Постанова № 21789133, 10.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2012 року Справа № 2а-11372/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді:Петросян К.Є.,

при секретарі:Ковіній І.В.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1 (дов. від 05.12.2011),

представника відповідача: ОСОБА_2 (дов. №13946-10 від 22.12.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства «Риф» до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області про визнання незаконними та протиправними дії,-

В С Т А Н О В И В:

06.12.2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Малого приватного підприємства «Риф» (далі МПП «Риф») до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області (ДПІ в м.Лисичанську) про визнання незаконними та протиправними дії, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.

На підставі направлення №481 від 21.09.2011 та наказу ДПІ в м.Лисичанську №658 від 21.09.2011, виданого ДПІ в м.Лисичанську, у період з 21.09.2011 по 27.09.2011 було проведено позапланову виїзну перевірку МПП «Риф» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.08.2011 по встановленим правовідносинам з ПП «Листрансбуд» (код ЄДРПОУ 35988242), на підставі якої був складений акт №87/23-30824795 від 04.10.2011, яким встановлено порушення, зокрема:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 2111935 грн.;

- п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 1754733 грн.

Податкове повідомлення-рішення за результатами документальної перевірки відповідачем не приймалось.

Підставою для вищенаведених порушень, на думку ДПІ в м.Лисичанську, є нікчемність договору №18/11-08 від 18.11.2008 та договору №05/05-10 від 05.05.2010 між МПП «Риф» та ПП «Листрансбуд», які нібито мають протиправний характер, суперечать інтересам держави та суспільства, що порушує публічний порядок.

Позивач не згодний з висновками акту перевірки та вважає протиправними дії відповідача щодо визнання угод, укладених з ПП «Листрансбуд» такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, з огляду на те, що відповідачем не були враховані первинні документи, надані позивачем під час перевірки, та інші докази, які свідчили про дійсність угод з ПП «Листрансбуд», та які відповідачем не були враховані, хоча їх наявність та відповідність нормам діючого законодавства не спростовується.

Позивач зазначає, що товарно-матеріальні цінності були придбані у ПП «Листрансбуд» з метою їх використання у своїй господарській діяльності і зазначені витрати підтверджені відповідними документами, а отримані від ПП «Листрансбуд» податкові накладні мали усі необхідні реквізити, тому у МПП «Риф» відповідно до норм діючого законодавства, виникло право на віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей та суми податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбання товару, до складу валових витрат та податкового кредиту.

Позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту зазначені суми та відобразив їх у податкових деклараціях з відповідних податків, які у встановлений термін були надані відповідачу.

У подальшому, товарно-матеріальні цінності, придбані у ПП «Листрансбуд» використовувались у власній господарській діяльності МПП «Риф», зокрема, гумова суміш придбавалась МПП «Риф» для виготовлення продукції, яка надалі постачалась на користь третіх осіб, а обладнання та технічна оснастка, що були придбані у ПП «Листрансбуд», були належним чином введені в експлуатацію та розміщені на території виробничого цеху, розташованого на території ПАТ «Лисичанський завод ГТВ».

Належних та допустимих доказів щодо наявності умислу (наміру) на скоєння нікчемної угоди на момент її укладання та мети укладання, яка завідомо суперечна інтересам держави і суспільства та настання відповідних наслідків, відповідач в акті не навів. Тому, позивач наполягає, що зміст договорів, укладених з ПП «Листрансбуд» та з іншими контрагентами не суперечить актам цивільного законодавства та у сторін договорів не було наміру на вчинення дій, які суперечать інтересам держави та суспільства.

На підставі вищевикладеного просить суд визнати незаконними та протиправними дії ДПІ в м.Лисичанську щодо визнання правочинів, укладених між МПП «Риф» та ПП «Листрансбуд» такими, що суперечать інтересам держави та суспільства. Визнати незаконними та протиправними дії ДПІ в м.Лисичанську, згідно яких визначено заниження ПП «Риф» податку на прибуток на суму 2111935 грн. у період з ІV кварталу 2008 року по ІІ квартал 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Листансбуд»; заниження ПП «Риф» податку на додану вартість в сумі 1754733 грн. у період з листопаду 2008 року по жовтень 2010 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи наступним.

Згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, ст.85 Податкового кодексу України видано наказ ДПІ в м.Лисичанську від 21.09.2011 №658 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки МПП «Риф» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.08.2011 по взаємовідносинам з ПП «Листрансбуд».

За результатами перевірки складено акт від 04.10.2011 №87/23-30824795 про результати документальної виїзної позапланової перевірки МПП «Риф» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Листрансбуд» з 01.01.2008 по31.08.2011.

Наказ ДПІ в м.Лисичанську від 21.09.2011 №658 видано на підставі постанови старшого слідчого, слідчого відділу податкової міліції ДПА в Луганській області про призначення позапланової виїзної документальної перевірки.

До початку проведення перевірки головному бухгалтеру МПП «Риф» вручено під розписку копію наказу від 21.09.2011 №658, що зазначено у направленні №481 від 21.09.2011.

Вважає, що, оскільки акт документальної виїзної позапланової перевірки №87/23-30824795 від 04.10.2011 по МПП «Риф» переданий до слідчого відділу податкової міліції ДПА в Луганській області, його статус та порядок оскарження визначаються кримінально-процесуальним законом.

Документальна позапланова виїзна перевірка МПП «РИФ», на думку відповідача, проведена ДПІ в м.Лисичанську з дотриманням вимог ст.ст. 75, 78, 83, 85, 86 Податкового кодексу України. Тому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом встановлено, що МПП «Риф» зареєстровано в якості субєкта господарювання юридичної особи 06.04.2000 та перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Лисичанську Луганської області, є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності МПП «Риф» згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 06.10.2011 серед іншого, є виробництво гумових виробів (а.с.35).

На підставі направлення №481 від 21.09.2011 та наказу ДПІ в м.Лисичанську від 21.09.2011 №658, з 24.09.2011 по 27.09.2011 ДПІ в м.Лисичанську Луганської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Малого приватного підприємства «Риф» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.08.2008 по взаємовідносинам з ПП «Лістрансбуд», за результатами якої складено акт від 04.10.2011 №97/23-30824795 (т.1 а.с.8-27).

Згідно висновків акту від 04.10.2011 №97/23-30824795 перевіркою встановлено порушення МПП «Риф»:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток МПП «Риф» по взаємовідносинам з ПП «Листрансбуд» на суму 2111 935 грн.;

- п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1754 733 грн.

Податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки податковим органом не виносилося.

Як вбачається з акту перевірки від 04.10.2011 №97/23-30824795, ДПІ встановлено, що взаємовідносини МПП «Риф» з ПП «Листрансбуд» є недійсними, договори №18/11-08 від 18.11.2008 та №0505-10 від 05.05.2010 між МПП «Риф» та ПП «Листрансбуд» відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 ЦК України є нікчемними і, в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Крім того, зазначено, що ПП «Листрансбуд» порушило свої податкові зобовязання, приписи господарського та цивільного законодавства, моральні засади, угоди, укладені з МПП «Риф», які мають протиправний характер, та заперечують інтересам держави і суспільства, що порушує публічний порядок та згідно з ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемними.

Суд вважає висновки ДПІ в м.Лисичанську щодо визнання правочинів, укладених між МПП «Риф» та ПП «Листрансбуд» нікчемними та такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, незаконними, з огляду на нижчевикладене.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома субєктами: учасниками договору і судом.

Висновок ДПІ в м. Лисичанську Луганської області щодо нікчемності укладених МПП «Риф» з ПП «Листрансбуд» угод, ґрунтується на тому, що начебто вони мають протиправний характер та суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок.

Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З розяснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ПП «Листрансбуд» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни. Безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган, в порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання таких видів договорів та їх невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочинів (відсутність господарських операцій, безтоварність) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обовязкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання таких правочинів недійсними (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про їх недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такі правочини нікчемними, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до порушення прав позивача.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків.

Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обовязковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, відсутні.

Реальність господарських операцій МПП «Риф» із ПП «Листрансбуд» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи договорами, додатковими угодами, рахунками фактурами, податковими накладними, видатковими накладними, сертифікатами якості, платіжними документами, оригінали яких були досліджені у судовому засіданні (т.2, 3, 4).

Вказані документи досліджувалися перевіряючими під час проведення перевірки, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Зазначені документи є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що товарно-матеріальні цінності, придбані у ПП «Листрансбуд» використовувались у власній господарській діяльності МПП «Риф». Так, зокрема, гумова суміш придбавалась МПП «Риф» для виготовлення продукції, яка надалі постачалась на користь третіх осіб, в тому числі це ВАТ «Гідросила», ТОВ «Вінницький агрегатний завод» (т.1 а.с.159-220).

Обладнання та технічна оснастка, які були придбані у ПП «Листрансбуд», введені в експлуатацію та розміщені на території виробничого цеху, розташованого на території ПАТ «Лисичанський завод ГТВ» (т.1 а.с.208-222). Факт введення в експлуатацію основних засобів також підтверджено відповідачем в акті перевірки від 04.10.2011.

Посилання відповідача під час судового розгляду не відсутність товаро-транспортних накладних не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій.

Судом встановлено, що позивачем оплачено товар з врахування його доставки (вказана обставина відповідачем не оспорюється), а тому складання товарно-транспортних накладних (які не були виписані та надані поставщиком) в зазначеному випадку не залежить від волі покупця товару. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що саме товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснювало їх відпуск, та для оприбуткування товарів підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, висновок про наявність встановленого порушення, як то відсутність товаро-транспортних накладних, в акті перевірки відсутній.

Суд враховує доводи позивача, що податковим органом під час перевірки не було здійснено будь-яких дій щодо встановлення факту можливості /неможливості реального здійснення операцій.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд не приймає до уваги наданий представником відповідача висновок почеркознавчої експертизи №498/2 від 26.12.2011 у кримінальній справі, оскільки він є предметом розгляду саме в кримінальній справі, по якій судом вирок на час розгляду справи не постановлено.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обовязок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх дій, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 10 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на пять днів, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Малого приватного підприємства «Риф» до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області про визнання незаконними та протиправними дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області щодо визнання правочинів, укладених між Малим приватним підприємством «Риф» та Приватним підприємством «Листрансбуд» такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області щодо визнання порушень Малим приватним підприємством «Риф» п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 2111 935 грн. у період з ІV кварталу 2008 року по ІІ квартал 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Листансбуд»; п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1754 733 грн. за період з листопаду 2008 року по жовтень 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Малого приватного підприємства «Риф» судові витрати із сплати судового збору в сумі 28,23 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 лютого 2012 року.

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Малого приватного підприємства «Риф»до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області про визнання незаконними та протиправними дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області щодо визнання правочинів, укладених між Малим приватним підприємством «Риф» та Приватним підприємством «Листрансбуд» такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області щодо визнання порушень Малим приватним підприємством «Риф» п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 2111 935 грн. у період з ІV кварталу 2008 року по ІІ квартал 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Листансбуд»; п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про пода

Адміністративний позов Малого приватного підприємства «Риф» до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області про визнання незаконними та протиправними дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області щодо визнання правочинів, укладених між Малим приватним підприємством «Риф» та Приватним підприємством «Листрансбуд» такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області щодо визнання порушень Малим приватним підприємством «Риф» п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 2111 935 грн. у період з ІV кварталу 2008 року по ІІ квартал 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Листансбуд»; п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1754 733 грн. за період з листопаду 2008 року по жовтень 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Малого приватного підприємства «Риф» судові витрати із сплати судового збору в сумі 28,23 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 лютого 2012 року.

СуддяК.Є. Петросян