Постанова № 21787259, 27.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/14579/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16год. 00хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю представників сторін

від позивача: Остапенко Р.В.,

від відповідача: Бондар Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного навчального закладу «Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення рішення від 10.08.2011 року №18623/10/15-311-1,-

встановив:

Позивач, Державний навчальний заклад «Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення рішення від 10.08.2011 року №18623/10/15-311-1 яким визначено суму штрафної санкції у розмірі 170,00грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення є протиправним з наступних підстав. Відповідно до наказу Донецького обласного центру зайнятості від 03.03.2011 № 65 та акту приймання-передачі від 10.03.2011 позивачу було передано в оперативне управління будівлю гуртожитку в м. Донецьку по вул. Павла Поповича, 37 а.

10.05.2011 Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

25.05.2011 позивач звернувся до голови Донецької міської ради із клопотанням (заявою) про надання земельної ділянки, 29.06.2011 № 01/13-3664 міським головою виданий дозвіл на підготовку технічної документації, але до теперішнього часу земельну ділянку в постійне користування не виділено.

19.07.2011 позивачем був укладений договір користування земельною ділянкою за №6/2723 з Донецькою міською радою.

Згідно п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

В ст.269 Податкового кодексу України, зазначено, що платниками податку на землю є власники земельних ділянок та землекористувачі.

Відповідно до п.286.4 ст.286 Податкового кодексу України, за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Отже, враховуючи наведене у позивача право користування земельною ділянкою виникло 19.07.2011, тобто з дня укладання договору користування позивач зобов'язаний подати податкову декларацію, яку було подано 29.07.2011.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення, у яких зазначив, що за загальним правилом обовязок сплачувати земельний податок виникає у особи в день державної реєстрації права власності на земельну ділянку або права постійного користування землею в органах державної реєстрації цих прав (до 01.01.2012 року територіальних органах земельних ресурсів, після вказаної дати в територіальних органах Мінюсту).

Позивач, як власник будівлі зобовязан сплачувати земельний податок на загальних підставах. Земельний податок відповідно до п.287.6 Податкового кодексу України сплачується Позивачем на земельну ділянку, на якій розташована належна йому будівля, з урахуванням прибудинкової території.

На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Державний навчальний заклад «Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 07.10.2010 року №12661020000037207, ідентифікаційний код 37295835, згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.9). Свою діяльність здійснює на підставі положень Статуту (а.с.10).

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька було проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю. За наслідками перевірки було складено акт від 08.08.2011 року №5027/15-311-1/37295835 (а.с.7).

В акті перевірки вказано, що в порушення п.286.4 ст.286 Податкового кодексу України платником несвоєчасно подано звітну декларацію з плати за землю за 2011 рік починаючи з 10.05.2011 року №69280 від 29.07.2011 року, за податковий період 2011 рік починаючи з 10.05.2011 року, граничний строк подання 20.06.2011 року, дата фактичного подання 29.07.2011 року. Відповідальність платника за порушення граничних строків подання податкової звітності передбачена п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 10.08.2011 року №18623/10/15-311-1 яким визначено суму штрафної санкції у розмірі 170,00грн. (а.с.5).

Спір виник з питання щодо наявності у позивача обов'язку сплачувати названий податок у разі відсутності у нього державного акта, який засвідчує право власності на землю або право постійного користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що наказом Донецького обласного центру зайнятості від 03.03.2011 №65 «про передачу будівлі гуртожитку» наказано комісії з питань передачі будівлі та акту приймання-передачі від 10.03.2011 позивачу було передано в оперативне управління будівлю гуртожитку в м. Донецьку по вул. Павла Поповича, 37 а.

10.05.2011 Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

25.05.2011 позивач звернувся до голови Донецької міської ради із клопотанням (заявою) про надання земельної ділянки, 29.06.2011 № 01/13-3664 міським головою виданий дозвіл на підготовку технічної документації, але до теперішнього часу земельну ділянку в постійне користування не виділено.

19.07.2011 позивачем був укладений договір користування земельною ділянкою за №6/2723 з Донецькою міською радою.

Відповідно до п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Також п.п.14.1.73 п.14.1 ст.14 цього кодексу зазначено, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

В статті 120 Земельного кодексу України: перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього кодексу передбачені документи, що посвідчують право на земельну ділянку право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, право на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній:

1. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

2. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

В стаття 269 Податкового кодексу України платниками податку є:

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

землекористувачі.

В статті 270 кодексу об'єктами оподаткування є:

земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

земельні частки (паї), які перебувають у власності.

П.285.1 ст.285 кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Керуючись п.286.3 ст.286 Податкового кодексу України платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Суд зазначає, що відповідно до п.286.4 ст.286 кодексу за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Також, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу передбачає, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. (п.287.4 ст.287 кодексу).

Крім того, п.287.6 ст.287 Податкового кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

П.290.1 ст.290 ПКУ плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Таким чином в законодавстві терміни подачі податкового розрахунку та сплати земельного податку розмежені, та встановлено, що термін подачі податкової звітності залежить від документального оформлення земельної ділянки, а термін сплати податку залежить від моменту

Аналіз приписів чинного цивільного та земельного законодавства свідчить, що у разі придбання об'єкта нерухомості до набувача переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яке він повинен оформити згідно з чинним законодавством, а тому обов'язок подання податкової декларації по платі за землю наступає з моменту такого оформлення, а обовязок сплати до бюджету земельного податку виникає з моменту придбання обєкта нерухомості.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом встановлено, що на час розгляду справи у позивача відсутній борг по земельному податку, та вказаний податок сплачений платіжним дорученням №446 від 28.07.2011 року у сумі 534,51грн. плата за землю за 2011 рік. Сума податкового зобовязання з податку на землю розраховано позивачем з моменту оформлення права власності на нерухоме майно, тобто з 10.05.2011 року. Податкова декларація з земельного податку повинна бути подана позивачем до податкового органу за звітний період за липень 2011 року протягом 20 календарних днів за звітним місяцем.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що позивачем порушені строки подання податкової декларації з земельного податку.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 10.08.2011 року №18623/10/15-311-1 яким визначено суму штрафної санкції у розмірі 170,00грн., підлягає визнанню протиправним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення рішення, оскільки рішення субєкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного навчального закладу «Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення рішення від 10.08.2011 року №18623/10/15-311-1 яким визначено суму штрафної санкції у розмірі 170,00грн., задовольнити частково.

Визнати протиправним податкове повідомлення рішення від 10.08.2011 року №18623/10/15-311-1 яким визначено суму штрафної санкції у розмірі 170,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного навчального закладу «Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 гривні 70 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 27 вересня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 30 вересня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.