Постанова № 21788578, 01.02.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2012 р. справа № 2a-6/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представників позивача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Ковтун Л.О., Улич І.І.

представника відповідача: приватного акціонерного товариства ''Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1'' не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до приватного акціонерного товариства ''Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1'' про стягнення податкового боргу в сумі 600472,77 грн., -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2012 року Івано-Франківським окружним судом відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (надалі позивач) до закритого акціонерного товариства ''Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1'' (надалі відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 414 913,29 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", статей 1, 21 Закону України "Про оренду землі", статті 17 Закону України "Про плату за землю", статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", пункту 1.3. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пункту 57.1 статті 57, пунктів 287.3 і 287.4 статті 287 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобовязання з податку на додану вартість за липень грудень 2009 року, січень вересень 2010 року в загальному розмірі 60003,83 грн., з плати за землю за листопад 2008 року листопад 2010 року в розмірі 348607,99 грн. та податку з власників транспортних засобів за 2009-2010 року в загальному розмірі 6301,47 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 414 913,29 грн., яка ним не сплачена.

В судовому засіданні 01.02.2012 року представники позивача подали заяву про уточнення і збільшення позовних вимог, в якій зазначили, що відповідач змінив частину найменування у абревіатурі організаційно правової форми товариства, а саме із закритого акціонерного товариства перейменовано у приватне акціонерне товариство ''Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1'' без зміни ідентифікаційного коду підприємства. Крім того, позивач змінив позовні вимоги у звязку із збільшенням заборгованості відповідача по податку з власників транспортних засобів на 1300,50 грн. за ІV квартал 2010 року та орендної плати за земельні ділянки на 184258,98 грн. за грудень 2010 року по грудень 2011 рік включно. Просили суд стягнути з приватного акціонерного товариства ''Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1'' з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить відповідачу в дохід бюджету узгоджене податкове зобовязання податковий борг в загальному розмірі 600472,77 грн., в тому числі з податку на додану вартість за період липень грудень 2009 року, січень вересень 2010 року в розмірі 60003,83 грн., податку з власників транспортних засобів за період 2009-2010 року в розмірі 7601,97 грн. та з плати за землю за період листопад 2008 року грудень 2011 року в розмір 532866,97 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 55), причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представників позивача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.06.1996 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію приватного акціонерного товариства ''Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1'', що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 58-60), та взятий на облік Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", "Про оренду землі", "Про плату за землю", "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу та наявності права позивача на звернення до суду врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" (на час дії спірних відносин до 01.01.2011 року) визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобовязань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) обєкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є обєктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) та податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" та підпункту 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (з 01.01.2011 року) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 1.3 статті 1, статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 5 Закону України "Про плату за землю", статті 5 Закону України "Про оренду землі", підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України та статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", являється платником податку на додану вартість, плати за землю та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (на час дії спірних відносин до 01.01.2011 року) встановлювався податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

У відповідності до частини 2 статті 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Згідно вимог частини 1 статті 5 вказаного Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

16.02.2009 року, 07.05.2009 року та 03.02.2010 року відповідачем відповідно до вимог частини 2 статті 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" подано позивачу розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009 рік, уточнюючий за 2009 рік та за 2010 рік, в яких самостійно обчислено суму податкових зобов'язань на 2009 рік в розмірі 15671,00 грн. (розрахунок №13517), на 2009 рік в розмірі 5202,00 грн. (уточнюючий розрахунок №59008) та на 2010 рік в розмірі 5202,00 грн. (розрахунок №5557) (а.с. 8, 9, 63). Дані зобовязання відповідачем в повному обсязі не виконані та не сплачені і на момент розгляду справи заборгованість по податку з власників транспортних засобів за 2009-2010 роки в загальному розмірі становить 7601,97 грн.

У судовому засіданні судом з приводу податкових зобовязань із податку на додану вартість встановлено, що 20.08.2009 року, 17.09.2009 року, 19.10.2009 року, 19.11.2009 року, 18.12.2009 року, 20.01.2010 року, 19.02.2010 року, 16.04.2010 року, 17.05.2010 року, 17.06.2010 року, 19.07.2010 року, 19.08.2010 року, 15.09.2010 року, 19.10.2010 року відповідачем подано декларацію з податку на додану вартість, в яких відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобовязань в загальному розмірі 60003,83 грн., в тому числі за липень 2009 року 1568,83 грн., за серпень 2009 року 1621,00 грн., за вересень 2009 року 1528,00 грн., за жовтень 2009 року 2507,00 грн., за листопад 2009 року 2190,00 грн., за грудень 2009 року 1202,00 грн., за січень 2010 року 1827,00 грн., за березень 2010 року 9489,00 грн., за квітень 2010 року 961,00 грн., за травень 2010 року 2721,00 грн., за червень 2010 року 2302,00 грн., за липень 2010 року 1245,00 грн., за серпень 2010 року 2818,00 грн., за вересень 2010 року 2 8033,00 грн. (а.с. 12-39). Даних зобовязань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за вищевказані періоди згідно даних декларацій становить 60003,83 грн. (а.с. 61).

Щодо заборгованості із плати за землю суд зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" визначає, що субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Статтею 21 вказаного Закону визначено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно статті 14 Закону України "Про плату за землю", платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічні правові норми із 01.01.2011 року відображені у пункті 286.2. статті 286 Податкового кодексу України, відповідно до вимог якого платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 29.01.2008 року, 11.12.2008 року, 21.01.2009 року, 25.01.2010 року та 25.01.2011 року відповідачем у відповідності до вимог статті 14 Закону України "Про плату за землю", пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 2793 за 2008 рік, №191673 за 2008 рік (уточнююча за листопад-грудень 2008 року), №2149 за 2009 рік, №1707 за 2010 рік та №9000055592 за 2011 рік, в яких відповідачем розраховано розмір вказаних зобовязань за листопад-грудень 2008 року в сумі 50527,68 грн., на 2009 рік в сумі 160805,00 грн., на 2010 рік в сумі 170292,50 грн. та на 2011 рік в сумі 170292,50 грн. (а.с. 40-44, 62). Даних зобовязань відповідач (із урахуванням часткової сплати у листопаді 2008 року) за вказаний вище період не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за земельні ділянки становить в загальній сумі 532866,97 грн. (а.с. 61).

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який, до 01.01.2011 року, установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

За змістом підпункту 1.1. пункту 1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2. пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Аналогічні норми адміністрування податків визначені нормами пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, якими встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за листопад 2008 року грудень 2011 року, податку на додану вартість за липень 2009 року вересень 2010 року, розрахунками суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009-2010 роки та довідкою про недоїмку і передплату, що контролюються органами державної податкової служби, наявних у матеріалах справи.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобовязання відповідача визначені ним в податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, податку на додану вартість та в розрахунках суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, та які ним в повному обсязі не сплачені в сумі 600472,77 грн. є узгодженими з дня подання таких декларацій і розрахунків та являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено податкове зобовязання у терміни визначені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 600472,77 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення із приватного акціонерного товариства ''Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1'' податкового боргу в сумі 600472,77 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства ''Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1'' (ідентифікаційний код 03578099, вул. Ботанічна, 6, м. Івано-Франківськ, 76018) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить приватному акціонерному товариству ''Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1'' в дохід бюджету податковий борг в сумі 600472 (шістсот тисяч чотириста сімдесят дві) гривень 77 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Чуприна О.В.

Постанова складена в повному обсязі 06.02.2012 року.