Постанова № 21789006, 06.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2012 року Справа № 2а-76/12/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1022

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Леонтовича А.М.

при секретарі -Воронюк М.М.

за участю представників сторін

від позивача:ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача:(не прибув)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

про Дочірнього підприємства «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка»

Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: Дочірнє підприємство «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка»(далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі по тексту відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000592301 від 05.10.2011 року про визначення суми грошового зобовязання у частині зобовязання в розмірі 50103,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийняте з порушенням норм законодавства України, порушує права та законні інтереси підприємства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 19 січня 2012 року.

У судовому засіданні, призначеному на 19 січня 2012 року, за клопотанням відповідача судом оголошено перерву до 26 січня 2012 року.

26 січня 2012 року судовий розгляд справи відкладено за клопотанням відповідача на 6 лютого 2012 року.

У судове засідання, призначене на 6 лютого 2012 року прибув представник позивача, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити. Аргументуючи свою позицію представник позивача вказав на те, що при проведенні планової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 21.09.2011 року № 327/53/2301-31997063, посадовими особами Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області зроблено помилкові висновки в результаті чого було безпідставно знято з позивача податковий кредит у сумі 50103,78 грн., який заявлено за уточнюючим розрахунком за травень 2009 року. Такі дії органу державної податкової служби на думку позивача є неправомірними, оскільки заявлені показники податкового кредиту підтверджуються первинними бухгалтерськими та податковими документами, зокрема податковими накладними за грудень 2008 року № 229 на загальну суму 114104,10 грн., в тому числі ПДВ 19017,35 грн., та за березень 2009 року № 3-17 на загальну суму 186518,55 грн., в тому числі ПДВ 31086,43 грн.

Зі змісту заперечення проти адміністративного позову, вбачається, що відповідач позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позову з тієї підстави, що Фастівська обєднана державна податкова інспекція Київської області діяла у спірних правовідносинах діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Дочірнє підприємство «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка»зареєстроване виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 27.05.2002 року.

На податковому обліку Дочірнє підприємство «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка»перебуває у Фастівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області.

Відповідно до матеріалів справи, в період з червня по липень 2009 року посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області була проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт «Про результати виїзної планової документальної перевірки Дочірнього підприємства «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року»від 23.07.2009 року № 336/38/2301-31997063 (а.с. 165-167).

У ході перевірки податковим органом встановлено, що ДП «Інвест-Фастів»ЗАТ «Транснафтопереробка»віднесено до показників декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року суми податкового кредиту на підставі податкових накладних за грудень 2008 року № 229 на загальну суму 114104,10 грн., в тому числі ПДВ 19017,35 грн., та за березень 2009 року № 3-17 на загальну суму 186518,55 грн., в тому числі ПДВ 31086,43 грн..

Як вбачається зі змісту зазначеного акту відповідач вказує на те, що позивачем зазначені суми віднесені до податкового кредиту неправомірно з тих підстав, що в грудні 2008 року Дочірнє підприємство «Інвест-Фастів»отримало відповідно до акту приймання-передачі від 10.12.2008 року № 951 по з/д накладній № 44531611 бензин А-95 вагою 54 т., що в бухгалтерському обліку повинно відобразитися на позабалансовому рахунку 02 «Товар на зберіганні». Однак в бухгалтерському обліку підприємства дана операція відображена проводкою Дт. 283 Кт. 631 на суму 95086,75 грн. та Дт. 644 Кт. 631 на суму 19017,35 грн., в реєстрі отриманих податкових накладних за номером 12 відображено податкову накладну від 10.12.2008 року № 229 на отримання бензину А-95 в кількості 26785 л. на загальну суму 114104,10 грн., в т.ч. ПДВ 19017,35 грн. та включено до податкового кредиту за грудень 2008 року. В грудні 2008 року Дочірнє підприємство «Інвест-Фастів»в бухгалтерському обліку зроблено коригування методом сторно по рахунку 283, як «помилково віднесено», а саме Дт. 283 Кт. 631 на суму 95086,76 грн. (червоним), а по рахунку 644 коригування не проведено. Аналогічно, в березні 2009 року, відповідно до акту приймання-передачі від 23.03.2009 року № 962, отримано по з/д накладній № 44533212 бензин А-95 вагою 55,25 т., по з/д накладній № 33548362 бензин А-92 вагою 44,35 т., що відповідно до Правил ведення бухгалтерського обліку, повинно відображатися на позабалансовому рахунку 02 «Товар на зберіганні». Однак Дочірнє підприємство «Інвест-Фастів»в бухгалтерському обліку дану операцію відобразило проводкою: Дт. 283 Кт. 631 на суму 155432,12 грн. та Дт. 644 Кт. 631 на суму 31086,43 грн., в реєстрі отриманих податкових накладних за номером 9 відображено податкову накладну від 30.03.2009 року № 3-17 з зазначенням товару: бензин А-95 в кількості 17,733 т., бензин А-92 в кількості 11,831 т. на загальну суму 186518,55 грн., в.т.ч. ПДВ 31086,43 грн. та включено до податкового кредиту за березень 2009 року. В березні 2009 року зроблено коригування методом сторно по рахунку 283 «помилково віднесено», а саме Дт. 283 Кт. 631 на суму 155432,12 грн. (червоним), а по рахунку 644 сума ПДВ не відкоригована. Ураховуючи вищезазначене відповідач дійшов висновку, що позивачем допущено порушення вимог абзацу 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, чим завищено податковий кредит в сумі 50103,78 грн. та, як наслідок, занижено податок на додану вартість в сумі 50103,78 грн., в т.ч. за грудень 2008 року в сумі 19017,35 грн.; за березень 2009 року в сумі 31086,43 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 23.07.2009 року №336/38/2301-31997063 Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцію Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2009 року за № 0000362301/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 75155,67 грн., з яких: 50103,78 грн. - за основним платежем; 25051,89 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 168).

Після проведення перевірки обґрунтованості заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року показників, 29.07.2009 року позивач подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року, яким повторно включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними за грудень 2008 року № 229 на загальну суму 114104,10 грн., в тому числі ПДВ 19017,35 грн., та за березень 2009 року № 3-17 на загальну суму 186518,55 грн., в тому числі ПДВ 31086,43 грн.

В період з 25.08.2011 року по 14.09.2011 року посадовими особами Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведена планова невиїзна перевірка позивача, результати якої оформлено актом «Про результати планової виїзної перевірки ДП «Інвест-Фастів»ЗАТ «Транснафтопереробка»з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.04.2011 року»від 21.09.2011 року № 327/53/2301-31997063 (а.с. 11-76). В результаті перевірки податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, банківських виписок, договорів, накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 644 «Податковий кредит», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 декларації на загальну суму 50103,78 грн., унаслідок того, що позивачем в уточнюючому розрахунку від 29.07.2009 року до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року повторно включені показники податкового кредиту за податковими накладними № 229 та № 3-17. Ураховуючи вищезазначене відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підприємством включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по накладних, виписаних в раніше обревізованих періодах, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 50103,78 грн.

На основі висновків акту перевірки від 21.09.2011 року № 327/53/2301-31997063 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2011 року № 0000592301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 63242,50 грн., у тому числі 50103,78 за повторне визначення сум податкового кредиту за травень 2009 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III, Порядком заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правовідносини, що виникли у звязку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість» вiд 03.04.1997р. № 168/97-ВР в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій (далі по тексту Закон України № 168/97-ВР).

Закон України «Про податок на додану вартість», відповідно до преамбули, визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Платником податку на додану вартість згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закон України № 168/97-ВР є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»обовязок щодо ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку

На момент виникнення спірних відносин між сторонами спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (далі по тексту Закон України № 2181-III).

За визначенням, наведеним у пункті 1.11 статті 1 Закону України № 2181-III податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно підпункту 4.1.2 пункту 4.1 вказаної статті прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України № 2181-III встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Загальний порядок відображення платниками у звітності самостійно виявлених помилок (у тому числі надання уточнюючих розрахунків) з податку на додану вартість встановлено пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166.

Зокрема, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі по тексту - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Зі змісту зазначених положень законодавства вбачається, що платник податків може подати уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за минулий період за умови дотримання наступних вимог:

1)уточнюючий розрахунок подається у випадку самостійного виявлення помилки, допущеної при складанні декларації з податку на додану вартість, до якої таким розрахунком вносяться зміни;

2)данні уточнюючого розрахунку не можуть співпадати (дублювати) данні раніше поданих декларацій, оскільки призначенням уточнюючих розрахунків є виправлення раніше допущених помилок, а не повторне заявлення показників за попередні періоди;

3)уточнюючий розрахунок не може містити виправлень показників, значення та обґрунтованість заявлення яких вже було предметом перевірки. У такому випадку подання уточнюючого розрахунку буде виправленням помилки, що виявлена не платником податків, а органом державної податкової служби тощо.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, ДП «Інвест-Фастів»ЗАТ «Транснафтопереробка»подало уточнюючий розрахунок від 29.07.2009 року до декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року на підставі податкових накладних № 229 та № 3-17, які вже були включені до зазначеної декларації при її первинному поданні.

Крім того, обґрунтованість віднесення до податкового кредиту за травень 2009 року даних податкових накладних № 229 та № 3-17 була предметом перевірки, проведеної з червня по липень 2009 року. На підставі висновків, зроблених у ході перевірки податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2009 року за № 0000362301/0 позивачу збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 50103,78 грн.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит- це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пункт 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У силу вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Ураховуючи, що позивачем було повторно заявлено показники податкового кредиту в уточнюючому розрахунку до податкової декларації за травень 2009 року, які не були підтверджені за результатами проведеної перевірки, суд вважає, що таке виправлення внесене позивачем безпідставно в порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 74 та пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Тому суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.10.2011 року № 0000592301, яким збільшено суму грошового зобовязання ДП «Інвест-Фастів»ЗАТ «Транснафтопереробка»з податку на додану вартість на 50103,78 грн.. Відтак вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000592301 від 05.10.2011 року про визначення суми грошового зобовязання у частині зобовязання в розмірі 50103,78 грн. задоволенню не підлягає.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не надав суду доказів, які б спростовували доводи відповідача.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання зазначених вимог відповідачем доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.10.2011 року № 0000592301.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, врахувавши ту обставину, що судом не встановлено порушень законодавства зі сторони відповідача при прийнятті спірного податкового повідомлення рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Дочірнього підприємства «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка»задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2012 року.