Постанова № 21787190, 22.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/13009/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16год. 28хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю представників:

від позивача Резнік Т.А., Хороших К.Є.,

від відповідача Алфьорова Ю.Ю., Москалік Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецкстроймонтаж» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року №0000022330 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 18030,60грн.,

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецкстроймонтаж», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року №0000022330 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 18030,60грн., з якої основний платіж 14424,48грн. та штрафна санкція у розмірі 3606,12грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу, щодо безпідставно віднесеного до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за правочином з ТОВ «Транс агентство метал», який є нікчемним, не відповідає фактичним обставинам. Такі висновки зроблені податковим органом з посиланням на укладення нікчемного правочину з ТОВ «Транс агентство метал». Отже посилання на нікчемність супутньої угоди в акті перевірки не має за собою законного підґрунтя та не може спричинити юридичних наслідків, тому вважати правочин укладений між Позивачем та ТОВ «Транс агентство метал» нікчемним з цих підстав, не передбачає дію субєкта владних повноважень у законний спосіб при прийнятті рішення, оскільки такі висновки ґрунтуються на припущеннях та висновках контролюючого органу, які не відповідають діючому законодавству України та не підтверджені належною доказовою базою.

Крім того, податкове законодавство не ставить податкові зобовязання платника податків в залежність від податкового обліку його контрагентів, а також відносин контрагентів з іншими особами. Згідно з ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час укладання угод, ведення податкового обліку покладено на кожного платника податків окремо.

Видаткова накладна містить всі необхідні реквізити первинного документа, а саме інформацію про здійсненну господарську операцію, що дозволяє її ідентифікувати.

Також, позивач зазначає, що товарно-транспортні накладні є дійсно документами первинного бухгалтерського обліку. Разом з тим, відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для висновку про відсутність господарською операції з придбання продукції за договором №ТМГ-24, оскільки іншими первинними документами безперечно підтверджений факт придбання товару з метою використання у господарській діяльності. Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту. В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з купівлею товару підтверджена належним чином оформленою податковою накладною, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Таким чином, все вищевикладене свідчить, що податковий орган діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, без урахування права позивача у процесі прийняття рішення.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові заперечення на адміністративний позов в яких зазначив, що Макіївською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Донецкстроймонтаж» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Транс агентство метал» за жовтень 2008 року. Позивачем до перевірки надані первинні документи з порушеннями вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У підприємства ТОВ «Донецкстроймонтаж» відсутня товарно-транспортна накладна, як обовязковий первинний документ. Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Так як, документи, що підтверджують транспортування відсутні, то між підприємствами не відбувалася фактична передача товару.

Перевіркою встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з сумнівним контрагентом, а саме ТОВ «Транс агентство метал». Від Алчевської ОДПІ отримано акт про результати невиїзної документальної перевірки в ході якої встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Транс агентство метал» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Усі операції купівлі-продажу ТОВ «Транс агентство метал» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача».

Отже, перевіркою встановлено, що ТОВ «Донецкстроймонтаж» у перевіряємому періоді безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ згідно нікчемного правочину з ТОВ «Транс агентство метал».

Представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. (а.с.59)

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецкстроймонтаж» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області від 06.12.2007 року №12731020000005358, ідентифікаційний код 35552381, згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою АБ №218396 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.08.2011 року (а.с.15,16,57), перебуває на обліку у Макіївській ОДПІ (Червоногвардійському відділенні) з 07.12.2007 року за №2700, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків від 10.06.2010 року №246 (а.с.62). Відповідно до свідоцтва №100142692 від 02.10.2008 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 355523805923 (а.с.62). Свою діяльність здійснює на підставі Статуту затвердженого загальними зборами учасників, протокол №01 від 30.11.2007 року (а.с.17).

Макіївською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Транс агентство метал» за жовтень 2008 року. За результатами перевірки було складено акт від 24.05.2011 року №2638/23-3/35552381 (а.с.11).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлені порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у частині безпідставно сформованого податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «Транс агентство метал» на суму ПДВ 14424,48грн. за жовтень 2008 року, нараховану на вартість робіт проданих ТОВ «Транс агентство метал», у звязку з не підтвердженням факту реалізації продукції при здійсненні нікчемного правочину.

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у звязку з укладанням позивачем нікчемного правочину з ТОВ «Транс агентство метал» - угода від 27.10.2008 року №ТМГ-24, який не спричинив реального настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 06.06.2011 року №0000022330 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 18030,60грн., з якої основний платіж 14424,48грн. та штрафна санкція 3606,12грн. (а.с.10).

Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді 2008-2010 років, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемного правочину та наявності наданих послуг за договором купівлі-продажу товару від 27.10.2008 року №ТМГ-24. Від цих обставин залежить право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість в жовтні 2008 року в сумі 14424,48грн.

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору про поставку товару, оскільки сторони договору не мали наміру на фактичне надання послуг, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс агентство метал» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу товару №ТМГ-24 від 27.10.2008р. (а.с.40).

Предметом договору є, Продавець продає, а Покупець купує металопрокат, найменування, асортимент і якість на кожну поставку фіксується у відповідних специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Відповідно до п.2.2 сума договору орієнтовано складає 10000000,00грн. з урахуванням ПДВ. Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем в гривнях на підставі рахунку Продавця. Термін дії договору до 31.12.2009 року чи до закінчення взаємних розрахунків. (п.8.4 договору).

На виконання умов договору між сторонами були складені: специфікація №1 від 28.10.2008 року на товар уголок 100*100*10, ст.3, н/дл у кількості 4.955т, швелер №18, ст.3, 12м у кількості 9.605т, балка двутаврова №24М, ст.3, 12,04м у кількості 1.575т на загальну суму 86546,88грн. в т.ч. ПДВ 14424,48грн., в якій зазначено, що ціни вказані на умовах поставки EXW склад продавця. Умови оплати: передоплата 100%. Специфікація підписана обома сторонами за договором і підписи скріплені печатками (а.с.41);

видаткова накладна №ТГ-343 від 28.10.2008 року на товар уголок 100*100*10, ст.3, н/дл у кількості 4.955т, швелер №18, ст.3, 12м у кількості 9.605т, балка двутавровая №24М, ст.3, 12,04м у кількості 1.575т на загальну суму 86546,88грн. в т.ч. ПДВ 14424,48грн. (а.с.45);

акт приймання передачи від 28.10.2008 року товару уголок 100*100*10, ст.3, н/дл у кількості 4.955т, швелер №18, ст.3, 12м у кількості 9.605т, балка двутавровая №24М, ст.3, 12,04м у кількості 1.575т, підписаний представниками ТОВ «Транс агентство метал» та ТОВ «Донстроймонтаж», скріплений печатками, та зазначено, що претензій по кількості немає. (а.с.98);

податкова накладна №ТГ-358 від 28.10.2008 року, виписана Продавцем ТОВ «Транс агентство метал», на товар уголок 100*100*10, ст.3, н/дл у кількості 4.955т, швелер №18, ст.3, 12м у кількості 9.605т, балка двутавровая №24М, ст.3, 12,04м у кількості 1.575т на загальну суму 86546,88грн. в т.ч. ПДВ 14424,48грн., підписана та скріплена печаткою (а.с.42).

Оплата за поставлений товар була здійснена платіжним дорученням №28 від 27 жовтня 2008 року, позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Транс агентство метал» суму 88099,85грн., в т.ч. ПДВ 14683,31грн. Призначення платежу: оплата за металопродукцію згідно рахунку ТГ-787 від 22.10.2008 року (а.с.46). Відповідно особового рахунку ТОВ «Донецкстроймонтаж» було здійснено повернення грошових коштів за металопрокат від ТОВ «Транс агентство метал» у сумі 1552,97грн у т.ч. ПДВ 258,83грн., номер платежу 173 від 31.10.2008 року (а.с.47).

Таким чином всього сплачено за товар по даному договору суму 86546,88грн. у т.ч. ПДВ 14424,48грн.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на акт Алчевської ОДПІ №2642/231/3578206 від 29.10.2010 року невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс агентство метал» з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2008 року по 31.07.2010 року, в якому зазначено, що в Алчевській ОДПІ відсутні відомості про наявність у ТОВ «Транс агентство метал» власних або орендованих основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; фахівцями ОДПІ було здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Транс агентство метал» з метою проведення перевірки та складено акт про відсутність субєкта господарювання за юридичною адресою. Також за результатами вказаної проведеної невиїзної позапланової документальної перевірки, результати якої оформлено актом №2642/231/35785206 від 29.10.2010 року зменшено безпідставно сформовані податкові зобовязання та податковий кредит ТОВ «Транс агентство метал» за серпень 2008 року по липень 2010 року у повному обсязі. (а.с.73).

Також суд зазначає, що відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за актом від 19.10.2010 року, тобто після виконання умов за договором, не може обумовити нікчемність всіх правочинів, що укладаються юридичною особою.

Суд бере до уваги, що вказаним актом перевірки Алчевської ОДПІ підтверджено, що ТОВ «Транс агентство метал» за жовтень 2008 року було заявлено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4704150,00грн., що є більшою за сумою ПДВ за спірною операцією.

Позивачем в судовому засіданні надано додатково постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року, яким задоволено позов ТОВ «Транс агентство метал» щодо визнання протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ТОВ «Транс агентство метал» викладені в актах №2642/231-35785206 від 29.10.2010 року, №2690/236-35785206 від 11.11.2010року, №94/236-35785206 від 28.01.2011 року, №128/236-35785206 від 02.02.2011 року. (а.с.104).

Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені специфікація, податкова накладна, платіжне доручення, в яких зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості найменування, дат, мають підписи, які скріплені печатками.

Вищенаведені первинні бухгалтерські документи приймаються судом до уваги як належний доказ, оскільки відповідають вимогам передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, повязані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Підпунктом 7.7.1 наведеного пункту 7.7 статті 7 передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок обчислення і сплати податку визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.7.1 якого встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, згідно норм податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач правомірно у відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформував податковий кредит, по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт отримання товару за договором.

При зясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб ТОВ «Донецкстроймонтаж» і ТОВ «Транс агентство монтаж», відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

Посилання відповідача на те, що послуги, надані ТОВ «Транс агентство монтаж», не повязані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі. Долучені докази свідчать про фактичне виконання умов спірного договору.

Судом встановлено, що позивачем товар, який отриманий від ТОВ «Транс агентство метал» за спірним договором, реалізований ТОВ «Епіцентр К» за накладною №1011 від 28.10.2008 року, податковою накладною №7/1 від 28.10.2008 року, товар отримала особа за довіреністю №335994 від 28.10.2008 року (а.с.99-103).

Посилання відповідача на відсутність у підприємства документів, що підтверджують фактичне транспортування ТМЦ (товарно-транспортні накладні, довіреності, технічний паспорт та інше) суд не приймає до уваги, у звязку з тим, що вказані документи не включені до переліку документів суворої звітності.

Наказом від 29 грудня 1995 року N488/346 Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема, "Товарно-транспортна накладна" ф. N1-ТН. Зазначено, що суб'єктам підприємницької діяльності забезпечити впровадження вказаних типових форм первинного обліку роботи саме вантажного автомобіля.

Також, посилання відповідача на наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними та подорожніми листами відповідної форми не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Тобто відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено без використання відповідачем наданих законодавством повноважень, щодо встановлення субєктивної сторони намірів сторін, тобто умислу.

Аналіз наданих документів та договору свідчить про виконання договірних зобовязань у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у частині безпідставно сформованого податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «Транс агентство монтаж» на суму ПДВ 14424,48грн. за жовтень 2008 року, нараховану на вартість товару проданих ТОВ «Транс агентство монтаж» у звязку з не підтвердженням факту реалізації продукції при здійснені нікчемного правочину, є неправомірним.

Суд враховує, що наявність податкової накладної є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Спірна сума податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 14424,48грн. відображена позивачем в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість „Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” за жовтень 2008 року та податкова накладна від 28.10.2008 року №ТГ358 на суму ПДВ 14424,48грн. включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень місяць 2008 року (а.с.90-97).

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 14424,48грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 3606,12грн.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення №0000022330 від 06.06.2011 року, яким позивачу за порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 18030,60грн., у тому числі за основним платежем 14424,48грн. та штрафні санкції 3606,12грн. (а.с.10), підлягає визнанню протиправним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецкстроймонтаж до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року №0000022330 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 18030,60грн., з якої основний платіж 14424,48грн. та штрафна санкція у розмірі 3606,12грн., задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення рішення від 06.06.2011 року №0000022330 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 18030,60грн., з якої основний платіж 14424,48грн. та штрафна санкція у розмірі 3606,12грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецкстроймонтаж» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 22 серпня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 26 серпня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.