Постанова № 21787773, 03.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/10263/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю представників сторін:

позивачаПрийменко І.Л.

відповідача:ОСОБА_2 (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Головного управління МНС України в Донецькій області

доКонтрольно-ревізійного управління у Донецькій області

про визнання п.2 та п.3 вимоги від 20.05.2011р. №05-04.10-14/5523 недійсними

ВСТАНОВИВ

Головне управління МНС України в Донецькій області (надалі позивач, ГУ МНС України в Донецькій області) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Контрольно-ревізійного управління у Донецькій області (надалі відповідач, КРУ у Донецькій області) про визнання п.2 та п.3 вимоги від 20.05.2011р. №05-04.10-14/5523 недійсними.

Позов мотивовано незгодою позивача із оскаржуваною вимогою в частині зобовязання перерахувати з спеціального фонду кошторису доходів та видатків в дохід державного бюджету суму у розмірі 96650,68 грн. за 2010р. та перерахувати з спеціального фонду кошторису на загальний фонд кошторису суму у розмірі 16203,43 грн. за січень-лютий 2011р. Позивач вважає вказану вимогу такою, що прийнята на підставі необґрунтованих висновків проведеної КРУ у Донецькій області ревізії, за наслідками якої складений Акт від 11.05.2011р. № 05.04-17/025.

Також, позивач вважає безпідставним спірну вимогу в частині стягнення з винної особи нестачі матеріальних цінностей, оскільки вказане порушення було усунено шляхом надання ідентичних матеріальних цінностей до закінчення проведення перевірки.

У судовому засіданні від 03.08.2011р. представник позивач позов підтримав та просив суд його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву за змістом яких проти вимог позивача заперечував, вважаючи, що ревізією, за наслідками якої складений Акт від 11.05.2011р. № 05.04-17/025 та оскаржувана вимога, правильно встановлені порушення позивачем чинного законодавства щодо проведення видатків на утримання посад працівників зайнятих наданням послуг на платній основі за рахунок коштів загального фонду бюджету, у штаті якого вони знаходяться, та, зазначає, що матеріальна відповідальність працівників за шкоду, завдану установі відшкодовується в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №116.

Представник відповідача у судовому засіданні від 03.08.2011р. проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у їх задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ГУ МНС України в Донецькій області зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 08588636, місцезнаходження: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 60, про що зазначено у свідоцтві А00 №308577.

Згідно пунктів 1, 2 Положення «Про Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області» встановлено, що ГУ МНС України в Донецькій області є територіальним органом управління МНС в Донецькій області.

Зазначено, що позивач є головним органом у системі місцевих органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, техногенної, а також пожежної безпеки на території Донецької області.

КРУ у Донецькій області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності в ГУ МНС України в Донецькій області за період з 01.02.2010р. по 28.02.2011р., за наслідками якої складений відповідний акт від 11.05.2011р. № 05.04-17/025.

На підставі висновків вказаного акту, відповідачем прийнята вимога від 20.05.2011р. №05-04.10-14/5523 «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» згідно якої (в оскаржуваній частині) ревізією виявлено порушення п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України; п. 19, п. 20, п. 23 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. N 228; п. 3а «Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. N 659; п. 8 «Порядку проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництва та іншої документації», затвердженого Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 23.11.2004р. №186 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2004р. за №1515/10114, за рахунок коштів загального фонду кошторису проведено видатки за період з 01.02.2010р. по 28.02.2011р. у загальній сумі 112854,11 грн. по оплаті грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу, які надавали платні послуги з оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи, тарифі за проведення якої передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006р. №774 за 1 людино-годину, доходи від яких зараховувалися до доходів спеціального фонду.

Також, в період проведення інвентаризації у матеріально-відповідальної особи встановлено нестачу двох фотоапаратів «Київ-6» вартістю 855,00 грн. за одиницю на загальну суму 1710,00 грн. Та зазначено, що порушення не відшкодовано.

У звязку із наведеним, п. 2 вимоги від 20.05.2011р. №05-04.10-14/5523 позивача зобовязано перерахувати за 2010 рік суму у розмірі 96650,68 грн. з спеціального фонду кошторису доходів та видатків в дохід державного бюджету, за січень-лютий 2011р. суму у розмірі 16203,43 грн. перерахувати з спеціального фонду кошторису доходів та видатків на загальний фонд кошторису доходів та видатків. В іншому випадку стягнути з осіб, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 3 вимоги від 20.05.2011р. №05-04.10-14/5523 позивача зобовязано стягнути з винної особи нестачу матеріальних цінностей в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №116, з яких в порядку, визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним п.2 вимоги від 20.05.2011р. №05-04.10-14/5523, Суд дійшов наступних висновків.

Згідно Акту від 11.05.2011р. № 05.04-17/025, суспільною ревізією за період з 01.02.2010р. по 28.02.2011р. наявності фактів покриття видатків, повязаних з наданням платних послуг, за рахунок коштів загального фонду кошторису встановлено, що надання платних послуг проводиться особами рядового та начальницького складу, нормативно-технічного відділу, відділу державного пожежного нагляду.

Зазначено, що кошторисами на 2010 рік, на 2011 рік по спеціальному фонду не заплановано видатки на виплату грошового забезпечення особами рядового та начальницького складу, що виконують послуги, які надаються на платній основі.

Штати осіб рядового та начальницького складу та штат працівників вільного найму зазначених підрозділів протягом 2010-2011 років затверджені по загальному фонду кошторису.

Ревізією встановлено, що протягом перевіряємого періоду виплата грошового забезпечення проводиться за рахунок коштів загального фонду кошторису.

Позивачем надані платіжні доручення щодо перерахування грошового забезпечення за перевіряєий період, паспорти бюджетної програми на 2010 рік та на 2011р., кошториси на 2010р. та на 2011р. із зазначенім надходжень та видатків за загальним та спеціальним фондами, а також план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2010 рік та на 2011 рік.

Відповідачем наданий розрахунок сум витрат на виплату грошового забезпечення повязаних з наданням платних послуг, наданих позивачем за період з 01.02.2010р. по 28.02.2011р., згідно якого відповідачем визначені грошове забезпечення за 1 годину виконавців платних послуг.

Також, відповідачем надані розрахунково-платіжні відомості за видами оплат за перевіряємий період.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:

перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;

друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;

підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ;

підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;

підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів;

підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на:

покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи);

виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Відповідно до п. 2 «Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання», що є додатком № 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. N 659, що діяв у перевіряємий період, встановлено, що власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи, при цьому до першої групи належить плата за послуги, що надаються бюджетними установами.

Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами та нормативно-правовими актами. Такі надходження мають постійний характер і обов'язково плануються у бюджеті.

Перша група поділяється на підгрупи, у тому числі перша підгрупа, яка визначена підпунктом 1 пункту 2 зазначеного Переліку, - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто це кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ, а також за послуги із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів.

Згідно п.3 зазначеного Переліку встановлено, що власні надходження бюджетних установ використовуються відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет за такими напрямами: перша група: підгрупа 1 - на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг, а також за погодженням з Мінфіном витрат капітального характеру, пов'язаних з наданням послуг із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів (абзац другий підпункту «а» пункту 3 зазначеного Переліку).

Відповідно до п. 1 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. N 228, в редакції чинній до 27.01.2011р., встановлено, що кошторис бюджетних установ (далі - кошторис) має такі складові частини:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Згідно п. 1 вказаного Порядку в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2011 р. N 37 встановлено, що кошторис має такі складові частини:

загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Пунктом 18 вказаного Порядку встановлено, що у процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування власних надходжень бюджетних установ здійснюється за групами та підгрупами відповідно до правил, визначених законодавством для цієї категорії доходів бюджету.

У відповідності до п.19 вказаного Порядку, спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.

Розподіл видатків або надання кредитів з бюджету (видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2011 р. N 37) спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

Згідно п. 20 вказаного Порядку, під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету (видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2011 р. N 37) розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

У відповідності до п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ встановлено, що видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Таким чином, покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням платних послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями здійснюється за рахунок спеціального фонду.

Але, вказаним порядком не передбачено при плануванні заробітної плати за рахунок загального фонду розмежування видатків по заробітній платі за надання платних послуг.

Абзацами третім та четвертим п.8 «Порядку проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництва та іншої документації», затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 23 листопада 2004 р. N 186 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2004 р. за N 1515/10114, що діяв у перевіряємий період, встановлено, що державна експертиза проектів будівництва щодо пожежної безпеки, затвердження яких не потребує висновку комплексної державної експертизи, а також іншої документації органом держпожнагляду може проводитися виключно на добровільних засадах за заявою юридичних або фізичних осіб. Вартість робіт, пов'язаних з проведенням державної експертизи проектів будівництва щодо пожежної безпеки, які не потребують висновку комплексної державної експертизи, визначається згідно з Тарифами на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року N 774.Перелік об'єктів, затвердження проектів будівництва яких у межах законодавства України не потребує висновку комплексної державної експертизи, затверджений наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 12.11.2003 N 187 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 08.12.2003 за N 1129/8450.

Кошти, що надходять від сплати вартості проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництва та іншої документації, зараховуються до доходів спеціального фонду державного бюджету та використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та проведенням державної експертизи органами держпожнагляду та на інші заходи з тримання цих установ згідно з чинним законодавством.

Таким чином, у звязку із відсутністю у штатному розкладу КРУ у Донецькій області посад працівників, що утримаються за рахунок коштів спеціального фонду, Суд вважає, що позивач, при проведені виплат по оплаті праці за рахунок загального фонду працівників, що перебувають на посадах, які утримаються за рахунок коштів загального фонду та виконують послуги, які надаються на платній основі, не порушував вимоги п. 4 ст.13 Бюджетного кодексу України; п. 19, п. 20, п. 23 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. N 228; п.3а «Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. N 659; п. 8 «Порядку проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництва та іншої документації», затвердженого Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 23.11.2004р. №186 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2004р. за №1515/10114.

Використання отриманих від надання платних послуг грошових коштів всупереч встановленим ч.4 ст. 13 Бюджетного кодексу України вимогам у ході розгляду справи не встановлено.

Слід зазначити, що відповідачем здійснено розрахунок сум витрат на виплату грошового забезпечення повязаних з наданням платних послуг у якому розраховано: загальні витрати часу на виконання послуги окремими виконавцями за окремими договорами; грошове забезпечення на 1 годину; та сума витрат на оплату грошового забезпечення, повязаних з наданням платних послуг.

Але «Тарифами на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. N 774, або іншими нормативними актами обовязкової дії не передбачено нормативи витрачання часу на зазначені у вказаних Тарифах платні послуги (оцінки (експертизи)).

Крім того, суд бере до уваги, що відповідачем не спростовано посилання позивача на відсутність затвердженої методики визначення видатків на грошове забезпечення за рахунок спеціального фонду бюджету.

Таким чином, висновки акту від 11.05.2011р. № 05.04-17/025 в зазначеній частині є необґрунтованими, а п. 2 вимоги від 20.05.2011р. №05-04.10-14/5523 безпідставним.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним п.3 вимоги від 20.05.2011р. №05-04.10-14/5523, Суд дійшов наступних висновків.

В акту від 11.05.2011р. № 05.04-17/025 зазначено, що станом на 08.04.2011р. проведено інвентаризацію основних засобів у матеріально-відповідальної особи начальника дослідно-випробувальної лабораторії позивача ОСОБА_4, в ході якої встановлено нестачу двох фотоапаратів «Київ-6» вартістю 855,00 грн. за одиницю на загальну суму 1710,00 грн.

Зазначено, що вказане порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) позивача в загальній сумі 1710,00 грн.

При цьому, ревізорами встановлено, що в ході ревізії від ОСОБА_4 до позивача передані для оприбуткування фотоапарати «Київ-6».

У матеріалах справи наявні: бухгалтерська довідка до меморіального ордеру № 17 за квітень 2011р.; акт прийму майна від 15.04.2011р.; наказ від 15.04.2011р. №289 «Про нестачу майна та відшкодування заподіяної шкоди», протокол інвентаризаційної комісії від 18.04.2011р.; інвентарна картка; рапорт від 15.04.2011р.; порівняльна відомість результатів інвентаризації основних засобів від 08.04.2011р.; та інвентаризаційний опис основних засобів від 08.04.2011р., із яких вбачається, що матеріально-відповідальною особою ОСОБА_4 передані до позивача два фотоапарати «Київ-6» ідентичні тим, щодо яких встановлено нестачу, які оприбутковані позивачем у встановленому порядку.

При цьому, слід зазначити, що вказані фотоапарати були передані на виконання протоколу інвентаризаційної комісії від 18.04.2011р. та наказу від 15.04.2011р. №289 «Про нестачу майна та відшкодування заподіяної шкоди» за відповідним проханням матеріально-відповідальної особи ОСОБА_4, що викладене у рапорті від 15.04.2011р.

Відповідач не спростовує факт передачі матеріально-відповідальною особою ОСОБА_4 двох фотоапаратів «Київ-6» ідентичні тим, щодо яких встановлено нестачу, які оприбутковані позивачем у встановленому порядку.

Статтею 130 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При цьому абзацом пятим вказаної статті передбачено, що працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Таким чином, вказаним положенням передбачена можливість покриття працівником заподіяної шкоди шляхом передання рівноцінного майна за умови наявності відповідної згоди.

Судом встановлено, що: матеріально-відповідальна особа ОСОБА_4 отримав згоду на покриття заподіяної шкоди шляхом передання рівноцінного майна, про що зазначено в наказі начальника ГУ МНС України в Донецькій області від 15.04.2011р. №289 «Про нестачу майна та відшкодування заподіяної шкоди»; вказана особа добровільно передала до ГУ МНС України в Донецькій області рівноцінне майно - два фотоапарати «Київ-6» ідентичні тим, щодо яких встановлено нестачу; передане майно оприбутковане позивачем у встановленому порядку та претензії щодо його рівноцінності - відсутні.

Таким чином, Судом встановлено, що заподіяна матеріально-відповідальною особою ОСОБА_4 шкода фактично покрита у встановленому ст. 130 Кодексу законів про працю України порядку до закінчення проведення відповідачем ревізії, та підстави для понесення вказаною особою повторної матеріальної відповідальності відсутні, а тому п.3 вимоги від 20.05.2011р. №05-04.10-14/5523 є безпідставним.

На підставі наведеного, Суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Головного управління МНС України в Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління у Донецькій області задовольнити повністю.

Визнати недійсними п.2 та п.3 вимоги Контрольно-ревізійного управління у Донецькій області від 20 травня 2011 року №05-04.10-14/5523.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Головного управління МНС України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08588636, місцезнаходження: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 60) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 3 серпня 2011 року, повний текст виготовлено 9 серпня 2011 року.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.