), якими визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»;

- скасувала податкові повідомлення-рішення від 06.12.2010р.

- за №0000642332/1 (т.2, а.с.101), в частині донарахування суми основного платежу податку на додану вартість в загальному розмірі 190479,00грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 95239,00грн., в іншій частині залишила без змін;

- за №0000652332/1 (т.1, а.с.24), в частині визначення суми єдиного податку в розмірі 2776,00грн., в іншій частині - рішення залишила без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ДПА в Сумській області та податковими повідомленнями-рішеннями Охтирської МДПІ, в частині, якій не було задоволено скаргу позивача, ВАТ «Охтирське ПАП 15910» подало повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України (т.1, а.с.85-94), однак, рішенням Державної податкової адміністрації України від 04.05.2011р. за №8358/6/25-0215 (т.1, а.с.122-127) скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Охтирської МДПІ з урахуванням рішення ДПА в Сумській області та рішення ДПА в Сумській області були залишені без змін.

Погоджуючись з позицією позивача, викладену в останніх, зокрема, поясненнях (т.3, а.с.226-234) та не приймаючи доводи відповідача в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2010р. за №00030/2332/0 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 18327,00грн., в тому числі, основного платежу - 12218грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 6109грн., суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.30-32), донарахування основного платежу з податку на прибуток на загальну суму 18395грн. здійснено перевіряючими у зв'язку з тим, що при перевірці позивача встановлено заниження задекларованих ВАТ «Охтирське ПАП 15910» показників валових доходів у рядку 01.1 декларації з податку на прибуток підприємств за 2008р. в рядку 01.1 (т.2, а.с.107-108), в тому числі за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 р. у сумі 73579,00 грн., у звязку з чим встановлено порушення вимог п.4.1. ст. 4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та встановлено занижено податкового зобовязання на суму 18395грн. (73579,00грн.*25%).

Підприємство позивача не заперечує вказаний вище факт порушення вимог п.4.1. ст. 4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та визнає обставину помилкового заниження ВАТ «Охтирське ПАП 15910» при подачі податкової декларації з податку на прибуток за 2008р. показників валового доходу, а тому дана обставина згідно ч.3 ст. 72 КАС України не підлягає доказуванню.

Разом з тим, в судовому засіданні, з пояснень представника позивача та свідка ОСОБА_5 було встановлено, що в ході перевірки позивачем було виявлено, що ВАТ «Охтирське ПАП 15910» при подачі податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2008р. (т.2, а.с.107-108) допустили помилки у показниках валових доходу та витрат, що мало вплив на визначення податкового зобовязання. Однак, враховуючи, що перевірка вже розпочалась та підприємство позивача згідно вимог п.17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (тут і далі по тексту постанови в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) вже не мало право подавати уточнюючий розрахунок податкової декларації за вказаний період, позивачем перевіряючим були надані всі первинні документи, які свідчили як про заниження валових доходів так і про заниження валових витрат. Однак, перевіряючими були взяті до уваги лише дані, які свідчили про заниження підприємством валових доходів.

В обґрунтування своєї позиції відповідач, посилається на п. 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (т.1. а.с.233), згідно якого податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Однак, варто зазначити, що відповідно до пп. «б» п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Враховуючи вказані приписи суд відмічає, що в даному випадку мова йде не про оскарження платником податків суми податкового зобовязання, визначене ним у податковій декларації, а про порушення відповідачем під час проведеної перевірки вимог ст.4 зазначеного закону, згідно яких під час перевірки відповідач самостійно повинен був врахувати не лише дані, які б свідчили про заниження податкових зобовязань але й дані, які свідчили про їх завищення.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.32), перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. (в тому числі за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р.) не встановлено їх заниження чи завищення. Відповідач зазначає (т.1, а.с.233), що правильність формування розміру валових витрат за девять місяців 2008 року перевірено попередньою документальною перевіркою, яка проведена з 01.10.2005року по 30.09.2008року (акт перевірки №10/2332/03118570 від 02.02.2009року (т.3, а.с.152-199). Згідно даних рядка 04 Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008року ВАТ «Охтирське ПАП 15910» ( вхід. Охтирської МДПІ №27112 від 10.11.2008року та 17.11.08 №27552 (уточнюючий розрахунок) - сума валових витрат складала 1428861грн. За 2008 рік позивачем задекларовано валових витрат у рядку 04 - у сумі 1753198грн. (т.2, а.с.107). Таким чином, сума валових витрат за четвертий квартал 2008 року була вирахувана відповідачем у розмірі 324337грн. (1753198грн.-1428861грн.) (т.1,а.с.33). Невідповідностей даних підприємства даним перевірки в частині валових витрат по рядку 04 декларації з податку на прибуток за період з 01.10.2008року по 31.12.2008року перевіркою не встановлено.

При цьому відповідач наголошує на тому, що згідно пп. 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обовязок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті, а головою ліквідаційної комісії підприємства позивача Голівець В.П. додаток - реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ВАТ «Охтирське ПАП 15910» за період з 01.10.2008року по 31.12.2008року, було підписано з приміткою «не згоден», без зазначення конкретної причини незгоди, переліку та суми валових витрат з якими не згоден і без посилання на первинні документи та рахунки бухгалтерського обліку (т.1, а.с.234). Однак, зазначені доводи є безпідставними та не можуть свідчити про відсутність у позивача наміру та належного обґрунтування на підтвердження правомірності своїх доводів, тим паче, що ВАТ «Охтирське ПАП 15910» при подачі скарг до податкового органу, обґрунтовувалась їх позиція з значенням точної суми валових витрат, помилково не врахована під час подачі декларації з податку на прибуток підприємств за 2008р., а також надавались первинні документи, журнали-ордери та оборотів по окремим рахункам (т.1, а.с.75-84).

Представник відповідача зазначає, що під час перевірки були надані документи лише в тому обсязі, згідно яких не було встановлено заниження позивачем показників валових витрат. Однак, вказані твердження спростовуються узагальненим переліком документів, які було використано при проведенні перевірки ВАТ «Охтирське ПАП 15910» (т.1, а.с.63-66), що підтверджує той факт, що всі документи, які надавались суду в ході розгляду справи були наявні і під час перевірки.

Згідно п.9 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в України» чинної на час виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби мають право, при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів).

Разом з тим, на підтвердження своїх доводів про не надання на перевірку документів, які надані ВАТ «Охтирське ПАП 15910» вже під час розгляду справи, відповідачем для співставлення та підтвердження своєї позиції, всупереч вимог ст.71 КАС України, не надано в судове засідання копії документів, які були надані позивачем на перевірку. Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з пояснень представника Охтирської МДПІ, копій наданих на перевірку документів та відповідного опису, не робилось. Натомість, доводи відповідача про те, що на перевірку на підтвердження заниження задекларованих у складі валових витрат за 4-й квартал 2008 року суми валових витрат, не було надано первинних документів у повному їх обсягу, які вже були надані в судовому засіданні, серед яких: копії рахунків, оборотно-сальдові відомості, договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт, рахунків-фактур, прибуткових накладних, квитанцій до прибуткових касових ордерів, товарних чеків, платіжних доручень (т.2, а.с.135-250,т.3,а.с.1-100), спростовується узагальненим переліком. Згідно вказаного узагальненого переліку документів, які були використані при проведенні перевірки (т.1, а.с.63-66), позивачем, зокрема, були надані до Охтирської МДПІ документи, які мали вплив на формування валового доходу та валових витрат, а саме: головні книги, оборотно-сальдові відомості по рах.201,203,209,22,23, 301,311, 70,71, 79,90,91,92,93,94 та відповідні первинні документи, журнали-ордери по рах.361, 681,631,372, декларації з податку на прибуток, первинні документи на надання послуг з перевезення пасажирів транспортом загального користування, надання в оренду основних фондів та їх продажу, на придбання товарно-матеріальних цінностей, запасних частин та паливно-мастильних матеріалів, а тому твердження відповідача, що позивачем не надано у повному обсязі первинних документів на підтвердження валових витрат, є безпідставними та спростовується вищевикладеним.

Таким чином суд приходить до висновку, що первинні документи, які були надані позивачем в судове засідання (т.2, а.с.135-250,т.3,а.с.1-100) та головна книга, та журнали-ордери, аналіз субконто: контрагенти, журналу проводок, надані на експертне дослідження (т.3, а.с.143,200-215), були надані в тому числі і під час перевірки. Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи від 29.12.2011р. (т.3, а.с.144-151), в обсязі наданих документів валові витрати позивача за четвертий квартал 2008року були підтверджені даними бухгалтерського обліку та вказаними первинними документами на суму 373209грн., що на 51503,00грн. більше фактично задекларованих підприємством (т.2, а.с.107-108) по рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11», 04.3 «Витрати на оплату праці», 04.4 «Сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування», 04.6 «Сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім визначених у 04.4», 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин», 04.12 «Сума витрат зі страхування», 04.13 «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» у декларації з податку на прибуток за 2008р. (т.2, а.с.107). При цьому не видалось за можливе документально підтвердити чи спростувати валові витрати в сумі 2631,00грн. задекларовані в рядку 04.2 «Убуток балансової вартості запасів» декларації податку на прибуток підприємств за 2008 рік, оскільки надані на дослідження документи містять суперечливі дані щодо вартості запасів на початок та кінець 4 кварталу 2008 року та про понесення яких стверджував позивач під час подачі позову до суду (т.3, а.с.151).

З огляду на вказане, враховуючи те, що за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. позивачем помилкового занижені як валові доходи на суму 73579 грн. (за результатами перевірки (т.1, а.с.31), так і валові витрати на суму 48872,00грн. (373209,00грн. (дані за висновком експерта) - 324337,00грн.(дані перевірки), то об'єкт оподаткування повинен був складати 24707 грн. (73579,00грн. (занижений валовий дохід) 48872,00грн. (занижені валові витрати) = 24707). Відтак, за результати перевірки відповідач мав нарахувати податку на прибуток у розмірі 6177 грн. (24707* 25 % = 6177).

При цьому відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи, що в судовому засіданні спростовано доводи відповідача про відсутність факту заниження позивачем валових витрат на суму 48872грн., даний показник, всупереч вимог пп. «б» п.4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Охтирською МДПІ при визначенні суми податкового зобовязання, не було враховано, суд приходить до висновку, що нарахування суми основного платежу з податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням Охтирської МДПІ від 21.09.2010 року №000030/2332/0 у розмірі суми основного платежу 12218 грн. (18395,00грн.(визначено податковим повідомленням-рішенням) - 6177,00грн. (сума зобовязання яка повинна була бути визначена з врахуванням занижених показників валових витрат за 4 квартал 2008р.) = 12218) було протиправним.

Що стосується нарахованих позивачу штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд, зазначає, що згідно п.17.1, п.17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 12218грн., застосування санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 21.09.2010р. за №000030/2332/0 на суму 6109,00грн. (12218грн.*50%) також є безпідставним.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.09.2010року №000030/2332/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 18327 грн., у тому числі за основним платежем 12218грн. (18395грн. 6177грн. = 12218) та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6109грн. (12218*50%, або 9198грн.(визначена податковим органом) 3089грн. (яка повинна була бути нарахована (6177грн.*50%) = 6109) суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2010р. за №0000641710/0, в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 536грн.91коп., в тому числі 178грн.97коп. - основного платежу та 357грн.94коп.-штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4) згідно поданої заяви (т.2, а.с.129) та ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3), прийнятого на роботу на підприємство позивача ще згідно наказу від 01.03.1973р. (т.2, а.с.102) до прийняття Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до пп.6.3.1, абз. 1,2,5 пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 вказаного закону виплачувалась соціальна пільга.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.47-49), сума основного платежу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням в загальному розмірі 300грн. 73коп. була нарахована відповідачем у звязку з встановленням в ході перевірки допущення позивачем порушення вимог пп.6.3.2 ч.3 п.6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме безпідставно застосована соціальна пільга в місяць звільнення працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у звязку з цим згідно приписів п.7.1 ст. 7 вказаного закону донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 300грн. 73коп. (т.1, а.с.49).

Згідно абз.3 пп.6.3.2 п.6.3, пп.6.5.1 п.6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. за №2035, чинного на час виникнення спірних правовідносин, пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Відповідачем під час перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 був звільнений в жовтні 2008р. (т.1, а.с.49), а тому підприємство позивача в місяць звільнення жовтень 2008р. безпідставно застосувало соціальну пільгу, визначивши податок з доходів фізичних осіб на дохід ОСОБА_3 в розмірі 24,98грн.

Дійсно на ВАТ «Охтирське ПАП 15910» у жовтні 2008р. був прийнятий наказ від 07.10.2008р. за №34 о/с «Про звільнення», в якому наказано на підставі заяви ОСОБА_3 звільнити його з 07.10.2008р. (т.1, а.с.11). Разом з тим, судом встановлено, що в жовтні 2008р. вказаний працівник не був звільнений, а продовжив працювати, що вбачається з табелів обліку робочого часу та відомостей про нарахування заробітної плати ОСОБА_3 за жовтень 2008р., листопад 2008р. (т.2, а.с.12,13,127,128), що підтверджують той факт, що в жовтні 2008 року працівник ОСОБА_3 не звільнявся з підприємства позивача, а наказ про звільнення за жовтень 2008р. був винесений помилково. Фактично ОСОБА_3 звільнився 26.08.2009 року, що підтверджується наказом про звільнення №17 о/с від 26.08.2009р. (т.2, а.с.103).

А тому, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно була застосована соціальна пільга у жовтні 2008р. оскільки ОСОБА_3 продовжував працювати на підприємстві позивача, а донарахування податку з доходів фізичних осіб Охтирською МДПІ у розмірі 37,97грн. (62,95грн. (нараховане відповідачем на суму місячного оподаткованого доходу за виключенням суми збору до Пенсійного фонду України 17,49грн.) 24,98грн. (нараховане позивачем), є незаконним (т.1, а.с.49).

Крім того, відповідач в ході перевірки встановив, що позивачем безпідставно була застосована соціальна пільга у місяць звільнення ОСОБА_4 квітень 2009р. (т.1, а.с.49).

Однак, як вбачається з відомості про нараховану заробітну плату за квітень 2009р. та розрахунково-платіжної відомості за квітень 2009р. (т.3, а.с.104,105) підприємством позивача при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб на дохід ОСОБА_4 не застосовувалась соціальна пільга у квітні 2009р., однак, при його звільненні згідно наказу від 30.04.2009р. за №7о/с була виплачена матеріальна допомога в розмірі 1751грн. 72коп., що не було враховано Охтирською МДПІ, а також 752грн. 92коп. за не використану відпустку.

Згідно зі статтею 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Для цілей Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (згідно з п. 1.1) під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, що виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно з підпункту 9.7.3 пункту 9.7 статті 9 вказаного закону, до оподатковуваного доходу не включаються суми нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує розмір, визначений пп. 6.5.1 ст.6 вказаного Закону, встановленого на 1 січня такого року, за умови, що на такого платника податків поширюється право на одержання податкової соціальної пільги.

В 2009 році сукупна сума матеріальної допомоги, що не оподатковується податком з доходів фізичних осіб, становила згідно ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009р» та п.6.5.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у розмірі 940,00грн. (669*1,4=936,6 та округлена до 940), та з урахуванням вимог підпункту 9.7.3 пункту 9.7 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не включалась до загального оподаткованого доходу, якщо:

1)підприємство, що виплачує матеріальну допомогу, є резидентом;

2) фізична особа має право на податкову соціальну пільгу, тобто заробітна плата одержувача допомоги не перевищує 940,00 грн. (без урахування суми самої матеріальної допомоги).

Таким чином, приймаючи до уваги вказані норми, позивач повинен був визначити податок з доходів фізичних осіб з доходів ОСОБА_4 в квітні 2009р. в розмірі 322грн. 15коп. (3137,58грн. (сума загального місячного оподаткованого доходу (т.1, а.с.49, т.3, а.с.104) - 49,90грн. (збір до Пенсійного фонду та внесків до соц. страхування) 940грн. (частина матеріальної допомоги, що не включається до оподаткованого доходу) = 2147,68грн.* 15% = 322,15грн.), однак при обрахунку податку позивачем, всупереч зазначених норм була врахована матеріальна допомога у повному обсязі (3137грн. 58коп.-49,90грн. 1751,72грн.=1335,96грн.*15%=200,39грн.), у звязку з чим позивачем не був донарахований податок з доходів фізичних осіб на суму 121,76грн. (322,15грн. (сума яка повинна була бути нарахована 200,39грн.(сума яка нарахована позивачем (т.1, а.с.49).

Разом з тим, відповідачем під час обрахунку податку з доходів фізичних осіб, взагалі не було прийнято до уваги виплачену позивачем в цьому місяці матеріальну допомогу в розмірі 1751грн. 72коп. (т.3, а.с.104,105, т.2, а.с.104) та помилково донараховано податкове зобовязання в розмірі 141грн. (463грн.15коп. (сума податку, яку за даними перевірки повинно було бути нараховано позивачем) 200,39коп. (нараховано позивачем) 121грн.76коп. (сума, яку повинно було бути донараховано позивачем).

При цьому обґрунтовуючи свою позицію щодо правомірності нарахування податку з доходів фізичних осіб, відповідач, знову посилаючись на пп. 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого обовязок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, стверджує, що під час перевірки не надавались вказані вище докази, які вже були надані суду. Однак, вказані твердження спростовуються узагальненим переліком документів, які було використано при проведенні перевірки ВАТ «Охтирське ПАП 15910» (т.1, а.с.63-66), що підтверджує той факт, що всі документи, які надавались суду в ході розгляду справи, були наявні і під час перевірки, в тому числі особові рахунки по нарахуванню заробітної плати, накази на прийняття та звільнення працівників, головні книги, крім того з самого акта перевірки вбачається (т.1, а.с.48), що відповідачем перевірялись розрахункові відомості по нарахуванню заробітної плати та накази по підприємству. При цьому під час адміністративного оскарження позивач посилався на допущені відповідачем порушення під час перевірки (т.1, а.с.82), однак, вказані зауваження не були враховані, у звязку з чим посилання відповідача (т.1, а.с.240) на пп. 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також є безпідставним.

Враховуючи, що в судовому засіданні спростовано доводи відповідача про застосування підприємством позивача у місяць звільнення ОСОБА_3 соціальної пільги, та встановлено безпідставне не врахування під час перевірки факту виплати ОСОБА_4 матеріальної допомоги, суд приходить до висновку, що нарахування суми основного платежу з податку з доходів фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням Охтирської МДПІ від 21.09.2010 року №0000641710/0 у розмірі суми основного платежу 178грн. 97коп. (37грн. 97коп. (безпідставно нарахована сума податку на дохід ОСОБА_3) + 141грн. (безпідставно нарахована сума податку на дохід ОСОБА_4), або 300,73грн. (визначено податковим повідомленням-рішенням) 121,76грн. (сума податку не донарахована позивачем на дохід ОСОБА_4) було протиправним.

Що стосується нарахованих позивачу штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає, що згідно п.17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Враховуючи, що в судовому засіданні був спростований факт не донарахування позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 178грн. 97коп., застосування санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 21.09.2010р. за №0000641710/0 на суму 357,94грн. (178,97*2) також є безпідставним.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.09.2010р. за №0000641710/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 536,91грн., у тому числі за основним платежем 178,97грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 357,94грн. суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010р. за №0000652332/1, яким визначено податкове зобовязання зі сплати єдиного податку в сумі 4794грн. в частині, що не скасоване рішенням Охтирської МДПІ від 06.12.2010р. №14331/10/25-005-39/19ск (т.1, а.с.109-116) та Державної податкової адміністрації в Сумській області від 21.02.2011р. №2984/10/25-005-197/279ск (т.1, а.с.117-121), залишок якого складає 2018грн. (4794грн. (визначена податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2010р. за №0000652332/1) -2776грн. (сума скасована рішенням Державної податкової адміністрації в Сумській області від 21.02.2011р. №2984/10/25-005-197/279ск), суд виходить з наступного.

Як вбачається матеріалів справи (т.1, а.с.18,19), підприємство позивача в 2010р. було платником єдиного податку, та 28.04.1010р. на загальних зборах акціонерів було прийнято рішення про ліквідацію підприємства позивача.

В липні 2010р. до каси підприємства надійшло виручки згідно прибуткових касових ордерів (т.3, а.с.106-112) на загальну суму 27123грн. 64коп.

Відповідач, посилаючись на Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом», п. 3 ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (т.1, а.с.237-238), зазначає, що звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію, а тому відповідно вважав що настав термін подачі звітності по єдиному податку за результатами господарської діяльності липня 2010 року в частині операцій з продажу за готівкові кошти через касу підприємства основних фондів, послуг з оренди нежитлових приміщень та з відшкодування витрат по орендній платі за землю на загальну суму 27123,64грн. на дату перевірки, а тому стверджував, що позивачем, в порушення вимог п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. за №727/98, занижено єдиний податок на суму 2018грн.

Разом з тим слід зазначити, що п.1 вказаного Указу встановлює лише, зокрема, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами. Тобто вказаний пункт, на який посилається відповідач (т.1, а.с.46), зокрема визначає, що розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому, як вбачається з матеріалів справи (т.2, а.с.130-131), підприємством позивача було подано розрахунок єдиного податку за 3 квартал 2010р., в якому база оподаткування по єдиному податку за вказаний квартал була визначена з урахуванням виручки, отриманої в липні 2010р. від виручки від реалізації основних засобів та залишків товарно-матеріальних цінностей, а тому твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.1 казаного Указу та про заниження єдиного податку за період з 01.07.2010р. по 29.07.2010р. (т.1, а.с.47) є безпідставними. Доказів на спростування вказаного відповідачем не надано.

В той же час відповідач стверджує, що оскільки позивач не подав на час перевірки звіт за липень 2010р. відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно ч.3 ст. 13 якого звітним періодом, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію, ВАТ «Охтирське ПАП 15910» було порушено вимоги п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Разом з тим, на переконання суду, посилання відповідача на норми вказаного закону є безпідставними, оскільки як вбачається з вказаної ж статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», її приписи стосуються порядку складання та подачі саме фінансової, а не податкової звітності.

При цьому згідно з п.4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку..., а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Вказані норми регулюють особливий порядок складання і подання звітності субєктів малого підприємництва та вони не містять винятків, що стосується, зокрема, подання звітності підприємствами, які прийняли рішення про свою ліквідацію. Таким чином приймаючи до уваги приписи вказаних норм, на переконання суду, на дату перевірки не настав строк подачі звітності за 3 квартал 2010 року та відповідно - не настав строк сплати єдиного податку з виручки, отриманої в липні 2010 року.

Безпідставними, на переконання суду, є також посилання відповідача на ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (т.1, а.с.237), згідно якої з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Оскільки як вбачається з вказаної норми, дані наслідки наступають у разі прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, в той час, як ВАТ «Охтирське ПАП 15910» ліквідується за самостійним рішенням (т.1, а.с.19), та продовжує подавати розрахунки сплати єдиного податку за періоди, після проведення перевірки що настали за завершенням перевірки позивача (т.2, а.с.130-132,134).

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що донарахування за результатами перевірки єдиного податку у розмірі 2018 грн. із суми виручки, що надійшла в касу підприємства в липні 2010 року, є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 06.12.2010року №0000652332/1 в частині, що не скасоване рішенням Охтирської МДПІ від 06.12.2010р. №14331/10/25-005-39/19ск (т.1, а.с.109-116) та Державної податкової адміністрації в Сумській області від 21.02.2011р. №2984/10/25-005-197/279ск (т.1, а.с.117-121), суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим суд не погоджується з доводами позивача в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010р. за №0000642332/1 (т.2, а.с.101), яким з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в загальному розмірі 898399грн., в частині, що не скасоване рішенням Охтирської МДПІ від 06.12.2010 р. № 14331/10/25-005-39/19 ск та рішенням Державної податкової адміністрації в Сумській області від 21.02.2011р. №2984/10/25-005-197/279ск, залишок якого склав 408454грн. основного платежу (598933грн. нараховано податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2010р. за №0000642332/1) 190479грн. скасовано рішенням Державної податкової адміністрації в Сумській області від 21.02.2011р. №2984/10/25-005-197/279ск) та 204227грн. штрафних (фінансових) санкцій (299466грн. 95239грн.), виходячи з наступного.

Сума основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 408454 грн., яка з врахуванням результатів розгляду первинної та повторних скарг позивача залишилась не скасованою, складається з сум:

-856грн. (6765-5909 (сума скасована рішенням Охтирської МДПІ від 06.12.2010 р. №14331/10/25-005-39/19 ск), яка донарахована відповідачем з операцій реалізації послуг з перевезення населення;

-406903 грн. (597382 190479 (скасована сума рішенням Державної податкової адміністрації в Сумській області від 21.02.2011р. №2984/10/25-005-197/279ск) донарахована відповідачем на вартість товарно-матеріальних цінностей та основних фондів, що знаходились на балансі позивача на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість;

-695 грн. сума донарахована відповідачем, у зв'язку з виключенням зі складу податкового кредиту податкових накладних, чеків, отриманих позивачем (та відповідно включених до складу податкового кредиту) в періодах, відмінних від дати виписки вказаних податкових накладних та чеків.

Як встановлено в судовому засіданні службовими особами Охтирської МДПІ під час перевірки задекларованих показників у деклараціях з податку на додану вартість, за періоди з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. та 2009р. (т.1, а.с.39, 112,222), в тому числі за жовтень 2008р., помилково не було враховано дані, поданого позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість за жовтень 2008р., та встановлено заниження позивачем задекларованих показників у рядку 1 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008р. «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів» на загальну суму 6637грн.

В той же час в ході адміністративного оскарження (т.1, а.с.112, зворот), Охтирською МДПІ було зясовано, що ВАТ «Охтирське ПАП 15910» 25.11.2008р. ще до початку перевірки подало уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.1, а.с.222-223). В даному уточнюючому розрахунку в рядку 5 було зазначено загальну суму помилки в розмірі 5909грн. Дану помилку в ході адміністративного оскарження було прийнято відповідачем до уваги та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.09.2010р. за №000029/2332/0 (т.1, а.с.21), на 5909грн. (т.1, а.с.116, зворот)

Однак, позивач стверджує, що відповідачем безпідставно донараховано податку на додану вартість за жовтень 2008р. в сумі 728грн. (6637-5909), оскільки підприємством самостійно виявлено помилку в декларації за жовтень 2008 року та подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, де самостійно відображено донараховану суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 6637грн. З врахуванням суми податкового кредиту - 728 грн., загальна сума помилки склала -5909грн., та позивачем сплачено суму недоплати та штрафу (т.3, а.с.229).

Разом з тим, суд відмічає, що згідно пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п.17.2 ст. 17 вказаного закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

При цьому як вбачається з поданого уточнюючого розрахунку (т.1, а.с.222-223). позивачем самостійно уточнено загальну суму помилки в розмірі 5909грн., та сплачено штраф у розмірі 5% саме від цієї суми недоплати (5909грн.), (рядок 9 295грн.), а тому, на переконання суду, відповідачем у відповідності до вказаних норм, було враховано саме 5909грн. (а не на 6637грн.) суми помилки, зазначеної позивачем самостійно в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість за жовтень 2008р. (т.1, а.с.222).

Також позивач вважає, що донарахування податку на додану вартість в загальному розмірі 856грн. (в тому числі вказаної вище суми за жовтень 2008р. у розмірі 728грн., та 128грн. (за січень 2009року - в сумі 51 грн., лютий 2009 року в сумі 38грн., травень 2009року у сумі 39грн.) було здійснено відповідачем неправомірно, оскільки, здійснено без чіткого зазначення первинних документів, які б підтверджували факт заниження податку на додану вартість при реалізації послуг по перевезенню населення.

Однак, суд не може погодитись з даними доводами позивача, виходячи з наступного.

Згідно пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документу , що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено обовязкове ведення платниками податку окремого обліку операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Згідно п.7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005р. №244, чинного на час виникнення спірних правовідносин, реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Дійсно відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. за №327, чинного на час виникнення спірних правовідносин, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому, в судовому засіданні не було встановлено допущення відповідачем порушень вказаних норм. З акта перевірки (т.1, а.с.39) вбачається, що перевіряючі під час перевірки задекларованих показників у деклараціях з податку на додану вартість за періоди з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. та 2009р., в тому числі за жовтень 2008р. та січень, лютий, травень 2009р. (т.2, а.с.111-121), здійснювали перевірку та брали до уваги показники таких документів, як бухгалтерські рахунки 703 «Доходи від реалізації (автопасажироперевезення)», 713 «Доходи від операційної оренди», 742 «Доходи від реалізації необоротних активів», 48 «Дотації по відшкодуванню витрат по перевезенню пільгової категорії населення по приміському перевезенню», 643 «Податкове зобовязання», 301 «Каса в національній валюті», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», головних книг, реєстрів виданих податкових накладних, журналів-ордерів по рахунку №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», податкові накладні, накладні на реалізацію, договори та угоди. Саме під час зіставлення даних вказаних документів, зокрема за періоди жовтень 2008р., січень, лютий та травень 2009р. з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних відповідачем в ході перевірки, що вбачається з акта (т.1, а.с.39) було встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 1 податкових декларацій за вказані періоди «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товару» в тому числі за жовтень 2008р. на суму 728грн. (з урахуванням результатів адміністративного оскарження), січень 2009 року в сумі 51 грн., лютий 2009р. в сумі 38грн., травень 2009 року в сумі 39грн.

Приймаючи до уваги вказане, на переконання суду, в судовому засіданні був доведений встановлений під час перевірки факт допущення позивачем порушення вимог п.7.3.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в частині заниження задекларованих показників у рядку 1 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008р. в розмірі 728грн., а також січень 2009 року в сумі 51 грн., лютий 2009р. в сумі 38грн., травень 2009 року в сумі 39грн., а тому донарахування податку на додану вартість на загальну суму 856грн. здійснене відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується оскарження позивачем донарахування податку на додану вартість в сумі 406903грн., яка залишилась не скасованою в ході адміністративного оскарження, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що позивач до 2010р. був зареєстрований платником податку на додану вартість. 22.12.2009р. було видано свідоцтво про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва-юридичною особою (т.1, а.с.18).

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.40) підставою для нарахування суми основного платежу спершу в розмірі 597382грн. стало встановлення допущення позивачем порушення вимог п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання, в частині заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2009р. на суму 597382грн., оскільки станом на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість 29.12.2009р. на балансі позивача знаходились залишки товарно-матеріальних цінностей та основних фондів в розмірі 2986910,14грн., на які ВАТ «Охтирське ПАП 15910» не було визнано умовного продажу.

Позивач не погоджується з вказаним порушенням, оскільки вважає, що закон зобов'язує платника податку на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визнати умовний продаж лише товарних залишків або основних фондів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах. При цьому, враховуючи, що товарно-матеріальні цінності та основні засоби, які знаходились на обліку підприємства на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на загальну суму 2986910,14грн., придбавались підприємством без податку на додану вартість (до дати набрання чинності Законом України «Про податок на додану вартість» або у продавців - неплатників податку на додану вартість), (про що надав інвентаризаційні описи) позивач вважає, що на вказані товарно-матеріальні цінності та основні засоби, не нараховувався податковий кредит під час їх придбання, тому відсутні підстави для застосування п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

З вказаного вбачається, що позивачем не заперечувався той факт, що станом на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на балансі підприємства позивача знаходились залишки товарно-матеріальних цінностей та основних засобів в розмірі 2986910,14грн., на які не було визнано умовного продажу.

При цьому, погоджуючись з доводами позивача в тій частині, що норми п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» зобовязують платника податку на додану вартість визнати умовний продаж лише товарних залишків або основних фондів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточних податкових періодах, суд відмічає, що позивачем під час адміністративного оскарження надавались інвентаризаційні описи основних засобів станом на 1 грудня 1996р. та станом на 31 грудня 2009р. (т.1, а.с.119, 170-221, т.2, а.с.14-79) за результатами розгляду яких Охтирською МДПІ було встановлено, що дійсно загальна вартість основних засобів станом на 31.12.2009р., які знаходились на бухгалтерських рахунках підприємства ще станом на 01.12.1996р. становила 952326грн. 86коп. (т.1, а.с.119).

Враховуючи, що податковим органом вже були перевірені вказані інвентаризаційні описи та зменшено загальну суму спершу донарахованого податкового зобовязання на суму 190479грн. (952326грн. *20%), суд приходить до висновку, що доводи позивача про фактично їх не врахування, не приймаються судом до уваги.

Також суд відмічає, що підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до підпункту 8.7.1. пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, З, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Приймаючи до уваги, що в ході перевірки та під час адміністративного оскарження (т.1, а.с.39-40,109-127), Охтирською МДПІ на підставі даних бухгалтерських рахунків, головних книг, накладних, було встановлено, що позивачем вживались заходи щодо поліпшення вказаних вище основних фондів, в тому числі придбавались товарно-матеріальні цінності для цього поліпшення, у звязку з чим здійснювалось нарахування податкового кредиту на таке поліпшення, на переконання суду, в судовому засіданні був доведений, встановлений під час перевірки факт допущення позивачем порушення вимог п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», в частині не визнання умовного продажу залишків товарно-матеріальних цінностей та основних засобів на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на суму 406903грн., а тому донарахування податку на додану вартість на вказану суму здійснене відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо донарахування податку на додану вартість в сумі 695грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.40-44), підставою для нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 695грн. стало допущення позивачем порушення вимог п.7.2.6, п.7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому сам позивач відмічає (т.3, а.с.230), що право платника податку на податковий кредит визначається саме за датою отримання (а не датою виписки) податкової накладної.

Проведеною перевіркою встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту лютого, травня, червня та серпня 2009р. включено суму податку на додану вартість 695грн. по наступних контрагентах (т.1, а.с.42-43):

1): постачальник ПП ОСОБА_6 податкова накладна №00241 від 28.11.2008р. на ПДВ 76,94грн. (т.2, а.с.6); яка була включена позивачем до складу податкового кредиту в лютому 2009р.(т.2, а.с.5).

2) постачальник РВЕ «Енергозбут» податкова накладна №6711/16 від 24.04.2009р. (т.2, а.с.8) на суму ПДВ 18,41грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту в травні 2009р. (т.2, а.с.4).

3) постачальник ВАТ «Сумиоблавтотранс» податкова накладна №1517 від 31.05.2009р. (т.2, а.с.7) на ПДВ 137грн. 06коп., яка включена до складу податкового кредиту червня 2009р. (т.2, а.с.3).

4) постачальник ТОВ «Маршал» чеки №2146 від 14.07.2009р., №17046 від 14.07.2009р., №2136 від 13.07.2009р., №2264 від 20.07.2009 р. на загальну суму ПДВ 134грн. 08коп. (т.2, а.с.10);

постачальник ТОВ «Лорант» чеки №52 від 20.07.2009р., №101 від 23.07.2009р. на загальну суму ПДВ 37,00грн. (т.2, а.с.10);

постачальник РВЕ «Енергозбут» податкова накладна №11388/16 від 21.07.2009р. та за №11598/16 від 23.07.2009р. на суму ПДВ 21,88грн. та 270,07грн. відповідно (т.2, а.с.8,9), включених до складу податкового кредиту серпня 2009р.(т.2, а.с.2).

Відповідно до п.п.7.2.8. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Як вже зазначалось вище відповідно до п.7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних. затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005р. №244, чинного на час виникнення спірних правовідносин, реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

При цьому, суд відмічає, що відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких формування податкового кредиту залежить від наступних факторів:

- документальне підтвердження нарахування (сплати) податку;

- напрямок використання придбаних товарів (послуг).

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Відповідно до пп.7.2.6, п.7.2. ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З огляду на вказане, право платника податку на податковий кредит визначається саме за датою отримання податкової накладної.

При цьому відповідно до п.2 Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97p. №799, звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою «Звіт» та з рекомендованим повідомленням про вручення. Враховуючи, що податкова накладна згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, вона відноситься до категорії первинних, а тому, на переконання суду, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

При цьому в матеріалах справи, відсутні будь-які докази отримання вказаних чеків та податкових накладних на загальну суму 695грн. (т.2, а.с.2-10) саме у періоді їх включення у складі податкового кредиту, позивачем не надано суду, ні поштових конвертів про отримання даних накладних та чеків поштою, ні виписок з журналу вхідної кореспонденції, на вказаних чеках та накладних відсутні вхідні номер або дата, які б, на переконання суду, могли підтвердити дату отримання їх в періоді включення до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

А тому, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні був доведений, встановлений під час перевірки факт допущення позивачем порушення вимог пп.7.2.6 п.7.2 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому донарахування податку на додану вартість в розмірі 695грн. було здійснене відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується нарахованих позивачу штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд, зазначає, що згідно п.17.1, п.17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Враховуючи, що в судовому засіданні не було спростовано встановлений під час перевірки факт заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість в загальному розмірі 408454грн., застосування санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2010р. за №0000642332/1 на суму 204227грн. (408454*50%) в частині, що не скасовано рішенням Охтирської МДПІ від 06.12.2010р. №14331/10/25-005-39/19ск та ДПА в Сумській області від 21.02.2011р. №2984/10/25-005-197/279ск також здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 06.12.2010р. за №0000642332/1 (т.2, а.с.101), яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в частині, що не скасоване рішенням Охтирської МДПІ від 06.12.2010р. №14331/10/25-005-39/19ск та ДПА в Сумській області від 21.02.2011р. №2984/10/25-005-197/279ск, а саме в загальному розмірі 612681грн. відповідає вимогам чинного законодавства, є обґрунтованим та таким, що прийняте у відповідності до вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому суд не вбачає підстав для його скасування в цій частині.

Що стосується податкових повідомлень-рішень, зокрема, від 06.12.2010р. за №0000302332/1 (т.1, а.с.22), та від 06.12.2010р. за №0000641710/1 (т.1, а.с.26), суд вважає необхідним відмітити, що підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення-рішення за результатами розгляду скарг платника податків в межах адміністративної процедури оскарження були встановлені ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка не передбачала прийняття такого повідомлення в разі незадоволення (часткового) скарги платника податків та без здійснення додаткового нарахування податкового зобовязання та/або застосування штрафних санкцій. За таких підстав, приймаючи до уваги, що вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 06.12.2010р. за №0000302332/1, та від 06.12.2010р. за №0000641710/1 не було за результатами оскарження додатково нараховано суми податкового зобовязання чи санкцій, суд приходить до висновку, що у відповідача не було законних підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 06.12.2010р.. за №0000302332/1, та від 06.12.2010р. за №0000641710/1. Таким чином, враховуючи, що зазначені податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами оскарження податкових повідомлень-рішень від 21.09.2010року за №0000302332/0 та за №0000641710/0, вказані податкові повідомлення-рішення прийняті Охтирською МДПІ фактично для доведення нових граничних строків сплати податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств та податку з доходів фізичних осіб, без законних на те підстав, податкові повідомлення-рішення від 06.12.2010р.. за №0000302332/1, та від 06.12.2010р. за №0000641710/1 суперечать вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується податкових повідомлень-рішень від 21.09.2010р. за №000029/2332/0 (т.1, а.с.21) та за №000031/2332/0 (т.1, а.с.23), суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог в частині скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, відмовити, виходячи з того, що згідно п. «б» пп.6.4.1, 6.4.3 п.6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

У випадках, визначених підпунктом «б» підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

При цьому суд вважає доцільним відмітити, що відповідно приписам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. В статті 3 даного кодексу вказано, що позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Таким чином, судовому захисту підлягає лише порушене право позивача.

Приймаючи до уваги, що за результатами оскарження даних податкових повідомлень-рішень Охтирською МДПІ були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 06.12.2010р. за №0000642332/1 (т.2, а.с.101) та №0000652332/1 (т.1, а.с.24), податкові повідомлення-рішення від 21.09.2010р. за №000029/2332/0 та за №000031/2332/0 є відкликаними 06.12.2010р. та станом на момент розгляду справи вже втратили свою чинність, суд не вбачає підстав для задоволення позовних в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2010р. за №000029/2332/0 та за №000031/2332/0.

На підставі ст.ст.91,94 КАС України та згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006р. за №590, за рахунок Державного бюджету України на користь ВАТ «Охтирське ПАП 15910» належить стягнути понесені витрати, повязані з оплатою судово-економічної експертизи в розмірі 3984грн.80коп. (т.3, а.с.236,237).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Охтирське підприємство автопасажирських перевезень 15910" до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області:

- від 21.09.2010р. за №00030/2332/0 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 18327,00грн., в тому числі, основного платежу - 12218грн та штрафних (фінансових) санкцій - 6109грн.;

- від 21.09.2010р. за №0000641710/0, в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 536грн.. 91коп., в тому числі 178грн. 97коп. - основного платежу та 357грн. 94коп. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 06.12.2010р. за №0000652332/1, яким визначено податкове зобовязання зі сплати єдиного податку в частині, що не скасоване рішенням Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 06.12.2010р. №14331/10/25-005-39/19ск та Державної податкової адміністрації в Сумській області від 21.02.2011р. №2984/10/25-005-197/279ск.

- від 06.12.2010р.. за №0000302332/1, та від 06.12.2010р. за №0000641710/1.

Стягнути з Державного бюджету на користь відкритого акціонерного товариства "Охтирське підприємство автопасажирських перевезень 15910" в рахунок повернення сплачені витрати на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 3984грн.80коп. (три тисячі девятсот вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний тескт постанови складено 07.02.2012 року.