Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2012 року 2а-5523/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю
представника позивача: Кравцова І.В.,
представника відповідача: Заріцького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданніадміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна»
доДержавної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області
провизнанняпротиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Київ Атлантик Україна»(надалі позивач або ПрАТ «Київ Атлантик Україна») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (надалі відповідач або ДПІ у Миронівському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 22.06.2011 № 0000262301, на підставі якого податковий орган збільшив позивачеві податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 19036,59 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в Акті перевірки про порушення вимог пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” є необґрунтованими, оскільки підприємством відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит. Операції з поставки товарів між ним і Приватним підприємством «Альтекс - Юг»мали реальний характер і це підтверджуються документально: рахунками на оплату товарів; банківськими виписками про оплату товару, видатковими накладними на товар; товарно-транспортними накладними; журналом реєстрації зважування надходження вантажів на автомобільних вагах; податковими накладними, картками зберігання товару, тощо.
Крім цього, як зазначає позивач, у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для складання Акта перевірки, на підставі якого і було прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення, з огляду на відсутність відповідного наказу про її проведення.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.
У судовому засіданні 16.02.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що угоди, укладені позивачем з Приватним підприємством «Альтекс - Юг»є нікчемними, оскільки контрагент позивача здійснював поставку товару без мети реального настання правових наслідків, а саме з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.2012 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Київ Атлантик Україна»як юридична особа зареєстрована Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 21.02.2003 за № 176 (зміна місцезнаходження підприємства). Як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області з 02.07.2003 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 22.11.2003 № 100255221 про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Основними видами діяльності позивача за КВЕД є виробництво неочищеної олії та жирів, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.
Як вбачається із змісту Акта перевірки від 03.06.2011 № 256/23-011/22929481 у період з 30.05.2011 по 03.06.2011 на підставі наказу від 30.05.2011 №286 посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПрАТ «Київ Атлантик Україна»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Альтекс - Юг»за листопад 2010 року.
За результатами перевірки складений Акт від 03.06.2011 № 256/23-011/22929481 (далі Акт перевірки), в якому зафіксовані порушення позивачем вимог пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, у зв`язку з виконанням правочинів з придбання сільськогосподарської продукції, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.
У звязку з цим, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 15229,28 грн.
На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»від 22.06.2011 № 0000262301, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість»у сумі 19036,59 грн., з яких: 15229,28 грн. - за основним платежем; 3807,31 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із даним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для нарахування позивачеві суми податку на додану вартість є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача ПП «Альтекс- Юг з третіми особами.
За даними Акта перевірки, перевіряючими встановлено, що на виконання умов договорів, укладених між ПрАТ «Київ Атлантик Україна»та ПП «Альтекс- Юг», останнім поставлено кукурудзу на кормові потреби у кількості 55,166 тон на загальну суму 79990,70 грн. та сою у кількості 3,795 тон на загальну суму 11385,00, про що виписано (оформлено) накладні № СВ -003886 від 05.11.2010 та № СВ-004028 від 15.11.2011 та податкові накладні від 05.11.2010 № 425 та від 15.11.2010 № 502. Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за період, що підлягав перевірці; податкові накладні відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року. Транспортування придбаного товару здійснювалось ПП «Альтекс- Юг»та за його рахунок. Оприбуткування товару та подальше зберігання здійснювалось в складських приміщеннях позивача. Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками від 11.11.2010, 15.11.2010, 16.11.2010. 15.12.2010 та 27.12.2010 (а.с. 136).
Крім цього, при перевірці правильності визначення між позивачем та ПП «Альтекс- Юг»податкових зобовязань шляхом їх співставлення в розрізі контрагентів перевіряючими відхилень не встановлено (а.с. 137).
Проте, як встановлено у ході розгляду справи, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується лише на висновках Акта перевірки діяльності ПП «Альтекс - Юг», проведеної ДПІ у м. Херсон, у ході якої встановлено безпідставне формування ПП «Альтекс - Юг»податкових зобовязань та податкового кредиту по ланцюгу постачання від підприємств з ознаками «фіктивності»та підтверджується службовою запискою ВПМ ДПІ у Обухівському районі № 158/7/26-01 від 13.04.2011.
Відповідач зазначає, що ПП «Альтекс- Юг»має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак, діяльність вказаного суб`єкта господарювання та його контрагентів, у тому числі й позивача, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.
Так, згідно з інформацією, отриманою ДПІ у Миронівському районі від ДПІ у м. Херсоні, на податковому обліку якої перебуває ПП «Альтекс- Юг», у ході проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Альтекс- Юг»перевіряючими встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період липень грудень 2010 року та недійсність податкового кредиту, сформованого за рахунок контрагентів постачальників (а.с. 92).
Відповідно до даних Акта документальної невиїзної перевірки ПП «Альтекс- Юг»з питань встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період липень грудень 2010 року від 04.03.2011 № 607/23-2/37048928, який був наданий відповідачеві ДПІ у м. Херсоні, посадовими особами ДПІ у м. Херсоні встановлено факт внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність ПП «Альтекс- Юг» за місцезнаходженням.
У звязку з тим, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців наявний запис про відсутність ПП «Альтекс - Юг»за вказаним ним місцезнаходженням, що унеможливило надання посадовими особами ПП «Альтекс- Юг»жодних первинних документів, які свідчать про відвантаження, транспортування та отримання вказаним суб`єктом господарювання товарів (послуг) від інших юридичних осіб, посадові особи ДПІ у м. Херсоні дійшли висновку про відсутність у ПП «Альтекс - Юг»трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності, зокрема, оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин.
Зважаючи на вказані вище відомості, відповідачем зроблено висновок про те, що ПП «Альтекс- Юг»є суб`єктом господарювання, що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючими суб'єктами та вигодонабувачами, а відтак, його правочини були спрямовані виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням (наданням) податкової преференції, зокрема, з метою зменшення об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємства на користь позивача.
За наведених обставин, на думку податкового органу, правочин, укладений ПП «Альтекс- Юг»з позивачем, не спричинив реального настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.
На підставі вказаних відомостей посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що позивачем незаконно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 15229,28 грн. з огляду на нікчемність правочинів, укладених з ПП «Альтекс- Юг», тому податковий кредит підлягає коригуванню в сторону зменшення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.
В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.
Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту відсутності поставки товару за господарською операцією з придбання у ПП «Альтекс- Юг»сільськогосподарської продукції.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У матеріалах даної справи наявні належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних, складених у листопаді 2010 року, а також журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (надходження) за вказаний період, з яких вбачається, що ПП «Альтекс- Юг»було відпущено, а позивачем отримано зернові культури. Вказані документи підтверджують транспортування придбаного позивачем у контрагента товару.
У судовому засіданні представниками позивача надано суду належним чином засвідчені копії накладних на подальший частковий відпуск кукурудзи на кормові потреби іншим контрагентам позивача та докази зберігання такої продукції, що свідчить про використання позивачем придбаного у контрагента товару у своїй господарській діяльності.
Також, представниками позивача були надані суду належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, копії платіжних доручень, що підтверджують факт перерахування коштів за отриманий товар, первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу зернових культур.
У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та був платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Альтекс- Юг»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.
Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ПП «Альтекс- Юг»недійсними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.
У суду також відсутні належні та допустимі докази того, що спірний правочин спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею, її надрами, іншими природними ресурсами, він укладений щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Крім цього, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Проте, жодних рішень із зазначеного приводу відповідачем суду не надано.
Таким чином, відповідачем не доведено існуючих порушень інтересів саме держави і суспільства при укладенні позивачем та його контрагентом договорів у розумінні приписів статті 228 Цивільного кодексу України.
А відтак, факт поставки позивачу товару з боку ПП «Альтекс- Юг»та оплати його вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на включення до складу податкового кредиту сільськогосподарської продукції придбаної у ПП «Альтекс- Юг»посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача як на доказ нікчемності правочинів на ту обставину, що згідно листа Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем від 06.02.2012 № 45/486 у базі АІС «Автомобіль»відсутній номерний знак АІ 1847 ВО, що належав автомобілю, який згідно документації доставляв товар позивачеві з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379, номерні знаки, які були закріплені за ТЗ, вилучаються, про що робиться відповідна відмітка на заяві. За письмовою заявою власника ТЗ (додаток 12) або уповноваженої ним особи на вказаний у заяві термін номерні знаки, які були закріплені за цим ТЗ і відповідають діючим стандартам, приймаються на зберігання РЕП ДАІ, яке проводило зняття з обліку ТЗ, за умови внесення плати за їх зберігання відповідно до вимог пункту 3.5 глави 3 цієї Інструкції. Зазначені номерні знаки за зверненням їх власника перезакріплюються за іншими придбаними ними транспортними засобами або за транспортними засобами інших власників. За відсутності такої заяви або після закінчення зазначеного в заяві терміну вилучені номерні знаки оприбутковуються як такі, що були в користуванні, і при їх відповідності чинним стандартам можуть видаватися для повторного використання або знищуються в установленому порядку.
У звязку з тим, що між датою відвантаження товарів позивачеві та отриманням відповіді від Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем про відсутність у його базі номерного знаку АІ 1847 ВО сплинуло більш ніж 1,5 роки суд дійшов висновку, що даний доказ не є належним у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за вказаний проміжок часу такий номерний знак міг бути вилучений та знищений підрозділами Державтоінспекції МВС.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Альтекс- Юг», є безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.
Посилання відповідача, як на підставу для донарахування позивачеві податкового зобов`язання, на нікчемність правочинів, укладених ПП «Альтекс- Юг»з іншими суб`єктами господарювання, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.
З приводу визначення позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
На час виникнення спірних правовідносин поняття платників податку на додану вартість, обєктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалось приписами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі - Закон України “Про податок на додану вартість”).
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Наявні в матеріалах справи податкові накладні містять усі дані стосовно змісту операції з поставки, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Крім цього, представником відповідача не заперечувався факт того, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво неочищеної олії та жирів, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.
А відтак, наявні матеріали справи підтверджують фактичне здійснення відповідачем господарської операції щодо купівлі-продажу зернових культур з урахуванням його виду економічної діяльності та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.
Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.
Відтак, норми Закону України “Про податок на додану вартість” не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальника позивача по ланцюгу. Діючим законодавством, в тому числі Законом України "Про податок на додану вартість", не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.
Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8 пункту 7.2 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.
Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Відтак, відсутність обовязкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до субєкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.
Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та копії платіжних доручень. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік проданого товару, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і фіксують факт здійснення господарської операції.
Всі наявні видаткові накладні дають змогу визначити, які саме товари були продані, за якою ціною та між якими контрагентами.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Слід також зазначити, що обовязок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.
Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом.
Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Щодо правомірності проведення перевірки позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, за наявності обставин для проведення документальної перевірки, які визначені статтями 77 та 78 цього кодексу, за рішенням керівника органу державної податкової служби може бути проведена документальна невиїзна перевірка.
В силу положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Як вбачається із змісту наказу ДПІ у Миронівському районі від 30.05.2011 № 286, позапланова невиїзна документальна перевірка позивача була проведена на підставі пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ «Альтекс - Юг»код ЄДРПОУ 370489285 за період з 10.06.2008 по 01.04.2011 (лист від 15.04.2011 № 278/7/26-09) (а.с.22 ).
Водночас, зазначений пункт містить значний перелік обставин за яких проводиться така перевірка. Жодної із них даний наказ не містить.
Крім цього, Акт перевірки від 03.06.2011 № 256/23-011/22929481 (а.с. 7), на підставі якого і прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення, складений за результатами проведення позапланової перевірки позивача по взаємовідносинах не з ТОВ «Альтекс - Юг»код ЄДРПОУ 370489285, а з ПП «Альтекс - Юг»код ЄДРПОУ 37048928 за листопад 2010 року.
Тобто, наказ на проведення перевірки, який був наданий суду як підстава для її проведення, та Акт перевірки, який був складений на виконання такого наказу, містять відмінні дані щодо контрагента позивача, його коду ЄДРПОУ та періоду за який проводилась перевірка.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до закріпленого Кодексом адміністративного судочинства України принципу диспозитивності, сторона є вільною у наданні суду доказів для доведення факту дотримання нею, у даному випадку, вимог податкового законодавства України та спростування висновків відповідача.
Судом, з метою забезпечення повного та обєктивного розгляду справи на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово оголошувалась перерва. Тобто, сторонам були створені усі необхідні умови для надання доказів з метою встановлення судом фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства.
Всупереч зазначеним приписам процесуального законодавства відповідач не надав суду рішення керівника податкового органу (наказу), на підставі якого проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з таким контрагентом як ПП «Альтекс - Юг»код ЄДРПОУ 37048928, за результатами якої і було прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення.
А відтак, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з таким контрагентом, як ПП «Альтекс - Юг»код ЄДРПОУ 37048928 та, як наслідок, прийняття оскаржуваного повідомлення- рішення.
Крім цього, як вбачається із поданих відповідачем суду матеріалів, 15.04.2011 на адресу ДПІ у Миронівському районі був направлений лист Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області за № 278/7/26-09, отриманого відповідачем 04.05.2011, зі змісту якої вбачається про необхідність виконання постанови по кримінальній справі № 330302-11, порушеній по факту скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва (а.с.73) та постанова слідчого СВ ПМ Броварської ОДПІ старшого лейтенанта податкової міліції Краснощок О.П. від 12.04.2011 (а.с.74).
Відповідно до зазначеної постанови, у звязку з розглядом кримінальної справи № 330302-11 у даній справі призначено позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства службовими особами ПрАТ «Київ Антлантик Україна»по взаємовідносинах, зокрема, з ПП «Альтекс - Юг» та доручено здійснити проведення такої перевірки ДПІ у Миронівському районі.
Зважаючи на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що перевірка позивача, за результатами якої складений Акт перевірки від 03.06.2011 № 256/23-011/22929481 та на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення, була проведена з огляду на приписи підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Зазначена обставина не була спростована відповідачем та такий висновок суду підтверджується змістом Акта перевірки, змістом наказу ДПІ у Миронівському районі від 30.05.2011 № 286, в якому йдеться посилання на лист від 15.04.2011 № 278/7/26-09 реквізити якого повністю співпадають з реквізитами листа Броварської ОДПІ, який разом із постановою слідчого про проведення позапланової перевірки було надіслано відповідачеві (а.с.73-74).
В силу положень пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Однак, як на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення так і на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог суду не надано доказів набрання законної сили рішення суду по кримінальній справі № 69-126.
У звязку з чим, дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення, що складене за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, є такими, що не ґрунтуються на положеннях податкового законодавства.
Суд звертає увагу на ту обставину, що приписи пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України безальтернативно визначають обовязок податкового органу не приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, не встановлюючи при цьому взаємозвязок між його прийняттям (неприйняттям) та обєктом (предметом) злочину, що розслідується.
Дана норма права є чіткою та не допускає неоднозначного чи множинного тлумачення.
В той же час, законодавець визначає, що матеріали такої перевірки з висновками про порушення платником податків податкового законодавства та визначеною сумою податкового зобовязання приєднуються до матеріалів кримінальної справи як відповідний доказ наявності обєктивної сторони злочину та з метою визначення кваліфікації такого злочину. Остаточне рішення за результатами такої перевірки приймається судом у кримінальній справі шляхом ухвалення обвинувального або виправдувального вироку.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 22.06.2011 № 0000262301 прийнято безпідставно та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 22.06.2011 № 0000262301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Київ Атлантик Україна» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 190 (сто дев'яносто) грн. 37 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 21 лютого 2012 р..
Судове рішення № 21789043, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 16.02.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-5523/11/1070. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: